Рішення

від 12.02.2007 по справі 34/375-06(33/48)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/375-06(33/48)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.07р.

Справа № 34/375-06(33/48)

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроремонт", м. Кривий Ріг,Дніпропетровська область 

до  Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 179242 грн. 64 коп.

Суддя  Примак С.А.

Представники:

   від позивача- Бесараб В.І., директор

від позивача - Бесараб Є.А.,предст., дов.б/н від 10.09.06.р.

від відповідача- Ільїн А.М., предст., дов. №250/11  від 02.01.06 р.

від відповідача - Земляний О.Ю., предст., дов.№250/7-1 від 13.12.06.р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позов заявлено про стягнення 179 242, 64  грн., що складає 149 967, 03 грн. інфляційних, 29275, 61 грн. 3%річних; 1792, 43 грн. - витрат на держмито, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у відзиві на позов від 21.03.06 р. просить суд відмовити в позові. Заперечення обґрунтовані наступним:

- оскільки з моменту введення мораторію виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем призупинено, прострочка виконання зобов'язання у відповідача відсутня;

- мораторій являє собою встановлене Законом зупинення виконання зобов'язань, то нарахування зобов'язання, виконання якого зупинено будь-яких сум, у тому числі інфляційні і 3%річних є несумісним з правовою природою мораторію. Крім того, у випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольнити вимоги кредиторів за межами справи про банкрутство і задовольняти вимоги кредиторів за межами справи про банкрутство і з цього моменту відсутня вина боржника у несплаті основної заборгованості у зв'язку з з встановленими обмеженнями його волевиявлення щодо задоволення  вимог конкурсних кредиторів;

- вимоги на суму 150131, 33 грн. були заявлені позивачем протягом визначеного Законом тридцятиденного строку і були включені до реєстру вимог кредиторів, який був затверджений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.01.   Відповідно до ч.2ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничний  і поновленню не підлягає. Аналогічна норма містилась у ч.5ст.31 даного Закону в редакції до 07.03.02. Тобто визначений Законом строк є присікальним, оскільки у разі його пропуску кредитор позбавляється Законом права на витребування своїх незаявлених вчасно вимог. Вимоги позивача щодо стягнення 3%річних та інфляційних втрат не були заявлені ним у визначений законодавством строк для подання заяв з вимогами до боржника. Тому на ці вимоги розповсюджується дія вказаних норм Закону, і ці вимоги вважаються погашеними і не розглядаються. Після затвердження мирової угоди вимоги позивача не вважаються простроченими, оскільки умовами мирової угоди встановлюються нові строки їх задоволення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.06 р. позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.06 р. рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.06 р.  скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.06 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.06 р. та рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.06 р.  скасовано, справа передана на новий розгляд.

Розпорядженням голови суду від 25.10.06р. справу  №33/48  передано для розгляду судді господарського суду Дніпропетровської області Примаку С.А.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.06 р. справу №33/48 прийнято до провадження судді Примака С.А.

Ухвалою  господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.06 р. провадження в справі зупинено.

Ухвалою Верховного Суду України від 23.11.06 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 26.09.06 р. у справі №33/48.

Ухвалою  господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.06 р. провадження в справі поновлено.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву з 01.02.07 до 09.02.07 до 14год.30хв., з 09.02.07 р. до 28.02.07 до 14год.30хв.

В порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжено до 09.03.07 р.

Справа згідно зі статтею 75 ГПК України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.99 р. між  позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №КV 142-99/804 купівлі-продажу товару зі строком дії до 31.12.99.  

Згідно з предметом даного договору, продавець продає, а покупець купляє сировину (далі - товар), перерахований в Специфікації №1 Додатку №1 до даного договору та які складають його невід'ємну частину, на умовах, викладених в договорі.    

Відповідно до п. 4.1 договору (п.3 Специфікації №1), оплата узгодженої сторонами партії товару, що постачається по даному договору, проводиться покупцем на умовах відстрочки платежу на 30 днів з моменту поставки партії товару.

Внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість на суму 150131, 33 грн. Як вбачається  з матеріалів справи, поставка товару відбувалася 24.06.99, 30.06.99. Тобто відповідач мав оплатити товар за останньою поставкою 30.07.99.

Відповідач товар не оплатив. Доказів погашення боргу до суду не подав.

Ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.03.01 порушено провадження у справі №Б15/118/01 про банкрутство ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", м. Дніпропетровськ.

27.11.01 р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області за результатами попереднього  засідання затверджено  реєстр вимог кредиторів, до яких увійшов й позивач з вимогами на суму 150131, 33 грн..

19.12.05 р. ухвалою у справі №Б26/15/118/01 затверджено мирову угоду від 24.04.05 р. у справі про банкрутство ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", м.Дніпропетровськ, відповідно до якої боржник зобов'язаний почати здійснювати розрахунки з кредиторами через 10 років після набрання чинності цією Угодою (п.4.1); повністю задовольнити вимоги кредиторів протягом 20 років з дати початку розрахунків, передбаченої у п.4.1 даної угоди, протягом цього строку оплачувати заборгованість щорічно рівними частками у грошовій формі. (п.4.2)

Позивач просить суд стягнути інфляційні в сумі 149967, 03 грн. та 3% річних в сумі 29275, 61 грн. за період з серпня 1999 р. по січень 2006 р.

Згідно з п. 3 ст. 12 Закону України  „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до цієї ж статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 ЦК України (ст.214 ЦК УРСР), згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено строк для звернення кредиторів  в господарський суд з письмовими заявами про грошові вимоги до боржника, але законодавець не визначав цей строк присікальним і не пов'язував з пропуском цього строку настання такого наслідку як припинення нездійсненого права або невиконаного обов'язку.

Згідно з ч.5 ст. 31 Закону від 30 червня 1999 року N 784-XIV, вимоги,  заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

На думку суду, вимоги позивача у даному випадку є поточними, тому позивач  є поточним кредитором, а не конкурсним. Крім того, такі збитки як інфляційні та 3% річних стягуються незалежно від вини боржника. Слід звернути увагу на те, що дана мирова угода містить умови розстрочки боргу, а не прощення боргу. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Стосовно строків позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.84,  71 ЦК УРСР (ст.257 ЦК України), загальний строк для захисту права за  позовом  особи,  право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. З закінченням строку позовної  давності  по  головній  вимозі вважається, що строк  позовної  давності  минув  і  по  додатковій вимозі (неустойка, поручительство тощо).

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР (ст.261 ЦК України), перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.  

Відповідно до ст. 75 ЦКУРСР, позовна давність застосовується судом, арбітражем    або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до ст. 80 ЦКУРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову  є підставою для відмови в позові. Якщо  суд,  арбітраж  або  третейський  суд  визнає  поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Статтею 83 ЦК УРСР передбачено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, до цього переліку інфляційні та 3% річні не включені.

Відповідно до п 4., 6. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний   кодекс  України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності. Правила  Цивільного  кодексу  України про позовну давність застосовуються до позовів,  строк пред'явлення яких,  встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст.83 ЦК УРСР, ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється, зокрема, у випадках, що встановлюються законодавством, й на інші вимоги.

Статтями 214 ЦК УРСР, ст.625 ЦК України встановлено, що боржник має сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Відповідач заперечує проти позову, обґрунтовуючи тим, що:

-  прострочка виконання зобов'язання у відповідача відсутня, оскільки з моменту введення мораторію виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем призупинено;

- мораторій являє собою встановлене Законом зупинення виконання зобов'язань, то нарахування зобов'язання, виконання якого зупинено будь-яких сум, у тому числі інфляційні і 3%річних є несумісним з правовою природою мораторію. Крім того, у випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольнити вимоги кредиторів за межами справи про банкрутство і задовольняти вимоги кредиторів за межами справи про банкрутство і з цього моменту відсутня вина боржника у несплаті основної заборгованості у зв'язку з  встановленими обмеженнями його волевиявлення щодо задоволення  вимог конкурсних кредиторів;

- вимоги на суму 150131, 33 грн. були заявлені позивачем протягом визначеного Законом тридцятиденного строку і були включені до реєстру вимог кредиторів, який був затверджений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.01.   Відповідно до ч.2ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничний  і поновленню не підлягає. Аналогічна норма містилась у ч. 5 ст. 31 даного Закону в редакції до 07.03.02. Тобто визначений Законом строк є присікальним, оскільки у разі його пропуску кредитор позбавляється Законом права на витребування своїх незаявлених вчасно вимог. Вимоги позивача щодо стягнення 3%річних та інфляційних втрат не були заявлені ним у визначений законодавством строк для подання заяв з вимогами до боржника. Тому на ці вимоги розповсюджується дія вказаних норм Закону, і ці вимоги вважаються погашеними і не розглядаються. Після затвердження мирової угоди вимоги позивача не вважаються простроченими, оскільки умовами мирової угоди встановлюються нові строки їх задоволення.

Господарський суд вважає, що такі твердження спростовуються наступним.

Підстави припинення зобов'язання передбачені законодавством України, зокрема Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, якими не передбачено припинення зобов'язання внаслідок неподання конкурсним кредитором заяви з грошовими вимогами. Такі питання вирішуються у передбаченому законом порядку (Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”) судом, який розглядає справу про банкрутство боржника.

Як зазначено в ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  

Крім того, як виходить з контексту ч.2 ст.625 ЦК України, наслідки порушення грошового зобов'язання застосовуються на вимогу кредитора незалежно від вини боржника. Тобто мораторій до збитків (інфляційних та 3%річних) не застосовуються.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-84  ГПК України, ст.214 ЦК УРСР, ст. 625, п.4,6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (49601, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 05393056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроремонт" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проммайданчик ПівдГЗКа, а/с 1191, код ЄДРПОУ 20191077)  149 967, 03 грн. інфляційних, 29275, 61 грн. 3%річних; 1792, 43 грн. - витрат на держмито, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Суддя

 С.А. Примак

Рішення підписано 28.02.07 р.