Рішення

від 27.04.2023 по справі 944/1160/22

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/1160/22

Провадження №2/944/323/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2023 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Матвіїва І.М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальне господарче управління «Комфорт», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - директора Комунального підприємства «Муніципальне господарче управління «Комфорт» Задорожної Н.В. про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до КП «МГУ «Комфорт» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування вимог посилається на те, що 22 липня 2021 року в порядку переводу з КП «Новояворівськжитло» позивач була прийнята на роботу на посаду робітника з благоустрою КП «МГУ«Комфорт». За час роботи до дисциплінарної відповідальності не притягалася, трудові обов`язки намагалася виконувати сумлінно, добросовісно та відповідально. В кінці жовтня 2021 року ОСОБА_1 висловила незадоволення тим, що обсяг дорученої роботи є значно завищеним, після чого директор ОСОБА_2 , під психологічним тиском та погрозою звільнення за порушення трудової дисципліни примусила позивачку написати письмову заяву про звільнення з роботи за згодою сторін без зазначення дати написання заяви та дати такого звільнення. На початку березня 2022 року під час звернення до директора ОСОБА_2 з заявою виплачувати заробітну плату готівкою, остання виявила незадоволення таким проханням та порадила звільнитися з роботи за власним бажанням і нагадала про наявність в неї заяви про звільнення з роботи за згодою сторін. На таку пропозицію про добровільне звільнення з роботи відмовилася та 04.03.2022 направила поштовим відправленням на адресу КП «МГУ«Комфорт» письмову заяву про те, щоб вважати попередньо написану письмову заяву про звільнення з роботи за згодою сторін, без зазначення дати, недійсною. В подальшому продовжувала виконувати свої трудові обов`язки.

18 березня 2022 року від час робочого дня відчула різку біль в лівій руці та відповідно звернулася за медичною допомогою в поліклініку Новояворівської лікарні. В понеділок 21 березня 2022 року прибула на прийом до лікаря-травматолога, де позивачці повідомили, що листка тимчасової непрацездатності не буде оформлено, оскільки за повідомленням з КП «МГУ «Комфорт» остання звільнена з роботи.

В цей же день ОСОБА_1 звернулася за поясненням по місцю роботи, де їй було вручено копію наказу №8-к від 18 березня 2022 року. Згідно згаданого вище наказу ОСОБА_1 звільнено з роботи з 19 березня 2022 року по заяві за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Однак жодного наміру звільнятися з роботи з 19 березня 2022 року в позивача не було і такої заяви про звільнення з роботи за угодою сторін 18 березня 2022 року вона не подавала, оскільки вона добросовісно продовжувала виконувати свої обов`язки. 04.03.2022 направила засобами поштового зв`язку заяву про відкликання заяви про звільнення, а тому просить поновити її на роботі та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Окрім цього, незаконне звільнення з роботи спричинило позивачці душевні страждання, призвело до неспокою, поганого самопочуття та моральних переживань, маючи на утриманні неповнолітню дитину, була поставлена в надзвичайно скрутне матеріальне становище, фактично залишилася без засобів до існування. Також наслідком явного та незаконного звільнення з роботи за надуманою підставою стала необхідність витрачання додаткових зусиль і часу по захисту і відновленню порушених прав та інтересів, а саме звернення за правовою допомогою та подальша участь в судовому розгляді цивільної справи про поновлення на роботі з метою захисту свого права на працю.

З врахуванням вищенаведених обставин, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, оцінює грошове відшкодування завданої незаконним звільненням з роботи моральної шкоди в розмірі середньомісячного заробітку, яку просить стягнути з відповідача. Дії службових осіб відповідача є незаконними, містять ознаки зловживання службовим становищем та грубо порушують трудові права і призвели до порушення права на працю позивача. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 08.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

26.04.2022 до суду від представника відповідача КП «МГУ «Комфорт» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. На обґрунтування відзиву зазначив, що заперечує проти позову, оскільки вимоги позивача є необґрунтованими. Зазначає, що жодних доказів в частині незаконного тиску на працівника з боку директора ОСОБА_2 не зазначено. Остання власноручно написала заяву про звільнення з підприємства. В позовній заяві позивач зазначає, що обсяг дорученої їй роботи є значно завищеним, однак відповідач вважає, що за кожним працівником з благоустрою є закріплена певна ділянка території однакової площі, і наряди (перелік тієї роботи, яку повинен виконати робітник з благоустрою на протязі робочого дня), які даються робітникам з благоустрою їхнім безпосереднім начальником дільниці на початку робочої зміни є для всіх працівників.

01.03.2022 позивач звернулася із заявою в КП «МГУ «КОМФОРТ» про виплату їй заробітної плати готівкою або поштовим переказом у зв`язку з тим, що вона не може скористатися коштами через арешт поточних рахунків приватним виконавцем. Дирекцією підприємства здійснювались заходи щодо шляхів вирішення даного питання шляхом проведення неодноразових консультаційних розмов з Директором АТ «УКРПОШТА» м.Новояворівськ Шипкою П.І. щодо можливості здійснення такої виплати поштовим переказом. Проте, 07.03.2022 позивач повідомила про відсутність подальшої потреби у виплаті заробітної плати готівкою чи поштовим переказом, що підтверджується її заявою від 07.03.2022, оскільки зі слів позивача накладений арешт на рахунки був знятий у зв`язку із запровадженням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

18.03.2022 позивач покинула своє місце роботи і була відсутня протягом години нікого про це не попередивши, про що ОСОБА_3 начальник дільниці «Благоустрій 1» і безпосередній начальник позивача склала акт про відсутність на робочому місці, від надання пояснень позивач відмовилася, про що також складено акт. Після даного інциденту позивач повідомила директору КП «МГУ «КОМФОРТ» ОСОБА_2 , що хоче звільнитися, оскільки сторонами було досягнуто домовленостей щодо звільнення і не було щодо цього ніяких заперечень, позивачем було написано заяву на звільнення за згодою сторін. Про яку письмову заяву про звільнення з роботи за згодою сторін написану під психологічним тиском директора ОСОБА_2 в кінці жовтня 2021 зазначає позивач відповідачу не відомо. За час роботи позивач не притягувався до дисциплінарних стягнень, жодних нарікань відносно її роботи у керівництва не було, більше того позивачу як і іншим робітникам з благоустрою встановлювались премії та доплати за успішне виконання планових завдань, що можна побачити з наказів про преміювання. На адресу КП «МГУ «КОМФОРТ» 01.04.2022 надійшло 2 (два) поштових відправлення від позивача з метою відкликання заяви про звільнення та з метою надання їй запитуваних документів, на які було надано обґрунтовану відповідь та особисто передано позивачу 04.04.2022. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

04.05.2023 до суду від позивача, надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач зазначає, що з долученої до відзиву копії такої заяви вбачається, що в даній заяві відсутня дата її написання, а зазначена дата звільнення «з 19.03.2022 р.» дописана не почерком позивача та можливо іншим писальним приладом (іншою кульковою ручкою). Крім того, дійсно під час звернення 01.03.2022 до директора Задорожної Н.В. з законним проханням про виплату заробітної плати готівкою або поштовим переказом, остання виявила незадоволення, що позивач спричиняє додаткову роботу працівникам бухгалтерії підприємства, та порадила звільнитися з роботи за власним бажанням. Коли ОСОБА_1 відмовилася від такої незаконної пропозиції, то директор ОСОБА_2 нагадала про наявність в неї власноручно написаної заяви позивачки про звільнення з роботи за згодою сторін.

Саме тоді, щоб припинити можливість незаконного використання такої недійсної заяви, 04.03.2022 ОСОБА_1 направила рекомендованим поштовим відправленням за №8105401151597 на адресу директора КП «МГУ «Комфорт» Задорожньої Н.В. (81053, м.Новояворівськ, вул.Шептицького, 5 Яворівського району Львівської області) письмову заяву вважати попередньо написану письмову заяву про звільнення з роботи за згодою сторін, без зазначення дати, недійсною та її відкликання.

Однак, в зв`язку з запровадженням воєнного стану в Україні та зміною режиму роботи працівників Укрпошти, таке поштове відправлення надійшло на адресу КП «МГУ «Комфорт» лише 01.04.2022 (через 29 днів з часу відправлення). Факт написання 04.03.2022 заяви про визнання недійсною заяви про звільнення з роботи за згодою сторін визнається відповідачем в письмовій відповіді за вих.№70 від 04.04.2022, а факт отримання такої заяви 04.01.2022 визнається відповідачем у відзиві на позов.

Викладені у відзиві на позов обставини ніби-то написання ОСОБА_1 18.03.2022 року заяви на звільнення за згодою сторін після відсутності на робочому місці та від надання пояснень є надуманими та не відповідають дійсності. Відсутність на робочому місці протягом години 18.03.2022 була зумовлена поважною причиною, а саме необхідністю звернення за медичною допомогою в поліклінічне відділення Новояворівської лікарні, про що було доведено до відома в телефонному режимі начальника дільниці ОСОБА_3 і з цього приводу є відповідний запис в амбулаторній книжці.

Таким чином, стверджує, що 18.03.2022 наміру звільнятися з роботи не було, відповідно заяви про звільнення за згодою сторін з 19.03.2022 не писала, таку директору ОСОБА_2 чи іншій уповноваженій особі відповідача не подавала.

В судовомузасіданні 07.06.2022 свідок ОСОБА_4 пояснила,що тривалий час працювала з ОСОБА_1 . В п`ятницю 18 березня, ОСОБА_5 не було виявлено на робочому місці. ОСОБА_3 організувала комісію та було складено відповідний акт, після складення акту обстеження остання була звільнена. Карандюк мала розмову з директором ОСОБА_2 , після чого директор передала їй заяву про звільнення ОСОБА_5 за угодою сторін і вона підготовила відповідний наказ. Також ОСОБА_6 говорила їй, що була в лікарні та про те, що вона хоче звільнятися з роботи.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 04.08.2022 задоволено клопотання позивача та призначено по справі почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 10.01.2023 після надходження на адресу суду висновку експертизи провадження у справі поновлено, призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.03.2023, в якому судом оголошено перерву до 21.04.2023.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача адвокат Варениця В.С. подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги заперечує у повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - директор КП «МГУ «Комфорт» Задорожна Н.В. в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги заперечує у повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2ст.247 Цивільного процесуального кодексу Україниу зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Частинами 4, 5ст. 268 Цивільного процесуального кодексу Українипередбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 21.04.2023, є дата складення повного судового рішення27.04.2023.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення враховуючи наступне.

Стаття 43 Конституції Українигарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ізстатті 5-1 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1статті 36 КЗпП Українипідставою для припинення трудового договору є угода сторін.

Згідно зст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно дост.38 КЗпП України, встановлено що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першоїстатті 36 КЗпП Українизастосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першоїстатті 36 КЗпП Українине передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першоїстатті 36 КЗпП Україниможуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 36 КЗпП Україниугода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу №8-к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 18 березня 2022 року ОСОБА_1 робітника з благоустрою звільнено за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до Висновку експерта від 05.01.2023 №3454-Е за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі №944/1160/22 встановлено, що: «Встановити ким, ОСОБА_1 , чи іншою особою, виконано запис «з 19.03.2022 р.» розташований після слів: «…за угодою сторін.» на заяві від імені ОСОБА_1 директору КП «МГУ «Комфорт» Задорожній Н.В. про звільнення за угодою сторін з 19.03.2022 р., від 18.03.2022, не виявилось можливим».

Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Відповідні висновки викладені в Постанові Верховного суду від 31.08.2020 у справі №359/5905/19.

Водночас, між ОСОБА_1 та КП «МГУ «Комфорт» не було досягнуто взаємної згоди про розірвання трудового договору. Після написання заяви ОСОБА_1 продовжувала працювати, виконувала належним чином свої посадові обов`язки, не залишила місця роботи і не вимагала розірвання трудового договору.

Окрім того, 04.03.2022 ОСОБА_1 року направила поштовим відправленням на адресу КП «МГУ«Комфорт» письмову заяву про те, щоб вважати попередньо написану письмову заяву про звільнення з роботи за згодою сторін, без зазначення дати, недійсною (ПН 215600426655).

Згідно копії запису в амбулаторній книжці від 18.03.2022 ОСОБА_1 звернулася за медичною допомогою в поліклінічне відділення Новояворівської лікарні, про що було вчинено запис лікарем ОСОБА_7 .

Встановивши, що заяву ОСОБА_1 , яка покладена в основу наказу про її звільнення, на момент звільнення ОСОБА_1 та видачі відповідного наказу, позивачем було подано заяву про відкликання попередньої заяви про звільнення, суд дійшов висновку про відсутність домовленості між сторонами про припинення трудового договору за взаємною згодоюта волевиявлення працівника на її звільнення.

Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 711/10770/16.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу КП «МГУ«Комфорт» №8-к від 18 березня 2022 року «Про припинення трудового договору» та поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Відповідно до ч.1ст.235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України "Про запобігання корупції"іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2ст.235КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як зазначеноу ПостановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 08лютого 2022року усправі №755/12623/19середній заробітокза часвимушеного прогулуза своїмзмістом єзаробітною платою,право наотримання якоївиникло упрацівника,який бувнезаконно позбавленийможливості виконуватисвою трудовуфункцію знезалежних віднього причин.Такий висновок підтверджується також змістом частини другоїстатті 235 КЗпП України,якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.

Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого частиною другоюстатті 235 КЗпП України, висловлений у цій постанові, узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 362/7105/15-ц (провадження № 6-1395цс16) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним в постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 620/3884/18 (провадження № К/9901/10912/19), від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17 (провадження № К/9901/49937/18), від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/12721/17 (провадження № К/9901/37996/18).

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України "Про оплату праці"за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок) затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Відповідно до п. п. б), и) п. 4 Порядку N 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) та виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами.

Згідно з пунктом 8 Порядку N 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленнямзаробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1 її заробітна плата за січень 2022 року становила 8789,39 грн., за лютий 2022 року 8735,78 грн. В січні 2022 року ОСОБА_1 відпрацювала 19 робочих днів, в лютому 2022 року 20 робочих днів.

Відповідно середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 449,36 грн, з розрахунку 8789,39 грн + 8735,78 грн/39 = 449,36 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу з 19 березня 2022 року по 21 квітня 2023 року становить 285 робочих днів.

Відповідно, 449,36 х 285 = 128 067, 60 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Із вказаної суми також підлягають стягненню податки, збори та інші обов`язкові платежі.

З урахуванням наведеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 128 067, 60 гр., з якого необхідно під час виплати здійснити відрахування передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

У відповідності до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість посилань позивача на те, що діями відповідача, які виразились у її незаконному звільненні, позбавленні її засобів до існування, позивачеві заподіяна моральна шкода.

Разом з тим, виходячи з обставин справи суд вважає, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу діями відповідача в розмірі середньомісячного заробітку є завищеним і стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 3000 грн, яка уявляється суду співмірною компенсацією за заподіяну шкоду.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вищевикладене з відповідача слід стягнути судовий збір за задоволені судом позовні вимоги у розмірі 2273,07 гривень, від сплати якого позивач звільнений відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи вище викладене з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог немайнового характеру в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 331,27 грн.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати за проведення експертизи в розмірі 8117,11 грн згідно квитанції 9289-1476-4577-0985 від 01.12.2022 року.

Згідно зі ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Відтак, негайному стягненню на користь Позивача підлягає середній заробіток за 1 місяць (20 робочих днів) в сумі 8987,20 гривень.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 288-289 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальне господарче управління «Комфорт», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - директора Комунального підприємства «Муніципальне господарче управління «Комфорт» Задорожної Н.В. про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Муніципальне господарче управління «Комфорт» №8-к від 18.03.2022 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на роботу на посаду робітника з благоустрою Комунального підприємства «Муніципальне господарче управління «Комфорт».

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальне господарче управління «Комфорт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 19 березня 2022 року по 21 квітня 2023 року у розмірі 128 067 (сто двадцять вісім тисяч шістдесят сім) грн 60 коп, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальне господарче управління «Комфорт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальне господарче управління «Комфорт» на користь держави судовий збір у розмірірозмірі2273,07 (дві тисячі двісті сімдесят три ) грн 07 коп.

Стягнути Комунального підприємства «Муніципальне господарче управління «Комфорт» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 331 (триста тридцять одна ) грн 27 коп.

Стягнути Комунального підприємства «Муніципальне господарче управління «Комфорт» на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 8117 (вісім тисяч сто сімнадцять ) грн 11 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 8987,20(вісімтисяч дев`ятсотвісімдесят сім)грн 20коп (з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 27 квітня 2023 року.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Комунальне підприємство «Муніципальне господарче управління«Комфорт», код ЄДРПОУ 43962669, юридична адреса: вул.Шептицького,5 м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області.

Третя особа директор Комунального підприємства «Муніципальне господарське управління «Комфорт» Задорожна Наталія Василівна, службова адреса: вул.Шептицького,5 м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області.

Суддя І.М.Матвіїв