Постанова

від 06.07.2023 по справі 910/19160/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Київ

cправа №910/19160/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Вронської Г. О., Кібенко О. Р.,

за участю секретаря судового засідання - Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Андрієнка В. В., Буравльова С. І., Шапрана В. В.,

від 26.04.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Енерго»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 8 225 760,26 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: Онищенко О.А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної додаткової постанови

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро Енерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 8225760,26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" заборгованість у розмірі 382 грн 09 коп., пеню у розмірі 1 704 123 грн 18 коп., штраф у розмірі 1 976 135 грн 95 коп., 3% річних у розмірі 1 091 652 грн 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 453 466 грн 06 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 123 386 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 в частині стягнення 382,09 грн основного боргу скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про закриття провадження. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/19160/21 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило суд стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 18 500,00 грн.

Відповідач подав до апеляційного суду заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з підстав необґрунтованості вимог та надмірності розміру заявлених витрат.

Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі №910/19160/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Енерго» суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 500,00 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що зважаючи складність даної справи, враховуючи сукупність наданих послуг та об`єм здійсненої роботи, а також, значення справи для сторін та оцінивши надані послуги адвокатом позивачу, найменування яких міститься в додаткових угодах та актах виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго" клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, а сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500,00 грн. є документально підтвердженою, співмірною із складністю справи та наданих послуг та відповідно їх обсягом. Надані позивачем докази у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відхиляючи заперечення відповідача щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які мотивовані завищенням розміру, суд зазначив, що останні не містять обґрунтувань в чому саме полягає таке завищення, враховуючи визначенні сторонами у додаткових угодах фіксовані суми за надані послуги.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі № 910/19160/21, в якій просить її скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу повністю.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статей 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Також скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 28.02.2023 у справі №910/20293/21, від 25.10.2022 у справі №873/29/22, від 15.09.2022 у справі №915/294/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 21.09.2022 у справі №300/1826/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 27.10.2022 у справі №904/8800/21.

За твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції винесено додаткову постанову без врахування критерію розумності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив твердження відповідача про завищення вартості на правничу допомогу, а також не взяв до уваги доводи відповідача про необхідність обмеження витрат на правничу допомогу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у додаткових постановах від 08.02.2022 у справі №915/1473/20, від 25.01.2022 у справі №910/2679/21, від 12.01.2022 у справі №918/548/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом позивач, звертаючись до суду апеляційної інстанції з відзивом, зазначав про орієнтовний попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, який становить 30 000,00 грн.

22.03.2023 судом апеляційної інстанції було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19160/21 - 27.03.2023 електронною поштою.

Позивач надав суду наступні документи:

- копія Договору про надання правової допомоги від 03.11.2021;

- копія Додаткової угоди №8 від 23.02.2023;

- копія Акту №8 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 17.03.2023;

- копія платіжної інструкції від 21.03.2023;

- копія Додаткової угоди №9 від 17.03.2023;

- копія Акту №9 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 27.03.2023;

- копія платіжної інструкції від 21.03.2023.

Договір про надання правової допомоги від 03.11.2021 укладено між адвокатом Біжко Юлією Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енерго".

Відповідно до умов даного договору, захисник/представник бере на себе зобов`язання надавати клієнту необхідну правову допомогу.

У відповідності до п. 4.1 договору, за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язується виплатити захиснику/представнику гонорар у розмірі за погодженням сторін.

Додатковою угодою від 23.02.2023 №8 до Договору про надання правової допомоги від 03.11.2021 сторони погодили вартість правової допомоги за Договором про надання правової допомоги від 03.11.2021 у розмірі 10 000 грн.

В даній Додатковій угоді сторони зазначили наступні роботи:

- підготування та подання відзиву до Північного апеляційного господарського суду на апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» у справі №910/19160/21 - 10 000,00 грн.

Виконання адвокатом робіт за Додатковою угодою №8 підтверджується актом №8 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 17.03.2023 та відповідно оплатою наданих послуг, згідно платіжного доручення №9250 від 21.03.2023 на суму 10 000,00 грн.

Додатковою угодою №9 від 17.03.2023 до Договору про надання правової допомоги сторони погодили вартість правової допомоги у розмірі 8 500,00 грн. До наданих послуг за даною додатковою угодою належить, зокрема, участь у судовому засіданні 22.03.2023, ознайомлення з матеріалами справи.

Виконання адвокатом робіт за Додатковою угодою №9 підтверджується актом №9 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 27.03.2023 та відповідно оплатою наданих послуг, згідно платіжного доручення №9251 на суму 8 500,00 грн.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як правильно враховано апеляційним господарським судом, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

З аналізу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, та постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та заяву про їх зменшення, врахував ступінь складності справи, сукупність наданих послуг та об`єм здійсненої роботи, а також, значення справи для сторін та оцінивши надані послуги адвокатом позивачу, найменування яких міститься в додаткових угодах та актах виконаних робіт, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500,00 грн є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та наданих послуг та відповідно їх обсягом, та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Державним підприємством «Гарантований покупець» не доведено вірогідними засобами доказування завищення гонорару з надання послуг правничої допомоги і такі доводи останнього не містять обґрунтувань в чому саме полягає таке завищення, враховуючи визначені сторонами у додаткових угодах фіксовані суми за надані послуги.

З огляду на встановлені обставини та зміст постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керувався, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, що узгоджується з процесуальними нормами права, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає положенням статей 126, 129 ГПК України.

Разом з цим скажник не довів, що стягнута додатковою постановою вартість витрат на професійну правничу допомогу не відповідає хоча б якомусь із цих принципів.

Суд не вбачає підстав вважати, що висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не були враховані судом апеляційної інстанції, а застосування апеляційним господарським судом приписів статей 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 126, 129 ГПК України не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків Верховного Суду. У відповідних постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат.

Господарський суд апеляційної інстанції при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховував такі ж критерії, якими керувався Верховний Суд у наведених скаржником постановах.

Незгода відповідача із сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка стягується з нього за перегляд справи в апеляційному порядку, не свідчить про неправильно здійснений судом апеляційної інстанції розподіл цих витрат.

Беручи до уваги викладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної додаткової постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки підстава касаційного оскарження судового рішення не підтвердилась, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Судові витрати

Так як скаржник оскаржує додаткову постанову про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, за яку судовий збір не сплачується, то судові витрати в цьому випадку не розподіляються.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення.

Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі №910/19160/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Кібенко