Постанова

від 25.04.2023 по справі 916/3390/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3390/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Савицької О. В. (прокурор за посвідченням),

позивача - Танасійчук Г. М. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Бута І. О. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс"

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 (суддя Погребна К. Ф.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 (судді: Принцевська Н. М. - головуючий, Діброва Г. І., Савицький Я. Ф.) у справі

за позовом Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради,

про стягнення 1 975 115,15 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Сервіс (далі - ТОВ "Євро Сервіс") про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності у сумі 1 975 115,15 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, будучи власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, на земельній ділянці площею 3,6145 га, користуючись земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, не сплатив плату за її користування, що мало наслідком безпідставне збереження у себе коштів, які повинні мали бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, позов задоволено повністю, з тих підстав, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. У касаційній скарзі ТОВ "Євро Сервіс" просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.08.2021 у справі № 910/21377/17, від 25.02.2021 у справі № 909/1001/19, за змістом яких, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором. При цьому скаржник звертає увагу, що у цій справі (№ 916/3390/21) повідомлення Малиновської окружної прокуратури від 27.10.2021 № 51-6348ВИХ-21 на адресу Одеської міської ради, у якому місцевою прокуратурою повідомлялося про вжиття заходів, спрямованих на пред`явлення позову в інтересах Одеської міської ради, було підготовлено за дев`ять дні до звернення з позовом до суду (05.11.2021), що не може вважатися розумним строком.

Скаржник зазначає також як підставу для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України, а саме наявності та обсягу кондикційних відносин у фактичного користувача земельної ділянки у випадку, коли органом місцевого самоврядування було надано дозвіл на викуп земельної ділянки, однак договір купівлі-продажу укладено не було, в тому числі, через затягування викупу самим органом місцевого самоврядування з метою отримання плати за землю у більшому розмірі (оскільки ставка орендної плати є вищою від земельного податку, від сплати якого власник земельної ділянки може бути звільнений).

Крім того, скаржник посилається на те, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки судами попередніх інстанцій не було досліджено зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, зокрема, листів від 29.12.2020 № 01-18/1736 та від 17.02.2021 № 01-18/1736-06, витягу про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Узагальнені доводи інших учасників справи

6. Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до Суду не надійшло.

Розгляд справи

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2023 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Євро Сервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 916/3390/21; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.04.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з 07.07.2016 ТОВ "Євро Сервіс" є власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 6 000,8 м2, що в цілому складаються з головного корпусу літ. "А", профілакторію літ. "Б", виробничого складу літ. "В", складу літ. "Г", складу тарного зберігання літ. "Д", профілакторію ДСМ літ. "Ж", адміністративної будівлі літ. "З", прохідної літ. "К", навісу літ. "И", розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського (стара назва - Промислова), буд. 26, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 968699851101).

9. Право власності ТОВ "Євро Сервіс" на частину зазначеного нерухомого майна набуто на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2016 № 2234 та на іншу частину - на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2016 № 2231 (інформаційна довідка від 07.09.2021 № 273575659).

10. Зазначене нерухоме майно, що зареєстровано за ТОВ "Євро Сервіс", розташоване за адресою: м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, на земельній ділянці площею 3,6145 га, цільове призначення - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно- виробничих будівель та споруд (кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:06:001:0028).

11. Земельна ділянка, кадастровий номер 5110137300:06:001:0028, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України (далі- ЗК України), з 08.02.2018 сформована та зареєстрована (інформаційна довідка з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07.09.2021).

12. Прокурор зазначив, що з листа Одеської міської ради від 09.07.2021 за № 01-19/287 вбачається, що ТОВ "Євро Сервіс" 06.02.2017 зверталося до Одеської міської ради із клопотанням щодо надання дозволу на відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 3,6500 та за адресою: м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26.

13. У зв`язку з цим, рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 № 1999-VII "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,6500 та, за адресою: м.Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" вілпоідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 3,6500 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

14. В подальшому рішенням Одеської міської ради від 04.10.2017 № 2526-VII на підставі звернення ТОВ "Євро Сервіс" внесено зміни до рішення від 26.04.2017 № 1999-VII, а саме відповідачу надано дозвіл на викуп земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд.

15. На підставі зазначених рішень ТОВ "Євро Сервіс" 03.05.2018 надало до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом продажу.

16. Водночас, як зазначає прокурор, оскільки ТОВ "Євро Сервіс" не сплачено авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки, що унеможливило проведення Одеською міською радою закупки послуги з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для визначення вартості земельної ділянки, про що позивачем повідомлено ТОВ "Євро Сервіс" листами від 04.09.2017 № 01- 18/1494-09-01, 19.05.2020 № 01-13/1585, від 04.01.2021 № 01-18/1494-09-01, від 08.08.2021 № 01-18/1449.

17. Як зазначив прокурор, відповідно до інформації Одеської міської ради від 09.07.2021 за № 01- 19/287, через несплату авансового внеску відповідно до вимог статті 128 ЗК України рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом продажу земельної ділянки площею 3,6145 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, не приймалось. Договір купівлі- продажу не укладався. В подальшому звернень від ТОВ "Євро Сервіс" з бажанням щодо оформлення права оренди на зазначену земельну ділянку не надходило.

18. Крім того прокурор зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у серпні 2020 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, кадастровий номер 5110137300:06:001:0028, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. М.Боровського, 26, за результатами якої складено акт від 07.08.2020 №454-27/320/ АП/09/01/-20.

19. За результатами перевірки в порядку статей 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", з урахуванням інформації та документів, отриманих в ході проведення перевірки, встановлено, що ТОВ "Євро Сервіс" використовує земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:06:001:0028, площею 3,5145 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, без правовстановлюючих документів, що є порушенням статей 125, 126 ЗК України.

20. ТОВ "Євро Сервіс" з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю площею 3,6145 га, розташовану за адресою: м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, (кадастровий номер земельної ділянки - 5110137300:06:001:0028) до теперішнього часу використовує земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до статей 125, 126 ЗК України, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

21. У 2020 році Департамент комунальної власності Одеської міської ради, у зв`язку з не оформленням ТОВ "Євро Сервіс" права користування земельною ділянкою та несплатою грошових коштів за її використання, направив 18.11.2020 на адресу зазначеного товариства вимогу № 01 - 13/4672 про необхідність сплати безпідставно збережених коштів в порядку статті 1212 ЦК України на користь територіальної громади м. Одеси. Однак ТОВ "Євро Сервіс" зазначену вимогу проігнорувало, відповідні грошові кошти не сплатило.

22. Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137300:06:001:0028, площею 3,6145 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, сформованого головним спеціалістом відділу № 1 управління в Одеському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 09.09.2021, річна нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 27 084 666,37 грн.

23. Прокурор повідомив, що на підставі зазначеного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26. Так, відповідно до розрахунку Одеської міської ради за період з 01.01.2018 по 01.09.2021, розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті за земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:06:001:0028, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, загальною площею 36 145,0 м2, становив 67 711,67 грн (2 257 055,53 грн (НТО за місяць)*3 відсотка), що за період з 01.09.2018 по 01.09.2021 складає 2 437 619,97 грн.

24. Відповідно до цього розрахунку Одеської міської ради, ТОВ "Євро Сервіс" за лютий 2021 року сплатило 11 279,35 грн земельного податку, за березень 2021 року - 11 280,00 грн, за квітень 2021 року - 11 280,00 грн, за травень 2021 року - 50,00 грн, за червень - 360 903,80 грн, що в сукупності складає 394 793,15 грн.

25. Отже, як зазначає прокурор, враховуючи викладене, розмір безпідставно збережених коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою становить: 2 437 619,97 грн - 394 793,15 грн = 2 042 826,82 грн.

26. В той же час як повідомляє прокурор, з урахуванням положень Закону України від 02.04.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким змінено норму пункту 524 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо плати за землю, ТОВ "Євро Сервіс" за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 мав би сплатити до бюджету: 2042 826,82 грн - 67 711,67 грн = 1 975 115,15 грн.

27. Посилаючись на той факт, що ТОВ "Євро Сервіс" без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки (Одеської міської ради) зберігало у себе кошти, які мало сплатити за користування нею, та які зобов`язано повернути власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України, керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області до суду з відповідним позовом.

Позиція Верховного Суду

28. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

30. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2021 у справі № 910/21377/17, від 25.02.2021 у справі № 909/1001/19 щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

31. Предметом позову у даній справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності у сумі 1 975 115,15 грн.

32. Необхідність захисту інтересів держави в особі територіальної громади міста Одеси обґрунтована бездіяльністю позивача, що полягає у невжитті самостійних заходів щодо стягнення заборгованості, незважаючи на ненадходження до місцевого бюджету значних коштів від оренди земельних ділянок територіальної громади міста.

33. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

34. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

35. За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом у листопад 2021 року) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

35. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

36. Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

37. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

38. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

39. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

40. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

41. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

42. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

43. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

44. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

45. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

46. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

47. Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, наголошував, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали встановлені прокуратурою обставини того, що Одеська міська рада, будучі обізнаною про необхідність захисту інтересів держави, маючи відповідні повноваження для захисту, проте відповідних заходів не вжила.

48. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

49. Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

50. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

51. При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

52. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилався суд апеляційної інстанції, наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

53. Так, листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.09.2020 № 18-15-0.501-8974/2-20 контролюючий орган проінформував Одеську міську раду про виявлені порушення для подальшого реагування відповідно до повноважень.

18.11.2020 на адресу ТОВ "Євро Сервіс" Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як уповноваженим підрозділом органу місцевого самоврядування на підставі положення від 10.06.2020 № 6036-VII, спрямовано вимогу про необхідність сплати на той час 2 369 907,97 грн суми безпідставно збережених коштів у порядку статті 1212 ЦК України на користь територіальної громади міста Одеси.

Разом з тим, незважаючи на недієвість заходів досудового регулювання спору, а також реалізації намірів, викладених у вимозі від 18.11.2020 за вих. № 01-13/4672, надісланої на адресу ТОВ "Євро Сервіс", Одеська міська рада, будучі обізнаною принаймні з 2020 року про необхідність захисту інтересів держави, маючи відповідні повноваження для захисту, відповідних заходів не вжила.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави 11.06.2021 (вих. № 51-2518вих-21) Малиновською окружною прокуратурою м. Одеси спрямовано до Одеської міської ради запит в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою з`ясування факту захисту власником земельної ділянки інтересів територіальної громади у формі стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Оскільки орган місцевого самоврядування самостійно не звернувся за судовим захистом з 2020 року, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що прокурором обґрунтовано та з дотриманням вимог статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" подано позовну заяву в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

54. Водночас, зі змісту постанови Верховного Суду від 16.08.2021 у справі № 910/21377/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, вбачається, що у цій справі судом апеляційної інстанції було встановлено, що на підтвердження дотримання процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор до письмових пояснень додав лист (повідомлення), адресований компетентному органу, у якому зазначено про використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, однак до матеріалів справи прокурором не було надано доказів направлення такого листа на адресу позивача або доказів отримання ним такого листа, тому у цій справі суди дійшли висновку про недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

55. У постанові від 25.02.2021 у справі № 909/1001/19, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховного Суду направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не з`ясували підстави для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

56. Зазначене спростовує доводи заявника касаційної скарги щодо застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, і такі доводи у цьому випадку зводяться до незгоди з висновками судів.

57. Таким чином, доводи скаржника про неврахування господарським судом апеляційної інстанції відповідних висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 16.08.2021 у справі № 910/21377/17, від 25.02.2021 у справі № 909/1001/19, не отримали підтвердження під час касаційного провадження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

58. Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

59. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

60. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верхового Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України, а саме наявності та обсягу кондикційних відносин у фактичного користувача земельної ділянки у випадку, коли органом місцевого самоврядування було надано дозвіл на викуп земельної ділянки, однак договір купівлі-продажу укладено не було, в тому числі, через затягування викупу самим органом місцевого самоврядування з метою отримання плати за землю у більшому розмірі (оскільки ставка орендної плати є вищою від земельного податку, від сплати якого власник земельної ділянки може бути звільнений).

61. Колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на те, що оскільки орган місцевого самоврядування надав згоду на викуп земельної ділянки, він міг би розраховувати тільки на суму земельного податку, що підлягає сплаті, а не на суму орендної плати.

Так, рішення Одеської міської ради, яким було надано відповідачу дозвіл на викуп спірної земельної ділянки, без укладений відповідного договору купівлі-продажу, не свідчить про виникнення між позивачем та відповідачем права власності/користування.

При цьому матеріали справи № 916/3390/21 не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою

62. Оскільки відповідач в період з 01.09.2018 по 31.08.2021 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав (без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав), а Одеська міська рада як власник спірної земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

63. У справі № 922/3412/17 розглядалися вимоги Харківської міської ради до Товариства про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати, оскільки, набувши право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, останнє (Товариство) належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на цю земельну ділянку, не вносило плату за користування нею, внаслідок чого зберегло в себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/3412/17 (постанова від 20.11.2018) сформульовано висновок:

"33. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

34. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

35. За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

36. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

37. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

38. Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

39. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, на підставі договорів купівлі-продажу від 24 грудня 2015 року № 200 і № 204, укладених між Приватним підприємством фірмою «Сандра-Інтернешнел» (продавець; далі - ППФ «Сандра-Інтернешнел») і ТОВ «Сінтрекс» (покупець).

40. При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ні ППФ «Сандра-Інтернешнел» (попереднього землекористувача), ні ТОВ «Сінтрекс», зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

41. Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними".

64. Отже, Верховний Суд зазначає, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

При цьому матеріали справи № 916/3390/21 не містять доказів належного оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою.

64. Таким чином, Верховний Суд у своїй постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 виклав висновок щодо питання застосування положень статті 1212 ЦК України у відносинах з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди, договору купівлі-продажу) у подібних правовідносинах.

65. Враховуючи викладене та правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 щодо визначення подібності правовідносин у справах, то Верховний Суд дійшов висновку, що у вказаних справах правовідносини є подібними.

66. Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, і здійснене судами у цій справі № 916/3390/21 правозастосування повністю відповідає такому висновку, а тому Суд доходить висновку про закриття касаційного провадження в частині оскарження судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на приписи пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

67. Крім того, скаржник посилається на те, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки судами попередніх інстанцій не було досліджено зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, зокрема, листів від 29.12.2020 № 01-18/1736 та від 17.02.2021 № 01-18/1736-06, витягу про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

68. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

69. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

70. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

71. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

72. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

73. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки Верховного Суду

74. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

75. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Євро Сервіс" в частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

75. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

76. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Євро Сервіс" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

77. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 916/3390/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" в частині підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 916/3390/21залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

Н. О. Багай