Постанова

від 26.04.2023 по справі 813/1024/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 813/1024/18

адміністративне провадження № К/990/5800/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

представника Позивача: Стеця Р.Я.,

представника Відповідача: Риб`як В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна»

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року (головуюча суддя Матковська З.М., судді: Глушко І.В., Кузьмич С.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна»

до Львівської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» (надалі також - Позивач, ТОВ «Хороз Україна», скаржник) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці Держмитслужби (надалі також - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2018/000003/2 від 28 лютого 2018 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209120/2018/00019 Львівської митниці ДФС.

Обґрунтовуючи позовну заяву Позивач наполягав на тому, що ТОВ «Хороз Україна» (покупець) та ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI (продавець) не є пов`язаними особами відповідно до критеріїв, які передбачені пунктом 4 статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. У митного органу відсутні підстави вважати, що договірні відносини між Позивачем та продавцем, що виникли із зовнішньоекономічного контракту №2, вплинули на ціну оцінюваних товарів, тому й письмові вимоги Відповідача про надання додаткових документів суперечать положенням частини четвертої статті 53 Митного кодексу України (надалі - МК України), а тому Відповідачем безпідставно застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до статті 59 МК України.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Справа вже розглядалась судами.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2019 року, позов задоволено.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги суди дійшли висновків про те, що всупереч нормі частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) Відповідачем не надано суду доказів того, що Позивач та продавець є пов`язаними особами, що вплинуло на ціну товару. Тому вимога надати додаткові документи про підтвердження ціни імпортованого товару є незаконною, як і рішення щодо визначення митної вартості товару за другорядним (резервним) методом.

Постановою Верховного Суду від 30 липня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції Верховний Суд виходив з того, що ОСОБА_1 є одночасно директором ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI та співзасновником Позивача - ТОВ «Хороз-Україна», й оскільки названі суб`єкти господарювання здійснювали операцію продажу товару одна одній, такі є пов`язаними, що помилково було відхилено судами попередніх інстанцій.

Враховуючи те, що відповідно до частини вісімнадцятої статті 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами для цілей визначення митної вартості товару береться вартість оцінюваних товарів за першим методом якщо декларант доведе, що така вартість є близькою до вартості товару за операціями, визначеними у пунктах 1-3 цієї норми, а за змістом судових рішень судів попередніх інстанцій не вбачається, що вказані вимоги частини вісімнадцятої статті 58 МК України дотримано Позивачем під час декларування імпортованого ним товару, справу скеровано на новий судовий розгляд.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 є одночасно співзасновником підприємства-покупця - ТОВ «Хороз-Україна» та директором підприємства-продавця ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI, який має право підпису комерційних документів, а відтак, здійснюючи операції продажу товарів між собою ці суб`єкти господарювання вважаються пов`язаними відповідно до статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, що визнано й Верховним Судом у постанові від 30 липня 2021 року у цій справі.

З урахуванням висновків Верховного Суду у цій постанові, які слугували підставою для направлення справи на новий розгляд, виходячи з положень частини вісімнадцятої статті 58 МК України про те, що незважаючи на пов`язаність осіб за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів може братися перший метод (за ціною товару) якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї із здійснюваних одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами, визначеними у цій нормі, судами попередніх інстанцій перевірено дотримання Позивачем цих вимог під час декларування імпортованого ним товару. За результатом проведеного дослідження та аналізу поданих декларантом документів судами констатовано, що декларант не зміг показати, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 58 МК України, натомість джерелом інформації митного органу для коригування митної вартості слугувала інформація щодо вартості ідентичних товарів, оформлених за МД UA209120/2017/118387 від 6 листопада 2017 року та UA209120/2017/114425 від 15 вересня 2017 року, скоригована шляхом додавання транспортних витрат, заявлених декларантом. В результаті суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що у поданих до митного оформлення документах відсутні будь-які обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до зниження ціни на ряд різних за найменуванням та призначенням товарів, тому Львівська митниця мала обґрунтовані підстави вважати, що взаємозалежність продавця та покупця вплинули на ціну оцінюваних товарів, що є підставою для вимоги додаткових документів відповідно до частини четвертої статті 53 МК України.

Оскільки в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості (як і в електронних повідомленнях) декларанту вказувалось на те, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару, за недоведенням протилежного, Відповідачем зроблено обґрунтовані висновки про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару (основний метод), що й утворює підставу для відмови у митному оформленні задекларованого товару. При цьому судами визнано безпідставними доводи Позивача щодо відсутності необхідної інформації у рішенні про коригування митної вартості товару, а також враховано й те, що митним органом до порівняння було узято митну декларацію саме ТОВ «Хороз Україна», подану за 4 місяці, з якої узято інформацію щодо ідентичних товарів та їх характеристик. В контексті зроблених висновків про вплив взаємопов`язаності покупця та продавця на задекларовану вартість товару судами визнано й безпідставними посилання Позивача на листи за №23 та №24 від 26 лютого 2018 року з викладеними причинами зміни ціни товару.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції направивши справу на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач зазначає про необґрунтованість доводів скаржника та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5 лютого 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна», від імені якого діяв ОСОБА_2 (покупець), та ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI, від імені якого діяв ОСОБА_1 (продавець), укладено договір поставки №2, за умовами якого сторони домовились про продаж товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах (інвойсах), що додаються до вказаного договору і є його невід`ємною частиною. Загальна вартість товару за вказаним договором становить 500000 (п`ятсот тисяч) доларів США. Дія договору була продовжена шляхом укладення додаткових угод до нього №1 від 1 грудня 2016 року та №2 від 6 грудня 2017 року.

На виконання договору поставки за митною декларацією UA 209120/2018/003778 від 24 березня 2018 року ввезено товар, який вказано у декларації. На підтвердження митної вартості товару декларантом до митної декларації додано: сертифікат відповідності; рахунок-фактуру (інвойс); автотранспортну накладну; сертифікат про походження товару; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 6 грудня 2017 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларувалися; договір на перевезення; пропозицію укласти договір (оферта); декларацію про відповідність; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів; копію митної декларації країни відправлення.

Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за цінами зовнішньоекономічного договору №2 щодо товарів, що імпортуються (вартість операції).

Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2018/000003/2 від 28 лютого 2018 року.

За твердженням Відповідача, покупець - ТОВ «Хороз-Україна» та продавець - ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI є пов`язаними особами у розумінні пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

У рішенні зазначається, що ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «Хороз Україна», його внесок до статутного фонду склав 100800 грн. У договорі постачання №2 від 5 лютого 2016 року від імені продавця виступав директор ОСОБА_1. Тобто та ж особа є працівником (директором) фірми продавця. У інвойсі від 21 лютого 2018 року №ТЕВ 2018000000097 продавцем запропоновано ціни, що значно відрізняються у менший бік (в середньому на 30%) від цін ідентичних товарів, що постачалися покупцеві раніше. У поданих до митного оформлення документах відсутні будь-які обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до зниження ціни.

У зв`язку із зазначеним, Відповідач дійшов висновку, що взаємозалежність продавця та покупця вплинула на ціну оцінюваних товарів, тому вбачав підстави для витребування додаткових документів згідно з частиною четвертою статті 53 МК України на підтвердження митної вартості, а саме: надати довідкові документи на підтвердження митної вартості; довідкову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Декларант надіслав листи від 28 лютого 2018 року №23 та №24, прайс-лист, цінові пропозиції продавців для українського ринку на товар невідомого походження.

Львівська митниця ДФС з доводами Позивача не погодилась зазначивши, що у зв`язку із незадовільною якістю електронної копії прайс-листа його зміст прочитати неможливо, тому він до уваги не брався. З огляду на викладене, оскільки декларант відповідно до частини вісімнадцятої статті 58 МК України не зміг показати, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару, відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 58 МК України Львівська митниця ДФС вважає, що декларантом неправомірно обрано основний метод визначення митної вартості, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2018/00003/2 від 28 лютого 2018 року Львівською митницею ДФС оформлено також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209120/2018/000019.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Скаржник наполягає, що апеляційним судом не було враховано висновки Верховного Суду по справах №200/7957/20-а (постанові від 25 травня 2021 року), №200/6521/20-а (постанова від 13 липня 2021 року), №826/3102/16 (постанова від 5 грудня 2019 року), №200/4962/20-а (постанова від 13 липня 2021 року), згідно з якими той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи самостійно не може бути підставою для оцінки вартості операції як неприйнятної, водночас Відповідач має обґрунтувати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Позивач стверджує й про те, що апеляційним судом не було враховано висновків Верховного Суду у справах №826/10527/17 (постанова від 7 травня 2020 року) та №803/916/17 (постанова від 2 липня 2020 року) щодо можливості витребування митним органом у декларанта додаткових документів відповідно до статті 53 МК України без зазначення у вимозі конкретних обставини, які викликали обґрунтовані сумніви у правильності зазначення декларантом митної вартості товарів, як і не було враховано висновку Верховного Суду по справі №826/997/16 в контексті того, що твердження митниці про навмисне заниження вартості товару ґрунтується виключно на підставі порівняння заявленої митної вартості товару із митною вартістю товару, який ввозився на територію України в інший час і який не є максимально наближений до часу декларування, та ціну на який згідно з умовами договору було встановлено згідно з рахунками фактурами, які видаються окремо на кожну партію товару.

Також Позивач посилається на висновки Верховного Суду у справах №825/648/17 (постанова від 8 лютого 2019 року) та №160/5506/19 (постанова від 7 квітня 2020 року) підкреслюючи те, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості товару митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів; у справі №815/3400/17 щодо наявності у автоматизованій системі митного органу інформації про те, що задекларований товар розмитнювався раніше за значно вищою вартістю за відсутності інших визначених законом підстав не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару (постанова від 7 серпня 2018 року).

Стверджуючи про допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права скаржник зауважує на тому, що апеляційним судом безпідставно відхилено доводи апелянта щодо недослідження судом першої інстанції наявних у справі доказів, тобто порушення норм статей 77, 90, 91, 211 КАС України щодо дослідження доказів та їх огляду в судовому засіданні, як і не досліджено надані Позивачем докази для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

По суті висновків апеляційного суду у цій справі Позивач стверджує, що Відповідачем в порушення вимог статті 53 МК України необґрунтовано витребувано документи у Позивача, позаяк митним органом не було обґрунтовано впливу пов`язаності сторін угоди на ціну товару.

Стверджувані порушення норм процесуального права скаржник обґрунтовує тим, що разом з листом-відповіддю Позивачем надавались митному органу належні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару та її відповідність ціні аналогічних товарів, реалізованих у лютому 2018 році на території України, однак таким доказам судами не надано жодної юридичної оцінки, які залишено поза межами судового дослідження. При цьому скаржник акцентує, що ціновою довідкою по вартості товару на кордоні України, виданою Львівською ТПП від 16 квітня 2018 року, підтверджено, що ціни на товар згідно з договором від 5 лютого 2016 року та інвойсу від 25 січня 2018 року відповідали заявленим Позивачем, проте таку інформацію судами також не враховано.

Скаржник наполягає й на тому, що апеляційним судом безпідставно не було враховано того, що прайс-лист, щодо якого Відповідачем зроблено посилання на неналежну його якість, було подано Позивачем у електронному вигляді. Натомість Відповідачем було подано до суду паперовий варіант такого доказу неналежної якості, виготовлений на копіювальній техніці, в порушення положень статті 99 КАС України щодо подання оригіналу електронного документа або його електронної копії. Проте судом апеляційної інстанції цього враховано не було, як і не витребувано у Відповідача поданого Позивачем під час декларування товару оригіналу електронного доказу й не досліджено його змісту, натомість узято до уваги неякісно виготовлену Відповідачем його копію для суду.

Також стверджує, що судами безпідставно залишено поза увагою доводи Позивача про те, що митна декларація з проставленою декларантом позначкою щодо пов`язаності осіб-сторін угоди поставки оформлялась та подавалась вже після прийняття оскаржуваного рішення митного органу та з його, відповідно, урахуванням, в той час як попередня декларація такої позначки не містила.

3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач наголошує на тому, що за укладеним договором поставки співзасновник покупця - ТОВ «Хороз Україна» ОСОБА_1 (з часткою 6,3% статутного капіталу) одночасно є й директором підприємства продавця - ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI.

Тому стверджує, що в контексті положень статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та тлумачення їх змісту є підстави вважати, що директор компанії-продавця опосередковано контролює підприємство-покупця (входить до складу загальних зборів як найвищого органу товариства), що без сумніву свідчить про пов`язаність цих осіб. А враховуючи те, що заявлена митна вартість задекларованого товару є значно нижчою порівняно з вартістю подібних товарів, імпортованих між непов`язаними особами, у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо впливу взаємозалежності осіб на ціну імпортованого товару, про що достатньо було викладено у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування й витребувано документи на спростування такого сумніву. Натомість декларантом не було виконано вимоги частини вісімнадцятої статті 58 МК України - не надано інформації про продаж непов`язаним особами ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, а також не надано інформації щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62 та 63 МК України. При цьому Відповідач посилається на практику Верховного Суду щодо зобов`язання саме декларанта на стадії декларування товару довести право використання основного методу визначення митної вартості товару поданням відповідних документів, а контролюючий орган, у разі їх подання декларантом, за наявності сумніву щодо впливу взаємозв`язку осіб за угодою, має надати декларанту обґрунтування таких сумнівів та витребувати додаткові документи згідно з частиною четвертою статі 53 МК України (постанови від 12 березня 2019 року у справах №826/2313/16 та №826/1857/16.

Також Відповідач стверджує про непідтвердження декларантом відомостей про складові митної вартості, оскільки частиною десятою статті 58 МК України передбачено включення до митної вартості транспортних витрат, а за даними митної декларації умовами поставки є FCA Стамбул, що відповідно до Інкотермс означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Звертає увагу, що декларантом було подано відповідно до вимог пунктів 1, 3 частини п`ятої статті 52 МК України декларацію митної вартості імпортованого товару, у графі 9 (а) якої самостійно зроблено відмітку про пов`язаність осіб покупця та продавця за угодою. Взаємопов`язаність сторін також визнано й Верховним Судом у постанові від 30 липня 2021 року у цій справі, а судами під час нового судового розгляду відхилено довід про декларування таких відомостей декларантом без погодження з Позивачем.

Спростовуючи доводи скаржника щодо подання листів від 27 лютого 2018 року №23 і №24, у яких, як стверджує Позивач, викладались обґрунтування заявленої митної вартості, та неурахування їх судами, Відповідач звертає увагу на те, що недослідження дотримання Позивачем вимог МК України при декларуванні імпортованого товару слугувало підставою для скерування Верховним Судом цієї справи на новий розгляд, тому дослідження таких обставин, у тому числі й вказаних листів, склало предмет нового судового розгляду, натомість в матеріалах справи не міститься жодного документу на підтвердження виконання Позивачем вимог частини вісімнадцятої статті 58 МК України.

Також акцентує на безпідставності доводів щодо неподання Відповідачем до суду оригіналів поданих декларантом до митного оформлення документів, позаяк такі наявні лише в Позивача.

Відповідач вважає хибними й доводи скаржника щодо відсутності обґрунтованого сумніву як передумови для витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, оскільки саме обґрунтовані сумніви й слугували підставою для вимоги подання відповідних документів, в основу яких й було покладено задекларовані Позивачем дані про пов`язаних осіб-сторін угоди, а також відомості про вищу ціну аналогічного товару за угодами між непов`язаними особами, про що детально й було викладено митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів, а також по даному факту було надіслано й електронне повідомлення декларанту з пропозицією щодо надання додаткових документів.

Зауважує, що у судових рішеннях, на які посилається скаржник, предметом судового дослідження було витребування документів на підставі частини третьої статті 53 МК України, у той час як у цій справі документи витребовувались на підставі частини четвертої статті 53 МК України, при цьому у рішенні про коригування митної вартості чітко вказано на вплив існуючого взаємозв`язку між продавцем і покупцем на заявлену декларантом митну вартість як єдину підставу для витребування документів.?

Тож Відповідач вважає обґрунтованим використання методу визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, джерелом інформації для коригування якої слугувала інформація щодо вартості ідентичних товарів у декларації, поданій ТОВ «Хороз Україна» за 4 місяці до митної декларації, що є предметом розгляду у цій справі.

3.3. Доводи Позивача у відповіді на відзив на касаційну скаргу

Наполягаючи на відсутності взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, Позивач стверджує про те, що взаємозв`язок підприємства Позивача та продавця ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI за нормами статті 15 Угоди про застосування статті VI Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року не є таким, що впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару. Зокрема, зауважує на тому, що директором ТОВ «Хороз Україна» є ОСОБА_3 (частка у статутному капіталі 75,17%), обраний на посаду у 2014 році, в той час як ОСОБА_1 прийнято до складу учасників у 2016 році (частка у статутному капіталі 6,3%), відтак останній не виступає роботодавцем у розумінні пункту «с» частини четвертої статті 15 Угоди, як і не має повноважень одноосібно призначати керівника ТОВ «Хороз Україна», тобто не відповідає й критеріям щодо пов`язаності осіб відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Спростовуючи доводи Відповідача щодо зазначення у декларації щодо пов`язаності осіб покупця та продавця Позивач акцентує на тому, що ця декларація подавалась саме декларантом ФОП ОСОБА_5 , а не особисто Позивачем, та після прийняття оскаржуваного рішення, тобто попередня декларація таких відомостей не містила. При цьому Позивач посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі №380/6458/20.

Щодо неподання документів відповідно до частини вісімнадцятої статті 58 МК України Позивач наполягає на тому, що витребуванню відповідних документів має передувати доведення митним органом обґрунтованого сумніву щодо впливу пов`язаності сторін договору на заявлену митну вартість товару. Незважаючи на відсутність з боку митниці відповідного обґрунтування декларантом було подано експортну декларацію, прайс-лист експортера на продукцію ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI, ексклюзивну комерційну пропозицію, калькуляцію ціноутворення на товар, видаткові накладні Позивача на аналогічні товари, листи-пояснення щодо ціни товару, розширений прайс-лист в якості довідкової інформації щодо вартості товару у країні-експортері товару на продукцію, цінові пропозиції українських продавців, проте означені документи залишено судами поза межами судового дослідження та оцінки. Натомість, Відповідачем безпідставно як джерелом для коригування митної вартості використано декларації, які були подані ще в попередньому календарному році (не наближено в часі) та які сформовані на підставі інших рахунків.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно з частиною першою статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а заявлення митної вартості товарів, як передбачено у частині першій статті 52 МК України, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно і частиною першою статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За наведеного правового регулювання та відповідно до встановлених судами обставин цієї справи Верховний Суд у постанові від 30 липня 2021 року у цій справі дійшов переконання того, що суб`єкти господарювання - ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI, директором якого є ОСОБА_1, та ТОВ «Хороз-Україна», співзасновником якого також є ОСОБА_1 , здійснюючи операцію продажу товару одна одній є пов`язаними.

Водночас, недослідження судами обставин щодо доведення декларантом того, що узята вартість операції для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом є близькою до вартості однієї з операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами, а саме: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу, - слугувало підставою для скерування справи на новий судовий розгляд.

Отже, встановлення обставин щодо пов`язаності продавця ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI та покупця ТОВ «Хороз-Україна» за договором поставки від 5 лютого 2016 року №2, не було предметом нового судового розгляду, й тому це питання, відповідно, не входить до предмету розгляду цього касаційного провадження.

Виходячи з положення частини п`ятої статті 353 КАС України, відповідно до якого висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи, під час нового розгляду справи судам належало дослідити саме дотримання Позивачем вимог частини вісімнадцятої статті 58 МК України під час декларування імпортованого товару.

Як встановлено у частині вісімнадцятій статті 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частин дванадцятої - п`ятнадцятої цієї ж статті МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

У частинах дев`ятнадцятій - двадцять першій статті 58 МК України передбачено, що у разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у органу доходів і зборів або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою. Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Отже, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може слугувати підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Разом з тим, виходячи з положень частин вісімнадцятої, двадцятої статті 58 МК України, заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, за основним методом - за ціною договору (контракту), декларант мав би з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України.

Отже, саме Позивач (декларант) на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені частиною четвертою статті 53 МК України.

Такі висновки щодо правозастосування норм статті 58 МК України зроблено Верховним Судом у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 20 жовтня 2021 року у справі №460/637/19.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв`язку з наявністю обґрунтованих підстав вважати, що взаємозалежність продавця та покупця вплинули на ціну оцінюваних товарів (значне зменшення цін товарів, що не має належного пояснення), декларанту було надіслано електронне повідомлення відповідного змісту, де було запропоновано вчинити дії, передбачені частиною вісімнадцятою статті 58 МК України, а також відповідно до вимог частини четвертої статті 53 МК України надати додаткові документи на підтвердження митної вартості: 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам (а.с.130 т.1).

Також у порядку проведення консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення Відповідачем повідомлено про наявність відомостей щодо цін на ідентичні товари за попередніми митними деклараціями (а.с.129 т.1).

Суди встановили та Позивачем не заперечується, що декларантом було подано листи від 28 лютого 2018 року №23 та №24, прайс-лист, цінові пропозиції продавців для українського ринку, однак митним органом зроблено висновок, що поданням означених документів декларантом не доведено, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару.

Зокрема, як вказано у рішенні про коригування митної вартості товарів UA 209000/2018/000003/2 від 28 лютого 2018 року Львівською митницею ДФС, у інвойсі від 21 лютого 2018 року №ТЕВ 2018000000097 продавцем запропоновано ціни, що значно відрізняються у менший бік (в середньому на 30%) від цін ідентичних товарів, що постачалися покупцеві раніше.

Також у цьому рішенні вказано на те, що у поданих до митного оформлення документах відсутні будь-які обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до зниження ціни. Надана калькуляція собівартості виробника не відображає реальних витрат підприємства на виготовлення продукції. Зазначені у калькуляції ціни не відповідають інвойсним. Надані видаткові накладні зі всією очевидністю стосуються партій товару, котрі імпортувалися раніше, за вищою фактурною ціною. У зв`язку з наявністю обґрунтованих підстав вважати, що взаємозалежність продавця та покупця вплинули на ціну оцінюваних товарів, декларанту було запропоновано вчинити дії, передбачені частиною вісімнадцятою статті 58 МК України, а також відповідно до вимог частини четвертої статті 53 МК України надати додаткові документи на підтвердження митної вартості: 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. Декларант надіслав наступні документи: листи від 27 лютого 2018 року №23 і 24; прайс-лист; цінові пропозиції українських продавців для українського ринку на товар невідомого походження. У зв`язку з незадовільною якістю електронної копії прайс-листа його зміст прочитати неможливо, тому він до уваги не брався.

Разом з тим, виходячи з наявності у цій справі обґрунтованих підстав у митного органу вважати, що взаємозалежність продавця та покупця вплинули на ціну оцінюваних товарів, що утворювало підставу для подання додаткових документів, передбачених у частині четвертій статті 53 МК України, судами попередніх інстанцій зроблено передчасний висновок про те, що декларантом відповідно до частини вісімнадцятої статті 58 МК України не доведено, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару.

Такий висновок судів першої та апеляційної інстанції мотивовано посиланням на те, що у поданих до митного оформлення документах відсутні будь-які обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до зниження ціни на ряд різних за найменуванням та призначенням товарів, що є по суті цитуванням вказаної Відповідачем підстави в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, проте без жодного дослідження, аналізу та самостійної оцінки відповідних обставин й доказів судом.

Так, у повідомленні від 27 лютого 2018 року митним органом було запропоновано Позивачу подати, зокрема, «2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.».

Скаржник наполягає й матеріалами справи підтверджено, що декларантом було подано додаткові документи: експортну декларацію, ексклюзивну комерційну пропозицію, калькуляцію ціноутворення на товар, розширений прайс-лист в якості довідкової інформації щодо вартості товару у країні експортері товару на продукцію.

Проте, за змістом судових рішень, надану Позивачем інформацію/документи судами попередніх інстанцій не перевірено на предмет фактичного вмісту й достатності запитуваних даних та обсягу поданої інформації для цілей оцінки обґрунтованості відповідних висновків митного органу, натомість відтворено зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів в частині переліку поданих документів: «листи від 27 лютого 2018 року №23 і 24; прайс-лист; цінові пропозиції українських продавців для українського ринку на товар невідомого походження».

Наведене свідчить, що такі докази немотивовано відхилено судами й залишено без жодного аналізу на предмет їх достовірності, належності та достатності щодо спростування сумніву митного органу щодо впливу взаємопов`язаності сторін угоди на ціну імпортованого товару з урахуванням даних та інформації у додатково наданих Позивачем документах.

При цьому суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам апелянта про те, що судом першої інстанції проігноровано надання Позивачем листів №23 та №24 від 26 лютого 2018 року, визнав такі необґрунтованими виходячи з висновків щодо існуючого взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару, не перевіривши такі висновки суду першої інстанції й не надавши оцінку цим листам в контексті обставин, на підтвердження яких ці докази надавались Позивачем - викладення причин зміни ціни товару; та їх достатності і належності.

Слушними є й доводи скаржника про те, що твердження Відповідача в частині видаткових накладних від листопада 2017 року по січень 2018 року на аналогічні товари, які було подано Позивачем на підтвердження вартості оцінюваних товарів на території України, щодо того, що такі «зі всією очевидністю стосуються партій товару, котрі імпортувалися раніше за вищою фактурною ціною», зводяться до висновків про ймовірність та носять характер припущення.

Щодо доводів скаржника про те, що прайс-лист, посилання на незадовільну якість електронної копії якого й тому неможливість його прочитання вказано Відповідачем в оскаржуваному рішенні, подавався саме в електронному вигляді, однак такий електронний доказ не витребовувався судами задля дослідження та встановлення достовірного його змісту, Суд звертає увагу на таке.

Згідно з положеннями частини третьої статті 99 КАС України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

За змістом частини п`ятої статті 99 КАС України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як свідчить наявна в матеріалах справи роздруківка прайс-листа, надана до суду першої інстанції Відповідачем, назви та інші характеристики товарів зазначені нечітко маленькими буквами та цифрами (менш, ніж міліметр). Такі недоліки можуть бути обумовлені не лише тим, що декларант подав документ в електронному вигляді з недоліками, які унеможливлювали з`ясування змісту документа, а й, зокрема, роздрукуванням графічного об`єкта (прайс-листа у форматі *jpeg) шляхом попереднього зменшення розміру його даних (у зв`язку із чим відбулась втрата якості зображення), неякісною роботою пристрою для друку, за допомогою якого електронний документ роздруковувався Відповідачем тощо.

Поряд із цим сучасні методи роботи з документами в електронному вигляді надають можливість ознайомитись із їх змістом навіть у разі якщо текст надруковано буквами незначної величини шляхом збільшення (масштабування).

Наведене дає підстави вважати, що у межах цієї справи поданий Відповідачем до суду першої інстанції в паперовій копії скерований для митного оформлення у електронному вигляді прайс-лист не мав бути розцінений судами як достовірний доказ та повинен був викликати сумніви відповідності паперової копії оригіналу, оскільки за таких обставин не видається можливим ідентифікувати чи саме у такому вигляді Позивачем було подано цей документ для підтвердження обґрунтованості зміни ціни товару (про що стверджує Позивач). За умови дотримання принципу повного та всебічного встановлення обставин справи суди мали пересвідчитися чи подана митному органу електронна копія унеможливлювала з`ясування його змісту, чи це неякісно виготовлена паперова копія електронної копії документа, або ж витребувати оригінал прайс-листа як це передбачено у частині шостій статті 94 КАС України, що також свідчить про порушення принципу безпосереднього дослідження й перевірки доказів судом.

Таким чином, Суд звертає увагу, що принцип безпосереднього дослідження доказів судом вимагає проведення їх дослідження, аналізу й надання оцінки судом саме під час судового розгляду справи, а відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими. Отож мотивація суду не може обмежуватися цитуванням змісту висновків контролюючого органу та, відповідно, зробленими формальними висновками без безпосереднього аналізу і дослідження доказів судом та встановлення відповідних обставин під час судового розгляду справи.

Отже, судами обох інстанцій продемонстровано формальний підхід до з`ясування та перевірки обставин, на необхідність дослідження яких вказував Верховний Суд у постанові від 30 липня 2021 року у цій справі, оцінки доказів у цій частині спору, тому є достатні підстави вважати, що новий судовий розгляд справи відбувся з порушенням норм процесуального права.

Тому, суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій наведеним обставинам, оскільки положення статі 341 КАС України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене утворює підстави для задоволення касаційної скарги Позивача та скерування справи на новий судовий розгляд.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України cуд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням процесуальних норм, що унеможливило встановлення обставин, необхідних для вирішення спору, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх