Ухвала

від 25.04.2023 по справі 1-115/11

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-115/11

Провадження № 1-в/698/7/23

УХВАЛА

25 квітня 2023 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Катеринопіль матеріали клопотання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гребінка, Полтавської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 про звільнення від відбування додаткового покарання у зв`язку з закінченням давності виконання обвинувального вироку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від відбування додаткового покарання у зв`язку з закінченням давності виконання обвинувального вироку Катеринопільського районного суду Черкаської області від 14.11.2011 року у справі № 1-115/2011.

На обґрунтування клопотання зазначено, що вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 14.11.2011 року у справі № 1-115/2011 ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.4, 309 ч.3, 212 ч.3 КК України, і призначено покарання:

за ст. 190 ч.4 КК України - сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ст. 309 ч.3 КК України - п`ять років позбавлення волі;

за ст. 212 ч.3 КК України - п`ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах різних форм власності на три роки з конфіскацією всього майна, що належить на праві приватної власності.

Відповідно до ст.70 КК України по сукупності злочинів, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено - сім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах різних форм власності на три роки з конфіскацією всього майна, що належить на праві приватної власності.

Цим же вироком обернуто на користь держави в рахунок конфіскації майна, автомобіль «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 зареєстрований на ім`я колишньої дружини засудженого - ОСОБА_6 та на який в ході досудового слідства, згідно постанови слідчого було накладено арешт.

Вказаний вирок набрав законної сили і на даний час ОСОБА_5 відбув основний вид покарання.

Вирок суду в частині призначеного додаткового покарання - конфіскації майна не виконано.

ОСОБА_5 просить звільнити його від відбування додаткового покарання конфіскації майна, оскільки на даний час строк давності виконання обвинувального вироку Катеринопільського районного суду Черкаської області від 14.11.2011 року закінчився.

В судовому засіданні ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 заявлене клопотання підтримують у повному обсязі та просять його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні з вимогами клопотання ОСОБА_5 погоджується, не заперечує проти його задоволення.

Заслухавши учасників розгляду клопотання та вивчивши матеріали справи, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Судом встановлено, що вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 14.11.2011 року у справі № 1-115/2011 ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.4, 309 ч.3, 212 ч.3 КК України, і призначено покарання:

за ст. 190 ч.4 КК України - сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ст. 309 ч.3 КК України - п`ять років позбавлення волі;

за ст. 212 ч.3 КК України - п`ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах різних форм власності на три роки з конфіскацією всього майна, що належить на праві приватної власності.

Відповідно до ст.70 КК України по сукупності злочинів, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено - сім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах різних форм власності на три роки з конфіскацією всього майна, що належить на праві приватної власності.

Речові докази: грошові кошти в сумі 2327 грн., грошові кошти в сумі 8910 грн., 4600 доларів США, автомобіль "Мерседес Бенц" д/н НОМЕР_1 обернуто на користь держави в рахунок конфіскації майна, піджак чорний шкіряний чорного кольору, електричні ваги чорного кольору, посвідчення водія ОСОБА_5 , талон попередження, ікона СВ ОСОБА_7 , супровідний лист з ДВС Катеринопільського райуправління юстиції, постанова про зняття арешту від 25.07.2007 року і інші бланки, кредитні карточки перечисленні в т. 16 а.с. 75 до абзацу що закінчується словами "передано на зберігання до кімнати речових доказів" повернути ОСОБА_6 .

Вказаний вирок набрав законної сили 06.03.2012 року.

Згідно відомостей, що містяться у повідомленні Катеринопільського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.03.2023 року №1839, виконавчий лист щодо ОСОБА_5 про конфіскацію майна, автомобіля «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 зареєстрований на ім`я ОСОБА_6 , та на який в ході досудового слідства, згідно постанови слідчого було накладено арешт, на виконання до відділу ДВС не надходив.

Кримінальне законодавство встановлює правило, згідно з яким звільненню від відбування покарання підлягають особи, відносно яких строки давності виконання обвинувального вироку закінчилися. Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання. Нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку передбачено ст. 80 КК України.

Згідно вимог п.4 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Відповідно до ч.2 ст.80 КК України, строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Згідно з ч. 3 ст. 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання.

Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

Положення ст. 537 КПК України в цілому вказують, що питання про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 80 КК України у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відноситься до стадії виконання вироку.

Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за правилами розділу VIII Кримінального процесуального кодексу України - Виконання судових рішень і порядок їх вирішення врегульовано в статті 539 цього Кодексу, згідно з якою, за наслідками розгляду відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. В судових засіданнях з вирішення питань виконання вироку не з`ясовуються питання щодо факту вчинення злочину, наявності достатньої сукупності доказів, кримінально-правової кваліфікації дій засудженого тощо - вони вже з`ясовані на попередніх стадіях кримінального провадження, а тому рішення суду, ухвалені на стадії виконання вироку, не можуть перешкоджати «подальшому провадженню».

Така позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2019 року (справа № 738/1482/16-к) та висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 18.03.2019 року (756/9514/15- к).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Монкорне де Комон проти Франції», процедури, які стосуються виконання вироків не підпадають під дію статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) в її кримінальному аспекті розгляду, оскільки рішення з питань застосування, яке набрало законної сили, не зачіпає «спору ... про цивільні права і обов`язки» та не має відношення до «пред`явлення кримінального обвинувачення».

У відповідності до правил ст. 48 КВК України, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції 2000 року, який був чинним на час виконання вироку, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувану, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника і накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.

Між тим, будь-які відомості про те, що вирок в частині конфіскації майна засудженого виконаний, матеріали кримінальної справи № 1-115/2011 не містять.

Хоча Законом засудженому надана можливість добровільного виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна, проте невиконання конфіскації всього майна, що особисто належить засудженому не свідчить про ухилення останнього від виконання вироку, в зв`язку з тим, що будь-яких достовірних доказів щодо такого ухилення засудженим від виконання вироку немає і встановити, чи вживалися взагалі судом або державною виконавчою службою заходи з виконання вказаного вироку немає можливості.

Крім того, правовим висновком ВС України у справі № 5-324кс15 від 24.12.2015, зазначено, що «Стаття 80 КК передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання».

Також, зазначена Постанова ВС України у справі № 5-324кс15 від 24.12.2015 містить правовий висновок про те, що ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч.1 ст.22 КПК України).

Відповідно до абзацу 1 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироку», у судовому засіданні суд зобов`язаний дослідити докази, що підтверджують наявність обставин, які мають значення для правильного вирішення питань, що виникли у процесі виконання вироку.

Відповідно до ст. 5 КВК України, кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.

Як визначено пунктом шостим Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироку», у порядку ст. 411 КПК України суди можуть також вирішувати питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання, зокрема: про невиконання вироку в частині конфіскації майна, якщо актом амністії або помилування засуджений повністю звільнений від покарання і якщо до дня видання акта амністії або помилування вирок у частині конфіскації не був виконаний; при звільненні у порядку помилування одного із солідарних боржників від відшкодування шкоди суд вправі обговорити питання про розмір стягнення з солідарних боржників, що залишилися; за поданням судового виконавця або прокурора вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку; про передачу осіб, які засуджені умовно чи до мір покарання, не пов`язаних з позбавленням волі, або із застосуванням відстрочки виконання вироку відповідно до ст. 46-1 КК України, на перевиховання та виправлення громадській організації чи трудовому колективу, якщо клопотання про це надійшло до суду після винесення вироку.

Відповідно до ч.5 ст. 13 ЗУ України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, все вищевикладене свідчить про закінчення строків давності виконання обвинувального вироку як в частині основного, так і в частині додаткового покарання (конфіскації майна), оскільки відповідно до пункту четвертого частини першої та частини другої статті 80 Кримінального кодексу України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Враховуючи,що наданий часзакінчились строкидавності виконанняобвинувального вироку,а такожвідсутність данихпро те,що засудженийвчиняв новізлочини,ухилявся відвиконання покарання,перебував урозшуку тощо,суд визнаєклопотання ОСОБА_5 вмотивованим татаким,що несуперечить положеннямст.80КК України,у зв`язкуіз чимвважає заможливе звільнити ОСОБА_5 від відбуваннядодаткового покарання конфіскації майна, призначеного вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 14.11.2011 року за ст.ст. 190 ч. 4, 309 ч. 3, 212 ч. 3 КК України та скасовує заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту автомобіля «Мерседес Бенс» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_8 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 80 КК України, 537,539 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_5 - задовольнити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування додаткового покарання конфіскації майна, призначеного вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 14.11.2011 року за ст.ст. 190 ч. 4, 309 ч. 3, 212 ч. 3 КК України, у зв`язку з закінченням давності виконання обвинувального вироку.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту автомобіля «Мерседес Бенс» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_8 скасувати.

Копії резолютивної частини ухвали вручити прокурору, засудженому та його захиснику. Повний текст ухвали буде оголошено о 14 год. 20 хв. 28.04.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена на протязі семи днів з дня її оголошення до Черкаського апеляційного суду через Катеринопільський районний суд Черкаської області.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 27 квітня 2023 року.

Головуючий ОСОБА_1