Постанова

від 20.04.2023 по справі 920/601/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. Справа№ 920/601/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ємельяненко С.В. за довіреністю;

від відповідача: Кузченко Т.М., Сигнаївський С.С. за ордерами;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: Пономаренко В.П. директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного закладу загальної середньої освіти "Сумський ліцей "Просперітас"

на рішення Господарського суду Сумської області від 08.12.2022 (повний текст складено 12.12.2022)

у справі № 920/601/22 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сумбуд"

до Приватного закладу загальної середньої освіти "Сумський ліцей "Просперітас"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктол-Буд" та 2. Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" Сумський навчально-виховний комплекс "Просперітас"

про визнання недійсним договору оренди, витребування майна з незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Сумбуд" (далі - позивач, АТ "Сумбуд") звернулось у Господарський суд Сумської області з позовом до Приватного загальноосвітнього навчального закладу Сумська приватна гімназія "Просперітас", який змінив назву на Приватний заклад загальної середньої освіти "Сумський ліцей "Просперітас" (далі - відповідач, ПЗНЗ СПГ "Просперітас") та просило суд:

- визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 2939,9 кв. м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьева, 52, укладений 09.11.2021 року між орендодавцем - АТ "Сумбуд" та орендарем - ПЗНЗ СПГ "Просперітас";

- витребувати майно із незаконного володіння ПЗНЗ СПГ "Просперітас" шляхом виселення (звільнення приміщення від майна відповідача, його працівників та будь-яких інших сторонніх осіб чи домашніх тварин).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір укладений від імені позивача ОСОБА_1 , який не мав відповідних повноважень, оскільки з липня 2021 року наглядовою радою товариства був відсторонений від посади голови правління, а 09.11.2021 був звільнений із займаної посади; на час укладання договору ОСОБА_1 не мав фізичного доступу до печатки товариства, яка після призначення т.в.о. голови правління ОСОБА_5 зберігалась у голови наглядової ради ОСОБА_2 , тому наявність відтиску печатки на договорі і акті приймання-передачі свідчить про використання чистих аркушів паперу, на яких завчасно були проставлені відтиски печатки товариства; керівником відповідача є ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_1 , тому оспорюваний договір укладено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, а визначений в договорі розмір орендної плати приносить лише прямі збитки підприємству. Позивач вказує, що про укладення оспорюваного договору йому стало відомо у серпні 2022 року, після розірвання договору оренди з попереднім орендарем - ДП ПАТ "Сумбуд" Сумський навчально-виховний комплекс "Просперітас" (далі - третя особа 2, ДП "Просперітас") та укладання договору оренди з новим орендарем - ТОВ "Віктол-Буд" (далі - третя особа 1), коли колишній керівник ДП ПАТ "Сумбуд" Сумський навчально-виховний комплекс "Просперітас" ОСОБА_1. пред`явила оспорюваний договір між відповідачем і позивачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у голови правління АТ "Сумбуд" ОСОБА_1. станом на 09.11.2021 були наявні повноваження, в тому числі і на укладення договору; згідно протоколу наглядової ради від 25.06.2021 ОСОБА_5 призначено т.в.о. голови правлення з 05.07.2021 на період хвороби ОСОБА_1 , і на час укладання оспорюваного правочину голова правління не був обмежений нормами статуту та контракту на укладання будь-яких правочинів і мав необхідний обсяг повноважень; посилання на порушення процедури укладення (щодо використання печатки) є безпідставними і надуманими; відповідачем виконуються умови договору та сплачується орендна плата; позивачем не надано доказів на підтвердження наявності зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною під час укладення спірного договору; вимога про витребування майна є похідною від вимоги про визнання недійсним договору і також не підлягає задоволенню.

Третіми особами були подані пояснення у справі, в яких вони підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 08 грудня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, укладений між Приватним акціонерним товариством "Сумбуд" та Приватним загальноосвітнім навчальним закладом Сумська приватна гімназія "Просперітас" 09.11.2021, із застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання Приватного закладу загальної середньої освіти "Сумський ліцей "Просперітас" повернути Приватному акціонерному товариству "Сумбуд" нерухоме майно - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 52, загальною площею 2393,90 кв.м.

Стягнуті судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватний заклад загальної середньої освіти "Сумський ліцей "Просперітас" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд неналежно дослідив обставини справи та оцінив докази, оскільки мав виходити з презумпції правомірності правочину, а також встановити наявність порушеного права або інтересу позивача; суд не надав оцінки доводам відповідача про те, що приватний навчальний заклад знаходиться у спірному нежитловому приміщенні з 1998 року та несе витрати по оплаті всіх комунальних витрат, сплачував орендну плату, яка позивачем приймалась; позивачем не надано доказів завдання товариству шкоди; голова правління АТ "Сумбуд" ОСОБА_1., як керівник виконавчого органу товариства, діяв згідно своїх повноважень, визначених Статутом та контрактом, а призначення тимчасово виконуючим обов`язки ОСОБА_5 не свідчить про те, що вказана особа стала постійним керівником, а ОСОБА_6 після виходу на роботу позбувся повноважень голови правління; протокол №11 наглядової ради від 04.06.2021 (про відсторонення голови правління) поданий позивачем з порушенням порядку подання доказів і не узгоджується з протоколом наглядової ради №12 від 25.06.2021 (про перебування голови правління на лікарняному), але суд поклав його в основу оскаржуваного рішення; суд порушив принцип змагальності, долучивши до справи подану позивачем інформацію з ЄДР та не прийнявши подане відповідачем рішення суду у справі №591/8869/22.

Позивач у відзиві на апеляційну скарну заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що основною підставою визнання спірного правочину недійсним позивач поклав відсутність у ОСОБА_1 повноважень на її укладання, і місцевий господарський суд вірно встановив, що колишній голова правління взагалі не мав повноважень на вчинення такого правочину; заперечуючи проти позову, відповідач надав копію Витягу з ЄДР, де вказано, що станом на 09.11.2021 ОСОБА_1 був головою правління товариства, тому адвокат позивача також замовив відповідний витяг, у якому станом на 09.11.2021 відсутній керівник ОСОБА_1 , а присутній ОСОБА_5 ; при огляді нібито оригінального примірника витягу, наданого суду для огляду представником відповідача, встановлено відмінність аркушу, на якому зазначений керівник, від інших аркушів витягу, у зв`язку із чим суд скористався правом доступу до даних Реєстру і встановив, що 09.11.2021 ОСОБА_1 не значився керівником АТ "Сумбуд", тому позивачем було подано заяву про кримінальне правопорушення; на момент підписання договору ОСОБА_1 не просто перевищив повноваження, а взагалі їх не мав; ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є чоловіком та дружиною, а Сумський ліцей "Просперітас" є їх спільною сумісною власністю подружжя, тому вчиняючи оспорюваний правочин, він діяв як заінтересована особа і у будь-якому випадку мав отримати попередню згоду наглядової ради; рішення суду у справі №591/8868/21 (про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління) було скасоване Сумським апеляційним судом, що додатково підтверджує, що ОСОБА_1 09.11.2021 в цей день до обов`язків голови правління не приступив, оскільки був запрошений на засідання наглядової ради, де його повідомили про звільнення і також відмовили в укладенні договору оренди приміщення з його дружиною; про існування оспорюваного договору позивач дізнався лише в червні 2022 року, після закінчення договору оренди з третьою особою 2, а отримані від відповідача кошти були йому повернуті.

Третя особа 1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти її задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги взагалі не стосуються тих обставин та фактів, які покладені судом в основу рішення. Також просить провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представника ТОВ "Віктол Буд".

Третя особа 2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти її задоволення, посилаючись на те, що голова правління АТ "Сумибуд" ОСОБА_1. був відсторонений від виконання посадових повноважень, тому не мав повноважень діяти від імені товариства без довіреності, а керівник відповідача ОСОБА_3 перебуває з ним у шлюбі більше двадцяти років, спільно проживає однією сім`єю, тому на дату вчинення правочину їй було добре відомо про відсторонення її чоловіка від виконання посадових обов`язків голови правління.

У письмових поясненнях від 28.02.2023 представник відповідача вказує, що наявність повноважень у ОСОБА_1 пов`язана не з наявністю чи відсутністю відомостей про це у ЄДР, а з існуванням прийнятого уповноваженим органом управління позивача - загальними зборами акціонерів рішення, оформленого протоколом №1 від 24.04.2020 про його обрання головою правління строком на 3 роки; позивач зобов`язаний оприлюднювати інформацію про зміну складу посадових осіб на офіційному веб-сайті, проте така інформація була оприлюднена лише 15.11.2021 про те, що повноваження ОСОБА_1 припинено 12.11.2021; оскільки ОСОБА_1 був звільнений з посади голови правління 09.11.2021 і в наказі про звільнення зазначено, що днем такого звільнення слід вважати цей день, то 09.11.2021 є останнім робочим днем, коли він перебував і трудових відносинах із позивачем та здійснював відповідні повноваження як голова правління, які припинилися 10.11.2021; ОСОБА_5 призначався виконуючим обов`язки голови правління з 05.07.2021 на період хвороби ОСОБА_1 і жодного відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов`язків голови правління у протоколі від 25.06.2021 не міститься; позивач у відзиві на апеляційну скаргу навів нові підстави позову та обставини, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції; позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач знав чи міг знати про наявність обмежень представника позивача на укладання договору; доводи про вчинення кримінального правопорушення не підтверджені відповідним вироком суду; матеріали справи підтверджують факт сплати орендних платежів і не містять доказів їх повернення; суд вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог.

У клопотанні від 01.03.2021 представник відповідача просить приєднати до матеріалів справи та дослідити судом додаткові докази - роздруківки з офіційного сайту позивача щодо оприлюднення інформації про зміну складу посадових осіб товариства, а також копії відзнак відповідача.

У письмових поясненнях від 12.03.2021 третя особа 2, у відповідь на пояснення відповідача, вказала, що рішення наглядової ради від 04.06.2021 про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків голови правління надавалось у справі №591/8868/21 та оцінено як допустимий доказ; факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі відповідач не заперечував; усі додаткові доводи відповідача не спростовують правильність оскаржуваного рішення.

У клопотанні від 29.03.2023 представник відповідача просить визнати недопустимим та недостовірним доказом протокол від 04.06.2021 №11 засідання наглядової ради АТ "Сумбуд", не приймати його до розгляду та не досліджувати.

У клопотанні від 29.03.2023 представник відповідача просить приєднати до матеріалів справи та дослідити судом додаткові докази копію Статуту АТ "Сумбуд" у редакції від 24.04.2020.

Клопотання про долучення доказів задоволені судом, також судом задоволено клопотання третьої особи 1 про розгляд справи за відсутності її представника.

За клопотанням відповідача судові засідання проводились в режимі відеоконференції з Господарським судом Сумської області.

Представники відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи 2, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, АТ "Сумбуд" належить на праві власності нежитлове приміщення колишнього дитячого садка "Казка", розташоване за адресою: м. Суми, вул.Г.Кондратьєва (колишня вул. Кірова), № 52 , загальною площею 2939,9 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2001 р., виданого на виконання рішення Сумської міської ради № 467 від 21.08.2001р.

Земельна ділянка, на якій розміщено зазначений об`єкт нерухомості, перебуває у користуванні позивача, який також є платником податку на землю.

12.08.2016 між АТ "Сумбуд", в особі голови правління ОСОБА_1., та Дочірнім підприємством ПАТ "Сумбуд" Сумський навчально-виховний комплекс "Просперітас", в особі директора ОСОБА_3, було укладено договір оренди об`єкта нерухомості - адміністративної будівлі в м.Сміла, по вул.Герасима Кондратьєва, буд. 52, загальною площею 2939,90 кв.м., для використання орендарем для задоволенні потреб в освіті, використанні та оздоровленні дітей дошкільного та шкільного віку та інших видів діяльності згідно статуту орендаря, з терміном дії на три роки, який по закінченні першого строку дії був за згодою сторін продовжений на новий термін до 12.08.2022 р.

18.09.2021 між АТ "Сумбуд", в особі виконуючого обов`язки голови правління ОСОБА_5, та ТОВ "Віктол-Буд", в особі директора Лютова В.А., було укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 2939,9 кв.м. в м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд. 52 під розміщення офісних приміщень, який згідно до п.3.1 вступає у дію по завершенні терміну дії договору оренди від 12 серпня 2016 р., укладеного між АТ "Сумбуд" та ДП "Просперітас" з 13 серпня 2022 р. та підписання між ними акту приймання-передачі майна, або раніше у разі дострокового розірвання чи припинення дії зазначеного договору оренди (п. 3.1.).

04.07.2022 між орендодавцем АТ "Сумбуд" та орендарем ДП "Просперітас" було укладено додатковий договір про дострокове припинення договору оренди від 12.08.2016 р. у зв`язку з ліквідацією орендаря.

09.08.2022 р. між власником приміщення АТ "Сумбуд", колишнім орендарем ДП "Просперітас" та новим орендарем ТОВ "Віктол-Буд" у приміщенні по вул. Г. Кондратьева, 52, у м. Суми було підписано акт повернення майна з оренди та про передачу в оренду новому орендарю - ТОВ "Віктол-Буд".

Позивач вказує, що йому стало відомо про те, що 09.11.2021 між АТ "Сумбуд" та ПЗНЗ СПГ "Просперітас" було укладено договір оренди спірного приміщення з терміном дії до 09.11.2024, з посиланням на який ОСОБА_3 (колишній керівник ДП "Просперітас" та одночасно керівник ПЗНЗ СПГ "Просперітас") відмовилась спільно зі своїми співробітниками звільнити приміщення, а натомість звернулась у АТ "Сумиобленерго" із заявою про приєднання електроустановок ПЗНЗ СПГ "Просперітас" до електричних мереж.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення загальною площею, який укладений 09.11.2021 року АТ "Сумбуд" та ПЗНЗ СПГ "Просперітас", а також витребувати майно із незаконного володіння ПЗНЗ СПГ "Просперітас" шляхом виселення (звільнення приміщення від майна відповідача, його працівників та будь-яких інших сторонніх осіб чи домашніх тварин).

В якості підстав для визнання договору недійсним позивач посилався на те, що договір підписаний від імені позивача головою правління ОСОБА_1 , який не мав права вчиняти від імені юридичної особи дії, так як був відсторонений від виконання обов`язків голови правління у липні 2021 року; при підписанні договору порушена процедура його укладення; договір укладений у результаті зловмисної згоди представника однієї сторони з іншою стороною, які є чоловіком та дружиною. Укладенням договору позивачу завдані збитки у формі упущеної вигоди, позаяк розмір орендної плати у договорі визначений у сумі 6500,00 грн щомісяця при ринковій ціні не менше 45000,00 грн на місяць за приміщення із аналогічною площею.

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що ОСОБА_6 станом на 09.11.2021 був головою правління та мав право підписання договорів, оскільки відповідно до протоколу №12 від 25.06.2021 засідання наглядової ради АТ "Сумбуд" ОСОБА_7 було призначено в.о. голови правління на період хвороби ОСОБА_1 ; позивачем не доведено наявність зловмисної домовленості у діях осіб, які підписали спірний договір оренди; відповідачем виконується договір оренди, сплачується позивачу орендна плата.

Так, відповідачем надана копія договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021, згідно якого АТ "Сумбуд", в особі голови правління ОСОБА_1., передало ПЗНЗ СПГ "Просперітас", в особі директора ОСОБА_3, в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлові будівлі за адресою м.Суми, вул. Г.Кондратьєва, 52, загальною площею 2939,90 кв.м., з метою розміщення загальноосвітнього навчального закладу та надання освітніх послуг, строком на 2 роки і 11 місяців, до 08.10.2024 включно.

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 09.11.2021 орендар, ПЗНЗ СПГ "Просперітас", в особі директора ОСОБА_3, прийняв, а балансоутримувач, ДП "Просперітас", в особі директора ОСОБА_3, в присутності орендодавця, АТ "Сумбуд", в особі ОСОБА_1., передав нерухоме майно.

Також відповідачем наданий договір суборенди нежитлового приміщення від 12.08.2016, який укладений між ПЗНЗ СПГ "Просперітас", в особі директора ОСОБА_3, як суборендарем, та ДП "Просперітас", в особі директора ОСОБА_3, як орендарем, і додаткову угоду від 08.11.2021 до договору оренди, яким сторони вказаного договору вирішили достроково припинити дію договору з 08.11.2021, і за актом передачі-приймання майна суборендар повернув нежитлові приміщення з суборенди.

Згідно платіжних доручень від 02.09.2021, 31.05.2022, 18.02.2022 ПЗНЗ СПГ "Просперітас" перераховувало на рахунок АТ "Сумбуд" оплату за оренду будівлі згідно договору оренди (без зазначення його дати).

Відповідачем також були укладені договір з АТ "Сумиобленерго" від 10.08.2022 щодо послуг з розподілу електричної енергії, договір з КП "Міськводоканал" від 01.08.2022 щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, договір з ТОВ "А-Муссон" від 15.08.2019 щодо послуг з поводження з побутовими відходами, договір з ТОВ "Сумитеплоенерго" від 01.09.2022 щодо надання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води.

Згідно наявної у матеріалах справи копії протоколу №12 від 25.06.2021 засідання наглядової ради АТ "Сумбуд" ОСОБА_7 було призначено в.о. голови правління на період хвороби ОСОБА_1 та вирішено внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, зазначивши в відомостях про юридичну особу ОСОБА_5 підписантом від імені АТ "Сумбуд".

Позивачем також було надано копію протоколу №11 засідання наглядової ради АТ "Сумбуд" від 04.06.2021, згідно якого, у тому числі, надано голові правління ОСОБА_1 з 07.06.2021 щорічну відпустку терміном два місяці, покладено обов`язки голови правління, на час відсутності ОСОБА_1 , на голову наглядової ради ОСОБА_2 , відсторонено ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління АТ "Сумбуд", заборонено йому вчиняти будь-які правочини, укладати угоди та договори без погодження наглядової ради товариства.

Відповідач вважає, що вказаний протокол №11 є неналежним і недопустимим доказом, а також поданий з порушенням статті 80 ГПК України.

Крім цього, відповідачем наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, сформований на запит ОСОБА_8 09.11.2021, згідно якого станом на 09.11.2021 12:07:54 в розділі "керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо", зазначені: " ОСОБА_1 - керівник, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ".

Позивачем, разом з відповіддю на відзив, також був наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, сформований на запит ОСОБА_10 27.11.2022, згідно якого станом на 09.11.2021 09:00:00 в розділі "керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо", зазначені: "ОСОБА_5 (виконуючий обов`язки голови правління - керівник), ОСОБА_9 (повноваження: відомості відсутні) - представник, ОСОБА_1 (повноваження: відомості відсутні) - представник, ОСОБА_2 (повноваження: відомості відсутні) - представник, ОСОБА_5 (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо) - представник".

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірний договір зі сторони позивача було підписано ОСОБА_1. за відсутності повноважень на його укладення від імені юридичної особи - АТ "Сумбуд", що є підставою для визнання його недійсним, і також судом застосовано правові наслідки недійсності договору оренди, про які просить позивач, шляхом зобов`язання відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки між позивачем і відповідачем у даній справі виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 09.11.2021 року.

Предметом розгляду даного спору є матеріально-правова вимога про визнання недійсним вказаного договору з підстав підписання його особою, яка не мала на те відповідних повноважень, та повернення приміщень позивачу.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Згідно із приписами статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частина 1 статті 92 ЦК України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

Припис абзацу 1 частини 3 статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 частини 3 статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Матеріалами справи підтверджується, що оспорюваний договір від імені позивача був підписаний головою правління ПАТ "Сумбуд" ОСОБА_1., проте позивач наполягає на тому, що на день підписання спірного договору ОСОБА_1 не мав права вчиняти правочини від імені ПАТ "Сумбуд", оскільки був відсторонений від виконання обов`язків голови правління згідно з рішенням наглядової ради, тимчасово виконуючим обов`язки голови правління було призначено ОСОБА_5, про що 14.07.2021 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано відповідні зміни.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства", в редакції, чинній на час спірних правовідносин у червні-листопаді 2021 року, до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про відсторонення голови або члена виконавчого органу від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу.

Аналогічні повноваження наглядової ради містяться у підпункті 14 пункту 8.3.14 Статуту АТ "Сумбуд", затвердженого Загальними зборами акціонерів АТ "Сумибуд" від 24.04.2020.

Протокол №11 засідання наглядової ради АТ "Сумбуд" від 04.06.2021, згідно якого, у тому числі, відсторонено ОСОБА_1. від виконання обов`язків голови правління АТ "Сумбуд", оформлений у відповідності до вимог, визначених пунктом 8.3.11 Статуту.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" №755-IV (далі - Закон №755-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №755-IV виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадках, передбачених цим Законом, у паперовій формі, який формується за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та податкових органах, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію.

Також частиною 1 статті 10 Закону №755-IV встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Абзац 1 частини 7 статті 11 Закону №755-IV передбачає, що державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, органи Бюро економічної безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з відомостей у Єдиного державного реєстру, отриманих судом згідно до ч. 7 ст. 11 Закону №755-IV, з метою визначення керівника та представників позивача, які мали право станом на 09.11.2022 вчиняти дії (підписувати договори) від його імені, вбачається, що станом на 09.11.2021 керівником позивача був ОСОБА_5 (виконуючий обов`язки голови правління), а представником, який мав право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, також був ОСОБА_5 , а щодо ОСОБА_1 в отриманій судом інформації про право вчинення дій від імені позивача станом на 09.11.2021 р. зазначено про відсутність таких повноважень.

Посилання відповідача на те, що позивач не оприлюднив вказану інформацію про зміну складу посадових осіб на офіційному веб-сайті, знайшли своє підтвердження, однак не спростовують вказаних обставин, встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що спірний договір зі сторони позивача було підписано ОСОБА_1 за відсутності повноважень на його укладення від імені юридичної особи - ПАТ "Сумбуд".

Щодо обізнаності відповідача про відсутність повноважень у ОСОБА_1 на підписання договору, то, як вірно відзначив суд першої інстанції, відомості у Єдиному державному реєстрі є відкритими та доступними для отримання, а спірний договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким статутом у частині, що стосується відповідних повноважень, і в такому разі повноважень представника її контрагента.

Крім цього, відповідачем не спростовано доводи позивача і третіх осіб про те, що керівником відповідача є ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_1 і кінцевим бенефіціаром відповідача.

Отже, майно і майнові права відповідача по суті є спільним майном подружжя, а тому ОСОБА_1 , передаючи відповідачу в особі своєї дружини за спірним договором в оренду нерухоме майно, діяв у власних інтересах, порушуючи норми, що регулюють представництво.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини 1 статі 241 ЦК України випливає, що підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

За вказаних обставин перерахування відповідачем позивачу коштів в якості орендної плати (з посиланням на договір оренди, без зазначення його дати) не підтверджують вчинення і схвалення самим позивачем дій, направлених на виконання спірного правочину, тому є вірним висновок суду першої інстанції про відсутність доказів наступного схвалення позивачем спірного правочину.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб.

Статтями 317, 319 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, позивач, як власник нежитлового приміщення, яке поза його волі передано в оренду відповідачу, має право на захист свого порушеного права на вільне розпорядження своїм майном, тому позовна вимога про визнання договору оренди недійсним є доведеною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про витребування майна із незаконного володіння відповідача шляхом його виселення (звільнення приміщення від майна відповідача, його працівників та будь-яких інших сторонніх осіб чи домашніх тварин), яка наведена у прохальній частині позову, без будь-якого правового обґрунтування цієї вимоги, то, як зазначив суд першої інстанції, представник позивача у вступному слові пояснив суду, що зазначена вимога заявлена позивачем як вимога про застосування наслідків недійсності договору оренди, які передбачені ч.1 ст 216 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, визнаний недійсним при розгляді цієї справи договір оренди не створює для його сторін тих прав і обов`язків, які договір мав би встановити, а породжує наслідки, передбачені законом.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Норма частини 1 статті 216 ЦК України є імперативною і тому суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Тому реституцію можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв`язку з недійсністю правочину, так як у статті 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Таким чином, оскільки недійсний правочин створює лише наслідки, пов`язані з його недійсністю, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що для захисту майнових прав позивача з урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, необхідно застосувати наслідки недійсності договору оренди, про які просить позивач, шляхом зобов`язання відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення, яке було об`єктом оренди за визнаним недійсним оспорюваним договором, загальною площею 2939,9 кв.м., розташоване за адресою: м. Суми, вул.Г.Кондратьева, 52.

Крім цього, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, тому, враховуючи особливість орендних правовідносин, суд зазначив про припинення прав та обов`язків за договором у майбутньому.

Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції не надав у мотивувальній частині оскаржуваного рішення оцінки кожному з наданих сторонами аргументів та доказів, то відповідно до положень частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, у тому числі мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику, тому суд першої інстанції правомірно не надав оцінки іншим аргументам учасників справи, оскільки вони є явно необґрунтованими з огляду на оцінені судом докази та встановлені обставини.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог, застосувавши реституцію, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки згідно сталих позицій Верховного Суду, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та, відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову само по собі не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/19 зазначила, що самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані позивачем докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного закладу загальної середньої освіти "Сумський ліцей "Просперітас" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 08 грудня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.04.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Г. Чорногуз

Г.П. Коробенко