Рішення

від 11.04.2023 по справі 752/2264/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/2264/22

Провадження № 2/752/2007/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.04.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Луценко А.В.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Харчука В.В.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року позивач ОСОБА_2 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ОСОБА_2 з 01.08.2013 працював льотчиком-спостерігачем Чернігівського авіа відділення в ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів». З 11.08.2016 позивача було звільнено із займаної посади згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України. Позивач зазначає, що у день звільнення повний розрахунок проведено не було. З січня 2016 відповідач припинив виплачувати позивачу заробітну плату. При цьому, позивач продовжував працювати і виконувати свою трудову діяльність.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 25277,05 грн., зобов`язати відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки у розмірі 11215,13 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.02.2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

У грудні 2022 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки з 11.08.2016 по 12.12.2022 у розмірі 348545,61 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання з`явився представник позивача, який просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмовому відзиві.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлені та підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами наступні факти.

Відповідно до наказу Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» № 82/к. від 27.08.2013 ОСОБА_2 01.08.20136 прийнято на посаду льотчика-спостерігача Полтавського авіавідділення, з посадовим окладом згідно штатного розпису.

11.08.2016 ОСОБА_2 звільнено з посади льотчика-спостерігача за переведенням для подальшої роботи в Державному підприємстві «Лісогосподарчий іноваційно-аналітичний центр» згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується Наказом Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» № 48/к. від 10.08.2016.

У відповідності з положеннями частини другої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої-другої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).

За вимогами частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону- суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Стаття 115 Кодексу законів про працю України та стаття 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Пунктом 2 Наказу Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» № 48/к. від 10.08.2016 встановлено, члену комісії з припинення ДП «Укравіабаза» ( ОСОБА_3 ) провести повний розрахунок з ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства та виплатити йому грошову компенсацію за 25 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01.08.2013 по 11.08.2016.

Відповідно до п. 1 наказу Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» № 222 від 29.04.2016 «Про припинення Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» припинити ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр».

Наказом ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» № 17 від 29.06.2016 встановлено з 01.07.2016 до 30.12.2016 простій у роботі державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів».

Згідно довідки ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» № 290 від 23.12.2016, виданої ОСОБА_2 вбачається, що останній працював у Державному підприємстві «Українська державна база авіаційної охорони лісів» на посаді льотчик-спостерігач. Посадовий оклад становить 2784 грн і нарахована заробітна плата за останні вісім місяців становить 22283,74 грн., а саме: за січень 2016 - 1060,89 грн., лютий 2016 - 2748,79 грн, за березень 2016 - 2784,00 грн, за квітень 2016 - 2923,20 грн, за травень 2016 - 2923,20 грн, за червень 2016 - 2878,25 грн, за липень 2016 - 1951,70 грн, за серпень 2016 - 5013,71 грн.

Відповідно до бухгалтерських розрахунків, після утримання податків, зборів та обов`язкових платежів, позивачу належало до виплати - 17839,57 грн., оскільки податок на дохід складав - 3887,07 грн., профспілкові внески - 222,84 грн, військовий збір - 334,26 грн.

Однак, в день звільнення позивача 11.08.2016 року, відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи та з урахуванням наданих представником відповідача пояснень, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з січня 2016 по серпень 2016 у розмірі 17839,57 грн.

Щодо вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки, суд зазначає наступне.

Згідно практики, викладеної п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Середній заробіток за період затримки розрахунку розраховується відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, а саме нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

Відповідно до довідки державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» № б/н від 21.06.2022 заробітна плата за попередні два місяці, що передували звільненню складалися: у травні 2016 - 2923,20 грн, у червні 2016 - 2878,25 грн, середньоденна заробітна плата за одни робочий день складає: 152,67 грн.

Сума середнього заробітку за період затримки з 11.08.2016 по 11.04.2023 року складає дні, тобто сума середнього заробітку за період затримки складає: 1683 дні * 152,67 = 256943,61 грн.

Суд вважає, що невиплата розрахункових коштів при звільненні позивача мала місце з вини роботодавця.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи 26 червня 2019 року справу №761/9584/15-ц, прийшла до правового висновку щодо зменшення суми відшкодування, визначеного позивачу відповідно до ст.117 КЗпП України. Зокрема, в постанові зазначено, що відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України, його положення застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Вимоги щодо виплати середнього заробітку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, це свого роду відшкодування завданої майнової шкоди. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Метою законодавчого регулювання механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, задовольнити частково вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки, а саме: з 11.08.2016 по 12.12.2022 у розмірі 256943,61 грн., оскільки така сума відповідає вимогам розумності і справедливості.

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі пункту 2 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

За таких обставин рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць у сумі 2878,25 грн підлягає негайному виконанню з відрахуванням обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

З частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в дохід держави судового збору у розмірі 2569,93 грн пропорційно до задоволеної частини вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по виплаті заробітної плати, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про стягнення заборгованості по заробітній платі- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів»(ідентифікаційний код: 16392798, місцезнаходження: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 1) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з січня 2016 по серпень 2016 у розмірі 17839 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять дев?ять) грн. 57 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів»(ідентифікаційний код: 16392798, місцезнаходження: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 1) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.08.2016 по 12.12.2022 у розмірі 256943 (двісті п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 61 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів»(ідентифікаційний код: 16392798, місцезнаходження: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 2569 (дві тисячі п?ятсот шістдесят дев?ять) грн 93 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів»(ідентифікаційний код: 16392798, місцезнаходження: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 1) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев?ятсот дев?яносто дві) грн 40 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, а саме у розмірі 2878(дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 25 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Ю.Ю. Мазур