Ухвала
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 465/5090/21
провадження № 61-5622ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-Будівельна Група «Моноліт»</a>, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арніка» про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
11 квітня 2023 року представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у вказаній справі, яка була отримана судом 19 квітня 2023 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає в повній мірі вимогам статті 392 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Оскаржуючи в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду за результатами його апеляційного перегляду, заявник посилається як на підставу касаційного оскарження на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Так узагальнене посилання заявника на норму законодавства не є належним виконанням пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Суд касаційної інстанції в порядку виконання вимог статей 400, 409 ЦПК України за результатами касаційного перегляду судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі має надати аналіз діям судів попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень, а також надати правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга не містить посилань на те, яку норму права неправильно застосовано чи порушено судами попередніх інстанцій та нормативно-правового обґрунтування такої підстави. Заявником зазначено, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте це не є належним виконанням вимог процесуального закону щодо оформлення касаційної скарги в частині зазначення та обґрунтування підстави касаційного оскарження.
Формальне посилання в касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження на пункт 3 частин другої статті 389 ЦПК України не є належним виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, оскільки заявником не зазначено яку саме норму(и) права неправильно на його переконання застосували суди попередніх інстанцій та нормативно-правове обґрунтування того, в чому заявник вбачає неправильність застосування цієї норми права судами.
Всі доводи касаційної скарги зводяться до обґрунтування незгоди з оцінкою судів попередніх інстанцій доказів та встановлення обставин справи.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та в контексті вимог статей 185, 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вищевказаних недоліків, а саме для надання нової редакції касаційної скарги з врахуванням вимог цієї ухвали.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 27.04.2023 |
Оприлюднено | 01.05.2023 |
Номер документу | 110515264 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: усунення перешкод у користуванні майном |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Петров Євген Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні