Рішення

від 22.08.2023 по справі 357/8301/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8301/19

Провадження № 8/357/11/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Нізовій А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 в м. Біла Церква заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2020 року по справі № 357/8301/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, за нововиявленими обставинами, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2020 року по справі № 357/8301/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» у справі №.357/8301/19, суд дійшов висновку, що, у зв`язку з існуванням наказу Міністерства юстиції України №727/5 від 15.03.2018 року, Договори оренди землі не набрали чинності, а їх сторони не набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при укладенні цих договорів, тобто Товариство не набуло право оренди за цими договорами, а тому у позивача відсутнє право оренди спірної земельної ділянки і, як наслідок, відсутнє порушення його прав внаслідок передачі ОСОБА_1 цієї ділянки в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин». При цьому, вважає, що якби на час ухвалення рішення у цій справі наказ Міністерства юстиції України №727/5 від 15.03.2018 року був визнаний незаконним і скасований у судовому порядку або взагалі не існував, то суд дійшов би до протилежних висновків та задовольнив позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода». Зазначає, що 25.08.2021 року, після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням в даній справі Київський апеляційний суд прийняв постанову у справі № 357/9440/20, якою скасував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2021 року у цій справі та ухвалив нове рішення, яким, зокрема, визнав незаконним і скасував наказ Міністерства № 727/5 від 15.03.2018 року, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди позивача на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:03:004:0005, 3220484400:03:004:0066 за Договорами оренди землі. Вважає, що цей наказ на момент ухвалення судового рішення не мав жодних правових наслідків для дійсності Договорів оренди землі і права оренди позивача, що виникло на підставі цих договорів, тобто обставина його незаконності і недійсності існувала під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції. При цьому, про її існування ані ТОВ «Олійникова Слобода», ані іншим учасникам справи не було і не могло бути відомо під час розгляду справи, адже на цей момент наказ Міністерства № 727/5 від 15.03.2018 року ще оскаржувався в судовому порядку і справа № 357/9440/20 за позовом товариства про визнання його незаконним і скасування перебувала на розгляді у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області, і ця обставина, як вже було зазначено вище, була виявлена і встановлена Київським апеляційним судом після ухвалення судового рішення у цій справі, 25.08.2021 року під час прийняття постанови у справі № 357/9440/20. Вважає, що наведене свідчить про те, що недійсність наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15.03.2018 року у результаті визнання його незаконним і скасування постановою Київського апеляційного суду від 25.08.2021 року у справі № 357/9440/20 має усі ознаки нововиявлених обставин, визначені у п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, та є підставою для перегляду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2020 року у справі №357/8301/19 за нововиявленими обставинами у порядку, визначеному Главою З ЦПК України. А тому, просить суд задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2020 року у справі № 357/8301/19 за нововиявленими обставинами; скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2020 року у справі № 357/8301/19; ухвалити нове рішення у справі № 357/8301/19, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин" та державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни у повному обсязі; вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 02 листопада 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «Олійникова Слобода» про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишено без змін.

26 травня 2023 року матеріали цивільної справи були отримані суддею та призначено судове засідання на 27.07.2023 року.

В судовому засіданні 27 липня 2023 року клопотання представника відповідача 2 - адвоката Червінчика Є.Е., було задоволено та відкладено розгляд справи до 22.08.2023 року.

Позивач в судове засідання представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлені належні. 16.08.2023 року судом отримано клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, заяви та клопотання до суду не надходили, причини неявки суду невідомі.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» в судове засідання представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, заяви та клопотання до суду не надходили, причини неявки суду невідомі.

Відповідач Державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна в судове засідання не з`явилася, представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, заяви та клопотання до суду не надходили, причини неявки суду невідомі.

Зважаючи на те, що відповідно до ч.1 ст. 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами та, оскільки неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є повними та достатніми для її розгляду, суд вважає за можливе заяву ТОВ «Олійникова Слобода» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, розглянути за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 29.09.2020 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.03.2021 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 29.09.2020 року залишено без змін.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, в тому числі істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.

Як на підставу для перегляду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2020 року у справі №357/8301/19 за нововиявленими обставинами, заявник посилається на постанову Київського апеляційного суду 25.08.2021 року у справі № 357/9440/20, яким визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15.03.2018 року.

Отже, вказана обставина є нововиявленою, існувала на час розгляду цієї справи, однак про неї не було відомо позивачеві, оскільки вона була встановлена вищезазначеним судовим рішенням у справі № 357/9440/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) дійшла висновку про те, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.

Відповідо до ч.3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянки площею 2,2800 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3220484400:03:004:0005, розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області /а.с. 16-17/ та земельна ділянка площею 2,280 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3220484400:03:004:0066, розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

14 серпня 2015 року між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н , за яким остання передала позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,2800 га з кадастровим номером: 3220484400:03:004:0005 та 19 серпня 2015 року між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н , за яким остання передала позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,280 га з кадастровим номером: 3220484400:03:004:0066 Зазначені договори було укладено строком на 7 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1577,34 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 (двісті) гривень, в разі смерті Орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 (п`ятсот) гривень або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 2 роки за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 37 договору оренди ці договори набирають чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

02.11.2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінська Н.П. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484400:03:004:0005 за позивачем за індексним номером 25760331, а 03.11.2015 року - рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484400:03:004:0066 за позивачем за індексним номером 25812697 .

Також, судом встановлено, що наказом МЮ України № 729/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, в тому числі ОСОБА_1 , та серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» на належні ОСОБА_1 земельні ділянки кадастровий номер 3220484400:03:004:0005 та 3220484400:03:004:0066, яке було зареєстроване на підставі договорів оренди від 14 серпня 2015 року та 19 серпня 2019 року відповідно. Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ «Олійникова Слобода» стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ТОВ «Олійникова Слобода» були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій та інше.

Скасування іншого речового права ТОВ «Олійникова Слобода» на вищезазначені земельні ділянки здійснено державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіним О.В. 15.03.2018 року, індексний номер рішення: 40127608 .

Судом також встановлено, що 05.03.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» було укладено договори оренди цих же земельних ділянок №б/н; рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:004:0005, індексний номер: 40132963 від 15.03.2018, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. та на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:004:0066, індексний номер: 40136606 від 15.03.2018, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю.

27 липня 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі №б/н від 05.03.2018 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

04.12.2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договори про розірвання укладених між ними договорів оренди землі від 05.03.2018 року

Встановлено, що 13.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0005, індексний номер рішення: 44582195 та земельної ділянки 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0066, індексний номер рішення: 44581959, підстава: об`єднання об`єктів нерухомого майна, заява про на об`єднання земельних ділянок, серія та номер: 3135, виданий 30.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дерун К.А.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснила об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:03:004:0005 та кадастровим номером 3220484400:03:004:0066, в одну - площею по 4,5599 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0076. 13.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на сформовану внаслідок об`єднання спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 , що підтверджується листом міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області №178/121-19 від 04.07.2019.

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номерам 3220484400:03:004:0076 загальною площею 4,5599 га /а.с. 69/.

13.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за 3220484400:03:004:0076, індексний номер 44596327.

18.04.2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» направило ОСОБА_1 пропозицію (Оферту) про внесення змін до договору оренди землі №б/н від 14.08.2015 року, в якій посилаючись на істотні зміни договору оренди вважає, що є підстави для внесення змін в частині, що ідентифікують об`єкт оренди, а саме: кадастрового номеру та площі орендованої земельної ділянки, сформованої внаслідок об`єднання земельних ділянок, які була першочергово передані в оренду підприємству; документів, які підтверджують право власності орендодавця на таку земельну ділянку; нормативної грошової оцінки земельної ділянки та залежного від неї розміру орендної плати. Відповіді на зазначену пропозицію (оферту) товариство не отримало.

У вересні 2020 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просило визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, судом було відкрито провадження у справі № 357/9440/20.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2021 року у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України №727/5 від 15.03.2018 року відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, позов ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року. Стягнути з МЮ України, на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судовий збір у розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 357/9440/20 (провадження 61-15073св21), постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в частині вирішення по суті позову ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року - залишено без змін, а в частині стягнення судового збору та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про розподіл судових витрат.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди від 14.08.2015 року та 19.08.2015 року) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договорів оренди) було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

05 грудня 2019 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року (далі - Закон № 340-IX), частину першу статті 14 Закону України «Про оренду землі» викладено в іншій редакції: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договорів оренди від 14.08.2015 року та 19.08.2015 року) були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; 4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; 5) умови збереження стану об`єкта оренди; 6) умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; 7) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; 9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 10) відповідальність сторін; 11) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону було підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі могли бути зазначені інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення оспорюваного договору оренди від 10 грудня 2018 року) були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі могли зазначатися інші умови.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX абзац третій частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» доповнено умовою про дату укладання договору оренди.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди).

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX частину першу статті 19 Закону України «Про оренду землі» доповнено вимогою, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.

Можна зробити висновок, що на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі.

На час укладення договорів оренди від 14.08.2015 року та від 19.08.2015 року стаття 6 Закону України «Про оренду землі» передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди від від 14.08.2015 року та від 19.08.2015 року) передача об`єкта оренди орендарю здійснювалася орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VIII) передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX частину першу статті 19 Закону України «Про оренду землі» доповнено нормою про те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) зазначено, що оскільки моменти укладення договору оренди землі та набрання ним чинності збігалися, то моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьої статті 640 ЦК України (до 01 січня 2013 року), вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.

У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі» (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Отже, договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди і виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації.

Судом встановлено, що 14 серпня 2015 року між ТОВ «Ім.Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменовано на ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н , за яким остання передала позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,2800 га з кадастровим номером: 3220484400:03:004:0005 та 19 серпня 2015 року між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н , за яким остання передала позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,280 га з кадастровим номером: 3220484400:03:004:0066.

Відповідно до пункту 37 прикінцевих положень договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Речове право на спірні земельні ділянки за позивачем згідно з договором оренди землі від 14.08.2015 року було зареєстровано 02.11.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінська Н.П (рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 25760331) та згідно з договором оренди від 19.08.2015 року було зареєстровано 03.11.2015року державним реєстратором Реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінська Н.П (рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 25812697)

Зазначені рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5.

25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду у справі № 357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку. Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в цій частині залишено без змін.

Унаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 право оренди позивача за договороми оренди землі від 14.08.2015 року та 19.08.2015 року є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірні земельні ділянки (02.11.2015 року та 03.11.2015 року), оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновків про те, що 7-річний строк дії первинних договорів оренди розпочався з 14.08.2015 року та 19.08.2015 року та сплинув 14.08.2022 року та 19.08.2022 року, і що на момент укладення оскарженого договору оренди від 10.12.2018 року - був чинним первинний договір оренди.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.

Також відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), повідомивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 33 вищевказаного Закону про оренду землі передумовами виникнення переважного права на поновлення є: закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі; належне виконання договору орендарем; наявність інших осіб, які виявили намір укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки.

За змістом частини четвертої статті 33 Закону про оренду землі, умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами.

Водночас предмет регулювання статті 33 Закону про оренду землі не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за смислом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.

Аналіз змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини друга-п`ята статті 33 Закону про оренду землі); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону про оренду землі).

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження №14-72цс21).

Як вже зазначалось, за обставинами цієї справи, ОСОБА_1 уклала спірний договір оренди від 10 грудня 2018 року з ТОВ «Агрокомплекс «Узин», за яким було зареєстроване право оренди, ще до закінчення строку дії первинних договорів оренди з ТОВ «Олійникова Слобода» від 14.08.2015 року та 19.08.2015 року та до вичерпання встановленого первинним договором оренди строку для повідомлення первинним орендарем про своє бажання скористатись переважним правом щодо укладення цього договору оренди на новий строк.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (постанова від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, пункт 66).

У постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря, якщо на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити (пункти 46.3, 46.4 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

За таких умов, якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вже вказувала Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, пункти 6.12, 6.14).

Судове рішення про визнання відсутнім права відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження №14-72цс21).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).

З огляду на вищевикладене належним способом захисту переважного права орендаря - ТОВ «Олійникова Слобода» є вимога про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі № 357/ 7734/18.

Враховуючи вищевказане, державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М.О. не є належним відповідачем у даній справі, а тому в позові в цій частині слід відмовити, як заявленого до неналежного відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2020 року підлягає частковому задоволенню, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2020 року по справі № 357/8301/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Відповідно до ст.141 ЦПК України понесені судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст.137,141, 265, 273, 423-429 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2020 року - скасувати, ухвалити новее судове рішення.

Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Б. І. Кошель