Постанова

від 11.04.2023 по справі 925/3/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2023 р. Справа№ 925/3/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

прокурор: Колодчина Р.В. - прокурор відділу Київської міської прокуратури

позивач: не з`явився

відповідач 1: Тарасенко Ю.М.

відповідач 2: Ульянов С.М.

відповідач 3: Володін В.Г.

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Русанівське-А", с. Криві Коліна, Черкаська обл.

на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 (повний текст складено 01.07.2022)

у справі № 925/3/20 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, м. Черкаси

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м. Черкаси

2. Фермерського господарства "Русанівське-А", с. Криві Коліна, Черкаська обл.

3. Тальнівської міської ради, м. Тальне, Черкаська обл.

за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору: Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на стороні позивача ? Черкаської обласної державної адміністрації і ОСОБА_1 на стороні відповідача ? Фермерського господарства "Русанівське-А"

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди землі і припинення права оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У січні 2020 року заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Черкаська ОДА) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач 1, Управління Держгеокадастру) та до Фермерського господарства "Русанівське-А" (далі - відповідач 2, ФГ "Русанівське-А") про:

- визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Черкаській області (далі Управління Держземагентства), правонаступником якого є Управління Держгеокадастру, "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 15.10.2014 № 23-4701/14-14-СГ та від 23.02.2015 № 23-1026/14-15-СГ;

- визнання недійсним договору оренди землі від 04.11.2014 щодо земельної ділянки площею 17,9842 га, кадастровий номер 7124081600:01:001:0728, укладеного між Управлінням Держземагентства (правонаступником якого є Управління Держгеокадастру) та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.12.2014, та скасування державної реєстрації цього договору;

- визнання недійсним договору оренди землі від 23.02.2015 щодо земельної ділянки площею 95,1704 га, кадастровий номер 7124081600:01:001:0727, укладеного між Управлінням Держземагентства (правонаступником якого є Управління Держгеокадастру) та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2015, та скасувати державну реєстрацію цього договору.

В обґрунтування позову прокурор, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки, площами 17,9842 га та 95,1704 га, є землями державної власності історико-культурного призначення і не можуть використовуватися для ведення фермерського господарства, тому Управління Держземагентства, правонаступником якого є Управління Держгеокадастру, незаконно змінило цільове призначення цих земельних ділянок із категорії земель історико-культурного призначення на землі сільськогосподарського призначення та з порушенням вимог земельного законодавства розпорядилось цими земельними ділянками, передавши їх в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. При цьому прокурор вказав, що обставини віднесення спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення встановлені, зокрема, рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 у справі № 925/1810/13, яке набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі №925/3/20, в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 17.03.2021 скасував рішення Господарського суду Черкаської області від 04.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі №925/3/20 і передав її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі № 925/3/20 позов задоволено повністю.

Визнано незаконними і скасовано накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, від 15.10.2014 № 23-4701/14- 14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" та від 23.02.2015 № 23-1026/14-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду".

Визнано недійсними:

- укладений 23.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, та ОСОБА_1 договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 площею 95,1704 га, розташованої в адміністративних межах Глибочківської сільської ради Тальнівського району;

- укладений 04.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства в Черкаській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 площею 17,9842 га, розташованої в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району.

Судовий збір за подання позову, апеляційної скарги і касаційної скарги в сумі 39 833,00 грн покладено на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Присуджено до стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури 24 465,00 грн судового збору за подання позову і апеляційної скарги.

Присуджено до стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Київської міської прокуратури 15 368,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що Управління Держкомзему станом на день прийняття спірних наказів і укладення спірних договорів не мало права змінювати цільове призначення і розпоряджатися (передавати в оренду) земельні ділянки площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 і площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727, які відносилися до земель історико-культурного призначення, що відповідно до статті 21, частини 1 статті 203, частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України та статті 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання незаконними і скасування спірних наказів і визнання недійсними спірних договорів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФГ "Русанівське-А" 19.07.2022 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі № 925/3/20 скасувати; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підставі яких можливо визначити межі території історико-культурного призначення на пам`ятку археології поселення трипільської культури "Глибочок" та знаходження вказаної пам`ятки в межах спірних земельних ділянок, у зв`язку з відсутністю встановлених меж зон охорони пам`ятки та документації із землеустрою про організацію і встановлення меж територій історико-культурного призначення.

За твердженням апелянта накладення меж поселення трипільської культури с. Глибочок на межі спірних земельних ділянок може бути підтверджено лише Історико-археологічною експертизою земельних ділянок, проведення якої передбачено "Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень" затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за №705/3145.

Також апелянт зазначає, що місцевим господарським судом залишено поза увагою, що Паспорт об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини-поселення трипільської культури "Глибочок" не є належним доказом у справі, оскільки містить неточну інформацію та внесена до паспорта інформація не відповідає вимогам пункту 6 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760.

Разом з цим ФГ "Русаніське-А" зазначає, що судом першої інстанції безпідставно визнано поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності у даній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2022 справу № 925/3/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Чорногуз М.Г., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/3/20.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ФГ "Русанівське-А" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі № 925/3/20 до надходження до суду матеріалів справи.

02.08.2022 матеріали справи №925/3/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з перебування судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2022 справу № 925/3/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 вищезазначеною колегією суддів апеляційного господарського суду прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФГ "Русанівське-А" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі № 925/3/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Русанівське-А" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі №925/3/20, розгляд справи призначено на 03.10.2022 об 11 год. 30 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці з 03.10.2022 по 16.10.2022.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022, справу № 925/3/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФГ "Русанівське-А" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі № 925/3/20, розгляд справи призначено на 24.10.2022 об 11 год 00 хв.

Судове засідання 24.10.2022 не відбулось, з огляду на відсутність енергопостачання в приміщенні Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим серверне обладнання та локальна обчислювальна мережа не працювали, що призвело до технічної неможливості проведення судового засідання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 розгляд апеляційної скарги ФГ "Русанівське-А" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі №925/3/20 призначено на 28.11.2022 об 11 год. 20 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці.

Згідно з Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2022, справу № 925/3/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФГ "Русанівське-А" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі № 925/3/20, розгляд справи призначено на 28.11.2022 об 11 год 20 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 розгляд апеляційної скарги ФГ "Русанівське-А" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі № 925/3/20 відкладено на 13.12.2022 о 15 год. 15 хв.

У судовому засіданні 13.12.2022 Північним апеляційним господарським судом оголошено перерву у справі № 925/3/20 до 16 год. 00 хв. 12.01.2023.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 09.01.2023 по 20.01.2023, судове засідання 12.01.2023 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2023 розгляд апеляційної скарги ФГ "Русанівське-А" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі № 925/3/20 призначено на 09.03.2023 о 10 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 розгляд апеляційної скарги ФГ "Русанівське-А" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі № 925/3/20 відкладено на 11.04.2023 о 10 год. 40 хв.

Позиції учасників справи.

25.08.2022 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив апеляційний господарський суд залишити рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі №925/3/20 без змін, а апеляційну скаргу ФГ "Русанівське-А" без задоволення.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Управління Держкомзему станом на день прийняття спірних наказів і укладення спірних договорів не мало права змінювати цільове призначення і розпоряджатися (передавати в оренду) земельні ділянки площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 і площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727, оскільки останні відносилися до земель історико-культурного призначення, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ЧР 14-21, виданого Глибочківською сільською радою народних депутатів Тальнівського району Черкаської області 05.02.1996.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 11.04.2023 представники відповідача 2, відповідача 1, відповідача 3 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційний господарський суд задовольнити вимоги апеляційної скарги відповідача 2, рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити.

Прокурор у судовому засіданні 11.04.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити з задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача 2, рішення місцевого господарського суду у даній справі просив залишити без змін.

Представники позивача, третьої особи 1 та третьої особи 2 у судове засідання 11.04.2023 не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлялись апеляційним господарським судом у встановленому чинним процесуальним законом порядку.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З метою дотримання розумних строків вирішення спору судом, а також з врахуванням того, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, третьої особи 1 та третьої особи 2, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання у суді апеляційної інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, 26 червня 1990 року виконавчий комітет Черкаської обласної Ради народних депутатів прийняв рішення №116 "Про доповнення списку пам`яток археології області, що перебувають під охороною держави" (т. 3 а. с. 39,40).

Цим рішенням виконавчий комітет Черкаської обласної Ради народних депутатів, пославшись на Закон УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", вирішив погодитись з пропозицією управління культури облвиконкому про взяття під державну охорону ново виявлених пам`яток археології і кількості 1656 згідно з додатком, у якому під порядковими номерами 11 та 12 значаться відповідно пам`ятка №3381 поселення ІІІ тис. до н.е. і пам`ятка №3382 поселення ІІ-V тис. до н.е., що знаходяться за адресою с. Глибочок Тальнівського району Черкаської області.

У 1996 році Глибочківська сільська Рада народних депутатів Тальнівського району Черкаської області відповідно до її рішення від 22.05.1996 №5/22 видала КСГП "Граніт" Державний акт на право постійного користування землею ЧЕ №14-21, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №14 (т. 2 а. с. 91-94).

За цим Державним актом КСГП "Граніт" було надано у постійне користування 773,0 гектарів землі згідно з планом землекористування для ведення сільськогосподарського виробництва. До складу цих земель ввійшли вісім ділянок, в тому числі у складі другої та третьої ділянок землі історико-культурного призначення.

Видачі вказаного Державного акту передувало розроблення в 1995 році Черкаським філіалом Інституту землеустрою УААН Проекту роздержавлення земель КСГП "Граніт" Глибочківської сільської ради Тальнівського району.

Цей Проект ні прокурором, ні іншими учасниками справи №925/3/20 до місцевого та апеляційного господарського суду не надавався.

В 2007 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Земельно-кадастрове бюро" на замовлення селянського (фермерського) господарства "Відродження" і з дозволу Тальнівської районної державної адміністрації розробило Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документа, що посвідчує право довгострокової оренди терміном на 10 років земельними ділянками селянському (фермерському) господарству "Відродження" площею 113,1545 га, в тому числі земельна ділянка №1 площею 17,9842 га та земельна ділянка №2 площею 95,1703 га землі сільськогосподарського призначення-рілля для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області за межами населеного пункту (т. 5 а. с. 27-36)

Згідно з вказаною Технічною документацією земельні ділянки №1 площею 17,9842 га та №2 площею 95,1703 га є землями сільськогосподарського призначення державної власності, вид угідь рілля, розташовані за межами населеного пункту в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

22 листопада 2007 року Тальнівська районна державна адміністрація видала розпорядження №577 "Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документа, що посвідчує право довгострокової оренди терміном на 10 років земельними ділянками селянському (фермерському) господарству "Відродження", землі сільськогосподарського призначення-рілля, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель державної власності за межами населеного пункту в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області" (т. 5 а. с. 37-39).

Цим розпорядженням Тальнівська районна державна адміністрація вирішила затвердити вказану в ньому Технічну документацію стосовно земельних ділянок загальною площею 113,1545 га, в тому числі земельної ділянки №1 площею 17,9842 га і земельної ділянки №2 площею 95,1703 га, розташованих за межами населеного пункту в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області та передати ці земельні ділянки селянському (фермерському) господарству "Відродження" в оренду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 у справі №925/1810/13 (т. 1 а. с. 56-59) задоволено позови Тальнівської районної державної адміністрації та відділу Держземагенства у Тальнівському районі Черкаської області до селянського (фермерського) господарства "Відродження" про визнання недійсними розпорядження та договору оренди землі і визнано недійсними:

- розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації від 22.11.2007 №577 "Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документа, що посвідчує право довгострокової оренди терміном на 10 років земельними ділянками селянському (фермерському) господарству "Відродження", землі сільськогосподарського призначення-рілля, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель державної власності за межами населеного пункту в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області" ;

- договір оренди землі від 01.12.2007 №577 із змінами від 27.12.2010 №531, укладений між Тальнівською районною державною адміністрацією та селянським фермерським господарством "Відродження", зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах 21.12.2007 за №040779300401.

Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, Господарський суд Черкаської області встановив, що за договором оренди землі від 01.12.2007 №577 Тальнівська районна державна адміністрація передала селянському фермерському господарству "Відродження" в оренду 113,1545 га земель історико-культурного призначення, які знаходяться в адмінмежах Глибочківської сільської ради, як землі сільськогосподарського призначення, рілля. Тобто фактично відбулася зміна цільового призначення землі без розроблення, погодження з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, затвердження проекту відведення земельних ділянок загальною площею 113,1545 га і прийняття Тальнівською районною державною адміністрацією відповідного рішення про це.

07 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держземагентства із заявами (вхідні номери 1786 та 1787 від 07.07.2014 (т. 1 а. с. 128 і 180) про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтованими площами 95,1703 га та 17,9842 га, які знаходяться за межами населеного пункту в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, для ведення фермерського господарства.

Управління Держземагентства видало накази від 11.07.2014 № 2098/14-14-СГ та №2099/14-14-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", (т. 1 а. с. 129, 181), якими надало ОСОБА_1 дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 95,1703 га та 17,9842 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

На замовлення ОСОБА_1 фізична особа-підприємець Прохоренко В.В. розробив у 2014 році два проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 95,1703 га та земельної ділянки площею 17,9842 га громадянину ОСОБА_1 в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства із земель державної власності, які відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, вид сільськогосподарських угідь - рілля, за адресою: 20400, Черкаська область, Тальнівський район, адмінмежі Глибочківської сільської ради за межами населеного пункту (т. 1 а. с. 116-219).

Наявні у цих проектах землеустрою документи містять відомості про приналежність земельних ділянок площею 95,1703 га (кадастровий номер 7124081600:01:001:0727) та площею 17,9842 га (кадастровий номер 7124081600:01:001:0728), розташованих в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області за межами населеного пункту, до земель сільськогосподарського призначення державної власності, вид угідь рілля.

Зокрема вказані проекти землеустрою містять пояснюючі записки (т. 1 а. с. 124-127, 176-179), у п. 1.1 "Загальні відомості" яких зазначено, що розробленими проектами землеустрою передбачається, зокрема, зміна виду цільового призначення земельних ділянок із "ведення товарного сільськогосподарського виробництва" на "для ведення фермерського господарства", а у п. 1.2 "Особливості об`єкта" вказано, що при проведенні кадастрової зйомки було використано дані, закладені при виготовлені технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок, площами 95,1703 га та 17,9842 га, селянському фермерському господарству "Відродження" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, вид угідь рілля.

Крім того, вказані проекти землеустрою містять укладені між відділом охорони культурної спадщини, музейної справи та з питань релігій управління культури Черкаської обласної державної адміністрації і ОСОБА_1 два охоронні договори на об`єкт культурної спадщини від 10.09.2014 б/н і від 13.10.2014 №92-А та додаткові угоди до цих договорів (т. 1 а. с. 161-165, 190 192).

За цими охоронними договорами ОСОБА_1 зобов`язався охороняти частини пам`ятки археології поселення трипільської культури (державний реєстраційний №3381) площею 95,1703 га та 17,9842 га, що знаходяться в адміністративних межах Глибочківської сільської ради Тальнівського району відповідно до схем, що додаються, і зокрема зобов`язується не допускати оранки в межах зазначених земельних ділянок і допускати сільськогосподарський обробіток виключно у вигляді боронування на глибину не більше 15 см.

Державна реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянка площею 17,9842 га відбулася 22.09.2014 з присвоєнням їй кадастрового номера 7124081600:01:001:0728, а земельної ділянки площею 95,1704 га 18.12.2014 з присвоєнням їй кадастрового номера 7124081600:01:001:0727, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.02.2020 №НВ-7113942872020 (т. 1 а. с. 228-233) і №НВ-7113943032020 (т. 1 а. с. 222-227) відповідно.

Спірним наказом від 15.10.2014 № 23-4701/14-14-СГ (т. 1 а. с. 218, 219) Управління Держземагентства затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства і вирішило надати йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 17,9842 га (кадастровий номер 7124081600:01:001:0728), в оренду терміном на 10 років для ведення фермерського господарства в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Іншим спірним наказом від 23.02.2015 № 23-1026/14-15-СГ (т. 1 а. с. 134, 135) Управління Держземагентства затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства і вирішило надати йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 95,1704 га (кадастровий номер 7124081600:01:001:0727), в оренду терміном на 10 років для ведення фермерського господарства в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області за межами населеного пункту.

04 листопада 2014 року на підставі спірного наказу від 15.10.2014 № 23-4701/14-14-СГ Управління Держземагентства як орендодавець та ОСОБА_1 як орендар уклали між собою спірний договір оренди землі (т. 1 а. с. 47-53), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728, площею 17,9842 га, сільськогосподарські угіддя рілля, для ведення фермерського господарства.

23 лютого 2015 року на підставі спірного наказу від 23.02.2015 № 23-1026/14-15-СГ Управління Держземагентства як орендодавець та ОСОБА_1 як орендар уклали між собою спірний договір оренди землі (т. 1 а. с. 40-46), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727, площею 95,1704 га, сільськогосподарські угіддя рілля, для ведення фермерського господарства.

Строк дії обох спірних договорів оренди землі від 04.11.2014 та від 23.02.2015 10 років, тобто до 15.11.2024 та 23.02.2025 відповідно.

10 грудня 2014 року державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2014 №17884036 вчинив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право №8020464 та зареєстрував право оренди земельною ділянкою площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 за ОСОБА_1 і вказав підставу його виникнення: договір оренди землі від 04.11.2014; наказ Управління Держземагентства від 15.10.2014 № 23-4701/14-14-СГ, що підтверджується інформаційною довідкою від 19.12.2019 №193884704 ( т. 1 а. с. 34-36).

05 березня 2015 року державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2015 №19831436 вчинив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право №8962582 та зареєстрував право оренди земельною ділянкою площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 за ОСОБА_1 і вказав підставу його виникнення: договір оренди землі від 23.02.2015, що підтверджується інформаційною довідкою від 19.12.2019 №193884474 ( т. 1 а. с. 37-39).

Після отримання цих земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 створив фермерське господарство "Русанівське-А", державна реєстрація якого як юридичної особи відбулася 10.06.2015, яке наразі і є фактичним землекористувачем вказаних земель, здійснює їх обробіток та сплачує орендну плату за користування ними, про що вказано у довідці Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області від 23.12.2019 № 534 (т. 1 а. с. 75).

Звертаючись з позовом до суду прокурор, в обгрунтування позовних вимог посилався на те, що спірні земельні ділянки, площами 17,9842 га та 95,1704 га, є землями державної власності історико-культурного призначення і не можуть використовуватися для ведення фермерського господарства, тому Управління Держземагентства, правонаступником якого є Управління Держгеокадастру, незаконно змінило цільове призначення цих земельних ділянок із категорії земель історико-культурного призначення на землі сільськогосподарського призначення та з порушенням вимог земельного законодавства розпорядилось цими земельними ділянками, передавши їх в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. При цьому прокурор вказав, що обставини віднесення спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення встановлені, зокрема, рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 у справі № 925/1810/13, яке набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі №925/3/20, в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 17.03.2021 скасував рішення Господарського суду Черкаської області від 04.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі №925/3/20 і передав її на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Верховний Суд у своїй постанові від 17.03.2021 у справі №925/3/20 вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, наданим сторонами, а саме:

- змісту рішення виконкому Черкаської обласної ради народних депутатів від 26.06.1990 №116 з додатком, прийнятому відповідно до Закону УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" від 13.07.1978 № 3600-IX (втратив чинність 12.07.2000), яким пам`ятку археології поселення трипільської культури "Глибочок", датоване IV тис. до н. е., взято під державну охорону та на облік, а відтак в межах спірних земельних ділянок з 26.06.1990 знаходиться пам`ятка культурної спадщини, що зумовлює віднесення території такої пам`ятки до земель історико-культурного призначення (за Законом України "Про охорону культурної спадщини");

- змісту доводів позовної заяви прокурора про те, що передані земельні ділянки в оренду ОСОБА_1 відносяться до категорії земель історико-культурного призначення, що підтверджується Проектом роздержавлення земель КСП "Граніт" Глибочківської сільської ради Тальнівського району, розробленим у 1995 році Черкаським філіалом Інституту землеустрою УААН;

- змісту Пояснюючих записок до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, площами 17,9842 га та 95,1703 га, розроблених на замовлення ОСОБА_1 , а саме: п. 1.1 "Загальні відомості", в якому зазначено, що розробленими проектами землеустрою передбачається, зокрема, зміна виду цільового призначення із "ведення товарного сільськогосподарського виробництва" на "для ведення фермерського господарства"; п. 1.2 "Особливості об`єкта", де вказано, що при проведенні кадастрової зйомки було використано дані, закладені при виготовлені технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок, площами 17,9842 га та 95,1703 га, СФГ "Відродження" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- змісту рішення Господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 у справі №925/1810/13 (набрало законної сили та за результатами розгляду заяви СФГ "Відродження"про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами було залишено без змін судами апеляційної (постанова від 09.02.2016) та касаційної інстанцій (постанова від 20.07.2016), яким суд задовольнив позовні вимоги Тальнівської РДА та Відділу Держземагентства до СФГ "Відродження" про визнання недійсними розпорядження райдержадміністрації від 22.11.2007 № 577 про затвердження технічної документації із землеустрою та договору оренди землі від 01.12.2007 № 577 (зі змінами), виходячи з встановлених обставин, що земельні ділянки, площами 17,9842 га та 95,1703 га, які передані райдержадміністрацією СФГ "Відродження" (попередній землекористувач) в оренду за оспорюваним договором для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є землями історико-культурного призначення, що підтверджується змістом оспорюваного договору та Технічною документацією із землеустрою, суд зробив висновок, що фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі без прийняття відповідного рішення райдержадміністрацією, без розроблення проекту землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок в оренду та погодження його у встановленому законом порядку для земель історико-культурного призначення;

- змісту листа Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.03.2020 № 02/01-03-15/270/02/01-03-15/5800, в якому Управління повідомило прокурора, що спірні земельні ділянки належать до категорії земель історико-культурного призначення, за видом угідь рілля, у зв`язку із чим між Управлінням культури та ОСОБА_1 було укладено охоронні договори від 10.09.2014 та від 13.10.2014 № 92-А.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 17.03.2021 у справі №925/3/20 зазначив, що суди попередніх інстанцій:

- належним чином не дослідили питання законності зміни у 2014 році виду цільового призначення цих земель із "ведення товарного сільськогосподарського виробництва" на "для ведення фермерського господарства" за розробленими на замовлення ОСОБА_1 проектами землеустрою та питання правомірності затвердження таких проектів Управлінням Держземагентства спірними наказами, на підставі яких з ОСОБА_1 були укладені спірні договори оренди землі;

- не надали будь-якої оцінки змісту листа Державного історико-культурного заповідника "Трипільська культура" від 21.12.2019 № 51, в якому зазначено, зокрема, що трипільське поселення "Глибочок", площею 132 га, є археологічним об`єктом місцевого значення, реєстраційний номер 3381; спірні земельні ділянки є землями під археологічною пам`яткою "Глибочок"; під шаром ґрунту на глибині 30-50 см лежать залишки близько тисячі будівель кінця V тис. до н. е., що складаються з фрагментів випаленої глини від підлог, стін, печей, а також посуду, керамічної пластики, знарядь праці; сільськогосподарський обробіток цих земельних ділянок активно руйнує археологічний шар пам`ятки, що може призвести до втрати її наукової цінності;

- зробили висновки про недоведеність порушення прав держави без врахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018) щодо необхідності оцінювати пропорційність заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо мирного володіння особою майном у разі конфлікту між таким правом особи і правами держави та суспільства (у нашому випадку на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність), та щодо врахування тієї обставини, що землі історико-культурного призначення є землями з особливим статусом та перебувають під посиленою правовою охороною держави.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо правонаступництва Головного управління Держземагенства у Черкаській області.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України було реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру стала правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" були:

- утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області;

- реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Черкаській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області;

- встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

25.04.2015 була проведена державна реєстрація Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наказом Держгеокадастру України від 26.05.2015 №84 "Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області" погоджена можливість забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області функцій і повноважень Головного управління Держземагенства у Черкаській області, що припиняється.

Таким чином, з 26.05.2015 повноваження Головного управління Держземагенства у Черкаській області внаслідок його реорганізації перейшли до його правонаступника - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Щодо віднесення спірних земельних ділянок площами 17,9842 га та 95,1704 га до земель історико-культурного призначення.

Державний історико-культурний заповідник "Трипільська культура" своїм листом від 21.12.2019 №51 (т. 1 а. с. 73), адресованим начальнику Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури, повідомив, трипільське поселення "Глибочок" площею 132 га, є археологічним об`єктом місцевого значення, реєстраційний номер 3381, на якому під шаром ґрунту на глибині 30-50 см лежать залишки близько тисячі будівель кінця V тис. до н. е., що складаються з фрагментів випаленої глини від підлог, стін, печей, а також посуду, керамічної пластики, знарядь праці. Землі під археологічною пам`яткою "Глибочок" площами відповідно 95,170 га і 17,9848 га перебувають в користуванні ОСОБА_1 Сільськогосподарський обробіток цих земельних ділянок активно руйнує археологічний шар пам`ятки, що може призвести до втрати її наукової цінності.

Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної адміністрації своїм листом від 23.03.2020 № 02/01-03-15/270/02/01-03-15/5800 (т. 2 а. с. 50), адресованим Звенигородській місцевій прокуратурі, повідомило, що спірні земельні ділянки на яких розташовані пам`ятки археології поселення трипільської культури, належать до категорії земель історико-культурного призначення, за видом угідь рілля, у зв`язку із чим між цим Управлінням та ОСОБА_1 було укладено охоронні договори від 10.09.2014 та від 13.10.2014 № 92-А.

Про наявність такої археологічної пам`ятки як поселення трипільської культури "Глибочок", розташованої біля села Глибочок Тальнівського району Черкаської області і взятої на державний облік за рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 26.06.1990 №116 свідчить наданий суду Черкаською ОДА паспорт об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини поселення трипільської культури "Глибочок" (т. 5 а. с. 73-76).

У квітні 2017 року прокурор звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської ОДА до Управління Держгеокадастру, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору фермерське господарство "Русанівське-А" про: визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Черкаській області, правонаступником якого є Управління Держгеокадастру, "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 15.10.2014 № 23-4701/14-14-СГ та від 23.02.2015 № 23-1026/14-15-СГ; визнання недійсними договорів оренди землі від 04.11.2014 і від 23.02.2015 щодо земельних ділянок площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 і площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727, укладених між Управлінням Держземагентства (правонаступником якого є Управління Держгеокадастру) та ОСОБА_1 ; скасування державної реєстрації прав.

Ухвалою від 24.07.2017 Тальнівський районний суд Черкаської області за вказаним позовом прокурора відкрив провадження у справі №704/490/17.

Ухвалою від 03.06.2019 Тальнівський районний суд Черкаської області закрив провадження у справі №704/490/17 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа підлягає розгляду не у порядку цивільного судочинства, у порядку господарського судочинства.

Постановою від 05.09.2019 Черкаський апеляційний суд залишив ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.06.2019 про закриття провадження у справі №704/490/17 без змін.

30.12.2019 прокурор звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом, за яким було відкрите провадження у справі №925/3/20, що розглядається.

14.12.2020 Управління Держгеокадастру видало наказ від 14.12.2020 №57ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (т. 4 а. с. 65-67). За цим наказом Управління Держгеокадастру вирішило передати Тальнівській міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 9868,9474 га.

За підписаним Управлінням Держгеокадастру і Тальнівською міською радою актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 14.12.2020 і додатком до нього (т. 4, а. с. 65, 66, 67 на звороті) Управління Держгеокадастру відповідно до його наказу від 14.12.2020 №57-ОТГ передало із державної власності, а Тальнівська міська рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки, в тому числі площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 і площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727, розташовані за межами села Глибочок Звенигородського району (колишнього Тальнівського району) Черкаської області.

На дату розгляду справи у суді першої інстанції державна реєстрація права комунальної власності за Тальнівською міською радою на земельні ділянки площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 і площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727, розташовані за межами села Глибочок Звенигородського району Черкаської області проведена не була.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом з 01.11.1978 до 12.07.2000 діяв Закон Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" від 13.07.1978, статтею 1 якого було встановлено, що пам`ятками історії та культури є споруди, пам`ятні місця і предмети, зв`язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність. Усі пам`ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою.

Відповідно до статті 6 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" до пам`яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать, зокрема: пам`ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Згідно із статті 7 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" державне управління в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами обласних, районних, міських, районних у містах, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами охорони пам`яток відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Стаття 8 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" передбачала, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури. Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до ст. 17 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" з метою організації обліку і охорони пам`яток історії та культури нерухомі пам`ятки поділяються на пам`ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення. Віднесення пам`яток історії та культури до категорії пам`яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Переліки пам`яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Переліки пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об`єктів з переліків пам`яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР. Внесення об`єктів у переліки пам`яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам`яток історії та культури.

Таким чином, з прийняттям виконавчим комітетом Черкаської обласної Ради народних депутатів рішення від 26.06.1990 №116 "Про доповнення списку пам`яток археології області, що перебувають під охороною держави", згідно з яким до переліку пам`яток історії та культури місцевого значення була включена нововиявлена пам`ятка археології №3381 поселення ІІІ тис. до н.е., що знаходиться за адресою с. Глибочок, Тальнівського району (нині Звенигородського району) Черкаської області, та в силу чинного на той час Закону УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" ця пам`ятка археології, яка в подальшому отримала найменування - поселення трипільської культури "Глибочок" стала пам`яткою історії та культури місцевого значення в розумінні цього Закону.

З 12.07.2000 набрав чинності Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000, згідно із статтею 1 якого в редакції, чинній на час видання спірних наказів і укладення спірних договорів:

- об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" в редакції Закону України від 25.05.2017 №2073-VІІІ пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що археологічний об`єкт культурної спадщини це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Пунктом 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Отже, включена за рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної Ради народних депутатів від 26.06.1990 №116 "Про доповнення списку пам`яток археології області, що перебувають під охороною держави" до переліку пам`яток історії та культури місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" пам`ятка археології №3381 поселення ІІІ тис. до н.е., що має найменування - поселення трипільської культури "Глибочок", є пам`ятником культурної спадщини і за Законом України "Про охорону культурної спадщини" без занесення її до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однієї із яких є землі історико-культурного призначення.

Статтею 20 Земельного кодексу України в редакції, чинні на день видання спірних наказів та укладення спірних договорів, було встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно із статтями 53, 54 Земельного кодексу України в редакції, чинній на день видання спірних наказів і укладення спірних договорів, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (стаття 96 Земельного кодексу України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Частини 3-5 і 8 статті 122 Земельного кодексу України в редакції, чинні на день видання спірних наказів і укладення спірних договорів, містили такі норми:

- Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

- Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

- Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

- Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Зіставленням плану зовнішніх меж землекористування Державного акту на право постійного користування землею ЧЕ №14-21, кадастрових планів земельних ділянок, викопіювань місць розташування земельних ділянок, ситуаційних планів, що є у проектах землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 95,1703 га та земельної ділянки площею 17,9842 га громадянину ОСОБА_1 в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства, а також схеми розташування поселення трипільської культури "Глибочок" із паспорту цієї пам`ятки культурної спадщини та публічної кадастрової карти України колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що саме на земельних ділянках площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 і площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 розташована п`ятка культурної спадщини поселення трипільської культури "Глибочок", що згідно статті 53 Земельного кодексу України і статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначає приналежність цих земельних ділянок за основним цільовим призначенням на день видання спірних наказів і укладення спірних договорів до земель історико-культурного призначення державної власності.

Разом з цим колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що цільове призначення землі історико-культурного призначення під п`яткою культурної спадщини поселення трипільської культури "Глибочок" в установленому статтею 20 Земельного кодексу України станом на день видання спірних наказів не змінювалося, що встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 у справі №925/1810/13, яким були визнані недійсними розпорядження Тальнівської райдержадміністрації від 22.11.2007 № 577 про затвердження технічної документації із землеустрою та договір оренди землі від 01.12.2007 № 577 (зі змінами), та виходячи з встановлених обставин, земельні ділянки, площами 17,9842 га та 95,1703 га, які передані Тальнівською райдержадміністрацією селянському фермерському господарству "Відродження" (попередній землекористувач) в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є землями історико-культурного призначення.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держземагентства у Черкаській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, від 15.10.2014 № 23-4701/14- 14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" та від 23.02.2015 № 23-1026/14-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" та визнання недійсними спірних договорів, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Оскільки станом на день прийняття спірних наказів і укладення спірних договорів земельні ділянки площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 і площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 відносилися до земель історико-культурного призначення, то відповідно до статтей 20 та 122 Земельного кодексу України повноважним органом щодо розпорядження (передачі в оренду) цими земельними ділянками і проведення зміни їх цільового призначення була Черкаська обласна державна адміністрація, а не Управління Держкомзему.

Отже, Управління Держкомзему станом на день прийняття спірних наказів і укладення спірних договорів не мало права змінювати цільове призначення і розпоряджатися (передавати в оренду) земельні ділянки площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 і площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727, які відносилися до земель історико-культурного призначення, що відповідно до статті 21, частини 1 статті 203, частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України та статті 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання незаконними і скасування спірних наказів і визнання недійсними спірних договорів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом державна реєстрація права комунальної власності на земельні ділянки площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 і площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 за Тальнівською міською радою не проведена, що означає, що держава офіційно не визнала і не підтвердила фактів припинення її права власності на ці земельні ділянки і набуття такого права на них Тальнівською міською радою.

Тобто наразі земельні ділянки площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 і площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 ще не вибули із державної власності.

Видавши спірні накази і уклавши спірні договори Управління Держкомзему порушило права держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації на розпорядження землями історико-культурного призначення, які є землями з особливим статусом та перебувають під посиленою правовою охороною держави, і на збереження пам`ятки культурної спадщини - поселення трипільської культури "Глибочок", тому в даному випадку передбачені законодавством України і застосовані прокурором заходи втручання держави у право особи на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не порушують принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що застосовані прокурором способи захисту порушеного права держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації передбачені законом і є ефективними.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

При розгляді даної справи судом встановлено порушення права держави в особі позивача за захистом якого звернувся прокурор.

Позивач, а відповідно і прокурор могли довідатися про порушення права позивача і про особу, яка його порушила, у день проведення державної реєстрації за ОСОБА_1 речового права - права оренди на земельні ділянки площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 і площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727, яке відбулося 10.12.2014 і 05.03.2015 відповідно.

Отож за заявленими прокурором позовними вимогами стосовно земельної ділянки площею 17,9842 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 перебіг трирічної позовної давності розпочався від 10.12.2014, а стосовно земельної ділянки площею 95,1704 га з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 від 05.03.2015.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом 30.12.2019, тобто після спливу трирічної позовної давності.

Відповідачі заявили про застосування до вимог прокурора позовної давності та відмову в задоволенні позову.

Прокурор та позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності послався на те, що в квітні 2017 році він звертався до Тальнівського районного суду Черкаської області з аналогічними позовними вимогами, за результатами розгляду яких провадження у справі №704/490/17 згідно з ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.06.2019 і постановою Черкаського апеляційного суд від 05.09.2019 було закрите з підстав непідвідомчості спору загальним судам, що підтверджується матеріалами цієї справи і встановлено господарським судом.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач, а відповідно й прокурор має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача (прокурора) покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01. 2019 року у справі №706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 вказала, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

Ураховуючи викладене, зважаючи на факт подання позову у справі №704/490/17, який був направлений на захист тих самих прав, що і у даній справі, враховуючи, що розгляд справи №704/490/17 тривав більше двох років, і, як наслідок, наявність для позивача підстав вважати, що його права будуть захищені в цьому судовому провадженні, а також звернення прокурора до господарського суду з позовною заявою у цій справі в грудні 2019 року, тобто через незначний проміжок часу після закриття провадження у справі №704/490/17, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про поважність причин пропуску прокурором строку позовної давності, а порушені права позивача такими, що підлягають захисту.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі №925/3/20 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача 2).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Русанівське-А" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі №925/3/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2022 у справі №925/3/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/3/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.04.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко