Ухвала

від 28.04.2023 по справі 541/1364/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 541/1364/22

провадження № 61-5410ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії», ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Галінкін Валерій Феліксович, на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 1 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмили Василівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Л. В., приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Одночасно ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони її відчуження до набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області

від 18 липня 2022 року заяву задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 шляхом заборони її відчуження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 1 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 18 липня 2022 року - без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року та постановою Полтавського апеляційного суду від 1 березня 2023 року, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Галінкін В. Ф., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду

від 1 березня 2023 року, обґрунтоване отриманням копії постанови17 березня 2023 року.На підтвердження зазначеного заявником додано скріншот електронної поштової скриньки.

Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, щовказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень підтверджена наданим доказом, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.

Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ОСОБА_2 строку на касаційне оскарженняухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 1 березня 2023 року.

Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Підставою касаційного оскарження ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 1 березня 2023 року заявник визначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Вказує, що накладення арешту на майно та заборона його відчуження позбавляє заявника права мирно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Зауважує, що відсутність майнового спору щодо нерухомого майна унеможливлює застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту. Зазначає, що позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а судом не надано належної оцінки вказаним обставинам. Судом не наведено обґрунтованих мотивів, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Крім того, вказує, що заява позивача про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Постановляючи ухвалу і задовольняючи заяву, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області виходив з існування спору між сторонами щодо володіння житловим приміщенням. Також судом враховано наявність позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд вважав, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Суд вважав співмірними обрані позивачем види забезпечення позову із заявленими нею вимогами.

З висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для забезпечення позову суд апеляційної інстанції погодився і не встановив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що у липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Л. В., приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову вказувала, що з 8 лютого 2005 року вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д. В.

27 березня 2007 року ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 99-М, за умовами якого ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 49 245 доларів США з терміном повернення до 26 березня 2022 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором цього ж дня ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 99-М, предметом якого є квартира

АДРЕСА_1 .

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 березня 2011 року стягнено солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 511 027,17 грн у відшкодування заборгованості за кредитним договором, а також стягнено зі ОСОБА_3 127 756,79 грн штрафу за порушення умов іпотечного договору.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 лютого 2016 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 99-М від 27 березня 2007 року в розмірі 4 103 533,87 грн звернено стягнення на квартиру

АДРЕСА_1 шляхом продажу її на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, що буде визначена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; передано вказану квартиру в управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до моменту її реалізації.

10 жовтня 2019 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» за результатами відкритих електронних торгів (аукціону) укладено договір про відступлення прав вимоги, зокрема і за кредитним договором № 99-М від 27 березня 2007 року, іпотечним договором № 99-М від 27 березня 2007 року та договором поруки № 99-М від 27 березня 2007 року, укладеними ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 вересня 2020 року замінено стягувача у виконавчому листі, виданого на примусове виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 березня 2011 року, з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс».

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року скасовано ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 квітня 2021 року про видачу дублікатів виконавчих листів та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» про видачу дублікатів виконавчих листів, виданих на примусове виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 березня 2011 року, та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20 червня 2022 року встановлено, що власником спірного об`єкта нерухомого майна (квартири) є ОСОБА_2 .

Одночасно з поданням позову ОСОБА_1 заявила про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру

АДРЕСА_1 та заборонити її відчуження до набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказала, що предметом поданого нею позову є п`ятикімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 93,8 кв.м, житловою площею 60,2 кв.м, власником якої є ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 7 липня 2021 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л. В.

Вважала, що ОСОБА_2 набув право власності на квартиру безпідставно, придбавши її в особи, яка не мала права відчужувати майно.

Зазначила, що ОСОБА_2 є власником вказаної квартири, тому існує висока ймовірність того, що він не позбавлений права в будь-який момент здійснити відчуження належного йому майна на користь третіх осіб, що утруднить або взагалі зробить неможливим виконання можливого рішення суду.

Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами виник спір щодо права власності на квартиру.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони його відчуження суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованим і співмірним із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи наведені обставини та вимоги законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність застосування таких видів забезпечення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Твердження заявника про ненаведення судом обґрунтованих мотивів, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

Види забезпечення позову, які застосовані судом першої інстанції, є співмірними заявленим позовним вимогам.

На думку заявника накладення арешту на майно та заборона його відчуження позбавляє його права мирно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, проте касаційний суд зауважує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним.

Доводи заявника про те, що відсутність майнового спору щодо нерухомого майна унеможливлює застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту, відхиляються касаційним судом, оскільки однією з вимог ОСОБА_1 є витребування квартири АДРЕСА_1 .

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції не застосував зустрічне забезпечення, відхиляються касаційним судом, оскільки частиною третьою статті 154 ЦПК України визначені випадки, існування яких зобов`язує суд застосовувати зустрічне забезпечення. У даній справі передбачені процесуальним законодавством випадки судом не встановлені.

Отже, посилання касаційної скарги на незастосування судом зустрічного забезпечення не є підставою для скасування судових рішень, оскільки підстав, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення немає.

З урахуванням предмета позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборону її відчуження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у

державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Галінкін В. Ф., на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 1 березня 2023 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Галінкін В. Ф., на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 1 березня 2023 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 1 березня 2023 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Галінкін Валерій Феліксович, на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 1 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмили Василівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук