Постанова

від 19.04.2023 по справі 357/8188/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 357/8188/19

провадження № 61-9112св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року в складі судді Кошеля Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в складі колегії суддів Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі також - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі також - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 17 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменовано на ТОВ «Олійникова Слобода», укладено договір оренди землі № 13. За цим договором ОСОБА_1 передала позивачу в оренду земельну ділянку, площею 2,40 га, з кадастровим номером 3220484400:01:004:0011, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років.

05 вересня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. було проведено державну реєстрацію права оренди позивача на дану земельну ділянку на підставі рішення за індексним номером 5623310. Протягом усього часу дії договору оренди позивач користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ «Олійникова Слобода» права користування земельною ділянкою за договором оренди.

За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, наказом останнього № 727/5 від 15 березня 2018 року скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:004:0011 за ТОВ «Олійникова Слобода». 05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди цієї земельної ділянки. ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним. 04 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» було укладено договір про розірвання зазначеного договору оренди від 05 березня 2018 року. ОСОБА_1 на підставі власної заяви, посвідченої 30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А., здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:004:0011 на дві - площею по 1,20 га кожна з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0029 та 3220484400:01:004:0030. 13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1

10 грудня 2018 року ОСОБА_2 уклала договір оренди земельних ділянок № б/н, за яким передала в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин» земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0029 та 3220484400:01:004:0030. 13 грудня 2018 року державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди не спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Позивач вважав, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:004:0011, що виникло на підставі договору оренди, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність, договір оренди є дійсним, а тому права ТОВ «Олійникова Слобода» як законного орендаря підлягають судовому захисту.

Позивач просив: визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, вчинений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0029 та 3220484400:01:004:0030; скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію права оренди цих земельних ділянок; витребувати із незаконного володіння ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0029 та 3220484400:01:004:0030; внести зміни до договору оренди землі № 13 від 17 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції, як зазначено у позовній заяві, в тому числі акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Оліникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2021 року стягнуто з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційні скарги ТОВ «Олійникова Слобода» залишені без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2021 року - без змін. Розподілено судові витрати.

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У вересні 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року.

Заява мотивована тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода». Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з існуванням наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року договір оренди земельної ділянки не набрав чинності, а його сторони не набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при укладенні цього договору, тобто ТОВ «Олійникова Слобода» не набуло право оренди за цим договором, а тому у позивача відсутнє право оренди спірних земельних ділянок і, як наслідок, відсутнє порушення його прав внаслідок передачі ОСОБА_1 цих ділянок в оренду ТОВ «Агрокомплекс «Узин».

Після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням, у справі № 357/9440/20 25 серпня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою скасував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2021 року у цій справі та ухвалив нове рішення, яким, зокрема, визнав незаконним і скасував наказ Міністерства № 727/5 від 15 березня 2018 року, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди позивача на земельну ділянку, яка належала відповідачу ОСОБА_1 за договором оренди землі. Обставина незаконності та недійсності наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року є істотною і має вирішальне значення для цієї справи.

Наказ № 727/5 від 15 березня 2018 року внаслідок його скасування у судовому порядку не породжує жодних правових наслідків з моменту його прийняття Міністерством юстиції України. Цей наказ на момент ухвалення судового рішення не мав жодних правових наслідків для дійсності договору оренди землі і право оренди позивача, що виникло на підставі цього договору, тобто обставина його незаконності і недійсності існувала під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції. При цьому, про її існування ані ТОВ «Олійникова Слобода», ані іншим учасникам справи не було і не могло бути відомо під час розгляду справи, адже на цей момент наказ № 727/5 від 15 березня 2018 року ще оскаржувався в судовому порядку і справа № 357/9440/20 перебувала на розгляді у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області. Ця обставина, як вже було зазначено, була виявлена і встановлена Київським апеляційним судом після ухвалення судового рішення у цій справі 25 серпня 2021 року.

Недійсність наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року у результаті визнання його незаконним та скасування постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в справі № 357/9440/20 має усі ознаки нововиявлених обставин, визначені у пункті 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та є підставою для перегляду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року. Нововиявленою обставиною у цій справі є саме встановлений Київським апеляційним судом у постанові від 25 серпня 2021 року факт незаконності наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року, а не факт прийняття цієї постанови і не сама постанова.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «Олійникова Слобода» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Розподілено судові витрати.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається заявник ТОВ «Олійникова Слобода» як на нововиявлені, не спростовують факти, покладені в основу судового рішення і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом в судовому рішенні, що переглядається. Станом на день ухвалення рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 29 вересня 2020 року наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року був чинний. Посилання заявника на постанову Київського апеляційного суду 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, яким визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» залишено без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року - без змін. Розподілено судові витрати.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви

ТОВ «Олійникова Слобода» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом дотримано вимоги процесуального права. Суд вважав, що заявникові слід розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини. Заявнику було відомо про наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року ще у квітні 2018 року і з цього часу він оскаржує даний наказ у суді. Наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, а є новими обставинами, тому вони не можуть бути підставами для перегляду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від14 січня 2021 рокуза нововиявленими обставинами. Також суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на оплату професійної правничої допомоги, розмір яких встановлений сторонами договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») - Тетеря С. І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року.

У касаційній скарзі вона просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст доводів касаційної скарги

Касаційна скарга ТОВ «Олійникова Слобода» мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що нововиявленою обставиною у цій справі є недійсність та незаконність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5, що встановлено постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, а не саме судове рішення. Не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування статті 423 ЦПК України у подібних правовідносинах, згідно з якими нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд. Вважає цю обставину нововиявленою, про яку на час розгляду справи товариство не знало і не могло знати. Наказ Міністерства юстиції України був підставою для відмови у позові і якби його не було, чи він був би раніше скасований, то і рішення суду було б іншим. Існує численна відповідна цим обставинам судова практика Верховного Суду, яку суди не врахували.

Позиції інших учасників

У жовтні 2022 року представник ТОВ Агрокомплекс «Узин» - адвокат Косяк В. М. надіслав до суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода», у якому зазначено, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

У грудні 2022 року представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С. І. подала до суду додаткові пояснення, які просила врахувати при розгляді касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2021 року стягнуто з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційні скарги ТОВ «Олійникова Слобода» залишені без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2021 року - без змін. Розподілено судові витрати.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого

2021 року скасовано. Позов ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 (справа № 357/9440/20).

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в частині вирішення по суті позову ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Як видно із справи, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Оліникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Ухвалюючи рішення суди виходили з того, що 17 червня 2013 року ОСОБА_1 уклала з позивачем договір оренди землі № 13, за яким передала йому в оренду на десять років земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:004:0011 (що у грудні 2018 року була розділена на спірні земельні ділянки), та 05 вересня 2013 року на підставі цього договору державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за позивачем. Однак вказане рішення було скасоване 15 березня 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 727/5, прийнятого за колективною скаргою ОСОБА_1 та інших осіб, який на час розгляду цієї справи судом не був скасований. У зв`язку з наявністю наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року суди відмовили у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода», дійшовши висновку, що договір оренди землі № 13 не набрав чинності, а його сторони не набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при укладенні цього правочину, тобто ТОВ «Олійникова Слобода» не набуло права оренди за цим договором, а тому у позивача відсутнє право оренди спірних земельних ділянок (сформованих внаслідок поділу) і, як наслідок, відсутнє порушення його прав внаслідок передачі ОСОБА_1 цих ділянок в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року в частині вирішення по суті позову, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 (справа № 357/9440/20).

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року за нововиявленими обставинами, ТОВ «Олійникова слобода» посилалося на факт незаконності наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року, що встановлений Київським апеляційним судом у постанові від 25 серпня 2021 року в справі № 357/9440/20. Обставини незаконності наказу Міністерства юстиції України ТОВ «Олійникова Слобода» під час розгляду справи у суді першої інстанції не були відомі заявнику. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 423 ЦПК України).

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню

не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, що підтверджують нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі

№ 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) дійшла висновку про те, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме

це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, надану судом у такому рішенні.

Постанова Київського апеляційного суду 25 серпня 2021 року у справі

№ 357/9440/20, якою визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, є істотною обставиною, оскільки вона має суттєве значення для вирішення позову ТОВ «Олійникова Слобода» у цій справі.

Отже, вказана обставина є нововиявленою, існувала на час розгляду цієї справи, однак про неї не було відомо позивачеві, оскільки вона була встановлена вищезазначеним судовим рішенням у справі № 357/9440/20.

Судові рішення по суті спору у даній справі мотивовані обставинами, встановленими наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким задоволена колективна скарга громадян, у тому числі ОСОБА_1 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:004:0011, зареєстроване на підставі договору оренди № 13 від 17 червня 2013 року). Цей наказ скасований постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.

Нововиявленою обставиною в цій справі є не постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, а обставина, яку суд встановив у цьому судовому рішенні, тобто незаконність/скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5.Ця обставина є нововиявленою, про яку заявник не знав і не міг знати до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20. При цьому даний наказ Міністерства юстиції України, що визнаний незаконним і скасований на підставі рішення суду, не породжує жодних правових наслідків з моменту прийняття.

Отже, незаконність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, визнана постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, є істотною обставиною в цій справі, оскільки її врахування судом першої інстанції під час первісного розгляду справи мало б наслідком ухвалення іншого (протилежного) судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 09 листопада 2022 року в справі № 357/8110/18, від 25 січня 2023 року в справі № 357/8166/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про те, що вказана

ТОВ «Олійникова Слобода» незаконність та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, як обставина для перегляду судового рішення, не є нововиявленою обставиною.

Верховний Суд не може прийняти рішення про перегляд та скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року за нововиявленими обставинами, оскільки це виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Так, згідно з частиною першою статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються

у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, а справу передати до суду першої інстанції, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами якого подано заяву, на новий розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює по суті спору, тому наразі відсутні підстави (є передчасними) для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» задовольнити частково.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук