Постанова

від 25.04.2023 по справі 699/404/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/513/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №699/404/22 Категорія: 311000000 Свитка С.Л. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Василенко Л. І., Нерушак Л.В., за участю секретаряМунтян К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гречухи Віталія Івановича на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Малківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, третя особа: відділ освіти, молоді та спорту Сухополов`янської сільської ради, про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

12 квітня 2022 року, позивач ОСОБА_1 , діючи в межах зміненої підсудності, звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовом до Малківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та просив визнати незаконним і скасувати наказ №11 від 30 березня 2022 року Малківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів про його звільнення з посади вчителя історії та правознавства в Малківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, а також просив суд поновити його у займаній до звільнення посаді.

На підставі розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» вказана справа підсудна Корсунь-Шевченківському районному суду Черкаської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що з 09 лютого 2015 року працював в Малківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів на посаді вчителя історії та правознавства.

Наказом №11 від 30 березня 2022 року його було звільнено з посади за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи - за співпрацю з ворогом при розгортанні збройного конфлікту проти України.

Позивач зазначив, що звільнення його з роботи є незаконним та безпідставним, оскільки обставини, які викладені в наказі, не відповідають дійсності, ніякої співпраці з ворогом при розгортанні збройного конфлікту проти України він не здійснював, відносно нього не відкривалися кримінальні провадження за такі дії.

Крім того, позивач зазначив, що висновок відповідача про факт скоєння ним аморального проступку не підтверджено конкретними доказами та фактами.

Також, позивач вважав, що відповідачем була порушена процедура його звільнення, оскільки розірвання трудового договору проведено без згоди профспілки.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що суд дійшов висновку про законність звільнення позивача з посади вчителя історії та правознавства за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

08 березня 2023 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Гречухи В.І. на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2023 року.

Апелянт вказав, що в рішенні суд першої інстанції, посилання на письмові заяви батьків є недостатніми і жодним чином не підтверджують співпрацю ОСОБА_1 з ворогом при розгортанні збройного конфлікту проти України. Також суд не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 з приводу того, що відносно нього не проводилася службова перевірка, а надані відповідачем письмові докази виготовлені «попередньою датою», і звільнення без згоди профспілкового комітету є неможливим.

Отже, скаржник стверджує, що вчинення ОСОБА_1 аморального проступку у формі співпраці з ворогом при розгортанні збройного конфлікту проти України (як зазначено в наказі про його звільнення) не знайшло свого підтвердження при розгляді справи в суді першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що доводи апелянта зводяться до його незгоди з рішенням суду та встановленими обставинами справи. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для йог зміни чи скасування немає.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалівсправи встановлено,що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач згідно наказу N 29 від 09 лютого 2015 року був прийнятий на роботу на посаду вчителя історії та правознавства Малківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Рішенням 19 сесії 7 скликання Прилуцької районної ради від 30 червня 2017 року Малківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів була реорганізована в Малківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. Рішенням третьої позачергової сесії восьмого скликання Сухополов`янської сільської ради від 15 січня 2021 року назву «Малківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Прилуцької районної ради Чернігівської області» змінено на «Малківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Сухополов`янської сільської ради» (а.с.29-35).

22.03.2022 до директора Малківської ЗОШ І-ІІ ступенів Сухополов`янівської сільської ради із письмовими заявами звернулися батьки ОСОБА_2 , (а.с.9), ОСОБА_3 (а.с.10), ОСОБА_4 (а.с.11), ОСОБА_5 (а.с.93), ОСОБА_6 (а.с.94), ОСОБА_7 (а.с.95), ОСОБА_8 (а.с.96), ОСОБА_9 (а.с.97), ОСОБА_10 (а.с.98), ОСОБА_11 (а.с.99) ОСОБА_12 (а.с.101), які просили відсторонити від роботи вчителя історії та правознавства ОСОБА_1 до повного з`ясування обставин, оскільки були зафіксовані факти пропаганди російської агресії проти України та звинувачення українців в тому, що вони самі винні, що росія напала на Україну.

Наказом № 10 директора Малківської ЗОШ від 23.03.2022 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача було відсторонено від роботи з 24 березня 2022 року до повного з`ясування обставин, що спричинили відсторонення (а.с.102).

Згідно акта № 01 від 23.03.2022 року, складеного за участю директора школи ОСОБА_13 , вчителів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 23.03.2022 року був поданий на підпис наказ від 23.03.2022 року №10 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », але останній відмовився ознайомлюватися з даним наказом (а.с.103).

24.03.2022 року від батьківського комітету на ім`я начальника відділу освіти, молоді та спорту Сухополовянської сільської ради ОСОБА_16 надійшла заява, згідно якої батьківський колектив Малківської ЗОШ І-ІІ ст. просив звільнити вчителя історії ОСОБА_1 в зв`язку із його політичними та громадськими переконаннями, підтриманням агресії та військових дій з боку Російської Федерації на території України (а.с.104).

Наказом №12 директора Малківської ЗОШ від 24.03.2022 року «Про створення комісії з службового розслідування» було створено комісію, якій доручено проведення службового розслідування стосовно вчителя історії та правознавства ОСОБА_1 на предмет підтвердження чи спростування вчинення ним аморального проступку, несумісного з продовженням виконання службових обов`язків (а.с. 133).

Згідно листа Прилуцького районного відділу управління Служби безпеки України в Чернігівській області №74/22-6мт від 28.03.2022 року, адресованого голові Сухополов`янівської сільської ради про те, що в ході здійснення службової діяльності у поле зору Прилуцького райвідділу потрапив вчитель Малківської ЗОШ І-ІІ ступенів громадянин України ОСОБА_1 , який є прихильником ідей так званого «руського міру», схвалює війну Російської Федерації проти України, виступає проти перебування українських військових у місті Прилуки та на території Прилуцького району.

Зважаючи на викладене, з урахуванням впровадження режиму воєнного стану на території України у зв`язку із військовою агресією РФ, відділ СБУ просив розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 від роботи у вказаному навчальному закладі, оскільки його позиція та світогляд могла мати негативний вплив на учнів школи. Згідно резолюції від 29.03.2022 року вказаний лист для розгляду та відповідного реагування було направлено відповідачу (а.с.37).

Згідно акта службового розслідування від 30.03.2022 року комісією зроблено висновок про наявність доказів вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, несумісного з високим званням вчителя, та рекомендовано звільнити останнього з посади у зв`язку з вчиненням ним аморального проступку несумісного з продовженням виконання ним службових обов`язків (а.с.136).

Відповідно до наказу N11 від 30 березня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади 31 березня 2022 року за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (співпраці з ворогом при розгортанні збройного конфлікту проти України) згідно п.3 ст. 41 КЗпП України. Підстава: 1) лист Прилуцького районного відділу управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 28.03.2022 №74/22-6мт; 2) заяви батьків. Позивач ознайомлений з наказом, про що свідчить його підпис (а.с. 36, 105).

31.03.2022 складено акт №03 «Про повідомлення підстави звільнення», згідно якого директором школи ОСОБА_17 в присутності вчителів ОСОБА_18 та ОСОБА_15

31.03.2022 у день вручення трудової книжки позивачу було озвучено на основі чого його звільнено, а саме листа СБУ, заяв батьків, які проти того, щоб у їхніх дітей викладав учитель, який звинувачує Україну й український народ у тому, що саме вони винні, що Росія напала на Україну, про що він особисто писав у Фейсбуці (а.с. 106).

Згідно довідки Первинної профспілкової організації Малківської ЗОШ І-ІІ ступенів Сухополов`янської сільської ради №5 від 19.05.2022 року ОСОБА_1 не був членом профспілки і профвнески не сплачував (а.с.107).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами доказів, допиту свідків, дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя історії та правознавства за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи відбулося цілком законно.

З таким висновком суду першої інстанції також погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України "Про освіту", а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України "Про освіту" педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом статті 56 Закону України "Про освіту" педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки.

Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ст. 41 КЗпП), можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів.

Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Суд першої інстанції, встановив, а позивач не спростував, що в перші дні розв`язаної РФ повномасштабної війни проти України у соціальних мережах ОСОБА_1 займав проросійську позицію, будучи прихильником партії Шарія. Даний факт був підтверджений свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_18 ОСОБА_15 , які пояснили, що особисто бачили у соціальних мережах проросійські дописи позивача, схвалення ідей партії Шарія та їх поширення шляхом створення постів в мережі інтернет.

Отже, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позивач, будучи вчителем, виконуючи виховні функції, будучи авторитетом для багатьох дітей в силу свого професійного статусу, достовірно знаючи про доступність соціальних мереж для широкого кола користувачів, в т.ч. і для його вихованців, займав проросійську позицію, що на переконання колегії суддів є неприйнятною поведінкою та прикладом для вчителя, який повинен виховувати високі моральні якості в дітей.

Також було встановлено, що в перші дні війни позивач ходив по місту Прилуки із написом на спині «Колаборант», і це відео було викладено в мережі інтернет, що підтвердив і сам позивач, пославшись на те, що працівники СБУ примусили його до цього силою, однак вказане нічим не підтверджується.

При цьому апеляційний суд зважує на те, що колабораціонізм(відфр.collaboration «співробітництво») термін сучасного політичного лексикону. У широкому сенсі це співпраця населення або окремих громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників.

Визначення юридичного поняття колабораціонізму визначені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», згідно якого колабораціонізм дії, що спрямовані на публічне заперечення громадянином України збройної агресії проти держави, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики цим громадянином, зокрема до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, невизнання поширення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями.

Апеляційний суд зауважує, що позивач, знаючи що означає термін «колаборант», розумів, що факт його появи на вулиці в м. Прилуки із написом на спині «колаборант» через мережу інтернет став відомим практично необмеженому колу людей, в т.ч. вчителям, учням школи, де він працював, батькам цих дітей, і що це ганьбить його як вчителя.

Доводи апелянта з приводу того, що при звільненні не було згоди профспілкового комітету колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Статтею 43КЗпПУкраїни передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Однак, згідно зі ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24.03.2022, у період дії воєнного стану норми статті 43Кодексузаконівпро працюУкраїни не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Враховуючи, що позивач був звільнений з посади 30 березня 2022 року, а воєнний стан в Україні діє з 24 лютого 2022 року по даний час, то попередня згода профспілкового органу на його звільнення з роботи на підставі ч. 3 ст. 41 КЗпП України законом не вимагалася.

Не може бути, на думку колегії суддів, підставою для задоволення апеляційної скарги посилання апелянта на відсутність його особистих пояснень перед ухваленням наказу про звільнення. Враховуючи військову та морально-психологічну обстановку в районі, де відбувались вказані події, колегія суддів вважає, що в даному випадку баланс інтересів суспільства учнів та їх батьків перевагає над інтересами працівника.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гречухи Віталія Івановича залишити без задоволення.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2023 року.

Судді