Ухвала

від 27.04.2023 по справі 460/14603/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

27 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/14603/22 пров. № А/857/244/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Матковської З. М.суддів -Кузьмича С. М. Улицького В. З.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі №460/14603/22 за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПРОМ-БУД Компані" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 15 березня 2023 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд" rv.official@tax.gov.ua ,що підтвержується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

На виконання вимог ухвали суду скаржник надіслав заяву щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження. Зазначає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 року не було вручено/надіслано в ЄСІТС «Електронний суд».

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Згідно із пунктом шостим частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Закріплений у статті 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Строки подання апеляційних скарг у цій категорії справ визначені статтею 295 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.

Як вбачається зі змісту заяви апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, причиною пропуску такого строку є невчасне отримання судового рішення.

На переконання суду вказані апелянтом причини пропуску строку не можуть вважатись поважними з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 21 вересня 2022 року за участю представника апелянта було проголошено судове рішення.

Таким чином, відповідачу було відомо про наявність цього рішення.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що він не мав змоги своєчасно підготувати та подати апеляційну скаргу з огляду на несвоєчасне направлення судового рішення з огляду на наступне.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України» вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Водночас, у справі «Трух проти України» суд зазначив, що доступ сторін до письмової копії остаточного рішення суду першої інстанції є важливим фактором для ефективної підготовки апеляції. Поки стаття 6 § 1 Конвенції зобов`язує Державу повідомляти сторони провадження про юридичні рішення (див. серед інших, Sutter v. Switzerland, judgment of 22 February 1984, Series A no.74, §§ 31-33), це не означає, що сторони не потребують ознайомлення особисто з письмовими текстами рішення коли це потрібно. Той факт, що заявник не дізнався про повний текст рішення не може приписуватись Уряду за порушення. Сама ж правова позиція ЄСПЛ у цьому контексті зводиться до того, що заявник повинен показати, що він вживав резонні/обґрунтовані заходи для того, щоб ознайомитись особисто з повним текстом рішення.

Отже, наявні у справі письмові документи, зумовлюють висновок про процесуальну незацікавленість апелянта у розгляді та вирішення справи, зважаючи на її пасивну процесуальну поведінку.

Суд звертає увагу на те, що з часу ухвалення рішення у цій справі судом першої інстанції та до моменту подання апеляційної скарги пройшло більш трьох місяців.

Відтак, у цій ситуації, на думку суду, задоволення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги становитеме втручання у принцип res judicata, через що причини наведені апелянтом не можуть бути обгрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Рівненській області.

Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Рівненській області.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі №460/14603/22 за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПРОМ-БУД Компані" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький