Ухвала

від 29.05.2023 по справі 916/3390/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3390/21

Суддя Господарського суду Одеської області Погребна К.Ф., при секретарі судового засідання Рясний В.О. розглянувши заяву (вх.№2-683/23 від 18.05.2023р.) Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Сервіс про розстрочення виконання рішення суду, подану у справі №916/3390/21

за позовом Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси (65091, вул. Головківська, 1, м. Одеса, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Сервіс (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 14, кв. 4, код ЄДРПОУ 26470890)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., місто Одеса, вул. Успенська, будинок 83/85, код ЄДРПОУ 44162529)

про стягнення 1 975 115,15грн

Представники сторін:

Від прокуратури Дичко В.О. посвідчення;

від позивача - Танасійчук Г.М. самопредставництво;

від відповідача - Бут Л.О ордер

від третьої особи - не з`явився;

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2022р. по справі 916/3390/21 позов Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ Євро Сервіс за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради задоволено повністю, стягнуто з ТОВ Євро Сервіс на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 3,6145 га за адресою: м.Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26 (кадастровий номер 5110137300:06:001:0028) в сумі 1 975 115 (один мільйон дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч сто п`ятнадцять) грн. 15 коп.; стягнуто з ТОВ Євро Сервіс на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір в сумі 29 626 (двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 73коп.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022р. рішення суду від 21.07.2022р. по справі №916/3390/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.04.2023р. рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2022р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 916/3390/21 залишено без змін.

18.05.2023р. до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Сервіс про розстрочення виконання рішення суду від 21.07.2022р.

Так, обґрунтовуючи заяву, відповідач вказує що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-Х на всій території України введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався. Пандемія та введення воєнного стану у зв язку з воєнної агресією Російської Федерації призвели до найтяжчих економічних наслідків, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності відповідача, зокрема, є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування. Однак попит на такі послуги внаслідок воєнного стану зменшився.

Такі надзвичайні події, як зазначає заявник, носять довготривалий характер і не могли не позначитись негативно на можливості здійснення ним підприємницької діяльності і на отриманні від цієї діяльності доходів, які б дозволили одноразово здійснити погашення всієї суми стягнення за судовим рішенням. Вказані надзвичайні події негативно впливають на діяльність всіх суб`єктів господарювання, однак це не спростовує можливості розстрочення виконання судового рішення стосовно боржника по справі, оскільки поступове погашення боргу суттєво зменшує ускладнення виконання цього рішення.

Заявник вказує, що своїм листом від 31.03.2022 року звернувся до Малиновської окружної прокуратури міста Одеси та повідомив, що внаслідок ракетного удару по військовій частині та складах в районі вул. Промислової 24 лютого 2022 р., ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» було завдано збитків внаслідок пошкоджень вибуховою хвилею вікон, крівлі та спричиненою пожежею (01.03.2022 року було складено акт про пожежу, внаслідок якої Товариству було завдано шкоди), які Товариство усунуло за власний рахунок, з метою забезпечення умов для праці, захисту життя і здоров`я робітників, орендарів та їх клієнтів.

За посиланнями заявника, протягом усього періоду з дня запровадження воєнного стану Товариством було вимушено звільнити орендарів від сплати орендної плати або зменшити орендні платежі до мінімальних розмірів, достатніх для покриття операційних витрат на заробітну плату та сплату комунальних послуг, чи розірвати договори оренди. Тобто в умовах воєнного стану Товариством несуться додаткові витрати, доходи у звичайних обсягах недотримуються. За таких обставин стягнення суми безпідставного збагачення, на переконання відповідача, призведе до неможливості виконувати Товариством договірні зобов`язання, а як наслідок - це матиме негативний вплив на забезпечення обороноздатності держави від збройної агресії Російської Федерації, оскільки на території Товариства здійснюється ремонт та відновлення автомобільної техніки Збройних Сил України.

Представник прокуратури проти задоволення заяви про надання розстрочки заперечував.

25.05.2023р. за вх. №17328/23 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення суду, згідно яких останній проти задоволення заяви ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» заперечує та просить суд в її задоволені відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та заяви відповідача (заявника), вислухавши доводи представників прокуратури та позивача, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Приписами ст. 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм розстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Розстрочення це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, які заявник повинен довести суду відповідно до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зауважує, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (стаття 42 та абзац 5 статті 44 Господарського кодексу України).

Це означає, що за порушення договірних зобов`язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб`єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Обставини щодо важкого фінансового стану, з урахуванням положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України не являються тими виключними обставинами, які б надавали підстави для розстрочення виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

Розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Отже, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких має бути надано розстрочення виконання судового рішення.

При цьому, наведені відповідачем обставини в поданій заяві, по-перше не доведені документально, а також не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних насідків у зв`язку з цим.

На думку суду, відповідачем не надано обґрунтованих та переконливих доказів на підтвердження неможливості виконання ним судового рішення.

Суд зазначає, що введення в Україні воєнного стану в результаті військової агресії Російської Федерації не може бути єдиною та безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. Більш того посилання на військову агресію без доведення належними та допустимим доказами безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання рішення суду не є підставою для розстрочення рішення.

Крім того суд зазначає, що в заяві про розстрочення рішення суд, відповідач просить суд розстрочити рішення суду на рік, проте жодного графіку з визначенням етапів виконання рішення суду не наводить.

Разом з тим, суд наголошує, що положеннями ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Приймаючи до уваги те, що рішення господарського суду Одеської області у справі № 916/3390/21, виконання якого просить розстрочити заявник, ухвалено 21.07.2022р., відповідно розстрочення виконання цього судового рішення за наявності обґрунтованих для цього підстав можливо було лише до 21.07.2023р., надання розстрочки за межами 21.07.2023р. як то просить відповідач, порушує законодавчо обмежений ч. 5 ст. 331 ГПК України річний термін розстрочення виконання судового рішення з дня його ухвалення.

Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що, з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору, розстрочення виконання рішення суду у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави, фізичних та юридичних осіб.

Отже враховуючи встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане у встановленому законом порядку, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви відповідача.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Сервіс(вх.№2-683/23 від 18.05.2023р. про розстрочення виконання рішення суд від 21.07.2022р. по справі № 916/3390/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 01.06.2023р.

Суддя К.Ф. Погребна