Постанова

від 12.04.2023 по справі 357/8301/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 357/8301/19

провадження № 61-8579св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року в складі колегії суддів Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі також - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі також - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 14 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменовано на ТОВ «Олійникова Слобода», укладено договір оренди землі № б/н. За цим договором ОСОБА_1 передала позивачу в оренду земельну ділянку, площею 2,28 га, з кадастровим номером 3220484400:03:004:0005, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на сім років. 19 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода» укладено договір оренди землі № б/н, за яким відповідач передала позивачу земельну ділянку, площею 2,2799 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0066, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на сім років.

02 листопада 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінською Н. П. було проведено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:004:0005 на підставі рішення за індексним номером 25760331, а 03 листопада 2015 року нею ж було проведено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:004:0066 на підставі рішення за індексним номером 25812697. Протягом усього часу дії договорів оренди позивач користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ «Олійникова Слобода» права користування земельними ділянками за договорами оренди.

За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, наказом останнього № 727/5 від 15 березня 2018 року скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:03:004:0005 та 3220484400:03:004:0066 за ТОВ «Олійникова Слобода». 05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договори оренди цих же земельних ділянок. ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом про визнання вказаних договорів недійсними. 04 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» були укладені договори про розірвання зазначених договорів оренди від 05 березня 2018 року. ОСОБА_1 на підставі власної заяви, посвідченої 30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А., здійснила об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:03:004:0005 та 3220484400:03:004:0066 в одну, площею 4,5599 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0076. 13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. прийняте рішення про державну реєстрацію права власності на сформовану внаслідок об`єднання спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки № б/н, за яким передала в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:004:0076. 13 грудня 2018 року державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Позивач вважав, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:03:004:0005 та 3220484400:03:004:0066, що виникло на підставі договорів оренди, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність, договори оренди є дійсними, а тому права ТОВ «Олійникова Слобода» як законного орендаря підлягають судовому захисту.

Позивач просив: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № б/н від 10 грудня 2018 року, вчинений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:004:0076, загальною площею 4,5599 га; скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки; витребувати із незаконного володіння ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:004:0076; внести зміни до договору оренди землі № б/н від 14 серпня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції, як зазначено у позовній заяві, в тому числі акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Додатковими рішеннями Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2020 року стягнуто з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн та на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» - 10 000 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційні скарги ТОВ «Олійникова Слобода» залишені без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року та додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2020 року - залишені без змін.

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У вересні 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року.

Заява мотивована тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода». Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з існуванням наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року договори оренди земельних ділянок не набрали чинності, а їх сторони не набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при укладенні цих договорів, тобто ТОВ «Олійникова Слобода» не набуло право оренди за цими договорами, а тому у позивача відсутнє право оренди спірної земельної ділянки і, як наслідок, відсутнє порушення його прав внаслідок передачі ОСОБА_1 цієї ділянки в оренду ТОВ «Агрокомплекс «Узин».

Після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням, у справі № 357/9440/20 25 серпня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою скасував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2021 року у цій справі та ухвалив нове рішення, яким, зокрема, визнав незаконним і скасував наказ Міністерства № 727/5 від 15 березня 2018 року, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди позивача на земельні ділянки, які належали відповідачу ОСОБА_1 за договором оренди землі. Обставина незаконності та недійсності наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року є істотною і має вирішальне значення для цієї справи.

Наказ № 727/5 від 15 березня 2018 року внаслідок його скасування у судовому порядку не породжує жодних правових наслідків з моменту його прийняття Міністерством юстиції України. Цей наказ на момент ухвалення судового рішення не мав жодних правових наслідків для дійсності договорів оренди землі і права оренди позивача, що виникло на підставі цих договорів, тобто обставина його незаконності і недійсності існувала під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції. При цьому, про її існування ані ТОВ «Олійникова Слобода», ані іншим учасникам справи не було і не могло бути відомо під час розгляду справи, адже на цей момент наказ № 727/5 від 15 березня 2018 року ще оскаржувався в судовому порядку і справа № 357/9440/20 перебувала на розгляді у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області. Ця обставина, була виявлена і встановлена Київським апеляційним судом після ухвалення судового рішення у цій справі 25 серпня 2021 року.

Недійсність наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року у результаті визнання його незаконним і скасування постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в справі № 357/9440/20 має усі ознаки нововиявлених обставин, визначені у пункті 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та є підставою для перегляду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року. Нововиявленою обставиною у цій справі є саме встановлений Київським апеляційним судом у постанові від 25 серпня 2021 року факт незаконності наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року, а не факт прийняття цієї постанови і не сама постанова.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Олійникова Слобода» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Стягнено з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається заявник ТОВ «Олійникова Слобода» як на нововиявлені, не спростовують факти, покладені в основу судового рішення і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом в судовому рішенні, що переглядається. Станом на день ухвалення рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 29 вересня 2020 року наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року був чинний. Посилання заявника на постанову Київського апеляційного суду 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, яким визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України.

Короткий зміст оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вирішено розподіл судових витрат.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що нововиявленою обставиною, як юридичним фактом, який має істотне значення для розгляду справи, але не був і не міг бути відомий ТОВ «Олійникова Слобода» на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, на яку посилається заявник у заяві про перегляд рішення, є саме обставина незаконності наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року, яка існувала на час розгляду справи та ухвалення судом рішення, яке він просить переглянути, а не постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, якою встановлено обставину незаконності наказу.

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року, оскільки обставина, на яку заявник посилається, існувала на час розгляду справи та ухвалення судового рішення судом першої інстанції, проте про цю обставину заявнику не було і не могло бути відомо до моменту ухвалення рішення Київським апеляційним судом 25 серпня 2021 року.

Додатковою постановою заяву ТОВ «Олійникова слобода» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова слобода» витрати на професійну правничу допомогу по 5 000,00 грн з кожного.

Додаткова постанова мотивована тим, що предметом перегляду апеляційного суду була ухвала суду першої інстанції про відмову ТОВ «Олійникова Слобода» у перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами. Ухвала суду першої інстанції апеляційним судом скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції. Адвокати з АО «ЕВЕРЛІГАЛ» представляють інтереси ТОВ «Олійникова Слобода» зі стадії складання позовної заяви, приймали участь у розгляді справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду. Зміст апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в більшій частині дублює зміст заяви ТОВ «Олійникова Слобода» про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Зважаючи на те, що предметом апеляційного перегляду було судове рішення, яке у цій справі не є остаточним, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення суми судових витрат ТОВ «Олійникова Слобода» на професійну правничу допомогу із заявлених 18 124,50 грн до 10 000 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» в рівних частках з кожного, що відповідатиме принципам реальності та розумності. Підстави для стягнення цих витрат з державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року представник ТОВ Агрокомплекс «Узин» - Косяк В. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року.

У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року і залишити в силі ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст доводів касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про скасування ухвали суду першої інстанції. Позивачу було відомо про існування наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року на час подання позову і саме він оскаржував цей наказ спершу до адміністративного суду, а потім в порядку цивільного судочинства. Таким чином, обставини незаконності даного наказу були відомі позивач на час розгляду справи, а тому такі не можна вважати нововиявленими обставинами в розмінні статті 423 ЦПК України. Крім того, у позовній заяві позивач не посилався на незаконність наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року як підставу позову. Крім того, Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/10 вказав, що рішення у справі № 357/9440/20 не може бути доказом, оскільки його не існувало на час розгляду справи судом першої інстанції. Також вказував на незаконність та необхідність скасування додаткової постанови Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, яка ухвалена з порушенням норм процесуального права. Просив здійснити перерозподіл судових витрат, а також стягнуті понесені судові витрати в суді касаційної інстанції.

Позиції інших учасників

У жовтні 2022 року представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С. І. надіслала відзив на касаційну скаргу. Вказувала на безпідставність її доводів та законність оскаржуваних постанов Київського апеляційного суду. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У грудні 2022 року представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С. І. надіслала до Верховного Суду клопотання про приєднання до справи доказів на підтвердження понесення ТОВ «Олійникова Слобода» витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суду в розмірі 18 107,85 грн.

У грудні 2022 року представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С. І. подала до суду додаткові пояснення, які просила врахувати при розгляді касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Оліникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційні скарги ТОВ «Олійникова Слобода» залишені без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року та додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2020 року залишені без змін.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого

2021 року скасовано. Позов ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 (справа № 357/9440/20).

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в частині вирішення по суті позову ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року

Апеляційний суд встановив, що Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Ухвалюючи рішення суди виходили з того, що 14 серпня 2015 року та 19 серпня 2015 року ОСОБА_1 уклала з позивачем договори оренди землі, за якими передала йому в оренду на 7 років земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:03:004:0005 та 3220484400:03:004:0066 (що у грудні 2018 року були об`єднані ОСОБА_1 у спірну земельну ділянку), та 02 листопада 2015 року і 03 листопада 2015 року на підставі цих договорів державний реєстратор реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінська Н.П. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на ці земельні ділянки за позивачем. Однак вказані рішення були скасовані 15 березня 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 727/5, прийнятого за колективною скаргою ОСОБА_1 та інших осіб, який на час розгляду цієї справи судом не був скасований. У зв`язку з наявністю наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року суди відмовили у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода», дійшовши висновку, що договори оренди землі не набрали чинності, а їх сторони не набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при укладенні цих договорів, тобто ТОВ «Олійникова Слобода» не набуло права оренди за цими договорами, а тому у позивача відсутнє право оренди спірної земельної ділянки і, як наслідок, відсутнє порушення його прав внаслідок передачі ОСОБА_1 цієї ділянки в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року в частині вирішення по суті позову, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 (справа № 357/9440/20).

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами, ТОВ «Олійникова слобода» посилалося на факт незаконності наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року, що встановлений Київським апеляційним судом у постанові від 25 серпня 2021 року в справі № 357/9440/20. Обставини незаконності наказу Міністерства юстиції України ТОВ «Олійникова Слобода» під час розгляду справи у суді першої інстанції не були відомі заявнику. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 423 ЦПК України).

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню

не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі

№ 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) дійшла висновку про те, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме

це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.

Постанова Київського апеляційного суду 25 серпня 2021 року у справі

№ 357/9440/20, якою визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, є істотною обставиною, оскільки вона має суттєве значення для вирішення позову ТОВ «Олійникова Слобода» у цій справі.

Отже, вказана обставина є нововиявленою, існувала на час розгляду цієї справи, однак про неї не було відомо позивачеві, оскільки вона була встановлена вищезазначеним судовим рішенням у справі № 357/9440/20.

При цьому судові рішення по суті спору мотивовані обставинами, встановленими наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким задоволена колективна скарга громадян, у тому числі ОСОБА_1 , та скасовано рішення про державну реєстрацію прав оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» на належні ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастрові номери 3220484400:03:004:0005 та 3220484400:03:004:0066, які були зареєстровані на підставі договорів оренди від 14 серпня 2015 та 19 серпня 2015 року відповідно, який було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.

Нововиявленою обставиною в цій справі є не постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, а обставина, яку суд встановив у цьому судовому рішенні, тобто незаконність/скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5.Ця обставина є нововиявленою, про яку заявник не знав і не міг знати до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20. При цьому вищезгаданий наказ Міністерства юстиції України, який на підставі рішення суду визнано незаконним і скасовано, не породжує жодних правових наслідків саме з моменту прийняття такого наказу.

Отже, незаконність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яка була визнана постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, є істотною обставиною в цій справі, оскільки її врахування судом першої інстанції під час первісного розгляду справи мало б наслідком ухвалення іншого (протилежного) судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що вказана ТОВ «Олійникова Слобода» незаконність та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, як обставина для перегляду судового рішення, є нововиявленою обставиною.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 09 листопада 2022 року в справі № 357/8110/18, від 25 січня 2023 року в справі № 357/8166/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аргументи касаційної скарги, що обставина незаконності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 була відома позивачу на час розгляду справи, а тому не може бути нововиявленою, є безпідставними. На час розгляду справи даний наказ не був визнаний незаконним, і доказів наявності таких обставин та обізнаність про це позивача, у справі відсутні. Обставина незаконності даного наказу стала відомою сторонам (у тому числі, позивачу) після 25 серпня 2021 року, тобто після її встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили в справі № 357/9440/20. Посилання на те, що рішення у справі № 357/9440/20 не може бути доказом у даній справі також не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови апеляційного суду від 20 липня 2022 року, оскільки нею вирішувалося питання про наявність підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за зазначеними позивачем нововиявленими обставинами.

Відсутні підстави стверджувати, що апеляційний суд у справі, що переглядається, не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду, оскільки у цих постановах, та у справі, що є предметом перегляду, відмінними є, зокрема, встановлені апеляційним судом фактичні обставини на підставі наданих доказів.

Зазначені у касаційній скарзі інші аргументи в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно суб`єктивними судженнями заявника, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі.

Із змісту касаційної скарги, видно, що вона є необґрунтованою в частині доводів щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності постанови Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги заявника в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року не підтвердилися.

Проаналізувавши зміст постанови апеляційного суду від 22 липня 2022 року з точки зору застосування норм права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом постановлено оскаржуване рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі.

Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року підлягає залишенню без змін.

Щодо оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Розподілено судові витрати.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 заяву ТОВ «Олійникова слобода» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова слобода» витрати на професійну правничу допомогу - по 5 000,00 грн з кожного.

Верховний Суд не може погодитися із таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

У статті 265 ЦПК України визначено, що рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У резолютивній частині рішення, крім іншого, зазначаються про розподіл судових витрат.

За частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Додаткові рішення можуть прийматися у тому числі, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

За пунктом 3 частини першої, частиною п`ятою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, або постановити ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.

У частинах першій та другій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, до який в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не передбачено.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи (правова позиція, вкладена у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду: від 24 червня 2020 року в справі № 175/4366/15-ц (провадження № 61-37111св18), від 02 липня 2020 року в справі № 522/24665/16-ц (провадження № 61-46336св18), від 05 серпня 2020 року в справі № 205/1956/19 (провадження № 61-990св20).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 (провадження № К/9901/21650/19) зазначив, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі № 607/6424/20.

Разом із цим, у підпунктах «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України передбачено необхідність зазначення у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку зміни або скасування судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні, ухвалі або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із статтею 270 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду від 20 липня 2022 року про передачу справи для продовження розгляду, складовою якої є додаткова постанова від 03 серпня 2022 року про розподіл судових витрат, не є остаточним вирішенням спору (заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами) по суті, а тому висновки апеляційного суду у додатковій постанові про розподіл судових витрат є передчасними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18).

З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що заява ТОВ «Олійникова Слобода» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ТОВ «Олійникова Слобода» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року не підлягає задоволенню.

Сторони справи не позбавлені права заявляти про стягнення на їх користь понесених ними судових витрат під час розгляду даної справи згідно вимог ЦПК України (у тому числі, понесених у зв`язку з апеляційним/касаційним переглядом справи), та відповідне питання має бути вирішене судами в судових рішеннях, постановлених за результатами розгляду справи (заяви про перегляд за нововиявленими обставинами) по суті (в ухвалі/рішенні суду першої інстанції та постановах/ухвалах судів апеляційної та/або касаційної інстанцій за наслідками його перегляду).

З урахуванням зазначеного, зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, але допущено неправильне застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 03 серпня 2022 року та відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Олійникова Слобода» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ТОВ «Олійникова Слобода» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Касаційна скарга ТОВ Агрофірма «Узин» підлягає задоволенню частково, постанова Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року - залишенню без змін, а додаткова постанова Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені заяви ТОВ «Олійникова Слобода» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ТОВ «Олійникова Слобода» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Постанова Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її зміни або скасування.

Верховний Суд вважає за необхідне скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволені заяви ТОВ «Олійникова Слобода» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ТОВ «Олійникова Слобода» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний суд розглядав касаційну скаргу на постанови апеляційного суду, якими спір (заяву) по суті не вирішено, тому наразі відсутні підстави (є передчасними) для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук