Постанова

від 27.04.2023 по справі 640/13053/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/13053/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Маруліна Л.О.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Інвестспецкомплекс» до відокремленого підрозділу ДПС Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Державної податкової служби України про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Інвестспецкомплекс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВП «Інвестпецкомплекс») звернулося до суду з адміністративним позовом до відокремленого підрозділу ДПС Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідачі, ГУ ДПС у Черкаській області, ДПС України) в якому просило

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області №0058995012 від 09.04.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України №29265/6/99-99-11-06-01-25 від 27.06.2019 року про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області №0058995012 від 09.04.2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0058995012 від 09.04.2019 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач - ГУ ДПС у Черкаській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційних скарг, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у Черкаській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Виробниче підприємство «Інвестспецкомплекс» та ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області (правонаступники ГУ ДФС у Черкаській області та ГУ ДПС у Черкаській області) укладено Договір від 19.12.2016 року №191220161 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Позивачем неодноразово надсилалися до електронної реєстрації податкові накладні, в реєстрації яких, податковим органом було відмовлено з підстав: «Відсутній укладений з платником договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору», що підтверджується відповідними квитанціями.

З метою усунення перешкод у реєстрації податкових накладних в електронному вигляді, позивач вживав заходи щодо усунення вказаних у відмовах недоліків, ТОВ «ВП «Інвестспецкомплекс» 25.09.2018 року звернулось до ГУ ДФС у Черкаській області із скаргою на неправомірні діяння службових осіб ГУ ДФС у Черкаській області, яку мотивовано наявністю Договору від 19.12.2016 року №191220161 про визнання електронних документів, укладеного між ТОВ «ВП «Інвестпецкомплекс» та ДПІ у м. Черкаси ГУ ДФС у Черкаській області, та в якій позивач просить відновити прийняття електронних документів від ТОВ «ВП «Інвестспецкомплекс».

У відповідь на вказану скаргу, листом вих.№43899/23-00-10-0116 від 22.10.2018 року ГУ ДФС у Черкаській області повідомлено про тимчасове призупинення договору про визнання електронних документів ТОВ «ВП «Інвестспецкомплекс», у зв`язку з не встановленням за місцезнаходження платника податків.

12.03.2019 року ГУ ДФС у Черкаській області проведено камеральну перевірку платника податку ТОВ «ВП «Інвестспецкомплекс».

За результатами вищевказаної перевірки складено акт від 12.03.2019 року №1373/23-00-50-12-007/32583773 про результати камеральної перевірки порушення граничних строків реєстрації податкових накладних (далі також - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасної реєстрації податкових накладних у кількості 331 на загальну суму штрафних санкцій 24 587, 45 грн.

На підставі висновків акта перевірки 09.04.2019 року, ГУ ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0058995012 про сплату грошового зобов`язання за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у сумі штрафу 24 596, 73 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР).

Не погодившись оскаржуваним ППР, позивачем подано скаргу до ДФС України від 03.05.2019 року про скасування оскаржуваного ППР.

Рішенням ДФС України від 27.06.2019 року №29265/6/99-99-11-06-01-25 «Про результати розгляду скарги», залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області №0058995012 від 09.04.2019 року.

Не погоджуючись з вищевказаним оскаржуваним ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що затримка реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виникла не з вини позивача, а тому оскаржуване ППР Головного управління ДФС у Черкаській від 09.04.2019 року №0058995012 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції надає оцінку спірним правовідносинам лише в частині правомірності оскаржуваного ППР, тобто задоволених позовних вимог, оскільки в іншій частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, і позивач не є апелянтом по справі.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів, 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів, 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів, 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

З розрахунку штрафних санкцій та акту перевірки контролюючого органу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що розмір штрафу у відсотковому та гривневому еквіваленті повністю відповідає вищевказаним приписам чинного законодавства, і дане питання не було спірним.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

Тобто, надані контролюючому органу повноваження проводити камеральні перевірки на підставі даних ЄРПН охоплюють, у тому числі, питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанови від 06 березня 2018 року в справі № 821/193/17.

При цьому, здійснивши правовий аналіз зазначених вище статей Податкового кодексу України, Верховний Суд (постанови від 19 квітня 2019 року в справі №804/558/17, від 16 квітня 2019 року в справі №826/14375/16, від 28 березня 2019 року в справі №825/1397/17) дійшов висновків про те, що в розумінні пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, в редакції, що діяла до 01 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення податковим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку, достатніми є дані Єдиного державного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Також, в постанові від 21 лютого 2019 року по справі №808/2404/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, камеральною перевіркою, предметом якої є питання пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, може бути охоплено період в 1095 днів за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ «ВП «Інвестпецкомплекс» порушено терміни реєстрації ПН/PK, передбачені пунктом 201.10 статті 201 ПК України, через відмову ГУ ДФС у Черкаській області в реєстрації ПН/PK з підстав відсутності укладеного з платником договору про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу.

Під час прийняття рішення по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідний договір між ТОВ «ВП «Інвестпецкомплекс» та контролюючим органом було укладено, у той час як, відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не надано суду належних доказів підтвердження факту зміни позивачем свого місця реєстрації, та відповідно, відсутність законних підстав у податкового органу для відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що дані обставини не є предметом спору в даній справі, а тому оцінка правомірності прийняття/неприйняття до реєстрації податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних, виконання умов укладеного договору податковим органом та інші обставини не може бути надана судом в межах даного спору, в якому предметом розгляду є законність оскаржуваного ППР Головного управління ДФС у Черкаській області №0058995012 від 09.04.2019 року, яке вже є наслідком незаконних дій позивача, які виразились у нереєстрації вчасно поданих податкових накладних.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивачем вживались заходи щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями, і вчинення останнім всіх залежних від нього дії по недопущенню порушення строків реєстрації накладних, відсутності вини ТОВ «ВП «Інвестпецкомплекс», як платника податків, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, ТОВ «ВП «Інвестпецкомплекс» не здійснено жодних дій для усунення перешкод у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, після відмови у задоволенні скарги останнього.

У свою чергу, ТОВ «ВП «Інвестпецкомплекс» мало законне право звернутися до суду з відповідним позовом для реєстрації податкових накладних в ЄРПН, визнання протиправними дій податкового органу щодо невиконання умов договору про визнання електронних документів, та інше, між тим, останній не скористався своїм правом.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що позивачу було достеменно відомо про відмову ГУ ДФС у Черкаській області в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, таким чином, позивач, як платник податків, обізнано не виконував обов`язок, щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, передбачений нормами чинного законодавства, що призвело до порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Щодо відсутності вини позивача у порушенні граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки в даному випадку, суд не надає оцінку вказаним аргументам позивача, оскілки це не є предметом спору в даному випадку.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги мотиви для скасування оскаржуваного ППР, викладені позивачем у позовній заяві, оскільки 25.09.2018 року позивачем було подано скаргу щодо неправомірних діянь службових осіб ГУ ДФС у Черкаській області, щодо блокування податкових накладних позивача, разом з тим, отримавши 22.10.2018 року лист податкового органу, в якому зазначено про призупинення договору про визнання електронних документів, ТОВ «ВП «Інвестпецкомплекс» не вчинено жодних дій для вчасної реєстрації податкових накладних.

Системний аналіз статті 201 та пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в ЄРПН є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вчасне надсилання позивачем податкових накладних для реєстрації до ЄРПН, не є тотожнім виконанню вимог податкового законодавства, та виконанню обов`язку щодо внесення інформації (відомостей щодо податкової накладної) для внесення їх у реєстр податкових накладних, оскільки в даному випадку порушення мало триваючий характер (з 31.01.2017 року по 25.09.2018 року), а бездіяльність позивача, як платника податків, призвела до порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а тому оскаржуване ППР є законним та не підлягає скасуванню.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Інвестспецкомплекс» до відокремленого підрозділу ДПС Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Державної податкової служби України про скасування рішення відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 27.04.2023 року