Постанова

від 25.04.2023 по справі 146/1504/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/1504/22

Провадження № 22-ц/801/850/2023

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

з участю секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Скаковської І.В., повний текст якої складено 27 лютого 2023 року

у справі №146/1504/22

за заявою ОСОБА_1 (заявник)

про забезпечення доказів в справі за її позовом до ОСОБА_2 про розподіл мана подружжя, -

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась в районний суд із заявою про забезпечення доказів, обґрунтовуючи її тим, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за її позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл майна подружжя.

Необхідність забезпечення доказів виникла у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, який не допустив представників комісії Вапнярської селищної ради здійснити опис спільного сумісного майна подружжя, що в майбутньому перешкоджатиме суду встановити обсяг спільно нажитого майна, оскільки є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений.

За наведених підстав просить вжити заходи забезпечення доказів шляхом їх огляду за їх місцезнаходженням, а також заборонити вчиняти щодо них дій направлених на їх відчуження, а саме: автомобіль «FIAT DUKATO», 1999 року випуску, дата реєстрації 16.11.2018 року, д.н.з НОМЕР_1 , вартістю 224000 грн; автомобіль «SKODA FABIA», 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 140000 грн; будівлі, які не введені в експлуатацію, розташовані на земельній ділянці розміром 0,15 га, кадастровий номер 0523955400:02:001:0337, вартістю 28000 грн; столярне обладнання: станок циркулярний для розкрою ДВП та ДСП, станок поклеєний ПВХ, прес для виготовлення палет з деревної стружки; дробівка для деревини; сушка для опилок, компресор для фарбування, бетономішалка; зварювальний апарат, дрелі в кількості 2 штуки, шуруповерти в кількості 3 штуки, лобзики для виготовлення меблів.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

14 березня 2023 року заявник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Томашпільського районного суду від 21.02.2023, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що відмовляючи у задоволенні заяви суд не надав оцінки її доводам та допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити ухвалу суду першої інстанції без, а апеляційну скаргу без задоволення.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 24 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Заявник ОСОБА_1 , повідомлена в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилася, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Відповідач ОСОБА_2 і його представник - адвокат Стоян А.С. проти вимог апеляційної скарги заперечували. Представник пояснила, що в провадженні суду дійсно перебуває справа про розподіл майна подружжя, в ній призначено ряд експертиз: судову автотоварознавчу, комплексну судову технічну тощо, в яких власне і вирішується питання про огляд і дослідження зазначених в заяві доказів.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Відмовляючи у задоволенні заяви суд виходив з того, заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності забезпечення доказів, а саме шляхом його огляду за місцезнаходженням та відповідно неможливості забезпечення доказу в інший спосіб, передбачений ч. 2ст. 116 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до частин першої, третьої статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Забезпечення доказівце оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як докази при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказівце їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Отже, метою такого процесуального інституту, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або утрудненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.

Частиною першою статті 117 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення доказів зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осібгромадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осібгромадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідностіособу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що питання щодо забезпечення доказів вирішується судом у тому випадку, якщо надання таких доказів є необхідним, а також якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Схожі висновки викладені і в постанові Верховного Судувід22 червня 2021 року у справі №635/7732/19 (провадження №61-19460ск20).

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 року у справі №520/14132/18 зазначено, що у кожному конкретному випадку необхідно враховувати не лише резолютивну частину ухвали суду першої інстанції, а й сутність клопотання учасника справи та за якою процедурою суд розглянув таке клопотання: як витребування доказів чи як забезпечення доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі за №9901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом їх огляду за місцем знаходження та забороною вчиняти дії щодо них, заявник вказала, що подала до суду позов про визнання майна спільною сумісною власністю і розподіл майна подружжя. Докази про забезпечення яких вона просить, це спільно нажите майно подружжя, і воно заходиться у відповідача, який не допускає здійснити їх опис. На думку заявниці в подальшому можуть виникнути перешкоди для суду встановити обсяг спільно нажитого майна під час його розподілу.

Разом з тим, суд першої інстанції, ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів, дійшов вірного висновку про те, що заявник не обґрунтувала у своїй заяві, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим під час судового провадження за її позовом. На думку суду першої інстанції, заявником не наведено жодних обставин, що даний засіб доказування може бути втраченим або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Також не наведено підстав для забезпечення цих доказів відповідно до наведених вище положень ЦПК України.

Водночас, саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення доказів може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення доказів, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення доказів.

Крім того, у заяві про забезпечення доказів міститься вимога про заборону вчиняти дії направлені на відчуження цих доказів, а самі докази по суті є речовими (автомобілі, нерухомість, засоби виробництва, інструменти тощо), а тому по суті ставиться питання не про забезпечення доказів, а про забезпечення позову, в той час як це дві різні процедури з різним правовим регулювання.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не містять підстав для скасування постановленої у справі ухвали.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення,а ухвалуТомашпільського районногосуду Вінницькоїобласті від21лютого 2023року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді М.В. Матківська

Ю.Б. Войтко