Постанова
від 20.04.2023 по справі 910/9990/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/9990/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Дорофеєв Д.А.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 22.02.2023 (повний текст складено та підписано 08.03.2023)

у справі № 910/9990/21 (суддя Л.Г. Пукшин)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Гард Груп"

про витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" (далі - ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" (далі - ТОВ "Ріелті Стендерт") про витребування нерухомого майна (корпус № 21 (літ. В) загальною площею 910,3 кв. м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 8) з чужого незаконного володіння.

ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" стверджує, що нерухоме майно вибуло з його володіння поза волею власника, а ТОВ "Ріелті Стендерт" не є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна.

Короткий зміст заперечень відповідача проти позову

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов вказував про те, що ТОВ "Ріелті Стендерт" є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, яке набуто ним на законній підставі - договорі купівлі - продажу. Крім того, відповідач просив застосувати наслідки пропущення позивачем строків позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі з огляду на приписи ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 позов задоволено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 рішення місцевого господарського суду скасоване та ухвалено нове - про відмову в позові. ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" не погодилось із судовими рішеннями суду апеляційної інстанції та звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 05.10.2022 суд частково задовольнив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі № 910/9990/21, а справу направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено обставини вибуття спірного нерухомого майна з володіння ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" та відсутність/наявність волі останнього на таке вибуття. Судом апеляційної інстанції вказаний недолік рішення суду першої інстанції усунуто не було, оскільки апеляційний господарський суд обмежився лише посиланням на факт скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі № 910/15336/20 та не розглянув доводи і не дослідив докази, надані ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" щодо обставин вибуття спірного нерухомого майна з володіння останнього.

У постанові касаційний суд також звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про відплатний характер договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, не дослідив належним чином надані ТОВ "Ріелті Стандрат" докази на підтвердження цього та не встановив, чи можуть обставини оплати за договором купівлі-продажу спірного нерухомого майна підтверджуватися квитанціями до прибуткового касового ордера.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/9990/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" задоволено повністю, а саме:

- витребувано з чужого незаконного володіння від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 16, кв. 1; ідентифікаційний код 41678142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 35391480) нерухоме майно: корпус № 21 (літ. В) загальною площею 910,3 кв. м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 8.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 16, кв. 1; ідентифікаційний код 41678142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 35391480) судовий збір у розмірі 13 500 грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- в силу імперативних приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені судовими рішеннями у справі № 910/15336/20 не потребують повторного доказування у даній справі, яким зокрема встановлено, що ОСОБА_1 не вчиняла правочин щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" та не повідомляла товариство про свій намір вийти з його учасників, оскільки, не мала такого наміру, спірний об`єкт нерухомого майна вибув з власності ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" поза волею власника, тобто ОСОБА_1 ;

- ТОВ "Ріелті Стендерт" не може вважатися добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, з огляду на твердження про те, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 23.10.2017 мав відплатний характер, оскільки прибуткові касові ордери № 1 від 24.10.2017 та № 2 від 26.10.2017 не є належними та допустимими доказами оплатності укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна у розумінні чинного законодавства України, оскільки, окрім заперечення передачі коштів та існування вказаних прибуткових ордерів директором відповідача ОСОБА_2. (протокол допиту у справі № 1-кс/752/721/20 т. 1. С. 179-181), вказані ордери також не відповідають приписам п. 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні;

- матеріалами прави підтверджено обставини незаконного вибуття спірного нерухомого майна з власності ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", відсутність волі ОСОБА_1., як 100% власника товариства на вибуття з її володіння спірного об`єкту нерухомого майна, які і наявність обтяжень на спірне нерухоме майно, що є підставою для його витребування;

- позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності з урахуванням положень п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" (22.03.2023 згідно штемпеля канцелярії Північного апеляційного господарського суду на апеляційній скарзі) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

.Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 330 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України;

- судом першої інстанції не враховано, що приватним нотаріусом Левашовим О.Г. під час посвідчення договору купівлі-продажу спірного майна, були вчиненні поступові та поетапні реєстраційні дії протягом одного дня 23.10.2017, і між вказаними діями розрив у часі, а саме зареєстроване припинення права власності ТОВ «Сіті Гард Груп», як продавця на це спірне майно, та після завершення реєстрації припинення права власності ТОВ «Сіті Гард Груп», було надалі зареєстроване право власності ТОВ «Ріелті Стендерт», як покупця вказаного майна;

- суд першої інстанції безпідставно не врахував, що на момент посвідчення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 23.10.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація про будь-які арешти спірного майна (корпусу №21), що також підтвердив приватний нотаріус Левашов О.Г. встановивши відсутність заборони відчуження, арешту та обтяження зазначеного нерухомого майна, про що значиться в договорі купівлі-продажу нерухомого майна (п. 1.5.) та підтверджувалося Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №101221294, та щодо суб`єкта за №101221301 від 23.10.2017;

- на момент укладення правочину з відчуження нерухомого майна - нежитлове приміщення корпус № 21 (літ. В), загальною площею 910,3 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Московська (Печерський район), будинок 8, корпус 21 - не було обтяженим., а тому відповідач є добросовісним набувачем;

- право власності третьої особи на спірне майно (корпус №21) було належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2017р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левашовим О.Г., номер запису про право власності: 22963194, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 112545980000, що підтверджувалося Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №101219607 від 23.10.2017 (п. 1.2. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.2017);

- договір купівлі-продажу від 23 жовтня 2017 року, укладений відповідачем з Третьою особою, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левашовим О.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2485 (є в матеріалах справ), мав відплатний характер, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 24 жовтня 2017 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 26 жовтня 2017 року про розрахунок за придбаний у третьої особи корпус №21 (є в матеріалах справи);

- стаття 388 ЦК України, передбачає не тільки втрату чи розкрадання як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв`язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею). У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням (він може передати її на зберігання), власник несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором. Враховуючи те, що позивачем було передано до статутного капіталу Третьої особи спірне майно (корпус №21) на підставі Акту №1 приймання - передачі та оцінки внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ГАРД ГРУП» від 20.10.2017р. та Протоколом №1 Установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ГАРД ГРУП» від 20.10.2017, а в подальшому третьою особою продано вказане спірне нерухоме майно відповідачу на підставі договору купівлі - продажу, а отже, спірне майно вибуло з володіння позивача, як юридичної особи саме за волею власника.

Також, скаржник зазначав, що відповідач укладав договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна з власної волі, яка грунтувалась на правомірному придбанні об`єкту нерухомості у власність товариства з метою подальшого використання такого майна в господарській діяльності, що відповідає меті діяльності відповідача та його економічним видам діяльності, що визначені у Статуті та відображені Єдиному реєстрі (витяг додається); договір відповідав внутрішній волі сторін на передачу/придбання майна у власність відповідача. Крім того, відповідач та третя особа бажали та усвідомлювали реальне настання правових наслідків, обумовлених договором і такі наслідки настали - майно перебуває у власності відповідача та обліковується на його балансі за ціною його придбання.

Скаржник наголошував на тому, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не вирішив питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна, а також було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 257 ЦК України, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не пропущений позивачем строку позовної давності.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

04.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що:

- на даний час в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальна справа № 757/38108/20-к за обвинуваченням приватного нотаріуса КМНО Левашова О.Г., який вчинив всі реєстраційні дії з особами, які згідно з експертними висновками та протоколами допиту ніколи не вчиняли жодної дії щодо законного придбання спірного майна та створення юридичної особи відповідача;

- судом першої інстанції вірно встановлено, що жодних розрахунків в безготівковій формі між відповідачем та третьою особою при укладенні відповідного договору - проведено не було, а прибуткові касові ордери № 1 від 24.10.2017 та № 2 від 26.10.2017 не є належними та допустимими доказами оплатності укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна у розумінні чинного законодавства України;

- посилання відповідача на факт відсутності заборони відчуження, арешту та обтяження іпотекою нерухомого майна, перевірений приватним нотаріусом КМНО Левашовим О.Г. згідно з інформаційною довідкою № 101221294 від 23.10.2017 не знайшли свого підтвердження, адже такої довідки в той час реєстр не видавав;

- усі реєстраційні дії щодо спірного майна, вчинені нотаріусом КМНО Левашовим О.Г., були проведені при наявності обтяження спірного майна, адже згідно з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2017 (справа № 757/43716/17-к), тобто, за три місяці до вчинення реєстраційних дій, було накладено арешт на спірне майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном;

- відповідно до інформаційної довідки № 259577235, наданої позивачем до суду першої інстанції, чітко видно наявне обтяження спірного майна, номер запису про обтяження 22124407 від 02.08.2017, тобто до моменту підписання договору купівлі - продажу від 23.10.201 7 між третьою особою та відповідачем;

- обтяження на спірне майно було чинним і на час ухвалення рішення судом першої інстанції;

- відповідач не є добросовісним набувачем оскільки вся інформація про обтяження майна є загальнодоступною на сайті Міністерства юстиції України, що також підтверджується вищезазначеною інформаційною довідкою № 259577235 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного майна, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, позивач додатково звертав увагу на наступне:

- необхідність врахування документів, які наявні в матеріалах кримінального провадження, а саме: висновку від 07.04.2020 р. № 17-3/560, експерта Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України ОСОБА_9, протоколу судового допиту ОСОБА_2 - власника відповідача на час підписання договору купівлі - продажу спірного майна від 23.10.2017

- за результатами розгляду справи № 910/9990/21 відповідач був визнаний недобросовісним набувачем та наявними доказами було доведено безоплатність укладеного договору купівлі - продажу спірного майна, а тому суд першої інстанції правомірно не вирішував питання відшкодування відповідачеві його витрат;

- суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють позовну давність.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" на рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2023 у справі № 910/9990/21, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/9990/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України, за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" на рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2023 у справі № 910/9990/21.

27.03.2023 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/9990/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9990/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" на рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2023, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 20.04.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 20.04.2023 з`явився представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів".

Відповідач - Товариствоз обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" та третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Гард Груп" в судове засіданні 20.04.2023 представників - не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема за допомогою як електронних засобів зв`язку, а також засобами поштового зв`язку.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

В свою чергу, 20.04.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду відповідач - Товариствоз обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" - подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні 20.04.2023, зокрема внаслідок перебування на лікарняному з малолітніми дітьми. При цьому, жодних доказів в підтвердження перебування на лікарняному - до клопотання не додано.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки про дату та місце розгляду справи учасники спору повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в матеріалах справи наявний необхідний обсяг документів для вирішення спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відхилення заявленого клопотання про відкладення розгляду справи. Також, наведені автором клопотання доводи про неможливість присутності в судовому засіданні - не є тими підставами, які не дають або виключають можливість розгляду справи.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні, у зв`язку з чим відхиляє заявлене клопотання з урахуванням вищенаведеного.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2023 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.09.2007 здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" (ідентифікаційний код 35391480), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 10741020000026995.

Матеріалами справи також підтверджується, що 15.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "BIK LTD" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - корпус № 21 літ В, загальною площею 910,30 кв.м, що знаходиться по вул. Московська, 8 в місті Києві. Договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В та зареєстрований в реєстрі за № 2963.

25.02.2016 на загальних зборах учасників товариства, прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 25.02.2016, яким призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" ОСОБА_3 з 26.02.2016.

Наказом від 26.02.2016 № 2-К Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" ОСОБА_3 вступила на посаду директора товариства з 26.02.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі № 910/15336/20 задоволено позовні вимоги позивача повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", б/н, від 20.10.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з моменту його укладення, визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", щодо звільнення з посади директора товариства ОСОБА_3 з 19.10.2017 та призначення нового директора товариства ОСОБА_4 з 20.10.2017, оформленого протоколом № 19/10/17 від 19.10.2017 (пункт 2 порядку денного), визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" про вихід з товариства та відчуження 100% частки статутного капіталу ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , оформленого протоколом № 19/10/17 від 19.10.2017 (пункт 3 порядку денного), визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" щодо перерозподілу часток на затвердження статуту у новій редакції, оформленого протоколом № 19/10/17 від 19.10.2017 (пункт 4 порядку денного), визнано недійсним рішення учасника товариства ОСОБА_4 від 11.02.2018 року, щодо припинення шляхом ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" номер запису 10741100020026995, скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", яким було змінено склад засновників (учасників) шляхом виключення (виведення) ОСОБА_1 зі складу засновників, а ОСОБА_4 включення до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" номер запису 10741050017026995 від 20.10.2017, скасовано державну реєстрацію змін до відомостей Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" щодо зміни чинного директора ОСОБА_3 на нового директора ОСОБА_4 , номер запису 10741070015026995 від 20.10.2017, скасовано державну реєстрацію виправлення помилок щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" номер запису 10747770016026995 від 20.10.2017, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 16984,00 грн.

У зазначеному рішенні Господарського суду міста Києва у справі № 910/15336/20 від 25.03.2021, зокрема судом встановлено, що: "Згідно рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", оформленого протоколом від 06.04.2015 було вирішено вивести зі складу засновників ОСОБА_5 на підставі заяви про вихід зі складу засновників товариства та передати його частку 100% (46000,00 грн) у статутному капіталі товариства ОСОБА_1 , затверджено нову редакцію статуту.

Рішенням Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", оформленим протоколом від 16.04.2015 було збільшено статутний капітал товариства до 9895104,00 грн шляхом внесення учасником ОСОБА_1 нерухомого майна, яке належить їй на праві власності, прийнято та перерозподілено частки учасників у статутному капталі товариства, відповідно до якого ОСОБА_1 володіє 100% (9895104,00 грн) частки у статутному капіталі, затверджено статут в новій редакції.

19.10.2017 відбулись загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", на яких було прийнято рішення, оформлене протоколом № 19/10/17. В протоколі зазначено про присутність на загальних зборах товариства учасника, який володіє 100% частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_1 . Запрошені - громадянин України ОСОБА_4 та громадянин України ОСОБА_6 .

Порядок денний:

- 1. Обрання голови та секретаря зборів товариства.

- 2. Зміна директора товариства.

- 3. Зміна складу учасників товариства.

- 4. Перерозподіл часток учасників.

- 5. Уповноваження особи на проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство.

По першому питанню порядку денного було вирішено обрати ОСОБА_6 головою зборів товариства, а ОСОБА_4 - секретарем зборів товариства. По другому питанню порядку денного вирішили звільнити ОСОБА_3 з посади директора та обрати на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" ОСОБА_4 . По третьому питанню порядку денного вирішили затвердити ОСОБА_1 вхід із товариства в зв`язку з відчуженням нею своєї частки у статутному капіталі товариства (100%) на користь ОСОБА_4 . По четвертому питанню порядку денного вирішили розподілити частки учасників наступним чином: громадянин України ОСОБА_4 володіє часткою статутного капіталу товариства розміром 9895104,00 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства; у зв`язку з перерозподілом часток, затвердити статут у новій редакції. По п`ятому питанню порядку денного вирішили доручити ОСОБА_4 забезпечити виконання всіх необхідних процедур, пов`язаних з державною реєстрацією змін відомостей про товариство та нової редакції статуту товариства.

20.10.2017 між ОСОБА_1 (продавець) та громадянином України ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" та зобов`язується сплатити за цю частку належну грошову суму, згідно з умовами даного договору. Статутний капітал товариства складає 9895104,00 грн. Продаж здійснюється за ціною 9895104,00 грн. Покупець зобов`язується сплатити продавцю ціну, визначену у пункті 3 цього договору до 31.12.2017. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору. Після укладення договору до установчого документу товариства мають бути внесені відповідні зміни з обов`язковою їх реєстрацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Право власності покупця на частку, зазначену у пункті 1 даного договору, виникає з моменту підписання договору сторонами за умов обов`язкової подальшої державної реєстрації змін та доповнень до установчого документа товариства або нової редакції власного статуту, що містить відповідні зміни до Єдиного державного реєстру, згідно з чинним законодавством України. Підписання сторонами даного договору буде свідчити про те, що передача-приймання відчужуваної частки у статутному капіталі товариства відбулась та не вимагає додаткового підписання сторонами будь-яких актів (п.п. 1, 3,4, 8-10 Договору).

На підставі прийнятого рішення загальних зборів від 19.10.2017 та укладеного договору купівлі-продажу від 20.10.2017, було внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме:

- Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 20.10.2017, № 10741050017026995, зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, приватний нотаріус Левашов О.Г.;

- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 20.10.2017, № 10741070015026995, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, приватний нотаріус Левашов О.Г.;

- Виправлення помилок, 20.10.2017, № 10747770016026995, приватний нотаріус Левашов О.Г .

В подальшому, громадянином України ОСОБА_4 , учасником, що володіє 100% у статутному капіталі товариства було прийнято рішення Загальних Зборів, оформлене протоколом № 1 від 11.02.2018, про припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" шляхом його ліквідації. Ліквідатором товариства було призначено ОСОБА_4 та встановлено двомісячний строк для пред`явлення претензій кредиторами.

На підставі рішення Загальних Зборів від 11.02.2018 було внесено відповідний запис у реєстр:

- Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, 12.02.2018, № 10741100020026995, ОСОБА_8 , Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація".

Так, за доводами позивача, Господарським судом міста Києва у справі № 910/15336/20 було встановлено, що ОСОБА_1 не вчиняла правочин щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" та не повідомляла товариство про свій намір вийти з його учасників, оскільки, не мала такого наміру, спірний об`єкт нерухомого майна вибув з власності ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" поза волею власника, тобто ОСОБА_1 .

Крім цього, позивач зазначає, що рішенням установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Гард Груп" (далі - ТОВ "Сіті Гард Груп"), оформленим протоколом від 20.10.2017 № 1, погоджено, що ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" вносить свій вклад до статутного капіталу шляхом внесення спірного нерухомого майна, яке оцінено засновниками у розмірі 900 000,00 грн, що становить 90% від розміру статутного капіталу.

Згідно з актом приймання-передачі та оцінки внеску до статутного капіталу ТОВ "Сіті Гард Груп" від 20.10.2017 № 1 ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" передало, а ТОВ "Сіті Гард Груп" прийняло як внесок до статутного капіталу останнього спірне нерухоме майно.

23.10.2017 між ТОВ "Сіті Гард Груп" (продавець) та ТОВ "Ріелті Стендерт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця нерухоме майно, що є предметом цього договору, а покупець - прийняти нерухоме майно і сплатити за нього оговорену грошову суму. Предметом купівлі-продажу за цим договором є корпус № 21 літ В, загальною площею 910,30 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Речове право продавця на вказане нежитлове приміщення зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх 23.10.2017 приватним нотаріусом Левашовим О. Г., номер запису про право власності: 22963194, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 112545980000, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав про реєстрацію права власності № 101219607, виданим 23.10.2017 приватним нотаріусом Левашовим О. Г.

Позивач у позові посилався на те, що ТОВ "Сіті Гард Груп" як незаконний власник передав право власності на спірне нерухоме майно відповідачу, при цьому, позивач також звертає увагу на той факт, що всі реєстраційні дії, які вчиненні нотаріусом Левашовим О.Г. були проведені при наявності обтяжень, що стало підставою для звернеянн позивача до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" про витребування майна з чужого незаконного володіння нерухомого майна: корпус № 21 (літ. В), загальною площею 910,3 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 8, оскільки спірний об`єкт нерухомого майна вибув з власності позивача поза волею власника та вказує, що вказаний позов є похідним від позову у справі № 910/14336/20.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, віно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, рішенням установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Гард Груп", оформленим протоколом від 20.10.2017 № 1, погоджено, що ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" вносить свій вклад до статутного капіталу шляхом внесення спірного нерухомого майна, яке оцінено засновниками у розмірі 900 000,00 грн, що становить 90% від розміру статутного капіталу.

Також, згідно з актом приймання-передачі та оцінки внеску до статутного капіталу ТОВ "Сіті Гард Груп" від 20.10.2017 № 1 ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" передало, а ТОВ "Сіті Гард Груп" прийняло як внесок до статутного капіталу останнього спірне нерухоме майно.

23.10.2017 між ТОВ "Сіті Гард Груп" та ТОВ "Ріелті Стендерт" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця нерухоме майно, що є предметом цього договору, а покупець - прийняти нерухоме майно і сплатити за нього оговорену грошову суму. Предметом купівлі-продажу за цим договором є спірне нерухоме майно. Речове право продавця на вказане нежитлове приміщення зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Державний реєстр права) 23.10.2017 приватним нотаріусом Левашовим О. Г., номер запису про право власності: 22963194, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 112545980000, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав про реєстрацію права власності № 101219607, виданим 23.10.2017 приватним нотаріусом Левашовим О. Г.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, вказані вище реєстраційні дії щодо відчуження спірного нерухомого майна проводилися приватним нотаріусом Левашовим О. Г. при наявності обтяжень, так, зокрема, згідно з витягом з Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.06.2021 (завірена копія якого міститься у матеріалах справи т.1 с. 15-16), 02.08.2017 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28.07.2017 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Зелінським Ярославом Ігоровичем внесено запис про обтяження спірного нерухомого майна шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Вказана ухвала Печерського районного суду міста Києва від 28.07.2017 у справі № 757/43716/17-к про накладення арешту на нерухоме майно, корпус № 21 літ В, загальною площею 910,30 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та яке на праві власності належить ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" (код ЄДРПОУ 35391480), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном долучена позивачем до матеріалів справи (т. 1 с. 46-47) - є чинною та не булла скасована як стном на момент розгляду спору судом першої інстанції, так і на момент апеляційного розгляду справи.

Крім цього, суд апеляційної інстанції також погоджується з тим, що судом першої інстанції обгрунтовано взято до уваги факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 910/15336/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Левашов О. Г., про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій.

Вказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" від 20.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з моменту його укладення. Визнано недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" щодо звільнення з посади директора товариства ОСОБА_3 з 19.10.2017 та призначення нового директора товариства - ОСОБА_4 з 20.10.2017; про вихід з товариства та відчуження 100% частки статутного капіталу ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 ; про перерозподіл часток та затвердження статуту у новій редакції, оформлених протоколом від 19.10.2017 № 19/10/17. Визнано недійсним рішення учасника товариства ОСОБА_4 від 11.02.2018 щодо припинення шляхом ліквідації ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів". Скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", якими було змінено склад засновників (учасників) шляхом виключення виведення ОСОБА_1 зі складу засновників, а ОСОБА_4 - включення до складу засновників ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів". Скасовано державну реєстрацію змін до відомостей ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" щодо зміни чинного директора ОСОБА_3 на нового директора ОСОБА_4 . Скасовано державну реєстрацію виправлення помилок щодо ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" (номер запису 10747770016026995 від 20.10.2017.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 910/15336/20 вказане рішення було скасовано частково, в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (визнано останній неукладеним), позовні вимоги задоволено частково.

Також судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на спірне нежитлове приміщення, зареєстровано за третьою особою 20.10.2017 о 20:33:53, припинено - 23.10.2017 о 23:24:09. Водночас, право власності на спірне нежитлове приміщення, зареєстровано за відповідачем - 23.10.2017 о 23:24:09.

Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація створення юридичної особи - ТОВ "Ріелті Стендерт" відбулася 23.10.2017 о 19:19:44.

Такимч ином, враховуючи те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений між ТОВ"Сіті Гард Груп" та ТОВ "Ріелті Стендерт" та вищезазначені реєстраційні дії вчинено в один день, фактично у вечірній післяробочий час, одним і тим самим приватним нотаріусом - Левашовим Олександром Геннадійовичем, а також беручи до уваги наявність обтяжень на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що відповідач не може вважатися добросовісним набувачем у розумінні статті 330 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 910/15336/20 встановлено обставини, що: " ОСОБА_1 не вчиняла правочин щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", в зв`язку з чим відсутні правові підстави для прийняття 19.10.2017 Загальними зборами товариства рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів. Отже, підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. За таких умов набуття іншою особою статусу учасника товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства без укладення відповідного правочину не відповідає положенням чинного законодавства".

Крім іншого, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 910/15336/20 апеляційна інстанція також прийшла до висновку, що договір купівлі-продажу від 20.10.2017 - є неукладеним, а тому відсутні правові підстави для внесення на підставі рішення від 19.10.2017 змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 910/15336/20 встановлено, що ОСОБА_4 не мав права вносити відомості та зміни до статутних документів товариства, а також уповноважувати на такі дії інших осіб, а ОСОБА_1 не вчиняла правочин щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" та не повідомляла це товариство про свій намір вийти зі складу його учасників, оскільки не мала такого наміру.

Отже, враховуючи імперативні приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини встановлені судовими рішеннями у справі № 910/15336/20 не потребують повторного доказування у даній справі, яким зокрема встановлено, що ОСОБА_1 не вчиняла правочин щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" та не повідомляла товариство про свій намір вийти з його учасників, оскільки, не мала такого наміру, відтак спірний об`єкт нерухомого майна вибув з власності ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" поза волею власника, тобто ОСОБА_1 . Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, і які не були спростовані скаржником в апеляційній скарзі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09, пункт 39). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява №49429/99, пункт 52).

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу (частина 1 статті 318 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також, статтею 325 Цивільного кодексу України встановлено, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За обставин порушення таких прав, власник не обмежений можливістю захистити свої права в спосіб, визначений законодавством, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикації.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини та майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

При цьому наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Зазначений засіб захисту права власності - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

Таким чином, оцінивши наявні у праві докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, враховуючи в силу приписів ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки Верховного Суду у постанові від 05.10.2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння до ТОВ "Ріелті Стендерт" як до останнього набувача спірного нерухомого майна без оскарження попередніх правочинів щодо відчуження спірного нерухомого майна від ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів"- є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

При цьому, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 Цивільного кодексу України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша та третя статті 388 Цивільного кодекс України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Отже, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інтацнії дійшов висновку, що в силу імперативних приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені судовими рішеннями у справі № 910/15336/20 не потребують повторного доказування у даній справі, яким зокрема встановлено, що ОСОБА_1 не вчиняла правочин щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" та не повідомляла товариство про свій намір вийти з його учасників, оскільки, не мала такого наміру, спірний об`єкт нерухомого майна вибув з власності ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" поза волею власника, тобто ОСОБА_1 . Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, і які не були спростовані скаржником в апеляційній скарзі.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з врахуванням в силу приписів ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівок Верховного Суду у постанові від 05.10.2022, що ТОВ "Ріелті Стендерт" не є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна в силу приписів ст. 388 Цивільного кодексу України, з огляду на твердження про те, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 23.10.2017 мав відплатний характер, з огляду на наступне.

Дослдивши договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 23.10.2017, судом апеляційної інстанції встановлено, що у п. 2.2. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.2017, укладеного між відповідачем та третьою особою, сторонами договору визначено, що розрахунок за нерухоме майно здійснюється покупцем в повному обсязі в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в термін до 30.11.2017.

В той же час, на підтвердження здійснення оплати до матеріалів справи долучено відповідачем як покупцем за договром квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24.10.2017 та квитанція до прибуткового касового ордера № 2 від 26.10.2017, що свідчить про порушення порядку оплати, який визначений умовами договору. Крім іншого, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України докази того, що сторонами за вказаним правочином вносилися зміни щодо порядку проведення оплати та/або встановлювався інший порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (чинний на дату укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна) (далі - Положення про ведення касових операцій), касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно з пунктом 3.3 розділу 3 Положення про ведення касових операцій, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення про ведення касових операцій визначено, що підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.

Постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" (чинна на дату укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна) установлена гранична суму розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000,00 грн (десяти тисяч гривень).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані прибуткові касові ордери № 1 від 24.10.2017 та № 2 від 26.10.2017 не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту оплатності договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна у розумінні чинного законодавства України, оскільки, окрім заперечення передачі коштів та існування вказаних прибуткових ордерів директором відповідача ОСОБА_2. (що відображено в протоколі допиту у справі № 1-кс/752/721/20 т. 1. С. 179-181), вказані ордери також не відповідають приписам п. 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. При цьому, суд першої інстанції також обгрунтовано врахував відповідні відомості та документи, наявні в матеріалах кримінальної справи.

Доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження наявними матеріалами справи та є такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції стосовно неналежності як доказів, прибуткових касових ордерів № 1 від 24.10.2017 та № 2 від 26.10.2017, в підтвердження оплатності договору купівлі - продажу спірного нерухомого майна від 23.10.2017.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що на момент посвідчення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 23.10.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація про будь-які арешти спірного майна (корпусу №21), що також підтвердив приватний нотаріус Левашов О.Г. встановивши відсутність заборони відчуження, арешту та обтяження зазначеного нерухомого майна, про що значиться в договорі купівлі-продажу нерухомого майна (п. 1.5.) та підтверджувалося Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №101221294, та щодо суб`єкта за №101221301 від 23.10.2017 - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані з огляду на наступне.

Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.06.2021, 23.10.2017 внесено запис приватним нотаріусом Левашовим Олександром Геннадійовичем запис про право власності на нерухоме майно корпус № 21 (літ. В), загальною площею 910,3 кв.м, яке розташоване в м. Києві по вулиці Московській, 8, корп. 21 за ТОВ "Ріелті Стендерт", підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 37714498 від 23.10.2017 23:43:42, підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу, серія та номер 2485, виданий 23.10.2017.

У вказаному витягу зазначено, що 02.08.2017 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2017, державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Зелінським Я.І. внесено запис про обтяження спірного майна шляхом накладення арешту на нерухоме майно. Також, 27.12.2017 Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про арешт майна боржника. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва по справі №757/43716/17-к накладений арешт на нерухоме майно, а саме на нежитлове Приміщення корпус №21 (літ. В) загальною площею 910,3 кв.м, яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Московська (Печерський район), будинок 8, та на праві власності належить ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів (код ЄДРПОУ 35391480), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Як зазначав позивач у позові, і що не було спростовано відповідачем, а також перевірено судом апеляційної інстанцї за допомогою сервісу Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/68345398), ухвала Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2017 у справі № 757/43716/17-к - є чинною і не скасована в установленому порядку.

При цьому, посилання відповідача на те, що відсутність заборони відчуження, арешту та обтяження зазначеного нерухомого майна значиться в договорі купівлі-продажу нерухомого майна (п. 1.5.), а також наявність відповідного витягу з індексним номером 101221294 - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що вказані доводи спростовані позивачем більш вірогідними вищенаведеними доказами в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, які в сукупності свідчать про наявність відповідного обтяження. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує наявність вказаного обтяження виключно в контексті оцінки заявлених позовних вимог.

Враховуючи встановлені вище обставини незаконного вибуття спірного нерухомого майна з власності ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", відсутність волі ОСОБА_1., як 100% власника товариства на вибуття з її володіння спірного об`єкту нерухомого майна, а також наявності обтяжень на спірне нерухоме майно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" про витребування спірного об`єкту нерухомого майна від ТОВ "Ріелті Стендерт" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, і які не були спростовані скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не вирішив питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки за результатами розгляду справи № 910/9990/21 відповідач був визнаний недобросовісним набувачем та наявними доказами було доведено безоплатність укладеного договору купівлі - продажу спірного майна, а тому суд першої інстанції правомірно не вирішував питання відшкодування відповідачеві його витрат.

Також, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст. 257 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не пропущений позивачем строку позовної давності - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач звернувся до суду з відповідним позовом 18.06.2021 (згідно з вхідного штампу суду першої інстанції на відповідному позові).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (в редакції, чинній на момент звернення з відповідним позовом) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції враховує, що у пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню з метою недопущення звуження прав учасників справи.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності з урахуванням положень п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, що свідчить про відсутність обумовлених п.4 ст. 267 Цивільного кодексу України про застосування такого строку саме як підстави відмови у позові.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що внаслідок незаконного перебування у відповідача спірного нерухомого майна, фактично кожен день відбувається незаконність володіння таким майном, у зв`язку з чим це є триваючим порушенням у часі, і відповідно, строк позовної давності щодо такого триваючого порушення розпочинається відносно кожного дня такого володіння, і не може обмежуватись строком позовної давності як таким, адже сплив позовної давності стосовно певного строку володіння не може породжувати юридичну законність володіння певним майном, воля на вибуття якого з власності власника (позивача) - була відсутня.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджені належними, допустимими та більш вірогідними доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не були спростовані відповідачем в розумінні вимог наведеного процесуального законодавства, у зв`язку з чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" про витребування з чужого незаконного володіння від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 16, кв. 1; ідентифікаційний код 41678142) нерухоме майно: корпус № 21 (літ. В) загальною площею 910,3 кв. м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 8 - підлягає задоволенню повністю.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/9990/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/9990/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/9990/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/9990/21 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 27.04.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	20.04.2023
Оприлюднено	01.05.2023
Номер документу	110482012
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі)

Пукшин Л.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 20.04.2023 по справі 910/9990/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/9990/21

Постанова від 20.04.2023

Постанова
від 20.04.2023 по справі 910/9990/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД