Постанова

від 29.03.2023 по справі 911/164/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/164/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Семенчука М.А.,

Київської обласної державної адміністрації - Уляника Р.Б.,

Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське

підприємство «Київоблагроліс» - не з`явився,

Вишгородської районної державної адміністрації Київської області - не з`явився,

Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області - не з`явився,

Громадської організації «Садівницьке товариство

«Лісова мрія» - Бейлика А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 (у складі колегії суддів: Коробенко Г.П. (головуючий), Кравчук Г.А., Козир Т.П.),

рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 (суддя Христенко О.О.)

та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 (суддя Христенко О.О.)

у справі № 911/164/21

за позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»

до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія»

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (далі - ДП «СЛП «Київоблагроліс») до Вишгородської районної державної адміністрації (далі - Вишгородська РДА), Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (далі - Іванківська селищна рада), Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» (далі - ГО «СТ «Лісова мрія»), у якому просив:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Іванківської районної державної адміністрації (далі - Іванківська РДА) «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» від 04.03.2009 № 257;

- визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2009, укладений між ГО «СТ «Лісова мрія» та Блідчанською сільською радою;

- усунути перешкоди у здійсненні ДП «СЛП «Київоблагроліс» права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 загальною площею 3,4999 га, яка розташована на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, шляхом її витребування (повернення) на користь ДП «СЛП «Київоблагроліс» з незаконного володіння ГО «СТ «Лісова мрія».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Броварською місцевою прокуратурою Київської області встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення у користування земель лісогосподарського призначення. Прокурор послався на те, що єдиним законним землекористувачем (у зв`язку з правонаступництвом) та згідно з планово-картографічними матеріалами є ДП «СЛП «Київоблагроліс»», яке в свою чергу, не надавало дозволу на вилучення оспорюваної земельної ділянки лісового фонду, при цьому зміна цільового призначення земель також не проводилась, у зв`язку з чим розпорядження від 04.03.2009 № 257 у частині спірної земельної ділянки прийнято з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а відтак підлягає визнанню незаконними та скасуванню, також підлягає визнанню недійсним договір оренди від 05.10.2009, укладений на підставі цього розпорядження, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2021 позов прокурора в інтересах держави в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс» залишено без розгляду. У задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Київська ОДА до Вишгородської РДА, Іванківської селищної ради, ГО «СТ «Лісова мрія» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2021 задоволено заяву ГО «СТ «Лісова мрія» про ухвалення додаткового рішення про покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/164/21. Стягнуто з Київської ОДА на користь ГО «СТ «Лісова мрія» 60 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 та додаткове рішення від 17.12.2021 залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2022 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ГО «СТ «Лісова мрія» про стягнення з Кивської ОДА витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 911/164/21 за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.03.2023.

01.03.2023 судовий розгляд справи № 911/164/21 не відбувся, про що постановлено ухвалу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2022 призначено касаційну скаргу у справі № 911/164/21 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.03.2023.

Київська ОДА у відзиві на касаційну скаргу підтримало доводи касаційної скарги та просило про її задоволення.

ГО «СТ «Лісова мрія» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Також у відзиві відповідачем наведено орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, який становить 20 000,00 грн.

ДП «СЛП «Київоблагроліс», Вишгородська РДА, Іванківська селищна рада в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03.12.1999 № 1529/99 та наказу Мінагрополітики України «Про прискорення передачі земель лісового фонду, що перебували у користуванні реформованих колективних сільськогосподарських підприємств» від 11.06.2001 № 156, рішення Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області «Про надання згоди на передачу земель лісового фонду бувшого колективного сільськогосподарського підприємства «Тетерів» Іванківському міжлісгоспу» від 20.06.2000 № 60 надано згоду на передачу земель лісового фонду бувшого Колективного сільськогосподарського підприємства «Тетерів» загальною площею 2 063,3 га у постійне користування Іванківському міжлісгоспу.

Рішенням Іванківської районної ради «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Іванківському міжлісгоспу» від 21.11.2000 № 11/109 запропоновано Київській обласній раді передати ліси реформованих сільськогосподарських підприємств площею 19 401,5 га у постійне користування Іванківському міжлісгоспу асоціації «Київагроліс».

У додатку до цього рішення зазначено про 2 248 га лісових земель на території Блідчанської сільської ради, які надаються в користування Іванківському міжлісгоспу.

Рішенням Київської обласної ради «Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств» від 25.01.2001 № 254-15-ХХІІІ уповноважено районні ради Київської області протягом 2001 року вирішувати питання щодо надання земель лісового фонду, які знаходяться за межами населених пунктів і вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств, у тимчасове користування для спеціального використання на умовах оренди строком до 10 років спеціалізованим лісогосподарським підприємствам згідно з додатком.

Відповідно до додатку до цього рішення Іванківському державному агролісогосподарському підприємству головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації у тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років передається 19 401,5 га (Іванківська районна рада).

Блідчанською сільською радою Іванківського району Київської області прийнято рішення «Про погодження виділення земельних ділянок за межами населених пунктів Блідчанської сільської ради» від 19.10.2007 № V-10/116, яким погоджено виділення земельної ділянки площею 3,5 га у довгострокову оренду ГО «СТ «Лісова мрія» за межами населених пунктів на території сільської ради.

Розпорядженням Іванківської РДА «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки» від 04.12.2007 № 991 надано дозвіл ГО «СТ «Лісова мрія» на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5 га, для ведення садівництва дачного кооперативу за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради.

Іванківське спеціалізоване державне агролісогосподарське підприємство «Держагролісгосп» у листі від 20.03.2007 № 35 не заперечувало проти виділення земельної ділянки на території Блідчанської сільської ради поза межами населеного пункту для розташування дачного кооперативу.

Відповідно до акта від 20.02.2008 вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої для відведення в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради, зазначено, що земельна ділянка орієнтовною площею 3,5 га є землями сіножаті, рельєф ділянки рівнинний, на земельній ділянці ростуть поодинокі зелені насадження. За результатами обстеження земельної ділянки комісія зазначила про придатність цієї земельної ділянки для відведення ГО «СТ «Лісова мрія» в оренду для ведення садівництва.

Матеріали погодження місця розташування земельної ділянки для надання ГО «СТ «Лісова мрія» в оренду для ведення садівництва містять висновок Управління земельних ресурсів у Іванківському районі ГУ земельних ресурсів у Київській області від 29.02.2008 № 265 та висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 11.03.2008 № 06-13/1687, відповідно до яких погоджено надання ГО «СТ «Лісова мрія» в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 3,5 га сіножать за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району.

Розпорядженням Іванківської РДА «Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки» від 13.05.2008 № 498 затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5 га, для ведення садівництва ГО «СТ «Лісова мрія» за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради. Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Блідчанської сільської ради. Надано дозвіл ГО «СТ «Лісова мрія» на розробку проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5 га, в оренду для ведення садівництва за межами населених пунктів на території Блідчанської сільської ради.

На підставі зазначених документів у 2008 році було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області.

У довідці від 09.08.2008 № 2340 Іванківський районний відділ земельних ресурсів Київського ГУ земельних ресурсів зазначає, що станом на 01.09.2008 згідно з державною статистичною звітністю (форма 6-зем) земельна ділянка площею 3,4999 га знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради як сіножатті графа 11, землі запасу - шифр рядка 93.

Іванківською районною державною адміністрацію прийнято розпорядження «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» від 04.03.2009 № 257, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва за межами населених прутків за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради; надано в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 3,4999 га для ведення садівництва за межами населених пунктів за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради; доручено Блідчанській сільській раді укласти договір оренди земельної ділянки.

05.10.2009 між Блідчанською сільською радою Іванківського району (орендодавець) і ГО «СТ «Лісова мрія» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендарю передано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,4999 га (на земельній ділянці знаходяться багаторічні насадження площею 3,4999 га) для ведення садівництва, яка знаходиться на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області за межами населеного пункту. Земельну ділянку передано в оренду для ведення садівництва, цільове призначення земельної ділянки землі рекреаційного призначення.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської ОДА і ДП «СЛП «Київоблагроліс» у цій справі, просив визнати незаконним і скасувати розпорядження Іванківської РДА «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» від 04.03.2009 № 257; визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2009, укладений між ГО «СТ «Лісова мрія» та Блідчанською сільською радою, та усунути перешкоди у здійсненні ДП «СЛП «Київоблагроліс» права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 загальною площею 3,4999 га, яка розташована на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, шляхом її витребування (повернення) на користь ДП «СЛП «Київоблагроліс» з незаконного володіння ГО «СТ «Лісова мрія».

В обґрунтування позову прокурор зазначав, що ДП «СЛП «Київоблагроліс» є правонаступником Київської обласної державної організації «Київагроліс» та агролісогосподарських підприємств, агролісництв: Богуславського державного агролісництва; Поліського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства; Таращанського державного агролісогосподарського підприємства; Державного підприємства «Тетіївське державне агролісництво»; Бородянського державного агролісництва; Києво-Святошинське державного агролісництва. Ці обставини підтверджуються статутом ДП «СЛП «Київоблагроліс», затвердженим розпорядженням голови Київської ОДА від 02.12.2016 № 503, відповідно до якого підприємство засноване на державній власності шляхом приєднання агролісогосподарських підприємств, агролісництв.

Відповідно до статуту ДП «СЛП «Київоблагроліс» відноситься до сфери управління Київської ОДА, яка здійснює контроль за діяльністю цього підприємства.

ДП «СЛП «Київоблагроліс» у листі від 19.12.2019 № 385 повідомило прокуратуру, що не надавало жодного погодження на вилучення чи зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002, 41 квартал Шпилівського агролісництва.

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» (далі - ВО «Укрдержліспроект») відповідно до листа від 02.12.2019 № 691 на запит прокурора надало фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і меж їх таксаційних виділів щодо ДП «СЛП «Київоблагроліс», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001, 2003 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами; згідно із планово-картографічними матеріалами земельна ділянка з кадастровим номером 322080300:02:001:0002 площею 3,4999 га накладається на землі лісогосподарського призначення 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», що розташовано на території с. Блідча за межами населеного пункту.

Під час відведення у користування земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс», стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 площею 3,4999 га (Блідчанська сільська рада Іванківського району), яка на підставі зазначеного розпорядження від 04.03.2009 № 257 надана в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» на 49 років для ведення садівництва, було порушено порядок розпорядження такими землями; ДП «СЛП «Київоблагроліс» як єдиний землекористувач відповідними землями лісогосподарського призначення не надавало згоду на вилучення спірної земельної ділянки лісового фонду, зміну цільового призначення земель у встановленому порядку проведено не було, тому оспорюване у справі розпорядження та укладений на його підставі договір оренди, суперечить вимогам земельного та лісового законодавства.

Отже, за твердженням прокурора, вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача в користування, порушує права та інтереси держави в особі Київської ОДА та ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Київської ОДА, оскільки позивачем не доведено перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні лісогосподарського підприємства, відведення її для лісогосподарських потреб чи іншим чином встановлення лісогосподарського цільового призначення, тому, за висновками судів, оспорюване розпорядження Іванківської районної державної адміністрації від 04.03.2009 № 257 було прийнято в межах власної компетенції цього органу та відповідно до вимог законодавства, чинного на час його прийняття, а відтак і відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки у власність держави в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Водночас, залишаючи без розгляду позов прокурора в інтересах держави в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс» відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК, суди дійшли висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Київської ОДА на користь ГО «СТ «Лісова мрія» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн.

У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Київської обласної прокуратури послався, зокрема на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (далі - ЛК), частини 5 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) і не враховано висновків Верховного Суду та Верховного Суду України при вирішенні спору у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14, відповідно до яких при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення зазначеної норми; у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, відповідно до яких відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект» як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки це об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування; у постановах від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, відповідно до яких планшет лісовпорядкування є документом, який підтверджує право постійного користування державним лісогосподарським підприємством спірною земельною ділянкою та її належність до земель лісового фонду із цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення; у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15 стосовно того, що при визначенні сум відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру). Крім того, судами попередніх інстанцій при вирішенні справи порушено положення статей 73, 74, 76-79, 86, 236, 237 ГПК щодо не надання оцінки наявним у матеріалах справи доказам стосовно доведення прокурором розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісового фонду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом частини 2 статті 16 ЦК визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Прокурор у позовній заяві доводить, що Іванківська РДА незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши її в оренду ГО «СТ «Лісова мрія» для ведення садівництва, оскільки зазначена земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України, та перебуває на праві постійного користування ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Позовні вимоги прокурора обґрунтовано необхідністю захисту інтересів держави в особі, зокрема Київської ОДА у зв`язку з віднесенням спірної земельної ділянки до складу земель лісового фонду та, відповідно, до земель державної власності.

За змістом статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 83 ЗК (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За змістом статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. (частини 1, 2). Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина 5).

Відповідно до частин 3, 4 статті 122 ЗК районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини 1 статті 19 ЗК).

Відповідно до частини 2 статті 3 ЗК земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина 2 статті 1 ЛК; тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини 1 статті 164 ЗК).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (частина 1 статті 57 ЗК, частина 1 статті 17 ЛК).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14).

Вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14, на які здійснено посилання прокурором в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

У пункті 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Отже, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, на які здійснено посилання прокурором в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 наведено висновок про те, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Як свідчать матеріали справи, прокурором на підтвердження заявлених позовних вимог надано планово-картографічні матеріалами лісовпорядкування, згідно з якими, за твердженням прокурора, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення і такі матеріали лісовпорядкування є належними доказами на підтвердження права постійного користування земельною ділянкою, зокрема: копії карти-схеми викопіювання з планшету Іванківського ДАЛГ, перспективний план ведення лісового господарства Іванківського державного агролісгоспу Київської області (книга 4 таксаційний опис Шпилівського лісництва) за 2001 рік, протокол першої лісовпорядної наради по базовому лісовпорядкуванні лісів Асоціації «Київагроліс» від 03.07.2000, проект організації і розвитку лісового господарства Іванківськогор державного агролісгоспу Київської області за 2001 рік; фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і меж їх таксаційних виділів по ДП «СЛП «Київоблагроліс» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001, 2003 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами, у тому числі кварталу № 41 Шпилівського лісництва Іванківського ДАЛГ, ця інформація надана ВО «Укрдержліспроект», що підтверджено листом від 02.12.2019 № 691.

У частині 3 статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК).

У статті 79 ГПК визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності (статті 13 ГПК) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права, а також правових висновків Верховного Суду, на які послався прокурор у касаційній скарзі, враховано не було.

При оцінці наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, у тому числі належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, право на розпорядження якою належить обласній державній адміністрації, яка є органом, уповноваженим державою як власником земельної ділянки здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, та перебування спірної земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, суди попередніх інстанцій не встановили правовий режим спірної земельної ділянки, при цьому в обґрунтування своїх рішень фактично використали концепцію негативного доказу, що само по собі порушує принцип змагальності, та не застосували принцип вірогідності, а також не оцінили докази у взаємному зв`язку в їх сукупності, у тому числі з урахуванням конфігурації спірної земельної ділянки та її місцерозташування серед оточуючих її земельних ділянок.

Разом із тим, не встановивши належним чином зазначені обставини, а також обставини, які стали підставою для відмови в позові, висновки судів попередніх інстанцій про не доведення порушення прав держави в особі Київської ОДА, на захист яких подано позов прокурора, є передчасними та такими, що не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ґрунтуються, у тому числі на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі державного підприємства, оскільки прокурором не доведено наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів цієї юридичної особи у спірних правовідносинах у суді.

Натомість при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно вирішити питання про залучення ДП «СЛП «Київоблагроліс» як третю особу, оскільки рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки цієї юридичної особи.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення у відповідній частині зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, та порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову прокурора, заявленого в інтересах держави в особі Київської ОДА.

Порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для часткового скасування оскаржених судових рішень та передачі справи в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки питання розподілу судових витрат у справі відповідно до положень статті 129 ГПК залежить від результатів вирішення позову, додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у відповідній частині також підлягають скасуванню.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 у справі № 911/164/21 у частині відмови в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації, Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном скасувати.

3. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у частині залишення додаткового рішення без змін у справі № 911/164/21 скасувати.

4. Справу № 911/164/21 у частині позовних вимог Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації, Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном, а також вирішення заяви Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про ухвалення додаткового рішення про покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/164/21 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 у справі № 911/164/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

В.Г. Суховий