Постанова

від 25.04.2023 по справі 917/1196/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року м. Харків Справа № 917/1196/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Системи Інфраструктур", вх. № 516 П/2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.01.2023, ухвалене суддею Мацко О.С. у приміщенні Господарського суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику представників сторін (повне рішення складено 11.01.2023) у справі № 917/1196/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Столб", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Системи Інфраструктур", м.Полтава,

про стягнення 83093,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.01.2023 у справі №917/1196/22 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" на користь ТОВ "Столб" 81500,00 грн - заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги № 7 від 15.12.2021, 348,33 грн - пеня, 896,50 грн - інфляційні втрати, 348,33 грн - 3% річних; 2481,00 грн судового збору.

В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд зазначив наступне: позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги № 7 від 15.12.2021 щодо надання відповідачу коштів в сумі 101500,00 грн, однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України отримані кошти повернув не в повному обсязі, сплативши на користь позивача лише 20000,00 грн, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 81500,00 грн заборгованості підлягають задоволенню. Перевіривши надані позивачем розрахунки сум: 348,33 грн пені (в розмірі 3 % річних від простроченої суми, у відповідності до п.6.1 договору) та 348,33 грн 3% річних за період прострочення з 02.08.2022 по 22.09.2022, а також 896,50 грн інфляційних втрат за серпень 2022 року, місцевий господарський суд визнав їх правильними, такими, що відповідають умовам договору і нормам чинного законодавства, а відтак - дійшов висновку про стягнення зазначених сум з відповідача на користь позивача.

Відповідач подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, (вх.№516 П/2 від 17.03.2023), в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.01.2023 у справі №917/1196/22, скасувати наказ про примусове виконання рішення від 08.02.2023 №917/1196/22.

В обґрунтування скарги заявник наводить наступні доводи: з початком військової агресії Росії проти України 24 лютого 2022 року ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" через деякий час повідомило всіх своїх контрагентів, а також ТОВ "Столб", про призупинення відносин, поставок, надання будь-яких послуг по всім договорам, які були укладені між відповідачем і позивачем, а саме, 16 березня 2022 року об 11.59 годині через електронну систему листування Gmail з електронної адреси відповідача було надіслано лист-звернення на електронну адресу директора ТОВ "Столб" Остапчука Тараса, ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо припинення відносин на невизначений час у зв`язку з воєнними діями відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (відповідну роздруківку із поштової програми, а також копію листа-звернення без дати додано до скарги). На думку відповідача, з урахуванням повідомлення про призупинення відносин згідно з договором, відповідне є форс-мажорними обставинами, що також підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, і нарахування штрафних санкцій, штрафів чи пені не повинно здійснюватися. Апелянт зазначає, що позивач не повідомив відповідача листом-зверненням або іншим документом про те, що відповідач повинен повернути борг під час воєнного стану в строк, встановлений домовленостями сторін та умовами договору, або про намір подати позовну заяву. Зазначаючи, що справу було розглянуто в спрощеному режимі, без виклику сторін, апелянт стверджує, що суд першої інстанції прийняв рішення за недостатніх підстав і доказів і що ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" взагалі було невідомо, що розпочався судовий процес. Також в апеляційній скарзі заявник зазначає, що кошти, які підприємство заборгувало позивачу внаслідок форс-мажору, в розмірі 81500,00 грн, що були запозичені згідно з договором поворотної фінансової допомоги від №7 від 15.12.2021, були вкладені в будівництво об`єкта для держави, а саме "Поточний середній ремонт (влаштування) освітлення пішохідних переходів з використанням автономного електрозабезпечення на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-25 Городище - Рівне - Старокостянтинів", згідно з договором № БДР-164/11/21 від 25.11.2021 на суму 2982650 грн; послуги з будівництва цього об`єкта вже були надані відповідачем, але внаслідок військової агресії держава не встигла розрахуватись з ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" за ці послуги, тому, як стверджує відповідач, він також став заручником форс-мажорних обставин. Окрім того, відповідач посилається на збитковість діяльності ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" (на підтвердження вказаних обставин до скарги додано документи фінансової звітності товариства).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур". Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "25" квітня 2023 р. о 15:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. Встановлено учасникам справи строк до 20.04.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.

13.04.2023, тобто в межах визначеного судом строку, представник позивача, адвокат Дубчак Л.С. надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення та наказ про його примусове виконання - без змін. Стосовно тверджень відповідача про те, що з початком військової агресії росії проти України 24.02.2022 апелянт повідомив своїх контрагентів про призупинення відносин, позивач вказує, що не отримував жодних листів від ТОВ "Інноваційні системи інфраструктур", і жодних доказів направлення такого листа апелянтом не надано, зокрема, в розділі 8 Договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 15.12.2021 року зазначено електронну адресу ТОВ "Столб" info@stolb.com.ua, тоді як заявник скарги стверджує, що надіслав лист на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач вказує, що у листі-зверненні, копія якого додана до апеляційної скарги, ТОВ "Інноваційні системи інфраструктур" зазначено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України усі послуги, що надаються або повинні бути надані ТОВ "Інноваційні системи інфраструктур" призупинені на невизначений час. На думку позивача, враховуючи, що ТОВ "Столб" не отримувало і не повинно було отримати від ТОВ "Інноваційні системи інфраструктур" жодних послуг, даний лист-звернення є неналежним доказом на підтвердження того, що апелянт повідомляв позивача про неможливість виконання своїх обов`язків за договором поворотної фінансової допомоги №7 від 15.12.2021. Також позивач наполягає на тому, що форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі, однак відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану будь-яким чином могло вплинути на виконання ним свого обов`язку з повернення боргу; часткове погашення заборгованості за Договором поворотної фінансової допомоги № 7 від 15.12.2021 було здійснене відповідачем вже після початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану, а саме, 11.07.2022; відповідач жодного разу не звертався до позивача із пропозицією укладення додаткової угоди до договору про зміну строку повернення коштів; ні чинним законодавством, ні умовами договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 15.12.2021 не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спору щодо погашення заборгованості. Стосовно посилань апелянта на те, що він не має змоги повернути кошти, оскільки отримана фінансова допомога була вкладена в будівництво об`єкта для держави, позивач вказує, що відповідач мав врахувати необхідні витрати на виконання Договору № БДР-164/11/21 від 25.11.2021 року ще до 23.12.2021, та зауважує, що першу частину коштів в розмірі 10000,00 грн позивач перерахував відповідачеві лише 20.12.2021, тобто тоді, коли більшість робіт за Договором № БДР-164/11/21 від 25.11.2021 вже мали бути виконані, а отже, більшість необхідних матеріалів вже мала бути придбана. Також, на думку позивача, звітність за 2021 рік жодним чином не свідчить про відсутність у відповідача коштів на погашення заборгованості станом на 01.08.2022.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача також зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести (у зв`язку з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, участю адвоката в судових засіданнях (у разі необхідності), ознайомленням з матеріалами справи, підготовкою заяв та клопотань, письмових пояснень тощо) становлять 6000,00 грн.

13.04.2023 представник позивача, адвокат Дубчак Л.С. також подала клопотання, в якому просила провести судове засідання 25 квітня 2023 року о 15 годині 30 хвилин у справі №917/1196/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 18.04.2023 вказане клопотання було задоволено.

Однак у судовому засіданні 25.04.2023 представник позивача, адвокат Дубчак Л.С., не змогла встановити відеозв`язок зі Східним апеляційним господарським судом (про що судом складено акт № 12-33/89 від 25.04.2023).

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.5 ст.197 ГПК України (приписи якої суд наводив в ухвалі про призначення судового засідання у режимі відеоконференції), ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання 25.04.2023 (довідку про те, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 було 30.03.2023 о 17:18 год. доставлено в електронний кабінет ТОВ "Інноваційні системи інфраструктур", долучено до матеріалів справи), не направив у судове засідання свого представника та не повідомив суд про причини його неявки, клопотань та додаткових пояснень від вказаного учасника справи станом на 25.04.2023 також не надходило.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

15.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Системи Інфраструктур" було укладено договір поворотної фінансової допомоги № 7 (а.с. 9).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позикодавець (ТОВ "Столб") зобов`язувався передати на строк позичальнику (ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур") грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник - повернути розикодавцю таку ж суму грошових коштів.

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна орієнтовна сума даного договору становить 101500,00 грн.

Згідно з п. 3.1 договору позикодавець зобов`язаний впродовж трьох календарних днів з моменту отримання усного замовлення від позичальника надати грошові кошти у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника. Кошти вважаються переданими позичальникові в момент їх зарахування на поточний рахунок позичальника (п. 3.2 договору № 7 від 15.12.2021). Згідно з п. 3.3 договору строк надання грошових коштів - до 01.08.2022.

Пунктом 4.1 договору визначено, що строк повернення коштів - до 01.08.2022.

За умовами п. 6.1 договору, при простроченні повернення суми коштів (її частини) Позичальник сплачує пеню в розмірі 3 % річних від простроченої суми до моменту повернення.

На виконання договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 15.12.2021 позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 101500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1278 від 20.12.2021, №1296 від 27.12.2021, №1319 від 06.01.2022, №1330 від 13.01.2022 та №1380 від 08.02.2022 (а.с. 10-14).

Відповідач у межах визначеного сторонами строку частково повернув кошти, отримані за договором № 7 від 15.12.2021, перерахувавши позивачеві 20000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 328 від 11.07.2022 (а.с.15). Однак в подальшому жодних платежів за договором відповідачем не було здійснено - вказана обставина не заперечується апелянтом.

ТОВ "Столб", вважаючи свої права порушеними, 22.09.2022 надіслало до Господарського суду Полтавської області позовну заяву про стягнення з ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" 83093,16 грн, з яких 81500,00 грн - заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги № 7 від 15.12.2021, 348,33 грн - пеня (в розмірі 3 % річних від простроченої суми, у відповідності до п.6.1 договору) за період прострочення з 02.08.2022 по 22.09.2022, 348,33 грн 3% річних за цей же період прострочення, а також 896,50 грн інфляційних втрат за серпень 2022 року.

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням задовольнив даний позов - з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору в даній справі є вимога про стягнення суми заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги (яка виникла внаслідок того, що позичальник не в повному обсязі повернув позикодавцеві отримані за договором кошти), а також нарахованих на вказану заборгованість сум пені (у передбаченому договором розмірі), інфляційних втрат та відсотків річних.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується апелянтом, відповідач свої договірні зобов`язання виконав не в повному обсязі, повернувши лише 20000,00 грн із отриманих за договором 101500,00 грн, внаслідок чого у нього виникло грошове зобов`язання щодо повернення позивачеві 81500,00 грн, яке станом на час подання позовної заяви не виконано.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано, із посиланням на умови договору та вищенаведені норми цивільного законодавства, зазначив про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 81500,00 грн заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги № 7 від 15.12.2021 підлягають задоволенню.

Як уже зазначалося, договором було встановлено строк повернення коштів - до 01.08.2022.

У зв`язку з тим, що суму 81500,00 грн не повернуто відповідачем у вказаний строк, позивач заявив до стягнення з відповідача 348,33 грн пені (в розмірі 3 % річних від простроченої суми, у відповідності до п.6.1 договору) за 52 дні прострочення - з 02.08.2022 (перший день після закінчення строку повернення коштів) по 22.09.2022 (дата подання позовної заяви).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно до ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частиною 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідні норми містяться також у ч. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Згідно з відомостями сайту НБУ, у серпні та вересні 2022 року облікова ставка НБУ складала 25% (відповідно, подвійна ставка - 50%), тоді як ставка пені, передбачена договором сторін у даній справі, становить 3%.

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний у ньому період прострочення та суми відповідають умовам договору, обставинам справи та нормам чинного законодавства. Отже, висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 348,33 грн, нарахованої на суму заборгованості 81500,00 грн за 52 дні прострочення - з 02.08.2022 по 22.09.2022 - за ставкою 3 % річних від простроченої суми є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок 3% відсотків річних в розмірі 348,33 грн за період прострочення з 02.08.2022 по 22.09.2022, а також 896,50 грн інфляційних втрат за серпень 2022 року, колегія суддів зазначає, що він є правильним і таким, що узгоджується з вищенаведеними нормами ст.625 ЦК України.

Контррозрахунку сум пені, відсотків річних та інфляційних відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції.

Разом з тим, в апеляційній скарзі ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" стверджує про наявність підстав для призупинення виконання зобов`язань за договором, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, про які зазначено в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Надаючи оцінку цим аргументам, колегія суддів зазначає, що у вказаному загальному офіційному листі Торгово-промислова палата України дійсно засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Разом з тим, частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Однак доказів отримання ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" відповідного сертифікату матеріали справи не містять. Лист ТПП України, на який посилається апелянт, не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону та не є документом, який був виданий за зверненням суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Тобто, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини, суд має оцінювати цей доказ у сукупності з іншими.

У постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 Верховний Суд дійшов висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм чинного законодавства та практики суду касаційної інстанції щодо їх застосування, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, при цьому встановлюється на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором. Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.03.2023 у справі № 922/1093/22, від 23.03.2023 у справі № 920/505/22 тощо.

Як вбачається з матеріалів даної справи № 917/1196/22, норми укладеного між сторонами договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 15.12.2021 не містять жодних застережень стосовно форс-мажорних обставин.

Окрім того, відповідачем не доведено існування таких обставин (не самих по собі, а для даного конкретного випадку), що перешкодили б йому фізично чи юридично виконати обов`язок щодо повернення коштів позивачеві у визначений договором строк - враховуючи також, що у липні 2022 року (тобто вже під час дії обставин, які ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" вважає форс-мажорними), відповідач частково повернув кошти, отримані за договором № 7 від 15.12.2021, перерахувавши позивачеві 20000,00 грн (на відповідні обставини обґрунтовано посилається позивач у відзиві на апеляційну скаргу).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в укладеному між сторонами договорі відсутні й норми, що передбачали б можливість призупинення відносин згідно з договором на підставі повідомлення, направленого позичальником позикодавцеві, та визначали б обов`язковість повідомлення позивачем відповідача про те, що відповідач повинен повернути борг під час воєнного стану в строк, встановлений домовленостями сторін та умовами договору, або про намір подати позовну заяву.

Тому посилання апелянта на те, що ним було направлено позивачеві електронного листа з відповідним повідомленням, на відсутність попередження зі сторони позивача про намір звернутися до суду тощо - колегія суддів визнає такими, що не узгоджуються зі змістом договору та нормами чинного законодавства і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення господарського суду.

Також, відповідно до змісту листа-звернення, який, за твердженням апелянта, ним було направлено позивачеві 16.03.2022 електронною поштою, ТОВ "Інноваційні системи інфраструктур" повідомляє, що у зв`язку з військовою агресією РФ проти України усі послуги, що надаються або повинні бути надані ТОВ "Інноваційні системи інфраструктур", призупинені на невизначений час. Тобто із вказаного листа не вбачається, що відповідач повідомляв позивача про неможливість виконання своїх обов`язків за договором поворотної фінансової допомоги №7 від 15.12.2021, оскільки обов`язком ТОВ "Інноваційні системи інфраструктур" за вказаним договором є повернення грошових коштів, а не надання послуг (про що також обґрунтовано зазначав позивач в ході апеляційного провадження).

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що кошти, які підприємство заборгувало позивачу внаслідок форс-мажору, в розмірі 81500,00 грн, що були запозичені згідно з договором поворотної фінансової допомоги від №7 від 15.12.2021, були вкладені в будівництво об`єкта для держави, а саме "Поточний середній ремонт (влаштування) освітлення пішохідних переходів з використанням автономного електрозабезпечення на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-25 Городище - Рівне - Старокостянтинів", договір підписано на суму 2982650,00 грн; послуги з будівництва цього об`єкту вже були надані відповідачем, але внаслідок військової агресії держава не встигла розрахуватись з ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" за ці послуги, тому, як стверджує відповідач, він також став заручником форс-мажорних обставин.

Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено наявності зв`язку між отриманням від позивача коштів за договором поворотної фінансової допомоги №7 від 15.12.2021 та укладенням інших договорів, зокрема, договору на виконання будівельних робіт. А саме, в договорі поворотної фінансової допомоги №7 від 15.12.2021 не зазначено, що кошти надаються відповідачеві для певної мети і що подальше розпорядження ними (зокрема, вкладення в будівництво) будь-яким чином впливатиме на строк повернення цих коштів.

Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як було встановлено вище, відповідачем не доведено наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що в даному конкретному випадку перешкодили б йому своєчасно та в повному обсязі виконати договірне зобов`язання з повернення позивачеві коштів.

Посилання на недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника (зокрема, за договором №БДР-164/11/21 від 25.11.2021), так само як і твердження про збитковість діяльності ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур", не можуть бути визнані випадком (у розумінні вищенаведених приписів ст.617 ЦК України), та, відповідно, підставою для звільнення вказаного товариства від відповідальності за порушення зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги №7 від 15.12.2021.

Натомість, вказані обставини, на думку колегії суддів, належать до ризиків підприємницької діяльності відповідача, оскільки згідно зі ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" не було повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції, який здійснювався в порядку спрощеного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали від 05.10.2022 про відкриття провадження у даній справі місцевий господарський суд надіслав на належну адресу ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур", яку також зазначено і в апеляційній скарзі (м.Полтава, вул.Миру, 12, оф. 103), однак вказане поштове відправлення було повернуто відділенням зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.27).

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі №911/3113/20, від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22).

Тобто вищенаведеним спростовуються твердження заявника про те, що місцевий господарський суд, в порушення норм процесуального права, не повідомив ТОВ "Інноваційні Системи Інфраструктур" про розгляд даної справи.

Отже, в ході апеляційного провадження відповідач не навів аргументів та доказів, що могли б бути визнані підставою для скасування оскаржуваного рішення та для відмови в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Системи Інфраструктур" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.01.2023 у справі №917/1196/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.04.2023

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна