Постанова

від 26.04.2023 по справі 910/6654/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. Справа№ 910/6654/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

від позивача - Косенчук С.І.,

від відповідача - Перевозник П.М.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 (повний текст рішення складено 13.12.2022)

у справі № 910/6654/22 (суддя Князьков В.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж"

до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про стягнення 1 270 379,95 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення 1 270 379,95 грн.

Позов обґрунтовано тим, що між сторонами укладено договір підряду у спрощеній спосіб за яким позивач виконав роботи, а відповідач в свою чергу не сплачує вартість виконаних робіт в розмірі 912 403, 64 грн., що також стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів погодження шляхом обміну листами сторонами істотних умов договору підряду, зокрема, у суду відсутні підстави вважати, що контрагентами було погоджено чіткий перелік робіт з ремонту побутових приміщень філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Черняхівський елеватор", їх ціну, строки їх виконання та оплату. Також за висновками суду першої інстанції надані позивачем до матеріалів справи докази не підтверджують обставин виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж" на замовлення відповідача робіт з ремонту побутових приміщень філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Черняхівський елеватор" на суму 912 403,64 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неправильно установлено обставини, які мають значення для справи. Зокрема скаржник зазначає, що між сторонами здійснювалось листування, а саме відповідач листом від 06.05.2019 року просив позивача здійснити ремонтні роботи в побутових приміщеннях згідно дефектного акту від 24.04.2019 року в межах загальної суми 950 000, 00 грн. з матеріалів підрядника в строк до 30.12.2019 року. Позивач в свою чергу листом від 07.05.2019 року №07/05-19 погодив перелік та об`єм робіт, їх вартість, а також строк виконання, при цьому, після виконання ремонтних робіт замовник та підрядник підписали та схвалили схему розташування відремонтованих приміщень філії. Отже, на думку скаржника матеріали справи містять докази, які беззаперечно свідчать про виконання позивачем ремонтних робіт в приміщенні філії відповідача. При цьому, позивач звертає увагу, що в описі до листа №02/06-20 вказано про відправку акта приймання виконаних робіт за грудень 2019 року, а фактично складено акт за серпень 2019 року, що є звичайною опискою, оскільки один опис був зроблений з електронної копії іншого опису. Отже, на думку скаржника, відповідач безпідставно не прийняв виконані позивачем роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за серпень 2019 року, при цьому, як стверджує скаржник відповідач не надав будь-яких відступів підрядником від умов договору або про наявність недоліків у роботах, у зв`язку з чим такі роботи вважаються прийнятими.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6654/22.

30.01.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6654/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі №910/6654/22 та призначено розгляд справи на 22.02.2023 року.

13.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 року відкладено розгляд справи на 29.03.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року розгляд справи відкладено на 26.04.2023 року.

В судове засідання 26.04.2023 року з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник відповідача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та зазначає позивач, на підставі листа Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 06.05.2022 року та доданого до нього дефектного акту між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж" та Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у спрощений спосіб було укладено договір підряду на виконання робіт з ремонту побутових приміщень філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Черняхівський елеватор" в межах загальної суми робіт.

В матеріалах справи наявний лист від 06.05.2019 року, яким відповідач просив позивача виконати роботи згідно дефектного акта від 24.04.2019 року на ремонт приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» в межах загальної суми робіт, що складає 950 000, 00 грн. з матеріалів підрядника в термін до 30.12.2019 року. (а.с. 54).

Також в матеріалах справи наявний дефектний акт від 24.04.2019 року із найменуванням та об`ємом робіт на ремонт побутових приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор». (а.с. 51-53).

Листом №07/05-19 від 07.05.2019 року позивач погодився виконати в найкоротші терміни, роботи з поточного ремонту побутових приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» відповідно дефектного акту від 24.04.2019 року, в межах загальної суми робіт, що складає 950 000, 00 грн. (а.с. 58). У доказ надсилання даного листа позивач надає роздруківку з електронної пошти. (а.с. 59).

Позивач також листом №10-05/19 від 10.05.2019 року просив відповідача дати згоду на розміщення будівельників на території підприємства, гарантуючи, що як і раніше, ніяких проблем при цьому не буде. (а.с. 55). У доказ надсилання даного листа позивач надає роздруківку з електронної пошти. (а.с. 55).

Як зазначає позивач, ним виконано ремонтні роботи у побутових приміщеннях філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Черняхівський елеватор" на суму 912 403, 64 грн., в якості доказу виконання вказаних робіт до матеріалів справи долучено акт прийняття виконаних будівельних робіт №1 за серпень 2019 року (а.с. 7-18) довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на суму 912 403, 64 грн. (а.с. 19), підсумкову відомість ресурсів та акти на закриття прихованих робіт №1, №2, №3, №4, №5, №6. (а.с. 20-33, 132-134).

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні №С-252/22 від 08.05.2019 року, №1794 від 20.05.2019 року, №58 від 08.05.2019 року на поставку будівельних матеріалів. (а.с. 34-36).

Також, в якості доказів виконання робіт, позивач надає схему розташування побутових приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор». (а.с. 37).

В якості доказів здійснення робіт працівниками позивача, до матеріалів справи долучено посвідчення на відрядження та цивільно-правові угоди №1-05 від 07.05.2019 року, №2-05 від 07.05.2019 року, №3-05 від 07.05.2019 року, №4-05 від 07.05.2019 року, №5-05 від 07.05.2019 року, №6-05 від 07.05.2019 року, №7-05 від 07.05.2019 року, №8-05 від 07.05.2019 року. (а.с. 38-45, 135-142).

Листом №02/06-20 від 02.06.2020 року позивач направив відповідачу договір підряду №11 від 07.05.2019року на виконання поточного ремонту побутових приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор», довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на суму 912 403, 64 грн., акт прийняття виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на суму 912 403 64 грн., підсумкову відомість ресурсів, рахунок №1/09-19 на суму 912 403, 64 грн. та схему розташування побутових приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор». (далі лист №1, а.с. 47).

В якості доказів надсилання листа №1 надано накладну за номером поштового відправлення №5610179558255 та опису вкладень. Зі змісту опису вкладення у цінний лист вбачається, що позивач направив відповідачу лист №02/06-2020 від 02.06.2022 року, договір підряду №11 від 20.05.2019 року на виконання поточного ремонту побутових приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» з додатками, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2019 року на суму 912 403, 64 грн., акт прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 912 403 64 грн., підсумкову відомість ресурсів, рахунок №1/09-19 на суму 912 403, 64 грн. та схему розташування побутових приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор». (а.с. 48-49).

Також в матеріалах справи наявний ще один лист за №02/06-20 від 02.06.2020 року відповідно до якого позивач на виконання договору підряду №515 від 03.09.2019 року направив відповідачу довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року на суму 573 130, 21 грн., акт прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 573 130, 21 грн., підсумкову відомість ресурсів, рахунок №2/12-19 на суму 573 130,21 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 302 019, 82 грн., акт прийняття виконаних будівельних робіт на суму 302 019, 82 грн., підсумкову відомість ресурсів та рахунок №3/06-20 на суму 302 019, 82 грн. (далі лист №2, а.с. 93).

В якості доказів надсилання листа №2 позивачем долучено до матеріалів справи накладну за номером поштового відправлення №5610179558256 та опису вкладень. Зі змісту опису вкладення у цінний лист вбачається, що позивач направив відповідачу лист №01/06-20 від 02.06.2020 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року на суму 573 130, 21 грн., акт прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 573 130, 21 грн., підсумкову відомість ресурсів, рахунок №2/12-19 на суму 573 130,21 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 302 019, 82 грн., акт прийняття виконаних будівельних робіт на суму 302 019, 82 грн., підсумкову відомість ресурсів та рахунок №3/06-20 на суму 302 019, 82 грн. (а.с. 130, 131).

Також в матеріалах справи наявний рахунок №1-09/19 від 01.09.2019 року на суму 912 403, 64 грн. (а.с. 50).

Листом №04/11-21 від 19.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж" звернулось до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з проханням прийняти виконані роботи.

Існування зазначеного вище листа вбачається із відповіді на вказаний лист, якою Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" листом №130-6-5004/2-19/304 від 18.01.2022 року повідомило позивача про відсутність укладеного між сторонами договору підряду на проведення ремонту побутових приміщень філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Черняхівський елеватор", а отже, у останнього відсутні підстави для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж". (а.с. 60-61).

В подальшому, 15.06.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж" звернулось до відповідача з претензією №01/06-2022 від 13.06.2022 року в якій вимагало сплатити заборгованість за виконані ремонтні роботи побутових приміщень філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Черняхівський елеватор" на суму 912 403,54 грн. (а.с. 62-64).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідачем виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж" ремонтні роботи побутових приміщень філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Черняхівський елеватор" на суму 912 403,54 грн. оплачено не було.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Стаття 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частина 2 вказаної статті вказує, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1статті 181 ГК України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

За результатом аналізу викладених норм законодавства судова колегія дійшла висновку про те, що укладення між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, господарських договорів допускається у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у спрощений спосіб, як це передбачено частиною 1 статті 181 ГК України.

Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.181 ГК України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однією із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Для визнання договору укладеним в спрощений спосіб повинно передувати, як зазначалося вище, погодження сторонами всіх істотних умов договору.

Окрім того, вчинення особою дій, спрямованих на виконання умов договору, має підтверджуватись відповідними документами.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач зазначає, що між сторонами укладено у спрощений спосіб договір підряду.

Колегія суддів підкреслює, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України).

Також, колегія суддів зазначає, що договір підряду, який позивач вважає укладеним у спрощений спосіб, за своєю суттю є договором будівельного підряду.

Відповідно до ч.1, ч. 2, ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Також, згідно з ч. 1, ч. 2, ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не місять проектно-кошторисної документації.

Так само матеріали справи не містять доказів того, що відповідач передав позивачу будівельний майданчик для виконання робіт.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що у випадку надання послуг або виконання робіт оформлюються акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

На думку скаржника, обставини виконання ремонтних робіт у побутових приміщеннях філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Черняхівський елеватор" на суму 912 403,64 грн. підтверджуються:

актом прийняття виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року; (т.1, а.с. 7-18)

довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму 912 403,64 грн.; (т.1, а.с. 19)

видатковими накладними №С-252/22 від 08.05.2019 року, №1794 від 20.05.2019 року, №58 від 08.05.2019 року на поставку будівельних матеріалів; посвідченнями на відрядження; (т.1, а.с. 34-36)

актами на закриття прихованих робіт. (т.1, а.с. 132-134).

Як вже було вище встановлено, з матеріалів справи вбачається, що Листом №02/06-20 від 02.06.2020 року позивач направив відповідачу договір підряду №11 від 07.05.2019 року на виконання поточного ремонту побутових приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор», довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на суму 912 403, 64 грн., акт прийняття виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на суму 912 403 64 грн., підсумкову відомість ресурсів, рахунок №1/09-19 на суму 912 403, 64 грн. та схему розташування побутових приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор». (далі лист №1, а.с. 47).

Водночас, в якості доказів надсилання листа №1 надано накладну за номером поштового відправлення №5610179558255 та опису вкладень. (т.1, а.с. 48-49).

Зі змісту опису вкладення у цінний лист вбачається, що позивач направив відповідачу лист №02/06-2020 від 02.06.2022 року, договір підряду №11 від 20.05.2019 року на виконання поточного ремонту побутових приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» з додатками, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2019 року на суму 912 403, 64 грн., акт прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 912 403 64 грн., підсумкову відомість ресурсів, рахунок №1/09-19 на суму 912 403, 64 грн. та схему розташування побутових приміщень філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор». (а.с. 48-49).

При цьому, суд першої інстанції врахував доводи відповідача, що він дійсно отримував лист №02/06-2020 від 02.06.2022 року, проте, у листі із вказаними реквізитами вказано про оплату робіт за договором №515 від 03.09.2019 року на суму 875 150,03 грн., тобто, за роботи, які не є предметом спору у справі.

Отже, колегія суддів критично оцінює зазначені вище докази надсилання відповідачу доказів виконання робіт, зокрема довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на суму 912 403, 64 грн., акту прийняття виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на суму 912 403 64 грн.

Крім цього матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем листа №02/06-20 від 02.06.2020 року.

Також колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна нотаріально завірена заява свідка ОСОБА_1 відповідно до якої останній вказує, що е підписував актів на закриття прихованих робіт №1 від 04.06.2019 року, №2 від 06.06.2019 року, №3 від 06.06.2019 року, №4 від 03.07.2019 року, №5 від 03.07.2019 року та №6 від 31.07.2019 року. (т.1, а.с. 222).

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Отже, колегія суддів, виходячи з аналізу наданих сторонами доказів, враховуючи практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а також з врахуванням встановленої вище не можливості укладання між сторонами договору у спрощений спосіб, та відсутності належних та допустимих доказів виконання робіт та відповідно надсилання таких доказів відповідачу, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що видаткові накладні на поставку будівельних матеріалів та посвідчення про відрядження працівників Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж" взагалі ніяким чином не є доказами виконання будівельних робіт з ремонту побутових приміщень філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Черняхівський елеватор" на заявлену до стягнення суму, а надані позивачем відеоматеріалів, не є достеменним свідченням виконання переліку робіт, які вказані позивачем в акті приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укррембудмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі №910/6654/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі № 910/6654/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6654/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.04.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз