Постанова

від 10.04.2023 по справі 910/86/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2023 р. Справа№ 910/86/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, Бесараб Н.В.

від відповідача: Русецький О.І., Сіваченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022, повний текст складено 09.11.2022

у справі № 910/86/20 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Арктика"

про визнання недійсним рішення загальних зборів

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» про визнання недійсними рішень загальних зборів.

Позивач вказує на те, що загальні збори від 05.03.2016 є недійсними, оскільки вони відбулись за відсутності кворуму, та, відповідно, рішення уповноважених від 28.01.2017 прийнято з порушенням порядку, встановленому ст. 15 Закону України «Про кооперацію» (за відсутності рішення загальних зборів про надання повноважень щодо представництву інтересів членів кооперативу), з огляду на що вони також є недійсними.

При цьому, порушення прав позивача обґрунтовано незаконним відстороненням його як голови правління кооперативу від здійснення ним своїх повноважень.

09.07.2020 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог (яка була прийнята судом), в якій позивач просив суд: 1) визнати недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» від 05.03.2016; 2) визнати недійсним рішення зборів повноважених Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « Арктика » від 28.01.2017; 3) скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, проведені 21.02.2017 відносно Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « Арктика », а саме: «Внесення змін до відомостей про юридичну особу від 21.02.2017 за номером 10721070008006596 щодо зміни керівника юридичної особи».

Позивачем доповнено обґрунтування порушення його прав посиланням на те, що він є членом кооперативу а рішення, прийняті на загальних зборах порушують його права.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/86/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» про визнання недійсними рішення загальних зборів - відмовлено у повному обсязі.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази затвердження загальними зборами в порядку ст. 11 Закону України «Про кооперацію» рішення правління кооперативу про прийняття до складу членів кооперативу позивача, а тому обставини вступу позивача 24.03.2012 до членів кооперативу не доведено. Проте, у зв`язку з тим, що на підставі оскаржуваних рішень загальних зборів виражено недовіру голові правління ОСОБА_1 й звільнено з посади голови правління, Суд дійшов висновку про порушення цими рішеннями прав і законних інтересів позивача.

Разом з цим, оскільки позивачем належними доказами не доведено того, що станом на 05.03.2016 чисельність членів кооперативу становила 630 осіб, а не 592 (відповідно до інформації, наданої відповідачем), суд відхилив як необґрунтовані доводи позивача про відсутність кворуму на загальних зборах, проведених 05.03.2016, адже за змістом протоколу на них були присутні 297 осіб.

В частині вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів уповноважених від 28.01.2017 судом встановлено, що уповноважені були обрані найвищим органом управління кооперативу, яким відповідно до статуту є загальні збори, тому рішення зборів уповноважених членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» від 28.01.2017 року є таким, що прийняте належним органом управління.

В задоволенні вимоги про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії судом відмовлено як похідної.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/86/20 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального закону.

Так, апелянт стверджує, що:

- оскільки положення статуту не містять порядок делегування уповноважених осіб та кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, то правові підстави для створення і діяльності зборів уповноважених в КБЕІГ «Арктика» були відсутні;

- кількість членів кооперативу становить 630 осіб, а тому загальні збори від 05.03.2016, є такими, що не відбулись через відсутність кворуму;

- у відповідності до протоколу № 12 від 24.03.2012 до складу членів кооперативу було прийнято не лише позивача, а і інших осіб, членство яких відповідачем не ставиться під сумнів;

- зникнення чи/або втрата додатку до протоколу № 12 від 24.03.2012 зі списком осіб, прийняття до складу членів яких затверджено загальними зборами, не припиняє таке членство в кооперативі;

- неможливість встановлення кворуму на загальних зборах членів кооперативу 05.03.2016 через відмову відповідача надати списки членів кооперативу є безумовною підставою для визнання таких рішень недійсними;

- судом першої інстанції здійснювалось обмеження виступу позивача в судовому засіданні.

Позивачем подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі, а оскаржуване рішення - скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що позовна заява не підлягає розгляду господарським судом.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає що:

- на спірних загальних зборах членів кооперативу був кворум, оскільки загальна чисельність членів кооперативу станом на 05.03.2016 становила 529 осіб, а присутніми на зборах було 297 члени кооперативу;

- апелянтом не надано належних доказів того, що загальна кількість членів кооперативу станом на час проведення спірних загальних зборів членів кооперативу була 630 осіб;

- - позивач не є членом кооперативу, судовою експертизою у цій справі встановлено факт підробки протоколу № 12 від 24.03.2012, вказаний документ також відсутній в матеріалах реєстраційної справи кооперативу, що була витребувана судом ухвалою від 13.02.2020.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/86/20 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/86/20. Копію ухвали надіслано Господарському суду міста Києва.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з недоплатою сплати судового збору у розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/86/20. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 20.03.2023. Явку сторін визнано не обов`язковою. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 13.03.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 13.03.2023.

В судовому засіданні 20.03.2023 оголошено перерву на 10.04.2023.

Розгляд клопотань

Колегія суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П., розпочавши розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні 10.04.2023, повідомила, що в попередньому судовому засіданні 20.03.2023 у зв`язку з повітряною тривогою та тривалою затримкою початку розгляду справи відбулась технічна помилка при відкритті першого судового засідання, а саме замість судді Ходаківської І.П. була присутня інша суддя, яка не входила в склад судової колегії.

Крім того, від позивача на адресу суду надійшла заява-скарга на порядок ведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги від 03.04.2023 (надійшла до суду 10.04.2023), в якій позивач вказував про недовіру судді Ходаківській І.П. та просила змінити склад суду і повторно розглянути клопотання про те, що свідок ОСОБА_2 не має права бути представником по справі. Також апелянт в заяві зазначає, що факт відмови судом в долученні до справи важливого доказу (фотографії, що була зроблена позивачем після загальних зборів кооперативу 24.03.2012) є порушенням його конституційних прав.

Водночас, в судовому засіданні 10.04.2023, на запитання головуючого судді, представник позивача адвокат Бесараб Н.В. та позивач ОСОБА_1 уточнили, що вказану заяву не слід розцінювати як заяву про відвід складу суду.

Суд, розглянувши доводи поданої позивачем заяви, дослідивши вищевстановлені обставини щодо технічної помилки попереднього судового засідання, заслухавши думку присутніх представників сторін, головуючим суддею поставлено на обговорення питання зміни складу суду шляхом подання зави про відвід колегії суддів.

Позивач - ОСОБА_1, його представник а також представники відповідача відводів складу суду від сторін не заявили.

Крім того, представник позивача та позивач просили подану апелянтом заяву-скаргу від 03.04.2023 (надійшла до суду 10.04.2023) залишити без розгляду, а також не заперечували проти розгляду справи складом суду головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П., визначеним згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2022.

Враховуючи зазначене клопотання, протокольною ухвалою від 10.04.2023 названа заява - скарга ОСОБА_1 від 03.04.2023 (надійшла до суду 10.04.2023) залишена без розгляду.

З огляду на вищевстановлені обставини, а також у зв`язку з відсутністю заяв про відвід колегії суддів, клопотань про відкладення, та інших об`єктивних причин неможливості здійснення розгляду справи, колегія суддів, з врахуванням думки усіх присутніх представників сторін, вирішила розпочати розгляд справи в апеляційній інстанції.

Протокольною ухвалою від 10.04.2023, колегією суддів апеляційного суду постановлено розгляд справи в апеляційному провадженні розпочати заново.

Відносно клопотання позивача про те, що ОСОБА_2 не має права бути представником по справі з огляду на подання ним заяви свідка, колегія суддів, під час технічної перерви в засіданні суду 10.04.2023, встановила, що подана відповідачем заява свідка (а.с. 108 том 1) не була прийняття місцевим господарським судом, оскільки вона не відповідала вимогам ГПК України (протокол від 18.06.2020).

Зважаючи на те, що обставин неможливості представництва Ревоцьким О.І., як головою правління кооперативу (найвищим виконавчим органом юридичної особи), інтересів відповідача в суді згідно вимог ч. 1 ст. 59 ГПК України не встановлено, колегія суддів, 10.04.2023 розпочала заново розгляд апеляційної скарги з допуском вказаного представника, оскільки його повноваження як голови правління кооперативу належним чином підтверджені.

Щодо приєднаної до апеляційної скарги фотографії, зробленої позивачем, як він стверджує, після проведення загальних зборів членів кооперативу 24.03.2012, колегія суддів, дослідивши в нарадчій кімнаті 10.04.2023 матеріали справи, встановила, що клопотання позивача про долучення документів до справи від 02.08.2022 (фотографії) було залишено судом без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Оскільки вирішення питання про залучення вказаного доказу, на важливості якого наполягає апелянт у своїй скарзі, поставлено в залежність від дослідження питання дотримання місцевим господарським судом норм процесуального закону, тому колегією в нарадчій кімнаті 10.04.2023 вирішено не приймати його до розгляду з підстав, наведених в мотивувальній частині цієї постанови.

При цьому, беручи до уваги те, що Суд дійшов висновку про неврахування долученого до апеляційної скарги доказу, то приєднаний відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу акт від 09.03.2023 про дослідження додатку п. 4 до апеляційної скарги також не приймається судом апеляційної інстанції.

Явка представників сторін

Представник позивача та позивач в судовому засіданні 10.04.2023 вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представники відповідача в судовому засіданні 10.04.2023 заперечили проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30.03.2006 до нього внесено запис 10721200000006596 стосовно Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» (дата державної реєстрації 19.09.1997). (т.1 а.с.128)

05.03.2016 року відбулись загальні збори членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика», прийняті рішення на яких оформлені Протоколом від 05.03.2016 (т. 1 а.с. 62-64, 231-233; т. 2 а.с. 19-21, 247-249).

У вказаному Протоколі від 05.03.2016 зазначено, що всього членів кооперативу налічується 592 особи, присутніх членів кооперативу - 297 осіб.

Загальними зборами Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика», які були проведені 05.03.2016, вирішено:

1) посилити склад робочої групи з розробки проекту нової редакції Статуту кооперативу членами кооперативу;

2) виразити недовіру голові правління кооперативу ОСОБА_1 , вважати роботу голови правління, членів правління кооперативу та ревізійної комісії за останні роки незадовільною;

3) затвердити списки уповноважених членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» (список додається).

Як вбачається зі Списку уповноважених осіб, членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика», до списку уповноважених осіб включено 56 членів кооперативу (т. 1 а.с. 65, 86-88; т. 2 а.с. 22, 44-46, 250).

28.01.2017 відбулось засідання зборів уповноважених членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика», прийняті рішення на якому оформлені Протоколом №1 від 28.01.2017 (т. 1 а.с. 89-94, 269-274; т. 2 а.с. 174-179).

З Протоколу №1 від 28.01.2017 вбачається, що загальна кількість уповноважених членів становить 56; присутні на засіданні - 38 осіб.

На вказаному засіданні 28.01.2017 вирішено:

1) посилити склад робочої групи з розробки проекту нової редакції Статуту кооперативу членами кооперативу;

2) виразити недовіру голові правління ОСОБА_1 та звільнити від займаної посади з 28.01.2017; вважати роботу голови правління, членів правління та ревізійної комісії за останні роки незадовільною; обрати правління у новому складі; обрати ревізійну комісію у новому складі; обрати нового голову правління;

3) затвердити щомісячні членські внески;

4) зобов`язати голову правління ОСОБА_1 до 01.02.2017 передати в присутності представників правління та ревізійної комісії кооперативу по акту приймання-передачі печатку та документацію Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» новому голові правління;

5) внести зміни до відомостей про кооператив, які містяться в ЄДР.

Як вбачається зі списку членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» (уповноважених), присутніх на зборах 28.01.2017, загальна кількість уповноважених становить 56 осіб, підписи містяться напроти прізвищ 38 осіб (т. 1 а.с. 275-277).

21.02.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 10721070008006596 - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач вказує на те, що жодних загальних зборів 05.03.2016 проведено не було, на них жодних рішень не приймалось, а проведення зборів уповноважених від 28.01.2017 є незаконним, так як жодних уповноважених делеговано ніким не було. Зокрема, позивач вказує, що кількість членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» становить 630 осіб. Статутом кооперативу не було передбачено спеціального порядку делегування уповноважених осіб та кількості членів кооперативу, що мають право делегувати уповноважених. Позивач зазначає, що зі спірного рішення від 28.01.2017 залишається невідомим, які саме збори (чергові або позачергові) були проведені, їх порядок денний і на підставі яких повноважень вони були проведені. За наведених обставин, позивач вказує на те, що загальні збори від 05.03.2016 є недійсними, оскільки вони відбулись за відсутності кворуму, та, відповідно, рішення уповноважених від 28.01.2017 прийнято з порушенням порядку, встановленому ст. 15 Закону України «Про кооперацію» (за відсутності рішення загальних зборів про надання повноважень щодо представництву інтересів членів кооперативу), з огляду на що вони також є недійсними.

За таких обставин, враховуючи подану позивачем заяву про зміну предмета позову (прийнята судом до розгляду), Позивач просить суд:

1) визнати недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» від 05.03.2016;

2) визнати недійсним рішення зборів уповноважених Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» від 28.01.2017;

3) скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, проведені 21.02.2017 відносно Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика», а саме: «Внесення змін до відомостей про юридичну особу від 21.02.2017 за номером 10721070008006596 щодо зміни керівника юридичної особи».

Заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач вказує на те, що збори Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» 05.03.2016 та 28.01.2017 були проведені відповідно до норм Закону України «Про кооперацію» та вимог Статуту. Більше того, Позивач ніколи не був членом кооперативу, з огляду на що у нього відсутні підстави оскаржувати прийняті відповідачем рішення. Також просив суд застосувати загальні строки позовної давності до вимог Позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу ст. 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (ст. 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (ст. 94 ГК України).

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень ст.ст. 2, 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Отже кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Відповідно до ст. 10 названого Закону членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Отже, особи, які є членами кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні обслуговуючим кооперативом, отримувати певну частку активів обслуговуючого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.

При цьому, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (частина перша статті 167 ГК України).

За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 № 904/4887/18.

Як на підставу для визнання недійсними рішень загальних зборів членів кооперативу КБЕІГ «Арктика», оформлених протоколом від 05.03.2016 (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог), позивач посилається на те, що вони були проведені за відсутності кворуму для ухвалення рішень. При цьому, вказує, що він є членом кооперативу, оскільки у відповідності до протоколу № 12 загальних зборів члені КБЕІГ «Арктика» від 24.03.2012 затверджено рішення правління про прийняття ОСОБА_1 в члени кооперативу та прийнято рішення про обрання його головою правління кооперативу.

Наказом №7 від 24.03.2012 ОСОБА_1 було призначено на посаду Голови правління Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» з 27.03.2012 (т. 1 а.с. 207).

Додатково, в підтвердження факту прийняття його до складу членів кооперативу позивачем надано копії заяв свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підписи яких посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Качельніковим С.В. 20.06.2020 за реєстровими №№536, 538. (т.3 а.с.48-49) Згідно з заявою ОСОБА_3 , в березні 2012 року посаду голови правління кооперативу погодився обійняти ОСОБА_1 , який на той час працював охоронцем в цьому ж кооперативі. Дізнавшись, що ОСОБА_1 має великий досвід управління. кооперативами, правління вирішило рекомендувати загальним зборам обрати його на посаду голови правління. Тоді ж, в березні 2012 року дружина ОСОБА_1 , - ОСОБА_4 , подала до правління заяву про вихід з членів кооперативу на користь ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 подав заяву про прийняття його до складу членів кооперативу. 24 березня 2012 року загальні збори затвердили рішення правління про прийняття ОСОБА_1 в члени кооперативу. Згідно з заявою ОСОБА_4 , в березні 2012 року правління гаражного кооперативу Арктика" запропонувало її чоловіку ОСОБА_1 обійняти посаду олови правління кооперативу. На той час вони з чоловіком мали у спільній власності приватизований гараж 426 в цьому кооперативі, але членом кооперативу "Арктика" була вона. Щоб не порушувати Статут кооперативу та чинне законодавство, вона подала до правління заяву про вихід з членів оперативу на користь свого чоловіка, а чоловік подав заяву про вступ до членів кооперативу "Арктика". Загальні збори 24 березня 2012 року затвердили прийняття ОСОБА_1 в члени кооперативу. Її присутність та зборах засвідчена підписом в списках реєстрації.

В свою чергу, заперечуючи проти набуття позивачем членства в кооперативі, відповідачем також подано до суду письмові заяви свідків, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , підписи яких посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тіщенко Н.М. 05.10.2020 за реєстровими №№743, 739,741, 742, 740. (т.3 а.с.254-258) Згідно з вказаними заявами, останні, як члени кооперативу, брали участь у зборах кооперативу 12.03.2012 року та членів правління та на їх думку, збори не були загальними, оскільки в них за результатами підрахунку присутніх членів кооперативу було близько 100 осіб, в письмовій заяві списки присутніх членів кооперативу КБЕІГ "Арктика" не складалися, підрахунок вівся в усній формі.

За результатами голосування членів кооперативу введення зборів членів кооперативу від 12.03.2020р. не делегувалося громадянину ОСОБА_1 . Дане питання відносно даної особи взагалі не розглядалося, так як ОСОБА_1 не був членом кооперативу КБЕТГ "Арктика".

Крім того, за результатами голосування членів кооперативу секретарем зборів членів кооперативу від 12.03.2020 р. ОСОБА_10 не була обрана.

Щодо порядку денного загальних зборів від 12.03.2012р., то питання щодо затвердження заяви ОСОБА_11 про вихід з членів кооперативу на користь чоловіка ОСОБА_1 та прийняття ОСОБА_1 до членів кооперативу на даних зборах не ставилось та не розглядалось, а отже голосування 12.03.2012 р. члени кооперативу по вишезазначених питаннях не проводили.

Щодо підписантів протоколу зборів КВЕІГ "Арктика" від 12.03.2020 року то він не міг був підписаним особами, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , оскільки дані особи не були затверджені зборами на підпис протоколу.

Оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах, місцевий господарський суд правомірно не прийняв вищенаведені показання свідків, оскільки підтвердженням факту набуття членства позивача в кооперативі є затверджене загальними зборами рішення правління про прийняття цієї особи в члени кооперативу, зокрема, протокол.

Доводи апеляційної скарги про неправомірне відхилення судом першої інстанції поданих позивачем заяв свідків є необґрунтованими, адже судове рішення в цій частині прийнято з дотриманням норм процесуального закону, а тому підстав для скасування його з наведених мотивів не вбачається.

З метою з`ясування дійсних обставин справи, місцевим господарським судом ухвалою від 16.09.2020 у справі призначено судово - технічну експертизу документів, а тому було зобов`язано позивача надати оригінал протоколу від 24.03.2012.

На виконання вимог суду позивачем надано два протоколи від 24.03.2012 (додаток до справи), один з яких містить відбиток печатки кооперативу з підписами осіб. Лише після прийняття судом ухвали про призначення експертного дослідження позивач повідомив, що протокол від 24.03.2012 з відбитком печатки кооперативу є копією, а оригінал - протокол без печатки.

Отже, позивачем одночасно було надано оригінал протоколу (без печатки) і копію протоколу (з печаткою), які за змістом є ідентичними.

Висновками експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово - технічної експертизи документів у справі №910/86/20 від 13.06.2022 року №25230/25231/20-34/15514-15517/22-34 встановлено, що у протоколі №12 загальних зборів членів КБЕІГ «Арктика», датованому 24.03.2012 (з позначенням 1-3):

- підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , що містяться на лицьовій стороні 3-го аркуша, виконані кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору;

- друкований текст, що міститься на лицьових сторонах 1-3, нанесений електрофотографічним способом з використанням друкуючого пристрою з лазерним способом друку.

У копії протоколу №12 загальних зборів членів КБЕІГ «Арктика», датованого 24.03.2012 (з позначенням 4-6):

- друкований текст, що міститься на лицьових сторонах 1-3 аркушів та у підписах від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , що міститься на лицьовій стороні 3-го аркуша, нанесений з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку;

- відтиск печатки від імені Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «АРКТИКА», що міститься на лицьовій стороні 3 аркуша, нанесений з використанням друкуючого пристрою зі струнним кольоровим способом друку.

Відповісти на питання: «У який період часу був виготовлений (виконаний) протокол №12, загальних зборів членів КБЕІГ «Арктика», датований 24.03.2012 (з позначенням 1-3)?», не видається можливим, тому що встановити час виконання: - друкованого тексту, що міститься на лицьових сторонах 1-3 аркушів, не виявилось можливим, у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово- експертову практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення реквізитів (штрихів текстів та підписів) з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку; - підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , що містяться на лицьовій стороні 3 аркуша, не виявилось можливім, у зв`язку з не наданням порівняльних зразків.

Відповісти на питання: «Чи відповідає дата, вказана у копії протоколу №12 загальних зборів членів КБЕІГ «Арктика», датованого 24.03.2012 (з позначенням 4-6), періоду коли була нанесена печатка Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика»?», не виявилось можливим, тому що встановити час виконання: - друкованого тексту, що міститься на лицьових сторонах 1-3 аркушів та підписів ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , що містяться на лицьовій стороні 3-го аркуша, не виявилось можливим, у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення реквізитів (штрихів текстів та підписів) з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку; - відтиску печатки від імені Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «АРКТИКА», що містяться на лицьовій стороні 3-го аркуша, не виявилось можливим у зв`язку з ненаданням порівняльних зразків.

У копії протоколу №12 загальних зборів членів КБЕІГ «Арктика», датованого 24.03.2012 (з позначенням 4-6), спочатку нанесений друкований текс та підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , потім нанесений відтиск печатки від імені Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «АРКТИКА».

Встановити, що було виконано раніше підпис від імені ОСОБА_1 ОСОБА_1 чи підпис від імені ОСОБА_10 , або друкований текст, не виявляться можливим, у зв`язку з їх виконанням з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

У копії протоколу №12 загальних зборів членів КБЕІГ «Арктика», датованого 24.03.2012 (з позначенням 4-6) реквізити виконані шляхом монтажу, а саме: друкуванням підписів ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та додруковуванням до основного тексту протоколу та підпису - відтиску печатки Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «АРКТИКА».

Беручи до уваги те, що висновком експерта встановлено факт підробки копії протоколу від 24.03.2012 шляхом друкарського монтажу підставлення до тексту протоколу відтиску печатки, зміст якого відповідає оригіналу протоколу від 24.03.2012 (без печатки), колегія суддів приходить до висновку, що його не можна визнати достовірним в розумінні ст. 78 ГПК України. Відтак висновок місцевого господарського суду про неприйняття названого доказу як належного і допустимого в підтвердження обставин того, що позивач є членом кооперативу, - є правомірним.

До того ж, як підставно зауважено місцевим господарським судом протокол від 24.03.2012 відсутній в матеріалах реєстраційної справи, що була витребувана ухвалою від 13.02.2020.

Колегія, серед іншого, також звертає увагу на те, що позивачем не надано посвідчення про членство в КБЕІГ «Арктика». Інший протокол який би фіксував рішення зборів про затвердження прийняття позивача в члени кооперативу, до прийняття оспорюваних рішень загальних зборів, матеріали справи не містять.

На твердження апелянта про те, що його було обрано головою правління кооперативу, яким може бути лише його член, апеляційна інстанція зазначає, що наведені обставини не можуть нівелювати встановленого господарським процесуальним законом порядку доведення стороною обставин, на які вона посилається в підтвердження своїх доводів, шляхом подання належних, допустимих та достовірних доказів. Таким доказом, в даному випадку (як вже зазначалось), є оформлене протоколом рішення загальних зборів про затвердження рішення правління про прийняття особи до складу членів кооперативу.

Поданий позивачем список присутніх членів кооперативу на загальних зборах від 24.03.2012 не доводить достовірність прийнятого на них рішення про затвердження прийняття позивача в члени кооперативу.

Також оцінюється критично аргументація апелянта про те, що його було прийнято в члени на підставі його заяви та рішення правління (згідно статуту), оскільки за змістом норм чинного на той час законодавства рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів (ст. 11 Закону України «Про кооперацію»). Тоді як, у відповідності ч. 3 ст. 41 Прикінцеві положення Закону України «Про кооперацію» до приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об`єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, відсутність в Статуті кооперативу (в редакції 2001) положення про обов`язковість затвердження загальними зборами рішення про прийняття до складу членів кооперативу нового члена не може свідчити про встановлення іншого порядку прийняття, адже це б суперечило вимогам ст. 11 Закону України «Про кооперацію» (закон набрав чинність в 2003).

За встановленого, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем в порядку ст. 74 ГПК України належними і достовірними засобами доказування не доведено своє членство в кооперативі, то оспорюваними рішеннями загальних зборів корпоративні права ОСОБА_1 не порушені. Позивачем не доведено виникнення спору саме у зв`язку з реалізацією ним правомочностей на участь в управлінні юридичною особою.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів членів кооперативу, оформлених протоколом від 05.03.2016.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколами від 05.03.2016 та від 28.01.2017, позивач також посилався на незаконність прийняття рішення про припинення його повноважень голови правління.

Оскільки за правилами ч. 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє правомірність прийняття судом рішення в межах підстав позову, що були предметом дослідження в суді першої інстанції, колегія здійснює дослідження доводів позивача в частині незаконності його усунення з посади голови правління.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» (в редакції станом на час проведення спірних загальних зборів) виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років.

Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Відповідно до Розділу 4 Статуту Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» (в редакції 2001 року, що була чинною на дату прийняття оскаржуваних рішень) вищим органом управління кооперативу є загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу, які для керівництва поточними справами обирають голову та правління кооперативу (т. 1 а.с. 95-102; 172-174; т. 2 а.с. 282-289).

Згідно з п. 4.1 Статуту Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» (в названій редакції) загальні збори (збори уповноважених), зокрема, приймають статут кооперативу, вносять зміни до нього та доповнення; вибирають голову кооперативу, правління та ревізійну комісію кооперативу, заслуховують звіти про їх діяльність; затверджують плани діяльності кооперативу та звіти про їх виконання.

Згідно з частиною третьою статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У Рішенні № 1-рп/2010 Конституційний Суд України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 роз`яснив, що положення частини третьої статті 99 ЦК України від 16 січня 2003 року N 435-IV "члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків" слід розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства у будь-який час і з будь-яких підстав усунути особу (осіб) від виконання обов`язків члена (членів) виконавчого органу за умови, якщо в установчих документах товариства не визначено таких підстав.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов`язків. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзаци перший та четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010).

Так, позивач, обґрунтовуючи незаконність відсторонення його як голови виконавчого органу кооперативу та припинення повноважень, посилається на те, що рішення загальних зборів членів кооперативу, проведених 05.03.2016, були прийняті за відсутності кворуму. Загальна чисельність членів кооперативу становить 630 осіб. Наведені твердження, на думку позивача, підтверджуються пояснювальною запискою до клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.11.2013 (щодо передачі в оренду землі кооперативу), в якій зазначено, що земельна ділянка площею 24032 кв.м. забудована гаражними боксами в кількості 534 шт та критими стоянками в кількості 60 шт.

Оскільки пред`явлені позовні вимоги, серед іншого також, обґрунтовано відстороненням голови правління від виконання ним своїх повноважень та їх припинення уповноваженим органом юридичної особи в порядку ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України, у зв`язку з недотриманням вимог законодавства під час прийняття спірних рішень, тому спір за наведеного обґрунтування за своєю правовою природою належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами. Інші позовні вимоги є правовими наслідками прийняття таких рішень уповноваженим органом, тому визначальними у цій справі є саме корпоративні правовідносини. У зв`язку з цим, Суд констатує, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (аналогічна правова позиція наведена в численній практиці Верховного Суду, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18; постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 127/24523/17, від 30.09.2021 у справі № 910/8221/21).

Відтак викладена відповідачем у його відзиві та клопотанні вимога про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України (заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства) є необґрунтованою та такою, що не може бути задоволена судом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

У п. 4.4 Статуту КБЕІГ «Арктика» (в редакції 2001 року) зазначено, що загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу визнаються дійсними при участі в них не менш як половини загальної кількості членів кооперативу.

Згідно з п. 4.5 Статуту кооперативу рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів присутніх членів кооперативу.

Як вірно встановлено судом, 05.03.2016 відбулись загальні збори членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика», прийняті рішення на яких оформлені протоколом від 05.03.2016. У вказаному Протоколі від 05.03.2016 зазначено, що всього членів кооперативу налічується 592 особи, присутніх членів кооперативу - 297 осіб.

Загальними зборами Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика», які були проведені 05.03.2016, вирішено:

1) посилити склад робочої групи з розробки проекту нової редакції Статуту кооперативу членами кооперативу (проголосували «за» - 295, проголосували «проти» - 1, утримався - 1);

2) виразити недовіру голові правління кооперативу ОСОБА_1 , вважати роботу голови правління, членів правління кооперативу та ревізійної комісії за останні роки незадовільною (проголосували «за» - 293, проголосували «проти» - немає, утримався - 4);

3) затвердити списки уповноважених членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» (список додається) (проголосували «за» - 295, проголосували «проти» - 1, утримався - 1).

Отже вищенаведеним протоколом зафіксовано, що станом на 05.03.2016 чисельна кількість членів кооперативу становила 592 особи.

Наведені обставини також були підтверджені довідкою від 19.03.2018 року, виданою головою правління кооперативу (т.1 а.с. 50, т. 2 а.с. 23), списком членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика», які віддали свій голос на затвердження списку уповноважених осіб, що був оприлюднений на зборах членів кооперативу 05.03.2016 року (т.1 а.с.66-84) (т.1 а.с.66-84).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Колегія також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Підсумовуючи вищенаведене, Північний апеляційний господарський суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як в цілому, так і кожного окремо, з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», приходить до висновку, що надані відповідачем докази в підтвердження обставин загальної чисельності членів кооперативу станом на 05.03.2016 в кількості 592 особи видаються більш вірогідним, ніж протилежні ствердження позивача.

В сенсі викладеного, неможливість визначення кворуму, як безумовна підстава для визнання недійсними рішень загальних зборів членів кооперативу, у даній справі не вбачається. Тому доводи апелянта в цій частині підлягають відхиленню.

При цьому, посилання апелянта на пояснювальну записку до клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.11.2013 не можуть бути покладені в основу висновку про більшу кількість членів кооперативу (630 осіб), оскільки визначена в ній чисельність гаражів і паркомісць на земельній ділянці кооперативу не доводить тотожність кількості членів цього кооперативу саме станом на 05.03.2016. До того ж, суд не виключає можливості перебування у власності однієї особи декількох гаражів/паркомісць; припинення членства попереднього члена кооперативу у зв`язку із смертю та не включення до їх складу спадкоємця; виключення члена кооперативу у зв`язку відчуженням гаражу та неподання новим власником заяви про вступ, тощо.

Беручи до уваги те, що на спірних загальних зборах членів кооперативу КБЕІГ «Арктика» були присутні 297 осіб, що становить більше половини від усієї чисельності членів кооперативу (592 : 2 + 1), судова колегія вважає, що в силу положень п. 4.4 Статуту кооперативу та ч. 9 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» такі збори були правомочні вирішувати питання порядку денного.

Відтак, висновок місцевого господарського суду про недоведеність позивачем обставин відсутності кворуму на загальних зборах, що були проведені 05.03.2016, є правомірним та таким, що не спростований доводами апеляційної скарги. Підстави для задоволення даної частини позовних вимог відсутні.

Твердження апелянта про те, що є невідомим які саме збори проводились чергові чи позачергові не впливають на правильність висновків суду, оскільки наведене підлягало б дослідженню в рамках з`ясування питання порушення корпоративних прав позивача у зв`язку з недотриманням вимог закону та/або установчих документів під час скликання загальних зборів. Тоді як, порушення корпоративних прав у даній справі не встановлено, що було наведено вище у цій постанові.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів уповноважених членів кооперативу, оформлених протоколом від 28.01.2017.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, при зверненні до суду з вказаним позовом позивач посилався лише на те, що загальні збори від 05.03.2016 є недійсними, оскільки вони відбулись за відсутності кворуму, та, відповідно, рішення уповноважених від 28.01.2017 прийнято з порушенням порядку, встановленому ст. 15 Закону України «Про кооперацію» (за відсутності рішення загальних зборів про надання повноважень щодо представництву інтересів членів кооперативу). Будь - яких інших підстав в частині саме цих позовних вимог позивачем у даному спорі визначено не було.

28.01.2017 відбулось засідання зборів уповноважених членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика», прийняті рішення на якому оформлені Протоколом №1 від 28.01.2017 (т. 1 а.с. 89-94, 269-274; т. 2 а.с. 174-179).

З Протоколу №1 від 28.01.2017 вбачається, що загальна кількість уповноважених членів становить 56; присутні на засіданні - 38 осіб. При цьому, наведена в цьому протоколі загальна чисельність уповноважених відповідає затвердженому загальними зборами членів кооперативу (протокол від 05.03.2016) списку.

На вказаному засіданні 28.01.2017 вирішено:

1) посилити склад робочої групи з розробки проекту нової редакції Статуту кооперативу членами кооперативу;

2) виразити недовіру голові правління ОСОБА_1 та звільнити від займаної посади з 28.01.2017; вважати роботу голови правління, членів правління та ревізійної комісії за останні роки незадовільною; обрати правління у новому складі; обрати ревізійну комісію у новому складі; обрати нового голову правління;

3) затвердити щомісячні членські внески;

4) зобов`язати голову правління ОСОБА_1 до 01.02.2017 передати в присутності представників правління та ревізійної комісії кооперативу по акту приймання-передачі печатку та документацію Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» новому голові правління;

5) внести зміни до відомостей про кооператив, які містяться в ЄДР.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що редакція статуту КБЕІГ «Арктика» 2001 року не містить порядку делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених. Однак вказаний статут був затверджений до набрання чинності Закону України «Про кооперацію» (з 27 серпня 2003 року), за змістом ст. 41 якого кооперативи та кооперативні об`єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов`язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об`єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» не виконав вимоги статті 41 Розділу VII «Прикінцеві положення» Закону № 1087-IV щодо приведення статуту у відповідність із цим Законом протягом року з дня набрання ним чинності (з 27 серпня 2003 року), проводив свою діяльність не у відповідності до положень Закону № 1087-IV.

Лише 11.03.2017 була затверджена нова редакція Статуту Кооперативу «Арктика», у п. 6.6 якого зазначено, що у разі, коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну численність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, можуть скликатись збори уповноважених кооперативу з функціями, які мають загальні збори членів кооперативу. Один уповноважений делегується від 15 членів кооперативу (і повинен бути один з них) (т. 1 а.с. 246-263).

Отже, колегія вважає, що оскільки рішення про затвердження списку уповноважених членів кооперативу було прийнято саме загальними зборами членів цього кооперативу, тобто в межах наданих законом повноважень як найвищим органом юридичної особи, то доводи апелянта про відсутність в статуті таких положень не можуть свідчити про його затвердження неуповноваженим органом управління та, відповідно, відсутності підстав для визначення уповноважених. В сенсі наведеного, суд, додатково звертає увагу позивача, що положення ст. 41 Закону України «Про кооперацію» виключають можливість застосування редакції статуту, що не узгоджується з нормами нормативно-правового акта.

За змістом ч. 9 ст. 15 названого Закону загальні збори уповноважених членів кооперативу правомочні вирішувати питання за наявності на них не менше двох третин уповноважених.

Як вбачається зі списку членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Арктика» (уповноважених), присутніх на зборах 28.01.2017, загальна кількість уповноважених становить 56 осіб, підписи містяться навпроти прізвищ 38 осіб (т. 1 а.с. 275-277), що становить 2/3 + 1 загальної чисельності уповноважених та відповідає вищенаведеним нормам закону.

Враховуючи вищевстановлене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів уповноважених членів кооперативу, оформлених протоколом від 28.01.2017 з мотивів відсутності кворуму для прийняття рішень. Відтак прийняття рішень з порушенням порядку, унормованого ст. 15 Закону України «Про кооперацію», не підтвердилось.

Посилання апелянта на те, що уповноважені члени кооперативу не мали повноважень на прийняття рішень про відсторонення голови правління не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині, оскільки збори уповноважених не є окремим органом управління та мають таку саму компетенцію як і загальні збори (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №910/4201/20).

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів задоволенню не підлягають, місцевим господарським судом правомірно було відмовлено в задоволенні похідних позовних вимог про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційних дій, проведених 21.02.2017 року, щодо зміни керівника юридичної особи.

Відносно доводів апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального закону (обмеження в часі виступу в дебатах) колегія зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 218 ГПК України порядок проведення, тривалість судових дебатів та черговість виступів учасників справи визначаються головуючим виходячи з розумно необхідного часу для викладення учасниками справи їх позиції по справі.

Однак, доведення суду своєї позиції не обмежується виключно виступом в судових дебатах, адже в процесі розгляду справи сторона вправі подавати будь-які пояснення по суті спору як в письмовому вигляді, так і усно. Дотримання вказаного права було забезпечене судом, що підтверджується матеріалами справи, а отже, порушення принципів змагальності в даному випадку не вбачається.

Щодо посилань апелянта на незаконне неприйняття судом поданого позивачем доказу (фотографії), колегія суддів зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 клопотання позивача про залучення доказів було повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

За результатами дослідження наявних в матеріалах справи Суд погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Однією із засад (принципів) господарського судочинства законодавець визначив змагальність сторін (п.4 ч.3 ст.2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (ч.3 ст.13 ГПК України).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення ЄСПЛ "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 № 54111/07).

Одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

Порядок подання доказів унормовано положеннями ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 статті 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідне положення міститься також у частині 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Разом з тим, подання доказів одночасно із позовною заявою не завжди є можливим із різних причин, у зв`язку з чим Господарський процесуальний кодекс України встановив відповідний порядок подання доказів поза строками, передбаченими частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частина 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, виходячи із правил доказування у господарському процесі, закріплених в статті 13 ГПК України, а також принципів змагальності сторін у господарському процесі, Суд зазначає, що подання тих чи інших доказів стосовно обставин, які мають значення для справи, обмежується встановленими законом процедурами та строками. При цьому, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - скаржника).

Матеріалами справи підтверджується, що з клопотанням про залучення додаткових доказів позивач звернувся до суду 03.08.2022, тоді як позов пред`явлено 02.01.2020. Фотографія, як доказ який просив залучити позивач, була зроблена ним (як зазначає сам позивач) 24.03.2012 року, а відтак була наявна у нього, ще до подання позовної заяви у цій справі.

Отже, звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про подання нового доказу з порушенням порядку, унормованого чинним процесуальним законом, позивач повинен був обґрунтувати поважність причин неподання його у встановлений законом строк.

Однак, зміст цього клопотання свідчить, що сторона жодних доводів із зазначенням таких причин не навела, доказово поважність причин пропуску строку не довела.

Крім того, позивачем до клопотання не було приєднано доказів надіслання або надання іншій стороні документів, які він просив залучити до справи. Тоді як, доказ (фотографія) відсутня у відповідача, оскільки її було зроблено позивачем.

Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Отже, за сукупністю встановлених обставин, поданий позивачем з порушенням процедури доказ (фотографія) в силу приписів ч. ч. 8, 9 ст. 80 ГПК України не підлягав прийняттю до уваги судом під час вирішення спору у цій справі. Наведене обмеження, засновано на нормах чинного процесуального закону, а відтак прошення процесуальних прав позивача на подання доказів відсутнє. Разом з цим, Суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Оскільки позивачем не було дотримано вимог вищенаведеної норми, Господарський суд міста Києва цілком правомірно повернув подане ним клопотання про залучення доказів без розгляду.

Порушення норм процесуального закону під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу (позивачем), наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків колегією суддів за результатами перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

Щодо посилання відповідача в суді першої інстанції на приписи законодавства про застосування позовної давності, слід зазначити, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Даної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.12.2018 у справі № 911/1437/17.

Таким чином, зважаючи на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у цій справі з підстав їх необґрунтованості, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, правильним є висновок Господарського суду міста Києва про те, що позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин щодо заявлених позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/86/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/86/20 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника (позивача).

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/86/20 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 27.04.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

І.П. Ходаківська