Постанова

від 04.04.2023 по справі 757/8221/19-ц

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2023 р. Справа№ 757/8221/19-ц

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко Г.Е. за ордером;

від відповідача: Кібець Р.Р. за довіреністю;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: Кібець Р.Р. за довіреністю;;

від третьої особи 3: не з`явився;

від третьої особи 4: Ткаченко Ю.О. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 (повний текст складено 20.12.2021)

у справі №757/8221/19-ц (суддя Щербаков С.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариство "Банк Камбіо"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. ОСОБА_2

2.Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

3.Державне підприємство "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ"

4. ОСОБА_3

про визнання правовідношення за кредитним договором та договором іпотеки повністю припиненим,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась у Печерський районний суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариство "Банк Камбіо" (далі - відповідач, Банк), у якому просила суд:

- визнати правовідношення між ПАТ "Банк Камбіо" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за кредитним договором №022/1-2013/840 від 04.10.2013 повністю припиненими;

- визнати правовідношення між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 за договором іпотеки від 04.10.2013, за реєстр. №1224 повністю припиненими.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно кредитного договору позивачу був наданий кредит в розмірі 110 000,00доларів США, в забезпечення якого було укладено договір іпотеки на приміщення-апартамент. Крім цього, 15.04.2014 між ПАТ "Банк Камбіо", позивачем та ОСОБА_2 (далі - третя особа 1) був укладений договір поруки, 18.04.2014 був укладений договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, а 19.08.2014 відбулось повне погашення залишку заборгованості за кредитом і відсотками в загальній сумі 88000 доларів США грошовими коштами ОСОБА_2 і припинились правовідношення між банком та позивачем, які виникли з кредитного договору і договору іпотеки. Однак, з сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа 2, Фонд) стало відомо, що 07.02.2019 оприлюднено паспорт відкритих торгів з продажу прав вимоги ПАТ "Банк Камбіо" 28.02.2019, де в лоті F31GL40890 виставлено на продаж права вимоги за кредитним договором №022/1-2013/840 від 04.10.2013 і забезпечення до нього, а на сайті ProZorro.Продажі, адміністратором якого є ДП "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (далі - третя особа 3) оприлюднене оголошення про аукціон. Тобто, не зважаючи на те, що заборгованість за кредитним договором повністю погашена, відповідач вважає, що зобов`язання за кредитним договором і договором іпотеки не припинились та здійснює дії, спрямовані на реалізацію права вимоги на них через відкриті торги, чим порушує майнові права та інтереси позивача.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року позов залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу передано до Господарського суду міста Києва як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд вказаної справи в порядку господарського судочинства.

Відповідачем та третьою особою 2 (Фонд) були подані відзив на позовну заяву та письмові пояснення, у яких вони заперечують проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що на підставі постанови правління НБУ від 04.12.2014 ПАТ "Банк Камбіо" був віднесений до категорії неплатоспроможним і в подальшому були прийняті рішення про виведення його з ринку та ліквідацію, тому спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) і Уповноважена особа Фонду має право на перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації. Грошові перекази є діями осіб, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав, тому їх можна віднести до правочинів. Організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку є однією з найголовніших функцій Фонду під час виведення банку з ринку. Погашення заборгованості позивача за кредитним договором відбулось за рахунок коштів фізичних осіб-заставодавців ( ОСОБА_2 ), які в свою чергу були кредиторами Банку за договорами банківського вкладу (депозиту), правочини (договір поруки, договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, розрахункова операція) є нікчемними в силу п.1, 2, 5, 7, 8 ч.3 ст.38 вказаного Закону і не створюють правових наслідків, отже зобов`язання позивача за кредитним договором не припинились, тому відсутні підстави для визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону). Також позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки питання дійсності/недійсності прав вимоги кредитора до боржника має розглядатись виключно в межах справи про стягнення заборгованості.

Третьою особою 1 ( ОСОБА_2 ) були подані письмові пояснення, у яких вона підтримала позовні вимоги, посилаючись на те, що внаслідок виконання обов`язку боржника за кредитним договором нею, як заставодавцем, правовідносини між Банком і позивачем за кредитним договором припинились, а ОСОБА_2 набула права нового кредитора.

Третьою особою 4 ( ОСОБА_3 ) були подані письмові пояснення, у яких він заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що він став переможцем електронного аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором №022/1-2013/840 від 04.10.2013 і забезпечення до нього, та між ним і Банком був укладений договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. Зобов`язання позивача по кредитному договору не припинені, оскільки Уповноваженою особою Фонду були визнані нікчемними правочини (договір поруки та договір застави із ОСОБА_2 ) та застосовані наслідки нікчемності правочинів, в т.ч. здійснено зворотні транзакції по рахунку по нікчемним правочинам. Тому, на думку третьої особи 4, Банком правомірно вирішено виставлено право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором на відкриті торги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2021 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки правовідношення між позивачем і відповідачем припинились 19.08.2014 у зв`язку із виконанням обов`язку боржника заставодавцем (третьою особою 1); погашення заборгованості позивача за кредитом відбулось до віднесення Банку до категорії неплатоспроможних і запровадження тимчасової адміністрації та початку ліквідації, і Банк не був обмежений у праві здійснювати будь-які банківські операції; постанова правління НБУ №510/БТ від 19.08.2014 щодо встановлення особливого режиму контролю була доведена до відома Банку 20.08.2014, тому на час погашення заборгованості вона не діяла; на час дії вказаної постанови Банк мав право здійснювати будь-які банківські операції відповідно до своєї ліцензії; погашення кредиту було проведено в межах одного і того самого банку, що не потребує використання кореспондентського рахунку; постанова Верховного Суду у справі №522/1528/15-ц, на яку послався суд, була прийнята за інших фактичних обставин, які не є подібними даній справі, тому посилання на неї є недоцільними; позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушених прав (припинення правовідношення), оскільки визнання Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" після спливу майже 4 років нікчемними правочинів, на підставі яких припинилося зобов`язання позивача перед банком і подальша реалізація права вимоги за цим кредитом з торгів, має наслідком посягання на мирне володіння і розпорядження майном (грошовими коштами), а також нерухомим майном, яким було забезпечено цей кредит, при цьому не дотримується принцип правової визначеності; на час звернення з даним позовом до суду кредитор (новий кредитор) не ініціював спір про стягнення заборгованості за кредитом; судами розглядався ряд спорів про визнання припиненими правовідносин за кредитними договорами із ПАТ "Банком Камбіо", які були задоволені, що підтверджує належність обраного позивачем способу захисту порушених прав та інтересів.

Третя особа 4 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що довідка Банку від 02.09.2014 є неналежним підтвердженням припинення зобов`язань, оскільки правочин, укладений між сторонами, є нікчемним; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були працівниками Банку та особисто заінтересовані в укладені даного правочину, оскільки їм було достеменно відомо, що у Банку існують проблеми і тому правочин було укладено саме 19.08.2014; наслідки нікчемності правочинів (реституція) застосовується протягом всієї процедури ліквідації; в даному випадку Банк не мав права приймати безготівкове погашення заборгованості, а такі операції є нікчемними; позивач навмисно уклала договір, з метою уникнення відповідальності перед банком, тим самим спричинивши істотну шкоду кредитору; обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки жодним чином не відновлює становище позивача; Банк в особі Уповноваженої особи Фонду мав повне право на укладання договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги із ОСОБА_3 . Також просить поновити строк на подання відзиву, оскільки третя особа проживає у місті Харкові, де, починаючи з 24.02.2022, відбувались активні бойові дії.

Суд вважає за можливим поновити строк на подання відзиву та долучити його до матеріалів справи.

Позивачем були подані письмові пояснення щодо відзиву третьої особи, у яких вказує, що погашення заборгованості відбулось до віднесення Банку до категорії неплатоспроможних; дії Фонду з виявлення правочинів, що є нікчемними, мають бути вчинені виключно під час запровадження тимчасової адміністрації, тобто до початку процедури його ліквідації (висновки Верховного Суду у справі №826/17586/16), тимчасова адміністрація в ПАТ "Банк Камбіо" діяла з 05.12.2014 по 01.03.2015 і протягом цього часу не було виявлено ознак нікчемності в будь-яких правочинах, що пов`язані з кредитним договором позивача; наказ Уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування наслідків нікчемності правочинів, а з відповідним позовом Банк не звертався; доводи про нікчемність операцій з погашення кредитних зобов`язань є необґрунтованими; укладення договору поруки, договору застави та звернення стягнення на предмет застави відбулось до віднесення Банку до категорії проблемних та запровадження обмежень у діяльності банку; посилання на правові позиції у справах №916/1317/16 і 369/11268/16-ц є недоречним, оскільки правовідносини не є подібними; позивачем обрано належний спосіб захисту і вона прагне правової визначеності у відносинах із кредитором.

У додаткових поясненнях від 01.12.2022 представник позивача просить врахувати висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №910/14224/20, якою було визнано належним способом захисту - звернення до суду з позовом про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими.

У поясненнях від 27.02.2023 представник третьої особи 1 вказала, що здійснення розрахунків в іноземній валюті через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, є неможливим без участь банку-посередника (іноземного банку), а постановою НБУ №510/БТ від 19.08.2014 не встановлено будь-яких обмежень щодо використання кореспондентських рахунків, відкритих в банках-нерезидентах в іноземній валюті.

У додаткових поясненнях від 30.03.2023 представник позивача вказує, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №910/7278/19, яку надали представники відповідача і третьої особи 4, не підлягає врахуванню, також існує ряд справ (№№910/6618/19, 904/4953/18, 910/16152/18, 910/16477/18, 910/16476/18, 911/2711/18), де за подібних обставин рішення приймались на користь позивачів; є необґрунтованими доводи відповідача і третьої особи про те, що правочини є нікчемними у зв`язку із тим, що позивач і третя особа 1 були пов`язаними особами Банку, оскільки у наказі Уповноваженої особи Фонду визнано правочини на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону, але не надано жодного доказу наявності підстав нікчемності; за п.8 ч.3 ст.38 Закону правочин може бути визнаний нікчемним лише при укладенні банком правочину з пов`язаною особою і, одночасно, умови, що такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, але доказів невідповідності правочинів законодавству не надано; договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги відповідає вимогам законодавства та не має жодної з ознак "більш сприятливої умови", які наведені у ст.52 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів.

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників третіх осіб 1 і 3.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Представник відповідача і третьої особи 2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник третьої особи 4 у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо", як кредитором, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір №022/1-2013/840 (далі - кредитний договір) (том 1 а.с.11-15), відповідно до якого кредитор зобов`язується надати кредитні кошти (далі - кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сума кредиту складає 110 000, 00 доларів США (п. 1.2 кредитного договору).

Дата видачі кредиту - 07.10.2013 (п. 1.3 кредитного договору).

Дата повернення кредиту - 01.10.2018 (п. 1.4 кредитного договору).

Проценти за користування кредитом - 13,0 % річних (п. 1.5 кредитного договору).

Цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів (п.1.6 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.8 кредитного договору, зобов`язання за договором забезпечуються іпотекою - приміщенням-апартаментами номер 5 загальною площею 123, 9 кв.м., в т.ч.: 5-1 пл. 123, 9 кв.м., а також відкритою терасою літ.а7 пл. 10, 90 кв.м, що є окремим виділеним в натурі об`єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заставна вартість 1 656 900, 00 грн. Кредит видається лише після підписання договору іпотеки заставного майна.

Згідно п. 2.1 кредитного договору, кредитор відкриває рахунок № НОМЕР_1 для обліку кредиту та рахунок № НОМЕР_2 для обліку процентів.

Пунктом 2.5 кредитного договору встановлено, що кредит може бути достроково повернений позичальником повністю або частково зі сплатою процентів за фактичний строк користування кредитом за умов повідомлення про це кредитору не пізніше, ніж за десять робочих днів до дня повернення кредиту.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 5.6 кредитного договору).

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій, між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо", як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, було укладено договір іпотеки від 04.10.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1224 (далі - договір іпотеки) (том 1 а.ю.16-19), відповідно до якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: приміщення-апартаменти №5 загальною площею 123, 9 кв.м., в т.ч.: 5-1 пл. 123, 9 кв.м, а також відкриту терасу літ. а7 пл. 10, 90 кв.м, що є окремим виділеним в натурі об`єктом нерухомого майна, що знаходиться на 2 поверсі будівлі, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 9.2 договору іпотеки встановлено, що іпотека за цим договором припиняється, а договір припиняє дію, у тому числі, внаслідок повного виконання вимог іпотекодержателя за кредитним договором.

15.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо", як кредитором, ОСОБА_1 , як боржником, та ОСОБА_2 , як поручителем, укладено договір поруки №022/1-2013/840/п (далі - договір поруки) (том 1 а.с.14-15), відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язків боржника перед кредитором за кредитним договором №022/1-2013/840 від 04.10.2013, укладеним між кредитором та боржником з виплатою 13,0 % річних строком до 18.08.2014.

У разі порушення боржником зобов`язань, забезпечених цим договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором у обсязі, що не перевищує 88000,00 доларів США, включаючи сплату кредиту, процентів за його користування, неустойки, відшкодування збитків, комісії тощо (п.1.3 договору поруки).

18.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо", як заставодержателем, та ОСОБА_2 , як заставодавцем, укладено договір застави №022/1-2013/840/1 майнових прав та відступлення прав вимоги (далі - договір застави) (том 1 а.с.20-21), згідно якого договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №022/1-2013/840 від 04.10.2013, укладеного між заставодержателем та ФОП ОСОБА_1 , за умовами якого боржник зобов`язується перед заставодержателем: повернути не пізніше 18.08.2014 надані йому грошові кошти в сумі 110 000, 00 доларів США; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами в гривні у розмірі 13,0 % річних; сплатити пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення платежу; здійснити інші можливі платежі, передбачені кредитним договором; відшкодувати витрати заставодержателя, пов`язані з пред`явленням заставодержателем вимог за кредитним договором і звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 1.2 договору застави, в забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у п. 1.1 цього договору, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - на частину вкладу в сумі 88 000, 00 доларів США по договору № 121дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) "Classic" в іноземній валюті, зі сплатою процентів щомісячно, з правом поповнення від 01.08.2014 з ПАТ "Банк Камбіо".

Згідно з пунктом 1.6 договору застави, цей Договір є змішаним договором, який складається з договору застави майнових прав та договору відступлення прав вимоги грошових коштів згідно Договору №218дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 01.09.2014 з ПАТ "Банк Камбіо".

19.08.2014 банком, відповідно до умов договору застави, здійснено договірне списання грошових коштів з рахунку в іноземній валюті ОСОБА_2 в рахунок погашення простроченої заборгованості ФОП ОСОБА_4 за кредитним договором, а саме, перераховано кошти у сумі 88 000,00 доларів США., з яких: 87 621,70 доларів США - заборгованість за кредитом, 378,30 доларів США - заборгованість за відсотками, що підтверджується банківським виписками (том 1 а.с.22-25).

Тобто, погашення заборгованості ФОП ОСОБА_4 за кредитним договором відбулось за рахунок коштів заставодавця - ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, була кредитором банку за договорами банківського вкладу (депозиту) в іноземній валюті.

Листом від 02.09.2014 за вих. №22/1870 Банк повідомив позивачу про те, що станом на кінець дня 19 серпня 2014 заборгованість ФОП ОСОБА_5 перед Банком по кредитному договору відсутня (том 1 а.с.121, том 2 а.с.92).

26.08.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки внесено запис про припинення іпотеки, а в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження внесено запис про припинення обтяження у зв`язку із повідомленням про припинення договору іпотеки (том 1 а.с.122-123, том 2 а.с.93-94).

Позивач вказує, що з сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб їй стало відомо, що 07.02.2019 оприлюднено паспорт відкритих торгів з продажу прав вимоги ПАТ "Банк Камбіо" 28.02.2019, де в лоті F31GL40890 виставлено на продаж права вимоги за кредитним договором №022/1-2013/840 від 04.10.2013 і забезпечення до нього. Початкова ціна 904 276,68 грн, мінімальна ціна лоту - 780855,34 грн (том 1 а.с.26-29).

Також позивач зазначила, що на сайті ProZorro.Продажі, адміністратором якого є ДП "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ", оприлюднене оголошення про аукціон з продажу права вимоги за кредитним договором 022/1-2013/840 від 04.10.2013, проведення якого призначено на 28.02.2019 (том 1 а.с.30-32).

У зв`язку із викладеними обставинами позивач 19 лютого 2019 року звернулась до суду із даним позовом та просила визнати правовідношення між нею та Банком за кредитним договором та договором іпотеки повністю припиненими, оскільки кредит і відсотки за ним були повернуті Банку в повному обсязі 19.08.2014.

Позивач також 20.02.2019 подала скаргу до Фонду, в якій просила зняти з продажу лот F31GL40890 та скасувати відкриті торги (аукціон) 28.02.2019 з продажу права вимоги за кредитним договором (том 1 а.с.129).

Згідно Витягу з протоколу №173/19К від 25.02.2019 Комісія з розгляду скарг Фонду вирішила задовольнити прохання позивача і зняти лот F31GL40890 з продажу на електронних торгах (том 1 а.с. 130-131), однак фактично лот з торгів не було знято і був проведений електронний аукціон, переможцем якого став ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом електронного аукціону від 28.02.2019 (том 1 а.с.135).

Заперечуючи проти позову, Банк та третя особа 2 (Фонд) посилались на те, що на підставі постанови правління НБУ від 04.12.2014 ПАТ "Банк Камбіо" був віднесений до категорії неплатоспроможних і в подальшому були прийняті рішення про виведення його з ринку та ліквідацію, тому спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і Уповноважена особа Фонду має право на перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації. Грошові перекази є діями осіб, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав, тому їх можна віднести до правочинів. Організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку є однією з найголовніших функцій Фонду під час виведення банку з ринку. Погашення заборгованості позивача за кредитним договором відбулось за рахунок коштів фізичної особи-заставодавця ( ОСОБА_2 ), яка в свою чергу була кредитором Банку за договорами банківського вкладу (депозиту). Правочини (договір поруки, договір застави, розрахункова операція) є нікчемними в силу п.1, 2, 5, 7, 8 ч.3 ст.38 вищевказаного Закону і не створюють правових наслідків, отже, зобов`язання позивача за кредитним договором і договором іпотеки не припинились, тому відсутні підстави для визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону).

Так, постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 року №510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора" (том 2 а.с.33-34), зокрема, заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, який відкритий в Національному банку України.

Згідно листа Національного Банку України від 07.02.2019 за вих.№20-0007/7169 примірник постанови №510/БТ було передано нарочно першому заступнику голови правління ПАТ "Банк Камбіо" Кондратенко Л.В. 20.08.2014 о 13:15, що підтверджується копією звороту останньої сторінки примірника №7 постанови №510/БТ (том 2 а.с.72-73).

Постановою Правління Національного банку України від 25.09.2014 року за №603/БТ ПАТ "Банк Камбіо" (том 2 а.с.36-39) віднесено до категорії проблемних і запроваджено обмеження у діяльності банку, зокрема, не допускати проведення будь-яких активних операцій з інсайдерами та пов`язаними особами; погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором банку. Визнано такою, що втратила чинність постанову правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 року №782 "Про віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 04 грудня 2014 року прийнято рішення №140 про запровадження з 05 грудня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 №144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 № 46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.

У подальшому, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було неодноразово продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" строком на один рік, зокрема, з 02 березня 2019 року до 01 березня 2020 року включно.

16.07.2018 Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" видано наказ №108 (том 2 а.с.43-44), яким було створено комісію для підготовки, аналізу та узагальнення аналітичної інформації щодо правочинів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, які можуть містити ознаки нікчемності.

За результатами проведеної перевірки 18.07.2018 року складено Акт комісії з перевірки правочинів (том 2 а.с.48-52), у якому Комісія зробила висновок, що окремим кредиторам було надано переваги (пільги), не передбачені для них законом, у тому числі ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , шляхом відступлення права вимоги за кредитним договором, та, зокрема, встановлено, що ОСОБА_2 є власником 24,5210 відсотків істотної участі у статутному капіталі ПАТ "Банк Камбіо", відповідно до відомостей додатку №4 до Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку, і займала посаду Голови Правління банку, а ОСОБА_1 з 15 серпня 2013 року займала посаду її радника, як встановлено із Наказу від 15 серпня 2013 року про призначення на посаду.

18.07.2018 року проведено засідання Малого комітету з управління активами ПАТ "Банк Камбіо" (том 2 а.с. 53-61).

18.07.2018 року ПАТ "Банк Камбіо" видано наказ №109 (том 2 а.с.45-47), згідно з яким затверджено Акт комісії з перевірки правочинів на предмет нікчемності від 18.07.2018 pоку, згідно якого виявлено ознаки нікчемності у ряді договорів, які укладались протягом року до моменту введення тимчасової адміністрації Банку та, відповідно, застосовано наслідки нікчемності до цих правочинів, у тому числі до таких договорів:

- правочин щодо відступлення/розірвання/припинення договору іпотеки, посвідчений 04 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В., за реєстровим № 1224, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" і ОСОБА_1 щодо предмету іпотеки - об`єкту нерухомого майна (приміщення-апартаментів № 5, загальною площею 123,9 кв м, у тому числі: 5-1 пл. 123, 09 кв м, а також відкритої тераси лат. а7 пл. 10, 90 кв м, що є окремим виділеним у натурі об`єктом нерухомого майна, що знаходиться на другому поверсі будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 ), заставна вартість 1656900, 00 грн;

- договір поруки №022/1-2013/840/п від 15 серпня 2014 року, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_2 ;

- договір застави майнових прав та відступлення права вимоги №022/1-2013/840/п від 15 серпня 2014 року щодо предмету застави - майнових прав, права вимоги грошових коштів по Договору строкового банківського вкладу (депозиту) №121дф/14 від 01 серпня 2014 року, вкладник ОСОБА_2 .

Третя особа 1 ( ОСОБА_2 ) у письмових поясненнях підтримала позовні вимоги, посилаючись на те, що внаслідок виконання обов`язку боржника за кредитним договором заставодавцем, правовідносини між Банком і позивачем за кредитним договором припинились, а ОСОБА_2 набула права нового кредитора і їй були передані оригінали документів (кредитного договору та договору іпотеки).

Так, третя особа 1 вказує, що 01.08.2014 між Банком та нею був укладений Договір №121дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті, зі сплатою процентів щомісячно, без права поповнення, згідно якого банк приймав від вкладника грошову суму в розмірі 2265384,00 доларів США (том 2 а.с.80-81), 19.08.2014, згідно умов договору застави, з її рахунку були списані кошти в іноземній валюті в розмірі 88000,00доларів США для погашення заборгованості позивача за кредитним договором, що підтверджується банківською випискою (том 2 а.с.82), а згідно акту прийому передачі (оригіналів документів) Банк передав ОСОБА_2 кредитний договір №022/1-2013/840 від 04.10.2013 та договір іпотеки №1224 від 04.10.2013 (том 2 а.с.83).

Третя особа 4 ( ОСОБА_3 ) у письмових поясненнях заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що він став переможцем електронного аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором №022/1-2013/840 від 04.10.2013 і забезпечення до нього, та між ним і Банком був укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Зобов`язання позивача по кредитному договору не припинені, оскільки Уповноваженою особою Фонду були визнані нікчемними правочини (договір поруки та договір застави із ОСОБА_2 ) та застосовані наслідки нікчемності правочинів.

Так, 25.04.2019 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_3 було укладено договір № 10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги на підставі протоколу електронного аукціону № UА-ЕА-2019-02-08-000008-b (том 2 а.с.190-192).

Відповідно до акту прийому-передачі права вимоги до договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25.04.2019 року первинний кредитор - ПАТ "Банк Камбіо" передав, а новий кредитор - ОСОБА_3 прийняв право вимоги по відношенню до наступного боржника: ФОП ОСОБА_1 , ІПН - НОМЕР_3 , номер кредитного договору 022/1-2013/840 від 04 жовтня 2013 року, на загальну суму заборгованості - 142 106, 42 дол. США (том 2 а.с.193).

Крім того, згідно акту прийому-передачі документації до договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25.04.2019 року новий кредитор ( ОСОБА_3 ) отримав наступні документи: кредитний договір №022/1-2013/840 від 04 жовтня 2013 року (копія); договір іпотеки від 04 жовтня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобой Н.В., реєстровий № 1224 (копія); договір застави № 022/1-2013/84/1 МПгаВПВ (грошові кошти) від 18 серпня 2014 року (оригінал); договір доручення № 022/1-2013/840/п від 15 серпня 2014 року (оригінал); виписки з ДРРПНМ про реєстрацію обтяжень та іпотек від 26 серпня 2014 року (оригінал); кредитна справа (одна папка); документи судового провадження (одна папка) (том 2 а.с.194).

Додатком до договору також є лист-повідомлення боржнику про укладення договору (том 2 а.с.192 зворот, том 3 а.с.260).

В процесі розгляду спору представником третьої особи 4 було подане клопотання про застосування позовної давності, мотивоване тим, що позовна давність минула ще в 2017 році (том 2 а.с.241-242), а також було подано окремий позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №758/12925/19, розгляд якої наразі не завершено і провадження зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі).

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки розрахунки за договорами з урахуванням обмежень, встановлених постановою Правління НБУ №510/БТ від 19.08.2014, мали здійснюватись виключно через кореспондентський рахунок у Національному банку України; заявлені вимоги позивача є фактично вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі; питання дійсності/недійсності (припинення у зв`язку з виконання тощо) прав вимоги кредитора до боржника за кредитним договором має розглядатися в межах справи №758/12925/19 про стягнення заборгованості; обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у позові, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Матеріалами справи підтверджується, що права та обов`язки сторін у даній справі ґрунтуються на наступних правочинах:

- кредитному договорі №022/1-2013/840 від 04.10.2013, який укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Камбіо", згідно якого був наданий кредит в розмірі 110 000,00 доларів США;

- договорі іпотеки від 04.10.2013, за реєстр. №1224, який укладений ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Камбіо" і забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором;

- договорі поруки №022/1-2013/840/п від 15.08.2014, який укладений ОСОБА_1 , ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_2 і забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором;

- договорі застави №022/1-2013/840/1 майнових прав та відступлення прав вимоги від 18.08.2014, який укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_2 і забезпечує вимоги банку, що випливають з кредитного договору, на суму 88000,00 доларів США.

Предметом розгляду даного спору є вимоги про визнання правовідносин між позивачем та відповідачем за кредитним договором і договором іпотеки повністю припиненими, оскільки відповідач заперечує їх припинення, посилаючись на нікчемність договору поруки, договору застави та розрахункової операції щодо перерахування коштів поручителя в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Щодо обраного позивачем способу захисту права та охоронюваного законом інтересу, які вона вважає порушеними, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду, з метою досягнення єдиної судової практики у визначенні належних способів захисту прав та інтересів у спорах щодо правової визначеності при виконанні договірних зобов`язань, в постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №910/14224/20 виклала наступні висновки:

- відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;

- суб`єктивне цивільне право є мірою можливої поведінки у правовідносинах, в яких існує уповноважена і зобов`язана сторона. Суб`єктивні права встановлюються правовими нормами, їх особливістю є здатність вимагати від зобов`язаної сторони певної міри поведінки, у тому числі, з використанням примусу держави;

- поняття охоронюваного законом інтересу в логічно-смисловому зв`язку з поняттям суб`єктивного права визначено в Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам;

- безпосереднє згадування в нормах права інтересів особи як об`єкта правового захисту в певній мірі прирівнює їх до суб`єктивних прав. Тобто законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами, можна розглядати як доправову категорію, у якій інтерес передує правам та обов`язкам, тобто виступає як "суб`єктивне право, що може виникнути у майбутньому".;

- одним з таких законних інтересів є інтерес до правової визначеності у відносинах у суспільстві для знання та розуміння своїх прав й обов`язків, а також передбачуваності наслідків своїх дій чи бездіяльності;

- якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов`язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами;

- у цій справі позивач звернувся до суду не за захистом свого права на припинення зобов`язання (як помилково вважає відповідач), а за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з відповідачем за Кредитним договором;

- спір у цій справі стосовно правової визначеності виник у конкретних відносинах між позивачем та відповідачем щодо стану їх прав і обов`язків за Кредитним договором та ніяким чином не стосується відносин між іншими особами, відносин інших осіб з позивачем або відповідачем, а також інших відносин між позивачем та відповідачем;

- держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону;

- особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором;

- саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення;

- одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 ГК України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав;

- згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

- отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника;

- виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим)обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача;

- застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду;

- також слід ураховувати, що наведені вище способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц);

- у справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту у вигляді визнання судом припиненими всіх зобов`язань АТ "НЗФ" перед АТ КБ "ПриватБанк" за Кредитним договором внаслідок їх повного виконання позивачем, проведеного належним чином;

- позивач стверджує, що йому недоступні інші можливості захисту його прав, тому заявляє до суду вимогу про захист охоронюваного законом інтересу у правовій визначеності на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України та статті 599 ЦК України як превентивний спосіб захисту в правовідносинах між позивачем і відповідачем, який має забезпечити, щоб обидві сторони могли знати свої права та обов`язки за Кредитним договором та діяти, не порушуючи їх;

- з урахуванням цього Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правильно визначився зі способом захисту, який може бути застосований, виходячи з конкретних обставин цієї справи, та який є ефективним для захисту порушеного інтересу позивача у правовій визначеності стосовно належного виконання ним зобов`язань за Кредитним договором.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, де зазначено, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

Отже, враховуючи наведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду та фактичні обставини даної справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем у даній справі вірно обрано спосіб захисту порушеного права і охоронюваного законом інтересу щодо досягнення правової визначеності, оскільки позивач лише в лютому 2019 року дізналась про те, що ліквідатором ПАТ "Банк Камбіо" визнано нікчемними правочини за її кредитом і виставлено право вимоги на торги.

На дату звернення до суду із даним позовом (19.02.2019) були відсутні будь-які позови Банку про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором і позивач вважала, що заборгованість за кредитом була погашена 19.08.2014, але відповідач у липні 2018 році не визнав таке погашення, вважаючи договори поруки і застави нікчемними, отже обраний нею спосіб захисту є належним та ефективним.

Посилання суду першої інстанції на те, що питання дійсності/недійсності прав вимоги кредитора до боржника за кредитним договором має розглядатися в межах справи №758/12925/19 за позовом ОСОБА_3 , як нового кредитора, про стягнення заборгованості, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 подала даний позов раніше, ніж позов подано ОСОБА_6 і до відступлення Банком права вимоги за кредитним договором. При цьому, 20.02.2019 позивач подавала скаргу до Фонду щодо проведення аукціону і Комісія з розгляду скарг Фонду, згідно витягу з протоколу №173/19К від 25.02.2019, вирішила задовольнити прохання позивача і зняти лот F31GL40890 з продажу на електронних торгах, однак фактично лот з торгів не було знято і був проведений електронний аукціон, що призвело до подальшого порушення прав позивача та її охоронюваних законом інтересів.

Щодо доводів відповідача та третіх осіб 2 і 4 про нікчемність договору поруки, договору застави майнових прав і розрахункової операції, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 року №782 "Про віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 04 грудня 2014 року прийнято рішення №140 про запровадження з 05 грудня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо".

Частиною 2 статті 38 Закону (в редакції, яка була чинна на час спірних правовідносин у серпні 2014 року та запровадження тимчасової адміністрації у грудні 2014 року) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Тимчасова адміністрація діяла у ПАТ "Банк Камбіо" з 05 грудня 2014 року (згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 04.12.2014 №140) по 01 березня 2015 року (згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2014 №46 про початок процедури ліквідації), однак, матеріали справи не містять доказів забезпечення уповноваженою особою Фонду проведення перевірки спірних правочинів протягом дії тимчасової адміністрації.

Отже, перевірка правочинів здійснювалась в процедурі ліквідації, а не протягом дії тимчасової адміністрації.

Верховний Суд в постанові від 26.05.2020 у справі №826/17586/16, предметом розгляду якої було визнання незаконним та нечинним абзацу другого пункту 5 розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року № 826, зазначив, що процедура забезпечення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності включає, зокрема, такі дії, як утворення комісії для здійснення перевірки, проведення аналізу всіх документів, пов`язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), які у сукупності складають власне перевірку правочинів. При цьому, як слідує зі змісту статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", такі дії мають бути здійсненні саме у період дії тимчасової адміністрації банку.

У вказаній постанові також зробленого висновок, що повноваження Фонду (Уповноваженої особи Фонду) під час здійснення ліквідації банку визначені статтею 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якій відсутні такі повноваження, як здійснення перевірки правочинів банку на предмет їх нікчемності. У цей період Уповноважена особа має право лише повідомляти осіб про нікчемність правочинів, однак проведення їх перевірки може здійснюватися у період дії тимчасової адміністрації.

Отже, є слушними доводи позивача про те, що створення Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" комісії з перевірки правочинів, які укладені банком за період з 05.12.2023 по 05.12.2014, які можуть мати ознаки нікчемних, суперечить наведеним приписам Закону.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у постановах, зокрема, від 11.04.2018 у справі №910/12294/16, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 наголосила, що відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 ЦК і частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц.

Частиною 3 статті 38 Закону (в редакції, чинній на серпень 2014 року) було встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2)банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

У Акті комісії з перевірки правочинів Комісія зробила висновок, що окремим кредиторам було надано переваги (пільги), не передбачені для них законом, тобто правочини є нікчемними в силу положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону, в процесі розгляду справи відповідач і третя особа 2 посилались на те, що правочини є нікчемними в силу пунктів 1, 2, 5, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону.

Перевіривши вказані доводи, апеляційним господарським судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази того, що внаслідок укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, отже відсутні підстави для поширення положень пункту 1 частини 3 статті 38 Закону на спірні правочини.

Також відсутні докази того, що внаслідок укладення саме спірних правочинів (договору поруки, договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги) банк взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, отже відсутні також підстави для поширення положень пункту 2 частини 3 статті 38 Закону на вказані правочини.

Банк та Фонд також не довели жодними доказами обставин того, що розпорядження ОСОБА_2 своїми депозитними коштами, шляхом погашення за їх рахунок кредиту позивача, були вчинені з метою або призвели до надання кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, оскільки станом на 19.08.2014 будь-яких заборон чи обмежень щодо розпорядження ОСОБА_2 своїми депозитними коштами, як шляхом їх повернення на першу вимогу вкладника, так і шляхом погашення кредиту позивача не існувало, отже відсутні підстави для поширення положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону на вказані правочини.

Відповідач вказує, що правочини є нікчемними, оскільки банк уклав вказані правочини з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (пункт 8 частини 3 статті 38 Закону), та посилається на порушення статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній у серпні 2014 року), було визначено, що угоди, що здійснюються з пов`язаними з банком особами, не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов`язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів того, що договір поруки, укладений між Банком, позивачем та третьою особою 1, а також договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, укладений між Банком та третьою особою 2 до введення регулятором будь-яких обмежень, передбачали більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами у вказаний період часу, отже, відсутні також підстави для поширення положень пункту 8 частини 3 статті 38 Закону на вказані правочини.

Також є помилковими посилання Банку на те, що банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (п.5 ч.3 ст.38 Закону), а розрахункова операція, здійсненна 19.08.2014, з перерахування коштів з депозитного рахунку третьої особи 1 в рахунок погашення заборгованості позивача по кредитному договору, є нікчемною, оскільки порушує постанову Правління НБУ від 19.08.2014 року №510/БТ, якою було заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, який відкритий в Національному банку України.

Постанова Правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема, спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "Банк Камбіо", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України.

Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №910/16476/18, предметом розгляду були також вимоги до ПАТ "Банк Камбіо" про визнання зобов`язання припиненим.

Частиною 4 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, що діяла станом серпень 2014 року) передбачено, що Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Згідно з Інструкцією про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2006 за № 1035/12909 консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у територіальному управлінні і на якому об`єднані кошти банку та його філій (або певної кількості філій) у разі роботи банку (філії) у СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку (Абзац 16 пункту 1 глави 1 розділу I Інструкції в редакції, чинній станом на 19.08.2014, 10 та 11 вересня 2014 ) Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів (Абзац 17 пункту 1 глави 1 розділу I Інструкції).

Отже, кореспондентський рахунок та консолідований кореспондентський рахунок є різними видами рахунків. У свою чергу, у постанові Правління Національного банку України від 19.08.2014 №510/БТ не міститься вимог щодо використання саме консолідованого кореспондентського рахунку, а вказана постанова надійшла до Банку вже 20.09.2014, тобто, після перерахування коштів з рахунку третьої особи 1.

Обмеження у діяльності Банку в частині прийняття погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, виключно в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором Банку, були запроваджені постановою Правління Національного банку України №603/БТ від 25.09.2014 року та не можуть розповсюджувати свою дію на розрахунки, що здійснені до прийняття такої постанови (19.08.2014 - дата повного погашення кредиту позивача).

Відтак, операції щодо погашення заборгованості позивача за кредитним договором, що здійснені 19.08.2014, не порушують порядок, встановлений постановами Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ та від 25.09.2014 № 603/БТ.

Крім цього, постановою від 19.08.2014 №510/БТ встановлена заборона ПАТ "Банк "Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. У зв`язку із цим зобов`язано перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "Банк Камбіо", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. Однак, зазначене не вказує на наявність заборон щодо проведення розрахунків за спірними договорами, які здійснені в іноземній валюті (доларах США).

Доводи Банку про те, що дія з перерахування грошових коштів третьою особою 1 на рахунок відповідача є правочином, не відповідають наведеному в Цивільному кодексу України визначенню правочину, оскільки за своєю суттю є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх складових елементів правочину. Відтак, до цієї операції не можуть бути застосовані норми закону, що регулюють питання недійсності правочину, а саме статті 203, 215 ЦК України (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №910/16476/18).

Списання грошових коштів з рахунку поручителя та боржника в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відбулось за згодою всіх сторін, що не заперечено сторонами у справі, а факт списання коштів підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по депозитному рахунку поручителя (третьої особи 1), кредитному рахунку боржника (позивача) та листом Банку від 02.09.2014 за вих. №22/1870 про відсутність у позивача на кінець 19.08.2014 заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку щодо відсутності ознак нікчемності в договорі поруки №022/1-2013/840/п від 15.08.2014 та договорі застави №022/1-2013/840/1 майнових прав та відступлення прав вимоги від 18.08.2014.

Щодо припинення правовідносин між позивачем та відповідачем по кредитному договору і договору іпотеки, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом (стаття 575 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 593 ЦК України, яка кореспондує статті 17 Закону України "Про іпотеку", право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Положеннями статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Положеннями статті 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що на виконання умов договору поруки і договору застави майнових прав та відступлення права вимоги, поручителем і заставодавцем ( ОСОБА_2 ), повністю виконані зобов`язання боржника (позивача) перед банком по кредитному договору і повністю сплачена заборгованість в сумі 88000,00доларів США, яка обліковувалась станом на 19.08.2014, а тому, внаслідок виконання обов`язку боржника заставодавцем, відбулась заміна кредитора у зобов`язання з ПАТ "Банк Камбіо" на ОСОБА_2 , відповідно остання набула прав кредитора за кредитним договором та права іпотекодержателя за договором іпотеки.

Таким чином, правовідношення між позивачем і відповідачем за кредитним договором та договором іпотеки припинились 19.08.2014 і у Банку відсутнє право вимоги за кредитним договором та права на іпотечне майно.

Щодо клопотання третьої особи 4 про пропуск позовної давності, то відповідно до положень частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а тому треті особи не мають право на звернення з такою заявою (постанова Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі №509/3589/16-ц). Крім цього, матеріали справи не містять доказів направлення Фондом повідомлення про нікчемність правочинів. Позивач вказує, що дізналась про порушення своїх прав і охоронюваних законом інтересів лише у лютому 2019 року, з повідомлення про підготовку проведення відкритих торгів, і це її твердження матеріалами справи не спростоване, отже, позов подано в межах позовної давності.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що правовідношення між позивачем та відповідачем по кредитному договору та договору іпотеки є повністю припиненими, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2021 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ч.1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2021 року.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Визнати правовідношення між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_3 ) за кредитним договором №022/1-2013/840 від 04.10.2013 повністю припиненими.

5. Визнати правовідношення між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_3 ) за договором іпотеки від 04.10.2013, за реєстр. № 1224 повністю припиненими.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (м.Київ, вул.Заньковецької/Станиславського, буд. 3/1, ідентифікаційний код 26549700) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_3 ) - 1 536,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 5763,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.04.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук