Постанова

від 26.04.2023 по справі 826/13852/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 826/13852/17

адміністративне провадження № К/9901/28193/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/13852/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКФ «ЕДЕЛЬВЕЙС» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третіх осіб: Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року (прийняте у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (ухвалену у складі колегії суддів: судді-доповідача Собківа Я.М., суддів: Файдюка В.В., Черпіцької Л.Т.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МКФ «ЕДЕЛЬВЕЙС» (далі - ТОВ «МКФ «ЕДЕЛЬВЕЙС», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), третя особа - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент МА ВО Київської міської ради, третя особа), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 19 червня 2017 року про скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 08.06.2015 №344/15/12/009-15.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані Містобудівні умови видані відповідно до вимог законодавства, оскільки наміри забудови земельної ділянки відповідають її цільовому призначення.

Позивач наполягає, що відповідно до рішення Київської міської ради від 16.09.2010 №35/4847, яким ухвалено Концепцію стратегічного розвитку міста Києва (1 стадія Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2025 року), земельна ділянка належить до території житлової та громадської забудови (перспективна). Згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року (рішення КМР від 28.03.2002 №370/1804) земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься частково до території громадських будівель і споруд та промислової території.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення від 19 червня 2017 року, прийняте головним інспектором будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Гончаровим В.В. про скасування дії Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 08 червня 2015 року №344/15/12/009-15.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, до якої приєднався ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року - змінено. Виключено із мотивувальної частини рішення посилання суду як на підставу задоволення прозову - відсутність у Головного інспектора будівельного нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві повноважень на скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 08.06.2015 року №344/15/12/009-15. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 - залишено без змін.

5. Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд зазначив про ухвалення оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження та оцінки зібраних у справі доказів та наведення мотивів їх відхилення.

Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд зробив такі висновки:

- суди попередніх інстанцій повинні були з`ясувати відомості щодо території по АДРЕСА_1 , передбачені Генеральним планом м. Києва та іншою містобудівною документацією (у разі її наявності), та перевірити чи відповідають їм містобудівні умови та обмеження;

- суд першої інстанції не аналізував Генеральний план м. Києва, а суд апеляційної інстанції не врахував відомості Генерального плану м. Києва, за яким територія земельної ділянки на перетині вулиць Половецького та Багговутівської за функціональним призначенням належить до території промисловості;

- суди не надали оцінки витягу щодо чинних містобудівних регламентів від 20 квітня 2016 року, на врахуванні якого наполягав ОСОБА_1 ;

- суди не з`ясували, на яких підставах у пункті 9 Містобудівних умов з посиланням на Генеральний план міста Києва зазначено, що функціональне призначення земельної ділянки «частково територія громадських будівель та споруд та промислова територія», в той час як відповідно до витягу щодо чинних містобудівних регламентів ця ж територія належить до «території промисловості». Причини цієї невідповідності не було досліджено та пояснено, хоча це питання є ключовим у спорі.

6. 22 листопада 2019 року позивачем подано до Окружного адміністративного суду м. Києва заяву про збільшення позовних вимог, в якій крім раніше заявленої вимоги, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України №26 від 23.10.2019 про анулювання Дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 113190391359 від 08.02.2019 на об`єкт будівництва "Будівництво житлового комплексу з прибудованими приміщеннями торгівельного призначення на АДРЕСА_1 (перша черга будівництва);

Заява обґрунтована тим, що рішенням відповідача від 23 жовтня 2019 року № 26 анульовано Дозвіл на виконання будівельних робіт ІУ 113190391359 від 08 лютого 2019 року із посиланням на втрату чинності Містобудівних умов щодо забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Оскільки законність скасування Дозволу на виконання будівельних робіт залежить від вирішення цієї справи, позивач важає, що ефективним способом захисту його прав буде збільшення позовних, в зазначеній частині.

Короткий зміст судових рішень за результатами нового розгляду

7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувано рішення головного інспектора будівельного нагляду Департаменту ДАБІ у м. Києві № 15 від 19 червня 2017 року про скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 08 червня 2015 року №344/15/12/009-15.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України №26 від 23 жовтня 2019 року про анулювання Дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 113190391359 від 08.02.2019 на об`єкт будівництва «Будівництво житлового комплексу з прибудованими приміщеннями торгівельного призначення на АДРЕСА_1 (перша черга).

8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року залишити без змін.

9. Судові рішення мотивовані тим, що при дослідженні оригіналу діючого Генерального плану та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2020 №370/1804 в частині спірної земельної ділянки, було встановлено, що будівництво житлового комплексу з прибудованими приміщеннями торговельного призначення заплановано на території, що за функціональним призначенням частково відноситься до громадських будівель та споруд, а частково до промислової території.

Наміри забудови земельної ділянки, відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. 02 серпня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, ухвалити нову постанову , якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті без належного дослідження зібраних у справі доказів; обставини у справі встановлені на підставі недопустимих доказів. Суди необґрунтовано відхилили клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Скаржник наголошує, що надані третьою особою графічні документи у вигляді рулону та журнал із зображенням території земельної ділянки по АДРЕСА_1 не є частиною Генерального плану міста Києва та офіційними документами і тому не можуть важатись містобудівною документацією. Рулон із зображенням графічних матеріалів всієї території м. Києва не надавався в судове засідання.

ОСОБА_1 вважає, що достовірним доказом у цій справі є витяг щодо чинних містобудівних регламентів від 20 квітня 2016 року і на підставі цього документу необхідно було давати оцінку законності спірних Містобудівних умов. Скаржник заперечує проти використання в якості доказу Концепцію стратегічного розвитку міста Києва та висновку КО «Інститут Генерального плану».

Також ОСОБА_1 зазначив, що відповідач не приймав участь у судових засіданнях, а відзив був наданий без урахування заяви про збільшення позовних вимог. Вказав на ліквідацію ДАБІ України та зміст статті 48 КАС України, відповідно до якої заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Крім того скаржник наполягає на наявності інших підстав для скасування Містобудівних умов ніж ті, що зазначені в Акті перевірки.

11. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

13 вересня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «МКФ «ЕДЕЛЬВЕЙС» надійшов відзив. Позивач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваного рішення.

Верховний Суд ухвалою від 25 квітня 2023 року призначив розгляд справи у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами на 26 квітня 2023 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 17 квітня 2015 року між Київською міською радою та ТОВ "МФК "Едельвейс" укладено договір оренди земельної ділянки. Об`єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,6443 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, розважального і торгівельного призначення, з наземним і підземним паркінгами, зі знесенням існуючого майнового комплексу; кадастровий номер 8000000000:91:078:0117. Цього ж дня складено акт приймання-передачі земельної ділянки.

08 червня 2015 року Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав позивачу Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 (№344/15/12/009-15) (далі - Містобудівні умови).

Згідно змісту розділу «Загальні дані» Містобудівних умов:

Назва об`єкта будівництва - будівництво житлового комплексу з прибудованими приміщеннями торговельного призначення (пункт 1).

Наміри забудови - будівництво житлового комплексу з прибудованими приміщеннями торговельного призначення (пункт 3).

Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговувань житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, розважального і торгівельного призначення, з наземним і підземним паркінгами, зі знесенням існуючого майнового комплексу (пункт 7).

Посилання па містобудівну документацію: генеральний план населеного пункту, план зонування, детальний план території та рішення про їх затвердження (у разі наявності):

- Генеральний план міста Києва та проєкт планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804;

- Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури м. Києва (рішення виконкому Київської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920, 10.10.1988 №976, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, наказ Міністерства культури, туризму України від 23.12.2005 № 1076;

- Концепція стратегічного розвитку м. Києва "І стадія Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2025 року), схваленої рішенням Київської міської ради від 16.09.2010 № 35-4847 (пункт 8).

Функціональне призначення земельної ділянки - частково територія громадських будівель та споруд та промислова територія - відповідно до Генерального плану міста Києва та проєкту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804;

- до початку проєктування отримати висновок КО "Інститут Генерального плану" щодо врахування цільового призначення ділянки в матеріалах Генерального плану 2025р. та привести функціональне призначення земельної ділянки у відповідність до містобудівної ініціативи на виконання п. 2 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- територія житлово-громадської забудови (перспективна) відповідно до Концепції стратегічного розвитку м. Києва (І стадія Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2025 року), схваленої рішенням Київської міської ради від 16.09.2010 № 35-4847 (пункт 9).

18 січня 2017 року між позивачем та Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» (далі - Інститут Генерального плану м. Києва) укладено договір № 6/КП-17.

Комунальною організацією "Інститут Генерального плану м. Києва" надано висновок від 18 серпня 2017 року № 15-1557, за яким функціональне призначення земельної ділянки відповідно до Генерального плану міста Києва та проєкту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002р. № 370/1804: частково промислові території, частково території громадських будівель та споруд. Функціональне призначення земельної ділянки відповідно до проєкту Генерального плану м. Києва: території перспективної житлово-громадської забудови.

Відповідно до матеріалів проєкту Детального плану території Татарка та Лук`янівка у Шевченківському районі м. Києва (проєктний план) функціональне призначення земельної ділянки: території житлово-громадської забудови.

У висновку зазначено, що КO "Інститут Генерального плану м. Києва" здійснив роботи з розгляду можливості врахування в матеріалах проєкту Генерального плану м. Києва та проєкту Детального плану території Татарка та Лук`янівка у Шевченківському районі м. Києва будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, розважального і торговельного призначення, з наземним і підземним паркінгом на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 та передбачив функціональне призначення вказаної земельної ділянки як територію житлово-громадської забудови у проєкті Детального плану території Татарка та Лук`янівка як територію багатоквартирної багатоповерхової житлової забудови.

Відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №763 від 22 травня 2017 року, зокрема, на підставі службової записки про результати перевірки від 17 травня 2017 року, доручено Департаменту ДАБІ у м. Києві провести позапланову перевірку Департаменту містобудування та архітектури в.о. КМР (КМДА), а саме: надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 08 червня 2015 року №344/15/12/009-15.

У довідці від 17 травня 2017 року зазначено із порівнянням вищезгаданого змісту п. 7 "Загальні дані" (цільове призначення земельної ділянки) та п. 9 "Загальні дані" (функціональне призначення земельної ділянки) Містобудівних умов, що Містобудівні умови надані з порушенням п. 2.4. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 (далі - Правила № 109).

19 червня 2017 року складено акт перевірки, в якому зазначено той же аналіз змісту пунктів 7 та 9 "Загальні положення" Містобудівних умов та зроблено висновок про їх надання з порушенням абзацу 2 п. 2.4. Правил № 109, у зв`язку з чим прийнято рішення про скасування дії Містобудівних умов.

Рішенням Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.10.2019 № 26 анульовано Дозвіл на виконання будівельних робіт ІУ 113190391359 від 08.02.2019.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про скасування Містобудівних умов, ТОВ «МКФ «ЕДЕЛЬВЕЙС» звернулося з цим позовом до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи мали перевірити чи відповідають Містобудівні умови та обмеження земельної ділянки по вул. Половецькій, 4 містобудівній документації, а саме Генеральному плану міста Києва, в частині підстав, які слугували для їх скасування.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно із статтею 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Приписами частин третьої, четвертої, шостої статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Пунктами 2, 3,7, 9 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно частини першої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Частиною першою статті 18 Закону № 3038-VI передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Згідно частини першої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Підсумовуючи наведені норми законодавства колегія суддів КАС ВС зазначає, що отримання містобудівних умов та обмежень є однією з обов`язкових стадій будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації, якою серед іншого є генеральний план населеного пункту, план зонування території (зонінг) та детальний план території.

14. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, детальний план території на якій знаходить спірна земельна ділянка розроблено не було, тому генеральний план м. Києва є містобудівною документацією, якій мають відповідати наміри забудови.

Рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804 затверджено Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року (далі - Генеральний план).

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2020 року було витребувано від Київської міської державної адміністрації для огляду оригінал Генерального плану міста Києва на період до 2020 року (діючий) в частині земельної ділянки по вул. Половецькій, 4 у Шевченківському районі м. Києва.

Департамент МА ВО Київської міської ради надав Окружному адміністративному суду міста Києва для огляду матеріали Генерального плану міста Києва на період до 2020 року у вигляді журналу з зображенням території земельної ділянки по вул. Половецькій 4 у Шевченківському районі м. Києва та окремого рулону із зображенням графічних матеріалів всієї території м Києва.

Дослідивши оригінал містобудівної документації (Генерального плану м. Києва на період до 2020 року) судом першої інстанції було встановлено, що земельна ділянка по вул. Половецькій, 4 у Шевченківському районі м. Києва за функціональним призначенням відноситься частково до промислової території, а частково до громадських будівель і споруд. З такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції.

15. Стосовно доводів скаржника щодо неналежності доказів та не подання до суду рулону із зображенням графічних матеріалів всієї території м. Києва, колегія суддів КАС ВС зазначає, що згідно ухвали суду першої інстанції витребовувався для огляду не весь Генеральний план м. Києва, а лише в частині спірної земельної ділянки.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що вказана містобудівна документація витребовувалася саме для огляду, а до матеріалів справи долучено лише окремі збільшені викопіювання з Генерального плану, що стосуються спірної земельної ділянки.

Доказів щодо недостовірності наданої суду для огляду частини Генерального плану скарник не надав.

При новому розгляді справи судами попередніх інстанцій виконано вимоги Верховного Суду відносно перевірки відповідності Містобудівних умов Генеральному плану м. Києва.

Оскільки Генеральний план є основним видом містобудівної документації, відомості витягу стосовно чинних містобудівних регламентів від 20 квітня 2016 року не можуть бути законною підставою для скасування виданих позивачу Містобудівних умов.

Наведені касатором ОСОБА_1 твердження не викликають у колегії суддів КАС ВС сумнівів у правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо функціонального призначення земельної ділянки.

Крім того, відповідно до пункту 2.9 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» для досягнення високого соціально-економічного ефекту формування планувальної структури міста треба прагнути до компактного розвитку його плану, що досягається підвищенням інтенсивності використання території під основні функції. При цьому треба враховувати неоднорідність функціонально-планувальних якостей міських територій, які значною мірою визначаються різною інтенсивністю їх освоєння і неоднаковими умовами транспортної доступності.

Пунктом 3.4 ДБН Б.1.1-14:2012 визначається, що використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.

Враховую наведені положення ДБН вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться на багатофункціональній території, і часткове віднесення до промислової території не може бути підставою для висновку про невідповідність Містобудівних умов містобудівній документації на місцевості.

16. Стосовно доводів ОСОБА_1 про існування інших підстав для скасування Містобудівних умов ніж та, що зазначена в спірному рішенні, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до змісту спірного рішення ДАБІ України від 19 червня 2017 року, єдиною підставою його прийняття стало неспівпадіння в Містобудівних умовах цільового та функціонального призначення земельної ділянки. Інших підстав для скасування Містобудівних умов у рішенні ДАБІ України не зазначено. Тому, суд перевіряє законність оскаржуваного рішення в межах підстав його прийняття, а доводи скаржника відхиляє, як такі, що є необґрунтованими.

17. Відносно тверджень касатора про незабезпечення можливості взяти участь у розгляді справи органу який перебрав на себе повноваження ДАБІ України, колегія суддів зазначає про таке.

Кабінетом Міністрів України 13 березня 2020 року прийнято постанову №218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 218).

Згідно приписів пунктів 1, 2, 4 Постанови № 218 визначено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію (далі ДАБІ); утворити Державну сервісну службу містобудування України (далі ДССМ України ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій; при цьому Державна архітектурно-будівельна інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» передбачено утворити Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Установити, що забезпечення діяльності Державної інспекції містобудування у 2020 році здійснюється в межах видатків, передбачених Державній архітектурно-будівельній інспекції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року №1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» постановлено утворити Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; ліквідувати Державну інспекцію містобудування, Державну сервісну службу містобудування України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 960 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За інформацією із офіційного веб-ресурсу Міністерства розвитку громад та територій України з 16 вересня 2021 року розпочала роботу Державна інспекція архітектури та містобудування.

Отже, правонаступником ДАБІ України є Державна інспекція архітектури та містобудування України, яка почала роботу з 16 вересня 2021 року, тому станом на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, ДАБІ України правомірно продовжувала здійснювати повноваження та функції.

В матеріалах справи міститься відзив ДАБІ України на позовну заяву, який надійшов до суду вже після направлення справи на новий розгляд; докази ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції. Представник відповідача брав участь в судових засіданнях 07 квітня 2021 року та 14 квітня 2021 року під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Повноваження представника Сома Павла Андрійовича діяти від імені ДАБІ України, встановлені на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заперечень учасників справи про відсутність у ДАБІ України повноважень бути відповідачем у цій справі матеріали справи не містять.

18. Стосовно доводів ОСОБА_1 , що відповідач не подав відзиву на позов після прийняття заяви про збільшення позовних вимог від 22 листопада 2022 року, колегія суддів КАС ВС наголошує, що розгляд справи здійснюється на підставі наявних в справі матеріала.

Крім того, підстановою для прийняття відповідачем рішення про анульовання Дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 113190391359 від 08 лютого 2019 року, яке ТОВ «МКФ «ЕДЕЛЬВЕЙС» просить скасувати в заяві про збільшення позовних вимог, слугувало скасування ДАБІ України оскаржуваних Містобудівних умов. Заява про збільшення позовних вимог не містить інших підстав для скасування спірних рішень крім тієї, що Містобудівні умови відповідають діючому законодавству і видані на законних підставах. Тобто, після збільшення позовних вимог, не виникло нових обставин, які б вплинули на розгляд справи.

Таким чином, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

19. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з урахуванням висновків Верховного Суду щодо встановлення та перевірки окремих обставин, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни їх відсутні.

Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 рокуу справі № 826/13852/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.