Рішення

від 27.04.2023 по справі 120/301/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 р. Справа № 120/301/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач), яка подана його представником адвокатом Слєпченком Сергієм Анатолійовичем (представник позивача), до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі також відповідач, НОМЕР_3 прикордонний загін), за вимогами якої позивач просить суд:

-визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13.03.2022 по 31.03.2022 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 13.03.2022 по 31.03.2022;

-визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 13.03.2022 по 07.04.2022 виходячи із розміру 30000 грн. та зобов`язати відповідача виплатити позивачу вказану додаткову винагороду за період з 13.03.2022 по 07.04.2022;

-визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період проходження ним військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 07.04.2022 по 11.11.2022 та зобов`язати військову частині НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі додаткову винагороду відповідно до Постанови від 28.02.2022 № 168 за період з 07.04.2022 по 11.11.2022 виходячи з розміру 100000 грн. за кожен місяць перебування в зоні бойових дій за виключенням отриманих виплат за цей період.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 27.02.2022 був мобілізований до лав військовослужбовців Державної прикордонної служби України та з 13.03.2022 зарахований до складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 . В подальшому на підставі бойового розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56 ОСОБА_1 з 07.04.2022 направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ). Як зазначає представник позивача, в період з 07.04.2022 по 31.07.2022 ОСОБА_1 проходив службу у складі підрозділів в/ч НОМЕР_2 на території населених пунктів Ріпки-Замглай Чернігівської області та на кордоні Сумської області. А з 01.08.2022 по 14.11.2022 на кордоні ІНФОРМАЦІЯ_3 , де протягом усього часу приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей.

Втім, як вказує представник позивача, за весь час проходження служби позивачем у військовій частині НОМЕР_1 йому в повному обсязі не було виплачене грошове забезпечення та додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168. Зокрема, представник позивача наголошує, що ОСОБА_1 взагалі не нараховано грошового забезпечення за період з 13.03.2022 по 31.03.2022 та не нараховано додаткову грошову винагороду в розмірі 30000 грн. за квітень 2022 року. Крім того, виплата додаткової винагороди за період з 07.04.2022 по 11.11.2022 виходячи із розміру 100000 грн. за кожен місяць перебування в зоні бойових дій виплачувалась не в повному обсязі. На думку сторони позивача, відповідач повинен був здійснювати нарахування спірних сум виходячи не окремо з 30000 грн. та 70000 грн., а з винагороди в 100000 грн., оскільки позивач весь час починаючи з 07.04.2022 по 14.11.2022 безпосередньо брав участь у бойових діях.

Вважаючи наведене порушення своїх прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.01.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які усунуті останнім 31.01.2023 шляхом викладення позовної заяви у новій редакції.

Надалі ухвалою суду від 06.02.2023 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою суд в порядку статті 49 КАС України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Крім того, ухвалено витребувати у відповідача та третьої особи необхідні для розгляду справи докази.

14.02.2023 на адресу суду від третьої особи - військової частини НОМЕР_2 поштою надійшли письмові пояснення, згідно яких останнім визнано той факт, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів в національній безпеці і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 07.04.2022 по 31.07.2022 відповідно до довідки від 05.08.2022 № 1864. При цьому третя особа зауважила, що довідка яка підтверджує право позивача на отримання додаткової винагороди була направлена до прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Також рапорти від прикордонної комендатури щодо виплати доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000 грн. пропорційно із розрахунку на місяць військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування за квітень-липень 2022 року були направлені ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для прийняття правового рішення в межах компетенції. Натомість, рапорти про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000 грн. за серпень-листопад 2022 року не були направлені до відповідача у зв`язку з неповним опрацюванням документів. Також рапорти від прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону щодо виплати 30000 грн. за період з квітня по червень 2022 року до НОМЕР_4 прикордонного загону не надходили. А рапорти про виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за період липень-жовтень 2022 року були направлені третьою особою до відповідача для прийняття відповідного правового рішення.

За таких обставин ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає, що з його боку порушень прав позивача допущено не було.

24.02.2023 від військової частини НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, за яким відповідач проти позову заперечує, вважаючи його безпідставним. Зазначає, що дійсно позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 07.04.2022 по 11.11.2022 був відряджений до оперативного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " з метою прийняття участі у заходах. Надалі наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.11.2022 № 609-ос позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідач зауважує, що відповідно до п. 4 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164-АГ Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Відтак, на думку відповідача, за період перебування позивача у службовому відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 з 07.04.2022 по 11.11.2022, саме остання мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах. Натомість, військова частина НОМЕР_2 надала відповідні списки щодо підтвердження участі позивача у бойових діях за періоди з 26.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 13.06.2022, за які на підставі наказів начальника НОМЕР_3 прикордонного загону позивачу була виплачена додаткова грошова винагорода із розрахунку 70000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах. Щодо решти періоду, про який зазначає позивач у своєму позові, жодних повідомлень від військової частини НОМЕР_2 до відповідача у передбачені строки та формі не надходило, тому виплата спірної допомоги не була здійснена.

При цьому відповідач наголошує, що на підставі Постанови № 168 та Наказу № 164-АГ військовою частиною НОМЕР_1 у період з квітня по листопад 2022 року позивачу нараховано та виплачено грошову винагороду в сумі 30000 гр. за кожен місяць, в якому він мав право на отримання такої винагороди, а тому в цій частині позовні вимоги вважає безпідставними.

Також відповідач вважає неправомірними і позовні вимоги в частині невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 13.03.2022 по 31.03.2022, оскільки відповідно до грошового атестата військової частини НОМЕР_6 , в якій позивач проходив службу до переведення у військову частину НОМЕР_1 , ОСОБА_1 здійснено виплату грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 саме військовою частиною НОМЕР_6 , у зв`язку з чим позивач у спірний період отримав відповідне грошове забезпечення, що виключає його повторну виплату останньому.

Окремо відповідач акцентує увагу і на тому, що участь ОСОБА_1 у бойових дія або заходах за період з 01.08.2022 по 14.11.2022 взагалі не підтверджена жодним із документів, що виключає можливість виплати позивачу цієї винагороди за такий період.

З огляду на викладене відповідач вважає, що в межах спірних правовідносин він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим в позові просить суд відмовити.

Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

Натомість, 13.03.2023 на адресу суду від представника позивача поштою надійшло письмове клопотання про проведення розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, в задоволенні якого ухвалою суду від 15.03.2023 було відмовлено.

Інших заяв по справі від сторін спору не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №106-ОС від 13.03.2022 ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_5 прикордонного загону, зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення, з 13 березня 2022 року.

Надалі, наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 18.03.2022 № 121-ОС позивача призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії водія (номера обслуги) 6 мінометної групи 1 вогневого відділення мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування. Згідно вищезазначеного наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону позивач приступив до виконання службових обов`язків за посадою з 18.03.2022.

В подальшому, наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.04.2022 № 5-вв позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з 07.04.2022 з метою прийняття участі у заходах.

Згідно наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 11.11.2022 № 85-вв позивач прибув з службового відрядження. І наступним наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.11.2022 №609-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, із цього слідує, що позивач під час служби перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ) в період з 07.04.2022 по 11.11.2022. При цьому відповідачем визнається та обставина, що у вказаний період службового відрядження позивач перебував на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , в якої існував обов`язок здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 грошове забезпечення.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Згідно із Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306 (далі Інструкція № 558), грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пунктів 3, 5, 7 Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці. Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Надаючи оцінку заявленим позивачем позовним вимогам суд виходить із такого.

Щодо позовних вимог в частині виплати позивачу грошового забезпечення за період з 13.03.2022 по 31.03.2022.

Так, як слідує із матеріалів справи та уже встановлено судом вище, позивач згідно наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №106-ос від 13.03.2022 зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 13.03.2022 як такий, який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Однак, за твердженням позивача, грошове забезпечення військова частина НОМЕР_1 розпочала виплачувати йому лише з квітня 2022 року, у зв`язку з чим позивач вважає, що за період з 13.03.2022 по 31.03.2022 відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати належних йому коштів.

Разом із тим, оцінюючи такі доводи позивача суд враховує, що згідно з процитованих вище положень Інструкції № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби.

Згідно наявного в матеріалах справи копії грошового атестату № 58, виданого військовою частиною НОМЕР_6 , в якій позивач проходив військову службу до переведення у військову частину НОМЕР_1 , виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 здійснено даною військовою частиною в розмірі 42812,67 грн., з яких додаткова грошова винагорода передбачена Постановою № 168 за період з 01.03.2022 по 25.03.2022 24 193,55 грн. Решта частина додаткової винагороди за період з 25.03.2022 по 31.03.2022 в сумі 5806,45 грн. (24193,55+5806,45=30000) була виплачена позивачу в квітні 2022 року, що підтверджується наданою відповідачем інформацією про грошове забезпечення ОСОБА_1 .

Суд вважає, що грошове забезпечення як і інші виплати не можуть виплачуватися двічі за один й той же період служби. А тому, оскільки позивач за спірний період з 13.03.2022 по 31.03.2022 був належним чином забезпечений грошовим забезпеченням за період проходження служби в органах Держприкордонслужби, то правових підстав зобов`язувати військову частині НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу відповідних сум коштів, які останній уже отримав, не має.

Таким чином суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині виплати грошового забезпечення за період з 13.03.2022 по 31.03.2022 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині виплати додаткової грошової винагороди за період з 13.03.2022 по 07.04.2022 в розмірі 30000 грн. пропорційно часу виконання обов`язків військової служби, а також додаткової винагороди за період з 07.04.2022 по 11.11.2022 виходячи з розміру 100000 грн. за кожен місяць перебування в зоні бойових дій за виключенням отриманих виплат за цей період, то суд зазначає наступне.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби (та деяким іншим передбаченим у постанові категоріям осіб), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З метою виконання вимог Постанови № 168 та врегулювання правовідносин щодо виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбаченого цією постановою грошового забезпечення, Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ від 31.03.2022 № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (далі - Наказ № 164).

Пунктом 1 Наказу № 164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно пункту 12 Наказу № 164-АГ він підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2022 року.

В подальшому, видано наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168» (далі Наказ № 392-АГ), який підлягав виконанню органами охорони державного кордону України, з 1 серпня 2022 року до дня його скасування.

Відповідно до п. 1 Наказу № 392-АГ було передбачено, що військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби.

Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, як відповідно до абз. 2 пункту 1 Наказу № 164-АГ так і відповідно до п. 12 Наказу № 392-АГ було передбачено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється в поточному місяці за попередній.

В даному випадку судом встановлено, що після переведення позивача з 13.03.2022 до військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наданої відповідачем інформації про грошове забезпечення за 2022 рік ОСОБА_1 здійснено виплату грошового забезпечення в квітні 2022 року за увесь вказаний місяць в розмірі 19424,59 грн., в тому числі 5806,45 грн. додаткової винагороди (з розрахунку 30 тис. грн.), передбаченої Постановою № 168 за період з 25.03.2022 по 31.03.2022 (за попередній місяць березень 2022 року. Інша частина додаткової винагороди з 01.03.2022 по 25.03.2022 виплачена позивачу військовою частиною НОМЕР_6 згідно грошового атестата № 58).

Натомість, як вбачається із наданої відповідачем інформації про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2022 рік, останньому за період з квітня по листопад 2022 року військовою частиною НОМЕР_1 щомісячно нараховувалась та виплачувалась грошова винагорода в сумі 30000 грн. за кожен місяць (в поточному - за попередній). Тобто, нарахована позивачу в травні 2022 року додаткова винагорода в сумі 30000 грн. стосується за проходження ним служби в квітні 2022 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що за період з 13.03.2022 по 07.04.2022 (як зазначено в позові), а по факту і за березень 2022 року і за квітень 2022 року позивач отримав додаткову винагороду в розмірі по 30000 грн. за цих два місяці, а тому жодних ознак бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу вказаних коштів судом не встановлено.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги в цій частині позову, що стосується виплати грошової винагороди передбаченої Постановою № 168 за період з 13.03.2022 по 07.04.2022 в розмірі 30000 грн. також є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо решти позовних вимог, які стосуються виплати позивачу додаткової винагороди в розрахунку до 100000 грн. на місяць за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 по 11.11.2022.

Так, суд перед цим зазначав, що в розумінні п. 1 Постанови № 168 право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць, виникає у тих військовослужбовців, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 2 Наказу № 164 - АГ розкрито зміст терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), а нормою абзацу 7 пункту 3 Наказу № 164 - АГ передбачено, що з метою підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надають останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Форма довідки затверджена додатком № 1 до Наказу № 164 - АГ.

Пунктом 5 Наказу №392-АГ також визначалося, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 вказаного наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 вказаного наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до вказаного наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів).

Як слідує із матеріалів справи, військовою частиною НОМЕР_2 видана довідка від 05.08.2022 № 1864, якою підтверджено, що старший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей із 07.04.2022 по 30.04.2022, із 01.05.2022 по 31.05.2022, із 01.06.2022 по 15.06.2022, із 29.06.2022 по 30.06.2022, із 01.07.2022 по 08.07.2022, із 19.07.2022 по 31.07.2022.

Підставою для видачі цієї довідки вказано: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 № 56 гриф.

У своїх письмових поясненнях, які надійшли до суду 14.02.2023, військова частина НОМЕР_2 підтверджує, що довідка від 05.08.2022 № 1864 була направлена до прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ).

Наразі судом встановлено, що ні відповідачем ні третьою особою не заперечуються обставини участі позивача у вказаних заходах в межах періоду, визначеного довідкою від 05.08.2022 № 1864.

В той же час, положеннями пункту 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ.

В свою чергу, абзацом 2 пункту 11 Наказу № 392-АГ також визначалося, що інформація про військовослужбовців, відряджених до інших органів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, подаються начальниками органів Держприкордонслужби, включених до складу діючих угруповань військ Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до Наказу № 392-АГ, тобто у формі відповідної довідки.

Таким чином, відповідач посилаючись на зазначені вище положення Наказу № 164-АГ та Наказу № 392-АГ вважає, що за період перебування у службовому відрядженні позивача у військовій частині НОМЕР_2 , а саме з 07.04.2022 року по 11.11.2022 року, остання мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ або додатком 2 до Наказу №392-АГ.

Натомість, як вказує відповідач, в порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів, лише 26.08.2022 року за вх. № 3748 на адресу військової частини НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_2 надійшов супровідний лист за № 22/2658-22-Вих. від 26.08.2022 зі Списком військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах з квітня по липень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Проте, вказаним Списком військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах не підтверджена, позаяк у зазначеному списку відсутні дані щодо ОСОБА_1

Судом також встановлено, що у подальшому, 29.08.2022 на адресу військової частини НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_2 надійшов супровідний лист №22/2718-22-Вих. від 29.08.2022 з доповненнями до Списку, який надійшов 26.08.2022. Вказаним списком була підтверджена участь у бойових діях або заходах у складі військової частини НОМЕР_2 позивачу за періоди з 26.05.2022 по 31.05.2022 року та з 01.06.2022 по 13.06.2022.

Відтак, на підставі вказаного Списку начальником НОМЕР_3 прикордонного загону видано наказ від 12.09.2022 №476-ОС «Про виплату додаткової винагороди», за яким ОСОБА_1 була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 13548,39грн. - за травень 2022 року (за період з 26.05.22 по 31.05.22) та 30333,33грн. за червень 2022 року (за період з 01.06.22 по 13.06.22), що підтверджується Інформацією про грошове забезпечення позивача, наданою фінансово-економічним відділом (бухгалтерською службою) військової частини НОМЕР_1 та витягом з додатку до наказу відповідача від 12.09.2022 №476-ОС.

Крім того, 14.09.2022 на адресу військової частини НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_2 надійшов супровідний лист №22/3084-22-Вих. від 13.09.2022 з доповненнями до Списку військовослужбовців, який надійшов 26.08.2022. Однак, у вказаних Списках прізвище ОСОБА_1 було відсутнє.

Як зазначає відповідач та третя особа, інших Списків військовослужбовців, в яких були б вказані дані про ОСОБА_1 , за період з серпня по листопад 2022 року до військової частини НОМЕР_1 направлено не було.

В той же час, надаючи оцінку доводам відповідача про те, що за відсутності "списків військовослужбовців" у нього відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди, то суд вкотре зауважує, що відповідно до п. 4 Наказу № 164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2). Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

Тобто, проаналізувавши процитовані вище норми пунктів 3-5 Наказу № 164-АГ слід дійти висновку, що оформлена відносно позивача довідка від 05.08.2022 № 1864 (видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56 гриф) є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак і підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди із 07.04.2022 по 30.04.2022, із 01.05.2022 по 31.05.2022, із 01.06.2022 по 15.06.2022, із 29.06.2022 по 30.06.2022, із 01.07.2022 по 08.07.2022, із 19.07.2022 по 31.07.2022.

Наказом № 164-АГ (який діяв в спірний період по 31 липня 2022 року) механізм реалізації права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн. розмірі поставлено у залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах. Це повідомлення здійснюється у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ. В подальшому, це повідомлення є підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Однак, при розгляді цієї справи встановлено, що жоден суб`єкт спірних правовідносин не ставить під сумнів безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах в межах періодів, які визначені в довідці від 05.08.2022 № 1864 (із 07.04.2022 по 30.04.2022, із 01.05.2022 по 31.05.2022, із 01.06.2022 по 15.06.2022, із 29.06.2022 по 30.06.2022, із 01.07.2022 по 08.07.2022, із 19.07.2022 по 31.07.2022). Разом із тим, із певних причин (об`єктивного чи суб`єктивного характеру) до відповідача не надіслано в повному обсязі інформації за встановленою формою та у передбачені строки, як цього вимагає пункт 4 Наказу № 164-АГ, що і стало перешкодою для виплати позивачу додаткової винагороди та причиною порушення його прав на отримання у повному обсязі належних йому сум грошового забезпечення.

За цих обставин суд не може погодитися із аргументами відповідача, що підставою для нарахування додаткової винагороди (за період по 31 липня 2022 року) є виключно списки за формою згідно додатку 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач. Суд зауважує, що надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою від 05.08.2022 № 1864 (видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56 гриф).

Тому, враховуючи, що позивач зі свого боку набув право та дотримався усіх умов для виплати йому додаткової винагороди, однак реалізація цього права обмежена власними діями відповідача та третьої особи в частині дотримання ними формальних процедур для прийняття остаточного рішення про виплату, суд доходить висновку, що у цьому випадку на позивача не може бути покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого ДПС України порядку, позаяк цим порушуватиметься суть гарантованого законом права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі.

Таким чином, оскільки безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей із 07.04.2022 по 30.04.2022, із 01.05.2022 по 31.05.2022, із 01.06.2022 по 15.06.2022, із 29.06.2022 по 30.06.2022, із 01.07.2022 по 08.07.2022, із 19.07.2022 по 31.07.2022 є встановленою та підтвердженою довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1864 (виданою на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56 гриф), а в межах визначеного в цій довідці періоду відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови № 168, лише за період з 26.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 13.06.2022 (згідно наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 12.09.2022 № 476-ОС), тому має місце протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати такої винагороди за решту періоду участі позивача у бойових діях та заходах, визначеного в такій довідці (тобто за виключенням періоду з 26.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 13.06.2022).

Відповідно, порушене право позивача підлягає захисту у спосіб зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період із 07.04.2022 по 30.04.2022, із 01.05.2022 по 25.05.2022, із 14.06.2022 по 15.06.2022, із 29.06.2022 по 30.06.2022, із 01.07.2022 по 08.07.2022, із 19.07.2022 по 31.07.2022. в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.

Щодо решти позовних вимог про виплату такої додаткової винагороди за періоди участі позивача в бойових діях чи заходах, які не охоплені довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1864, в тому числі за період з 01.08.2022 по 14.11.2022, то суд вважає, що правових підстав для їх задоволення наразі не має, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за такий період.

Відносно посилання позивача на нормативні документи Адміністрації Державної прикордонної служби, наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.08.2022 № 212 «Про визначенні районів ведення бойових дій», та інші правові акти згідно яких вся Чернігівська область відносилась до району ведення бойових дій, то суд звертає увагу на відмінність понять «перебування в районі ведення бойових дій» та «безпосередньої участі у бойових діях». В даному випадку Постанова №168 пов`язує право на виплату додаткової винагороди в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць саме з безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах, а не сам лише факт перебуванням на території, де ведуться бойові дії.

Також суд не може взяти до уваги наявні у матеріалах справи копії витягів із рапортів першого заступника начальника загону коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо участі позивача у бойових діях в період з серпня 2022 року по листопад 2022 року, оскільки, як зазначено військовою частиною НОМЕР_2 у своїх поясненнях та листах, відповідні рапорти не були направлені до військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з неповним опрацюванням документів та відсутність необхідних для їх реалізації додаткових відомостей.

Таким чином, за відсутності доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах в період з серпня 2022 року по листопад 2022 року, позовні вимоги в цій частині задоволеними бути не можуть.

Додатково суд наголошує, що в межах розгляду цієї справи суд не ставить під сумнів ймовірну участь позивача у вказаних бойових діях або заходах за спірний період, проте при прийнятті цього рішення виходить виключно із існуючої доказової бази, наявної у справі. Тобто, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд вказує на фактичну передчасність заявлених вимог та їх недоведеність саме у даний час. Проте, це не може бути перешкодою для реалізації права позивача на отримання такої додаткової винагороди за спірний період в майбутньому, за наявності інших обставин та доказів, які можуть підтверджувати таке право.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд вважає заявлений у цій справі адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Позивач також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

У зв`язку з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом із тим, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його розсудом, а не обов`язком.

В силу положень ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судового рішення також закріплений у статті 14 КАС України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а обставини справи не вказують на необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення в зобов`язальній частині, суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов`язку подати звіт про виконання судового рішення у відповідності до вимог ст. 382 КАС України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про його стягнення з відповідача.

Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн., то суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Отже, обов`язковим документом, який має бути поданий на підтвердження понесення витрат на правову допомогу є відповідний договір про правову (правничу) допомогу, укладений між адвокатом та позивачем.

За визначенням, що міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Втім, як слідує із матеріалів справи, ні позивачем ні представником позивача не подано суду ні договору про надання правової допомоги, на підставі якого суд міг би встановити усі умови надання правової допомоги, їхнього обсягу та вартості, ні детального опису робіт, проведених адвокатом на виконання умов такого договору. Тому долучена до позову фотокопія платіжного документа про сплату зі сторони позивача на користь Адвокатського бюро Сергія Слєпченко коштів в сумі 7000 грн. не є безумовним доказом, за наявності якого позивач набув право на компенсацію таких витрат.

За таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення ймовірно понесених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, оскільки на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні як договір про надання правничої допомоги так і детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, обов`язкова наявність яких передбачена положеннями статтями 134, 139 КАС України. Крім того суд враховує, що стороною позивача не було подано окремої заяви в порядку ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України про можливість подання таких доказів після ухвалення судового рішення.

Отже, у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 72 - 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період із 07.04.2022 по 30.04.2022, із 01.05.2022 по 25.05.2022, із 14.06.2022 по 15.06.2022, із 29.06.2022 по 30.06.2022, із 01.07.2022 по 08.07.2022, із 19.07.2022 по 31.07.2022 в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період із 07.04.2022 по 30.04.2022, із 01.05.2022 по 25.05.2022, із 14.06.2022 по 15.06.2022, із 29.06.2022 по 30.06.2022, із 01.07.2022 по 08.07.2022, із 19.07.2022 по 31.07.2022 в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах та з врахуванням проведених виплат за цей період.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В стягненні витрат на правничу допомогу адвоката відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.04.23.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович