Постанова

від 18.04.2023 по справі 916/171/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/171/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників:

від прокуратури: Ейсмонт І.С.

від Південного офісу Держаудитслужби: участі не брали

від Відділу освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області: участі не брали

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ": участі не брали

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя в Інстанції Сулімовська М.Б., в м. Одесі

у справі №916/171/23

за позовом: керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Південного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

1. Відділу освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ"

про визнання незаконним та скасування рішення уповноваженої особи про намір укласти договір та недійсним договору на закупівлю робіт

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" (далі ТОВ "Форватер-СВ"), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення уповноваженої особи про намір укласти договір між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ "Форватер-СВ" на суму 9 749 183 та визнати недійсним укладений між відповідачами договір підряду №1 від 04.01.2022 вартістю 9 749 183 грн.

В обґрунтування підстав позову прокурор зазначає, що прийняття спірного рішення уповноваженою особою, яке викладене у протоколі від 24.12.2021 про намір укласти договір між відділом освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району та ТОВ "Форватер-СВ", та укладання на його підставі договору від 04.01.2022 №1 здійснено із порушенням вимог та принципів, закріплених спеціальним законодавством, яким визначено правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг за кошти бюджету, яке, за позицією прокурора, призводить до необґрунтованого, надмірного та незаконного витрачання бюджетних коштів.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом ухвалою від 10.02.2023 відкрито провадженні у справі №916/171/23.

07.02.2023 до Господарського суду Одеської області від керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову №55-686ВИХ-23 від 27.01.2023, відповідно до якої прокурор просив суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Відділу освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" по договору підряду від 04.01.2022 №1 про проведення робіт "Реконструкція спортивної зали Ройлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою: Одеська область, Саратський район, с.Ройлянка, вул.Центральна, 35 згідно коду (ДК 021:2015)-45454000-4-Реконструкція";

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" проводити будь-які роботи по договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 16.02.2022 №1-22/П про проведення робіт "Реконструкція спортивної зали Ройлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою: Одеська область, Саратський район, с.Ройлянка, вул.Центральна, 35 згідно коду (ДК 021:2015)-45454000-4-Реконструкція".

Обґрунтовуючи необхідність вжиття судом вищевказаних заходів забезпечення позову прокурор посилається на те, що за результатами опрацювання інформації, яка міститься в системі публічних закупівель Prozorro, прокуратурою встановлено, що Управлінням сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області 27.10.2017 оголошено про проведення відкритих торгів "Реконструкція спортивної зали Ройлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів" (ідентифікаційний номер закупівлі UA-2017-10-27-000795-с) з вартістю 9751208,00.

За наслідками розгляду тендерних пропозицій тендерним комітетом 16.11.2017 переможцем обрано ТОВ "Форватер-СВ", якому направлено повідомлення про намір укласти договір.

В подальшому, між Управлінням сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" укладено договір №1 від 28.11.2017 на суму 8 510 409 грн.

За виконання Договору №1/2017 ТОВ "Форватер-СВ" протягом 2017-2019 років отримано 2 297 088 грн.

При цьому, на даний час будь-які відомості (звіти) про виконання Договору №1/2017 в системі публічних закупівель Prozorro відсутні, а Договір продовжує діяти до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Водночас, у грудні 2021 року Відділом освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району (Замовник) прийнято рішення про проведення закупівлі робіт за кошти місцевого бюджету "Реконструкція спортивної зали Ройлянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Успенівської сільської ради за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Ройлянка, вул.Центральна35 (Коригування)" (UA-2021-12-20-004133-а) за кодом "ДК 021:2015:4545000-4-Реконструкція", шляхом застосування переговорної процедури.

За результатами переговорної процедури Замовником із ТОВ "Форватер-СВ" укладено Договір №1 (Договір №1/2022) від 04.01.2022 на суму 9 749 183 грн.

Проте, за твердженням прокурора, вказану переговорну процедуру закупівлі UA-2021-12-20-004133-а Замовником проведено у порушення вимог п.5 ч.2 ст.40 Закону України "Про публічні закупівлі".

На думку прокурора, проведення фінансової операції Відділом освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району по договору підряду від 04.01.2022 №1 та проведення безпосередньо цих робіт ТОВ "Форватер-СВ" (які можуть бути проведені лише із грубим порушенням законодавства) за вказаним договором, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Прокурор вважає, що заборона Відділу освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів по договору підряду від 04.01.2022 №1 та заборона ТОВ "Форватер-СВ" проводити будь-які роботи по договору є адекватним та співрозмірним заходом забезпечення позову і не вплине на господарську діяльність відповідачів. Обраний захід до забезпечення позову не має на меті припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання та не призведе до погіршення стану належного відповідачам майна чи зниження його вартості.

В свою чергу, за твердженням прокурора, невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, який не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 у справі №916/171/23 у задоволенні заяви керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/171/23 відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки прокурором не доведено належними та допустимими доказами обставин, за яких невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача та через не доведеність припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, виходячи з заявлених у даній справі позовних вимог немайнового характеру про визнання незаконними рішень у торгах та недійсним договору (предмету позову).

При цьому суд зазначив, що не вбачає достатніх правових підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову в спосіб, наведений в ній, оскільки наведені прокурором у цій заяві докази беззаперечно не підтверджують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 23.02.2023 від керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій останній просить зазначену ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 скасувати та постановити нову про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що необхідність застосування заходів забезпечення, зазначених у заяві прокуратури, спрямовані, у першу чергу, на ефективний захист інтересів позивача, а отже інтересів держави, пов?язаних з подальшим припиненням безпідставного та необгрунтованого витрачання бюджетних коштів. Отже, є необхідність попередити здійснення можливих незаконних витрат з місцевого бюджету шляхом вжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури зауважив, що оскільки спірний Договір підряду від 04.01.2022 №1 про проведення робіт «Реконструкція спортивної зали Ройлянської ЗОШ I-III ступенів за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Ройлянка, вул. Центральна, 35» на суму 8 510 409,00 грн, продовжує діяти, то сторони можуть вільно виконувати умови договору, зокрема здійснювати перерахування бюджетних коштів.

У разі перерахування бюджетних коштів відділом освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області по Договору підряду від 04.01.2022 №1 та надання послуг ТОВ «Форватер-СВ» за спірним договором, такі обставини можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі №916/171/23 апеляційну скаргу керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 у справі №916/171/23 залишено без руху; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків шляхом надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 2684 грн протягом 10 днів з дня вручення копії зазначеної ухвали.

07.03.2023 до суду апеляційної інстанції надійшов супровідний лист від скаржника про усунення недоліків, до якої додана платіжна інструкція №293 від 02.03.2023 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі №916/171/23 у розмірі 2684 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі №916/171/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 та призначено розгляд справи №916/171/23 на 18.04.2023 об 11:00.

У судовому засіданні 18.04.2023 прийняв участь представник прокуратури, інші представники учасників справи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Учасники справи своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановлення оскаржуваної ухвали, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, у грудні 2022 року Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" (далі ТОВ "Форватер-СВ"), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення уповноваженої особи про намір укласти договір між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ "Форватер-СВ" на суму 9 749 183 та визнати недійсним укладений між відповідачами договір підряду №1 від 04.01.2022 вартістю 9 749 183 грн.

В обґрунтування підстав позову прокурор зазначає, що прийняття спірного рішення уповноваженою особою, яке викладене у протоколі від 24.12.2021 про намір укласти договір між відділом освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району та ТОВ "Форватер-СВ", та укладання на його підставі договору від 04.01.2022 №1 здійснено із порушенням вимог та принципів, закріплених спеціальним законодавством, яким визначено правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг за кошти бюджету, яке, за позицією прокурора, призводить до необґрунтованого, надмірного та незаконного витрачання бюджетних коштів.

В подальшому 07.02.2023 до Господарського суду Одеської області від керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову №55-686ВИХ-23 від 27.01.2023, відповідно до якої прокурор просив суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Відділу освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" по договору підряду від 04.01.2022 №1 про проведення робіт "Реконструкція спортивної зали Ройлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою: Одеська область, Саратський район, с.Ройлянка, вул.Центральна, 35 згідно коду (ДК 021:2015)-45454000-4-Реконструкція";

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" проводити будь-які роботи по договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 16.02.2022 №1-22/П про проведення робіт "Реконструкція спортивної зали Ройлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою: Одеська область, Саратський район, с.Ройлянка, вул.Центральна, 35 згідно коду (ДК 021:2015)-45454000-4-Реконструкція".

Як вже було зазначено, заяву про забезпечення позову прокурор обгрунтовує тим, що проведення фінансової операції Відділом освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району по договору підряду від 04.01.2022 №1 та проведення безпосередньо цих робіт ТОВ "Форватер-СВ" (які, на думку прокурора, можуть бути проведені лише із грубим порушенням законодавства) за вказаним договором, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Прокурор вважає, що заборона Відділу освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів по договору підряду від 04.01.2022 №1 та заборона ТОВ "Форватер-СВ" проводити будь-які роботи по договору є адекватним та співрозмірним заходом забезпечення позову і не вплине на господарську діяльність відповідачів. Обраний захід до забезпечення позову не має на меті припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання та не призведе до погіршення стану належного відповідачам майна чи зниження його вартості. В свою чергу, за твердженням прокурора, невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, який не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури зауважив, що оскільки спірний Договір підряду від 04.01.2022 №1 про проведення робіт «Реконструкція спортивної зали Ройлянської ЗОШ I-III ступенів за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Ройлянка, вул. Центральна, 35» на суму 8 510 409,00 грн, продовжує діяти, то сторони можуть вільно виконувати умови договору, зокрема здійснювати перерахування бюджетних коштів, що і стало підставою для подання заяви про забезпечення позову шляхом заборони Відділу освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" по договору підряду від 04.01.2022 №1 про проведення робіт "Реконструкція спортивної зали Ройлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" проводити будь-які роботи по договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 16.02.2022 №1-22/П про проведення робіт "Реконструкція спортивної зали Ройлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Відтак, предметом апеляційного перегляду у даному випадку є наявність або відсутність підстав для задоволення заяви керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/171/23.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з таких підстав.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Враховуючи вимоги частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, необхідно з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та суд не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, судова колегія зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру - про визнання тендерної документації незаконною, визнання рішення тендерного комітету незаконним та визнання недійсним договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти.

Оскільки в даній справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18.

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі № 916/2786/17).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повного припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

Так, в даному випадку прокурор просив суд застосувати такі види заходу забезпечення позову, як заборона Відділу освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" по договору підряду від 04.01.2022 №1 про проведення робіт "Реконструкція спортивної зали Ройлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою: Одеська область, Саратський район, с.Ройлянка, вул.Центральна, 35 згідно коду (ДК 021:2015)-45454000-4-Реконструкція" та заборона Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" проводити будь-які роботи по договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 16.02.2022 №1-22/П про проведення робіт "Реконструкція спортивної зали Ройлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою: Одеська область, Саратський район, с.Ройлянка, вул.Центральна, 35 згідно коду (ДК 021:2015)-45454000-4-Реконструкція".

Підставою для вжиття запобіжних заходів, на яку посилається заявник, в даному випадку є твердження про те, що сторони можуть здійснювати перерахування бюджетних коштів, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду по суті.

Дослідивши матеріали оскарження, а також доводи заяви про забезпечення позову та докази на підтвердження обставин, з якими заявник пов`язує необхідність застосування визначених ним заходів забезпечення позову судова колегія зазначає таке.

Як вже було наголошено, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17).

В даному випадку суд першої інстанції вірно зазначив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Отже, питання про порушення законодавства у процесі здійснення закупівлі та законності укладення відповідного договору буде вирішуватись судом під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів зауважує, що прокуратурою не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову, оскільки забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити (здійснювати) будь-які фінансові операції та будь-які роботи (дії) за договором фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів статті 137 ГПК України.

Застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона Відділу освіти, культури, молоді та спорту Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" по договору підряду від 04.01.2022 №1 про проведення робіт та заборона Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер-СВ" проводити будь-які роботи по договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 16.02.2022 №1-22/П про проведення робіт призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і, за умови недоведеності наявності порушення прав позивача у зв`язку з укладенням спірного правочину, свідчить про його (заходу забезпечення позову) неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Тобто, у разі забезпечення позову у цій справі, суд забороняючи відповідачам виконувати умови спірного Договору, фактично поставив би під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину та спонукав сторони до невиконання умов укладеного ними договору, який на час прийняття оскаржуваного судового рішення недійсним не визнавався.

Даний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.12.2022 у справі №916/1324/22.

У зв`язку з наведеним правомірним є висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Тому доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та від 25.09.2020 у справі № 921/40/20 як на підставу скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.

Судова колегія зазначає, що заява прокурора про забезпечення позову в цілому не містить будь-яких обґрунтованих доводів та доказів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, припущення прокурора, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення виконання рішення суду, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не може вважатися достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів прокурора, судова колегія дійшла висновку, що заява його про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення саме такого позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви позивача про вжиття забезпечувальних заходів. Саме лише припущення заявника не свідчить про можливість ухилення відповідача від виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення судом позовних вимог прокурора, а заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, не є адекватними позовним вимогам та не забезпечують можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, а отже не відповідають тій легітимній меті, для досягнення якої призначене забезпечення позову. Вони направлені на забезпечення інших позовних вимог, підстави яких можуть виникнути або виникнуть у майбутньому, якщо відповідач здійснить в подальшому будь-які дії стосовно спірних земельних ділянок (її виникнення носить імовірний характер). До того ж, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

З огляду на зазначене, судова колегія зазначає, що саме лише посилання заявника на вищезазначені обставини за своєю суттю є лише припущенням, яке ґрунтується на наявності у відповідачів передбачених законом прав, та належними доказами по справі не підтверджено, з огляду на що, судова колегія зауважує, що обставини, на які посилається заявник, не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову в даному випадку.

При цьому, необхідно також зауважити, що у разі належного підтвердження обставин, на які посилається прокурор, він необмежений у праві повторно звернутись до суду із відповідною заявою про забезпечення позову у вказаній справі.

Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши висновки, викладені в ухвалі про забезпечення позову, враховуючи принципи співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, правильно застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Отже, з урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Одночасно, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник посилається на практику Європейського суду з прав людини. Разом з тим, висновки Європейського суду з прав людини не повинні бути для суду безумовно обов`язковими без урахування конкретних обставин справи. Скаржник, в порушення вимог ст. 74 ГПК України, не навів обставин, які є підставою для застосування наведеної ним в апеляційній скарзі практики Європейського суду з прав людини.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті ухвали було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення питання щодо відмови у забезпеченні позову.

Оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.

Посилання скаржника на неправильне застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту апеляційний господарський суд не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2684 грн покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 136, 137, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 10.02.2023 у справі №916/171/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.04.2023.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська