Ухвала

від 27.04.2023 по справі 465/5090/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 465/5090/21

провадження № 61-5622ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-Будівельна Група «Моноліт»</a>, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арніка» про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2023 року представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у вказаній справі, яка була отримана судом 19 квітня 2023 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає в повній мірі вимогам статті 392 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Оскаржуючи в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду за результатами його апеляційного перегляду, заявник посилається як на підставу касаційного оскарження на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так узагальнене посилання заявника на норму законодавства не є належним виконанням пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції в порядку виконання вимог статей 400, 409 ЦПК України за результатами касаційного перегляду судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі має надати аналіз діям судів попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень, а також надати правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга не містить посилань на те, яку норму права неправильно застосовано чи порушено судами попередніх інстанцій та нормативно-правового обґрунтування такої підстави. Заявником зазначено, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте це не є належним виконанням вимог процесуального закону щодо оформлення касаційної скарги в частині зазначення та обґрунтування підстави касаційного оскарження.

Формальне посилання в касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження на пункт 3 частин другої статті 389 ЦПК України не є належним виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, оскільки заявником не зазначено яку саме норму(и) права неправильно на його переконання застосували суди попередніх інстанцій та нормативно-правове обґрунтування того, в чому заявник вбачає неправильність застосування цієї норми права судами.

Всі доводи касаційної скарги зводяться до обґрунтування незгоди з оцінкою судів попередніх інстанцій доказів та встановлення обставин справи.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та в контексті вимог статей 185, 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вищевказаних недоліків, а саме для надання нової редакції касаційної скарги з врахуванням вимог цієї ухвали.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров