Постанова

від 26.04.2023 по справі 910/19160/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. Справа№ 910/19160/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Онищенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго"

про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат

за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022

у справі №910/19160/21 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 8225760,26 грн,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" заборгованість у розмірі 382 грн 09 коп., пеню у розмірі 1704123 грн 18 коп., штраф у розмірі 1976135 грн 95 коп., 3% річних у розмірі 1091652 грн 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 3453466 грн 06 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 123386 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того скаржник просив суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судом апеляційної інстанції постанову у даній справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 в частині стягнення 382,09 грн основного боргу скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про закриття провадження. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 залишено без змін.

28.02.2023 на адресу суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. У даній заяві позивач просив суд стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 18 500,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" про розподіл судових витрат понесених у суді апеляційної інстанції призначити до розгляду на 10.04.2023.

30.03.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 10.04.2023 за відсутності представника ТОВ "Дніпро Енерго".

10.04.2023 на адресу суду від відповідача надійшла заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з підстав необґрунтованості вимог та надмірності розміру заявлених витрат.

У судове засідання, яке відбулося 10.04.2023 з`явився представник відповідача, який клопотав перед судом про перенесення судового засідання. Судом було оголошено перерву до 26.04.2023.

На адресу суду 26.04.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 26.04.2023 за відсутності представника ТОВ "Дніпро Енерго".

26.04.2023 у судове засідання з`явився представник відповідача, який надав суду пояснення стосовно вимог зазначених в заяві позивача.

Відповідно до п.п. 1 та 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи убачається, що 01.03.2023 позивач звертаючись до суду апеляційної інстанції із відзивом, зазначав про орієнтовний попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, який становить 30 000,00 грн.

22.03.2023 судом апеляційної інстанції було проголошено вступну та резолютивні частини постанови, повний текст постанови складено 27.03.2023.

Позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19160/21 - 27.03.2023 електронною поштою, згідно відомостей сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Ураховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем було виконано вимоги Закону стосовно строку та порядку подання указаної заяви.

Судом було установлено, що позивач звертаюсь із вище указаною заявою до суду надав наступні документи:

- копія Договору про надання правової допомоги від 03.11.2021;

- копія Додаткової угоди №8 від 23.02.2023;

- копія Акту №8 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 17.03.2023;

- копія платіжної інструкції від 21.03.2023;

- копія Додаткової угоди №9 від 17.03.2023;

- копія Акту №9 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 27.03.2023;

- копія платіжної інструкції від 21.03.2023.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI установлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При установленні розміру гонорару ураховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може установлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

ТОВ "Дніпро Енерго" було надано Договір про надання правової допомоги від 03.11.2021, даний договір укладено між адвокатом Біжко Ю.О. та ТОВ "Дніпро Енерго".

Відповідно до умов даного Договору, захисник/представник буру на себе зобов`язання надавати клієнту необхідну правову допомогу.

У відповідності до п. 4.1. Договору, за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язується виплатити захиснику/представнику гонорар у розмірі за погодженням сторін.

Додатковою угодою від 23.02.2023 №8 до Договору про надання правової допомоги від 03.11.2021 сторони погодили, вартість правової допомоги за Договором про надання правової допомоги від 03.11.2021.

В даній Додатковій угоді сторони зазначили наступні роботи:

- підготування та подання відзиву до Північного апеляційного господарського суду на апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» у справі №910/19160/21 - 10 000,00 грн.

Виконання адвокатом робіт за Додатковою угодою №8 підтверджується актом №8 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 17.03.2023 та відповідно оплатою наданих послуг, згідно платіжного доручення №9250 від 21.03.2023 на суму 10 000,00 грн.

Додатковою угодою №9 від 17.03.2023 до Договору про надання правової допомоги сторони погодили вартість правової допомоги у розмірі 8 500,00 грн. До наданих послуг за даною додатковою угодою належить, зокрема, участь у судовому засіданні 22.03.2023, ознайомлення з матеріалами справи.

Виконання адвокатом робіт за Додатковою угодою №9 підтверджується актом №9 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 27.03.2023 та відповідно оплатою наданих послуг, згідно платіжного доручення №9251 на суму 8 500,00 грн.

Відтак, оскільки в даному випадку виконавець з клієнтом дійшли взаємної домовленості щодо визначених в актах № 8 від 17.03.2023 та №9 від 27.03.2023 та додаткових угодах видів послуг та відповідно погодили гонорар та відповідно загальну вартість наданих послуг, крім того, ураховуючи, що надання таких послуг не суперечить положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", то за таких обставин суд вважає, що ДП «Гарантований покупець» не доведено вірогідними засобами доказування завищення гонорару з надання послуг правничої допомоги.

Судом також ураховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути установлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Так, зважаючи складність даної справи, ураховуючи сукупність наданих послуг та об`єм здійсненої роботи, а також, значення справи для сторін та оцінивши надані послуги адвокатом позивачу, найменування яких міститься в додаткових угодах та актах виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, а сума судових витрат, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500,00 грн є документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданих послуг та відповідно їх обсягом.

Відтак, стягненню з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ "Дніпро Енерго" підлягає сума судових витрат, а саме витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 18 500, 00 грн.

Що стосується заперечень відповідача щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які мотивовані завищенням розміру, то суд зазначає, що останні не містять обґрунтувань в чому саме полягає таке завищення, ураховуючи визначенні сторонами у додаткових угодах фіксованої суми за надані послуги.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Північний апеляційний господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем - ТОВ "Дніпро Енерго", зазначає, що надані позивачем докази у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Доводи, наведені відповідачем у заяві про зменшення витрат на правничу допомогу спростовуються вищенаведеними обставинами.

Наведена правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Енерго» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, буд. 4-Д; ідентифікаційний код 40617450) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 500,00 грн.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є невід`ємною складовою основного судового рішення та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту 26.04.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран