Ухвала

від 06.03.2019 по справі 1-115/11

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/181/19 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 212 (148-2) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2019 року. Кропивницький апеляційнийсуд колегієюсуддів судовоїпалат зрозгляду кримінальнихсправ ускладі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 про на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2013 року, засудженому ОСОБА_8 замінено покарання у виді штрафу в сумі 182 648,00 грн. на покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 11 місяців 02 дні.

Суд першої інстанції мотивуючи своє рішення зазначив, що ОСОБА_8 засуджений вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 02 червня 2011 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року заяву засудженого ОСОБА_8 про приведення вироку суду у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15 листопада 2011 року задоволено та замінено не відбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 11 місяців 09 днів покаранням у виді штрафу в розмірі 195 704,00 грн., який розстрочено строком до одного року.

Крім того, вказаною постановою ОСОБА_8 зобов`язано сплачувати штраф кожного місяця по 16 308,00 грн., починаючи з дня проголошення постанови до 23.02.2013 року та надавати до канцелярії суду кожного місяця квитанцію про сплату штрафу. Також, ОСОБА_8 роз`яснено, що в разі несплати штрафу, суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, після винесення вищевказаної постанови суду, засудженим ОСОБА_8 не надано до суду жодної квитанції про сплату штрафу, що свідчить про ухилення засудженого від відбування покарання та його не сплату взагалі.

Крім того, на адресу проживання засудженого, судом направлявся лист- повідомлення про необхідність сплатити штраф за постановою суду від 23.02.2012 року (а.с. 34), однак ОСОБА_8 штраф так і не сплачений.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що засудженому ОСОБА_8 необхідно замінити штраф на покарання у виді позбавлення волі.

Не погоджуючись з судовим рішенням захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2013 року скасувати та звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання визначеного, постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року, у зв`язку із закінченням строків давності виконання.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що вказана ухвала винесена з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також при розгляді даної справи судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду, що згідно ч.ч.1,3 ст. 409 КПК України є підставою для скасування або зміни судового рішення апеляційною інстанцією.

Захисник зазначає, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону виразилося в тому, що судове провадження здійснено за відсутності ОСОБА_8 , а також за відсутності його захисника, в зв`язку з чим було порушено його право на захист, яке передбачено Конституцією та Законами України.

Неповнота судового розгляду виразилася в тому, що ОСОБА_8 не був присутній в судових засіданнях по даній справі та міг дати пояснення з даного приводу та надати письмові докази. Зі слів його підзахисного та мотивувальної частини ухвали вбачається, що ОСОБА_8 взагалі нічого не знав про судові засідання по даній справі, так як не був присутній в них через неповідомлення його належним чином про розгляд даної справи.

Захисник зазначає, що під час спілкування з ОСОБА_8 останній повідомив, що штраф не сплачував не навмисно тобто не ухилявся від сплати штрафу, так як після звільнення не мав засобів для існування, роботи, проживав з мамою, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій на даний час 75 років, яка має ряд хронічних захворювань, зокрема кардіологічного характеру, що підтверджується відповідними документами (копії додаються).

В подальшому задовольнявся випадковими заробітками, так як потрібні були кошти для існування, а також мама знаходилася і знаходиться на його утриманні, часто хворіє і він супроводжує її до лікарні.

На протязі останніх трьох років проживав за адресою АДРЕСА_1 , що спростовує висновок суду щодо його умисного ухилення від сплати штрафу та переховування від працівників поліції.

Тобто, зазначені обставини дають підстави зробити висновок про те, що ОСОБА_8 проживав тривалий проміжок часу за однією і тією ж адресою, умислу на ухилення від сплати штрафу не мав, в судовому засіданні під час розгляду справи присутній не був, а також не переховувався від працівників поліції.

При розгляді справи в суді засуджений, ОСОБА_8 не мав можливості повідомити, які в нього виникли труднощі, пов`язані із його неспроможністю сплатити штраф у зв`язку з відсутністю необхідних коштів, постійного офіційного місця роботи та інших джерел прибутку.

Крім того, стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Вказане положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування статті 80 КК передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Захисник вважає, що строк давності виконання постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року, щодо ОСОБА_8 не переривався і формально минув, що відповідає положенням пункту 1 частини першої статті 80 КК, згідно з яким особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року його не було виконано протягом двох років у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 ухилявся від відбування покарання, призначеного йому постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року, виходячи з того, що засуджений із часу набрання цією постановою законної сили і до закінчення зазначеного строку штраф добровільно не сплатив.

З огляду на це лише несплата засудженим суми штрафу в певний строк сама по собі не свідчить про ухилення його від відбування цього покарання.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор просив апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, захисник-адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною і необґрунтованою.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу учасниками судового провадження подані не були.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Стаття 409 КПК України визначає, що підставою для скасування судового рішення при розгляді провадження в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, питання про заміну призначеного засудженому ОСОБА_8 покарання було розглянуте судом першої інстанції в порядку, визначеному КПК України (2012 р.) на підставі ст. ст.537, 539 КПК України (2012 р.).

Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України (2012 р.) питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб та органів у випадках, встановлених законом.

Але, суд першої інстанції не дотримався цих вимог процесуального закону і розглянув питання доцільності заміни покарання, призначеного ОСОБА_8 вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 червня 2011 року, приведеного у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15 листопада 2011 року постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року, за відсутності будь-яких клопотань, чим, на думку колегії суддів, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки самостійно порушив питання про заміну призначеного покарання у вигляді штрафу на позбавлення волі.

Згідно п.3 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбаченихст. 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою.

Відповідно до ч.4ст. 539 КПК України, якою визначається порядок вирішення судом питань, пов`язаних із виконанням вироку, у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор.

Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Як вбачається з матеріалів справи засуджений ОСОБА_8 не був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду питання про заміну покарання у виді штрафу на позбавлення волі.

Більш того, колегія суддів зазначає, що ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2013 року, якою засудженому ОСОБА_8 було замінено покарання у виді штрафу на позбавлення волі, останньому не направлялась.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, порушуючи вимогист. 539 КПК України, розглянув питання про заміну покарання у вигляді штрафу на позбавлення волі за відсутністю засудженого, чим порушив права на захист останнього, оскільки позбавив його можливості надати суду пояснення про причини несплати штрафу.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що апеляційні доводи захисника знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, а допущені судом першої інстанції порушення вимог ст. 539 КПК України тягнуть за собою скасування оскаржуваної ухвали.

Також підлягають задоволенню апеляційні вимоги захисника про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання призначеного вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 червня 2011 року зміненого Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року, враховуючи наступне.

Як убачається з матеріалів справи з лютого 2013 року по жовтень 2018 року ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2013 року не була виконана, розпорядження про виконання ухвали, що набрала законної сили була направлена до ВП ГУНП в Кіровоградській області лише 18.10.2018 року (а.с.63-64), а належні докази на підтвердження перебування ОСОБА_8 у розшуку в період з лютого 2013 року по жовтень 2018 року, матеріали справи не містять (а.с.60-61).

Відповідно до ст. 80 КК України передбачено звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Зокрема пунктомтретім частинипершої вказаноїстатті встановлено,що особа звільняєтьсявід відбуванняпокарання,якщо здня набрання чинностіобвинувальним вирокомйого небуло виконанов такістроки: п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин.

Як вбачається з матеріалів справи вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 02 червня 2011 року ОСОБА_8 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України був засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік(а.с.4-6).

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року заяву засудженого ОСОБА_8 про приведення вироку суду у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15 листопада 2011 року задоволено та замінено не відбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 11 місяців 09 днів покаранням у виді штрафу в розмірі 195 704,00 грн., який розстрочено строком до одного року (а.с.22-24).

Санкція ч. 3 ст. 212 КК України ( в редакції станом на 02 червня 2011 року) передбачала покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, вчинений ОСОБА_8 є тяжким.

Зважаючи на те, що на час розгляду апеляційної скарги минув п`ятирічний строк виконання вироку, перебіг давності виконання вироку не перерівався, ОСОБА_10 у розшуку не перебував, а тому засудженого ОСОБА_8 необхідно звільнити від відбування покарання за вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 червня 2011 року , який постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року приведений у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15 листопада 2011 року.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає задоволенню, ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2013 року скасуванню, а ОСОБА_8 необхідно звільнити від відбування покарання, призначеного вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 червня 2011 року, зміненого Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року на покарання у виді штрафу в сумі 195 704 грн., у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Керуючись ст. ст. 376 ч.2, 405, 407, 409, 412, 415, 418 КПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2013 року, про заміну покарання засудженому ОСОБА_8 скасувати.

Звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання призначеного вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 червня 2011 року, зміненого Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2012 року на покарання у виді штрафу в сумі 195 704 грн., у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

ОСОБА_8 звільнити з під варти негайно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню не підлягає.

Судді: Підписи:

Згідно з оригіналом.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2