Постанова

від 27.04.2023 по справі 910/6962/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. Справа№ 910/6962/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Корсака В.А.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Грін"

на рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2022 р.

у справі № 910/6962/22 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватного підприємства "Колор Люкс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Грін"

про стягнення 178321,91 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Приватне підприємство "Колор Люкс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Грін" про стягнення 137175,60 грн заборгованості за договором поставки № 9 від 21.11.2018 р., 20822,62 грн інфляційних втрат, 1827,37 грн 3% річних та 18496,32 грн пені.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 29.08.2022 р. відкрито провадження у справі № 910/6962/22 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2022 р. у справі № 910/6962/22 позов Приватного підприємства "Колор Люкс" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Грін" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач погоджується з тим, що позивачем було здійснено поставку товару за укладеним договором, однак вказує, що за усною домовленістю його обов`язок оплатити товар настає не через 7 днів, як передбачено умовами договору, а через 30 календарних днів. Крім цього, позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції, оскільки у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов`язань за укладеним договором через настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/6962/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Грін" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2022 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/6962/22.

До суду 25.01.2023 р. до суду надійшли матеріали справи № 910/6962/22.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/471/23 від 31.01.2023 р. у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6962/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/6962/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), ОСОБА_1, Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6962/22 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

08.02.2023 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли доповнення (уточнення) до апеляційної скарги.

02.03.2023 р. через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2022 р. залишити без змін.

13.03.2023 р. через канцелярію суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1501/23 від 26.04.2023 р. у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6962/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/6962/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 р. справу № 910/6962/22 за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Грін" прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

21.11.2018 р. між Приватним підприємством "Колор Люкс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А-Грін" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 9 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити матеріали, асортимент, кількість та інші характеристики яких визначаються сторонами в цьому договорі та додатках до нього, у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.1 договору кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється, визначаються на підставі виставленого рахунку постачальника.

Як передбачено п. 4.2 договору, моментом здійснення поставки товару постачальником є його отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації.

У відповідності до п. 4.3 договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця (на підставі відповідним чином оформленої довіреності покупця) видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної, що є підтвердженням належного виконання постачальником умов даного договору. Підписанням представником покупця видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом (у разі наявності) підпису представника покупця на видатковій накладній засвідчує належне виконання постачальником умов даного договору по поставці товару та засвідчує узгодження з покупцем асортименту, кількості, якості та вартості (ціни) товару, зазначеної в видатковій накладній.

За п. 5.2 договору розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються покупцем протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 р., а в частині виконання зобов`язань за цим договором - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання за 30 календарних днів до майбутньої дати розірвання. (п. п. 9.1, 9.2 договору).

На виконання умов укладеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 137175,60 грн, що підтверджується видатковими накладними № 154 від 01.02.2022 р. на суму 77159,28 грн, № 177 від 03.02.2022 р. на суму 5582,40 грн, № 254 від 14.02.2022 р. на суму 21975,72 грн, № 277 від 17.02.2022 р. на суму 252,96 грн, № 313 від 22.02.2022 р. на суму 32205,24 грн.

Також між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 р. по 29.06.2022 р., у якому сторонами підтверджено зазначений розмір заборгованості за поставлений товар.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, а думку позивача, в порушення умов укладеного договору не виконав свої зобов`язання щодо вчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 137175,60 грн, що підтверджується видатковими накладними № 154 від 01.02.2022 р. на суму 77159,28 грн, № 177 від 03.02.2022 р. на суму 5582,40 грн, № 254 від 14.02.2022 р. на суму 21975,72 грн, № 277 від 17.02.2022 р. на суму 252,96 грн, № 313 від 22.02.2022 р. на суму 32205,24 грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

Також за період з 01.01.2022 р. по 29.06.2022 р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, у якому підтверджено розмір вказаної заборгованості відповідача за поставлений товар.

Скаржник не заперечує проти отримання товару за видатковими накладними № 154 від 01.02.2022 р. на суму 77159,28 грн, № 177 від 03.02.2022 р. на суму 5582,40 грн, № 254 від 14.02.2022 р. на суму 21975,72 грн, № 277 від 17.02.2022 р. на суму 252,96 грн, однак посилається на те, що видаткову накладну № 313 від 22.02.2022 р. ним було отримано та підписано лише 08.08.2022 р., що підтверджується записом з відеокамер спостереження, розташованих на пропускному пункті території, на якій розташовано підприємство відповідача.

Однак, як вбачається з видаткової накладної № 313 від 22.02.2022 р., яка міститься у матеріалах справи, вказана накладна датована саме 22.02.2022 р., підписана обома сторонами без зауважень та не містить відомостей щодо її підписання 08.08.2022 р.

Доводи скаржника про те, що між ГП «Автоколор», до складу якого входить ПП «Колор-Люкс», та ТОВ «А-Грін» було досягнуто домовленості про відстрочку розрахунків на 30 календарних днів, відтак позивачем неправомірно нараховано прострочення зобов`язання через 7 днів після підписання видаткової накладної, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ГП «Автоколор» не є стороною укладеного між сторонами договору поставки.

Крім цього, будь-які домовленості між сторонами щодо виконання умов укладеного договору поставки сторони оформлюють укладенням письмової додаткової угоди.

Так, відповідно до п. 11.1 договору внесення змін чи доповнень до даного договору здійснюється за взаємною згодою сторін і оформляється додатками, що підписуються сторонами і є невід`ємними частинами даного договору.

В матеріалах справи відсутня підписана між сторонами додаткова угода, зокрема, щодо зміни порядку розрахунків за товар.

Отже, відповідач порушив своє грошове зобов`язання за договором поставки, строк виконання якого настав, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 137175,60 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 137175,60 грн заборгованості за договором поставки № 9 від 21.11.2018 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 18496,32 грн пені.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що при затриманні оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості товару за кожний день прострочення платежу, починаючи із дня, наступного за строком платежу по договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня була нарахована ним періодами по кожній накладній окремо, кожний з яких не перевищує шестимісячний строк.

Враховуючи те, що встановлений в договорі розмір пені за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру пені, визначеного у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 18496,32 грн пені підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, а її розмір є арифметично правильним.

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 20822,62 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1827,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20822,62 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1827,37 грн підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, а їх розмір є арифметично правильним.

Доводи скаржника про те, що позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції, оскільки у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов`язань за укладеним договором через настання форс-мажорних обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими враховуючи наступне.

Дійсно, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 р. було введено воєнний стан.

Згідно з листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, Торгово-Промислова палата підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Як передбачено ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У відповідності до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17.

Відповідно до п. 8.4 укладеного договору сторони не несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталось внаслідок дії форс-мажорних обставин. Форс-мажорними вважаються будь-які обставини, які носять непереборний, масовий характер або роблять неможливим функціонування органів державної влади, підприємств, установ, організацій і роблять неможливим належне виконання зобов`язань за даним договором. Сторона, яка не може виконати зобов`язання у зв`язку з дією форс-мажорних обставин, повинна при першій же можливості негайно письмово повідомити іншу сторону про настання, прогнозний строк дії і припинення цих обставин, інакше вважається, що форс-мажорні обставини були відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було письмово повідомлено позивача про неможливість виконання останнім зобов`язання за укладеним договором.

Посилання скаржника на те, що ним було повідомлено директора позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором шляхом надсилання відповідного повідомлення через месенжер Вайбер, колегія вважає необґрунтованими, оскільки за умовами укладеного договору таке повідомлення надсилається виключно у письмовому вигляді.

Отже, враховуючи умови укладеного договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання та доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, доводи скаржника щодо наявності форс-мажорних обставин відхиляються.

З іншими доводами апеляційної скарги суд апеляційної інстанції також не погоджується з підстав їх недоведеності.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2022 р. у справі № 910/6962/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Грін" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Грін" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2022 р. у справі № 910/6962/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Грін".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.А. Корсак