Постанова

від 27.04.2023 по справі 2а-15172/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 2а-15172/11/2670

адміністративне провадження № К/9901/40814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2016 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді: Межевич М.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач, Товариство, ПАТ «Київенерго») звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000224110/0 від 16.05.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2011 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 №0000224110/0 в частині основного платежу в сумі 22 140,80 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 535,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 №0000224110/0 в частині основного платежу в сумі 22 140,80 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 251 592,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 постанови суду першої та апеляційної інстанції скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 №0000224110/0 на суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість 1 640 384,2 грн за основним платежем та 164 038,5 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 в частині задоволення позову залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що при новому розгляді справи судам слід всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з`ясувати результати розгляду кримінальних справ, порушених щодо засновників ТОВ БКФ «Альтаір», ТОВ «НВФ «Техприлад» та ТОВ «НВП» «Славута» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», чи є вироки суду, що набрали законної сили та чи стосуються вказані кримінальні справи обставин щодо взаємовідносин контрагентів з позивачем, зокрема у межах поставок товарів (робіт, послуг), реальність яких оспорена податковим органом.

За результатом повторного судового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26.10.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 №0000224110/0 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 1 640 384,20 грн за основним платежем та в сумі 164 038,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Такі рішення суди мотивували тим, що контрагенти позивача на час здійснення відповідних операцій з позивачем перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і можливість реального виконання ними умов договорів підтверджується належним чином складеними первинними документами. Під час розгляду справи судами не встановлено в діях позивача порушень податкового законодавства й, за висновком судів, розглядувані господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на залишення судами поза увагою доводів про те, що контрагенти позивача придбавали товари/послуги у суб`єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності. Крім того, судами не враховано, що директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. Просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Товариство правом на подання відзиву на позов не скористалось.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 21.04.2011 №186/41-10/00131305.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 662 525,00 грн.

Зі змісту акта перевірки слідує, що відповідачем поставлено під сумнів реальність господарських операцій ПАТ «Київенерго» із контрагентами-постачальниками ТОВ «Лісенергомонтаж», ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ТОВ «Енергомашпром», з огляду на наявність податкової інформації про укладання останніми правочинів без наміру створення правових наслідків, обумовлених ними, а також кримінальних справ відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та контрагентів ТОВ «Лісенергомонтаж»; крім того, вироком Печерського районного суду міста Києва від 21.06.2010 директора ТОВ «Промопторг-1» (контрагент ТОВ «Енергомашпром») визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 205, 358 Кримінального кодексу України.

Контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 №0000224110/0, яким Товариству визначено податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2 078 150,00 грн, в тому числі 1 662 525,00 грн - основний платіж, 415 631,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Приписами підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачено обов`язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов`язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у періоді, який перевірявся податковим органом, ТОВ «Київенерго» мало господарські правовідносини, зокрема, з:

- ТОВ «Енергомашпром» (постачальник) на підставі договору №616/ТЕЦ-6-09 від 07.08.2009, предметом якого є придбання продукції виробничо-технічного призначення (пакетів набивки «холодного» прошарку регенеративного обертаючого повітря підігрівача - 98 котла ТГМП-344А); договору поставки №960/бмтз-09 від 08.12.2009 про постачання комплекту ролико-втулкових ланцюгів;

- ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (підрядник) відповідно до договору №430/ЖТЕ-60-09 від 17.06.2009 на виконання комплексу робіт з капітального ремонту покриття покрівлі котельні за адресою вул. Червонопільська, 5а;

- ТОВ «Лісенергомонтаж» (підрядник) згідно укладених договорів №03-01/1вп/08 від 21.03.2008, №03-01/9вп/07 від 02.10.2007, №03-01/12вп/07 від 21.11.2007, №03-01/9вп/08 від 30.09.2008, №03-01/1вп/07 від 23.04.2007 на виконання робіт з відновлення благоустрою об`єктів після усунення пошкоджень на теплових мережах; договору №83/Б-08 від 09.06.2008; договору №267-07 від 26.12.2007, предметом якого є роботи з реконструкції теплових мереж; договорів №210/Т-07 від 01.10.2007, №167-07 від 31.07.2007 щодо постачання обладнання і матеріалів, виконання будівельно-монтажних та пусконаладжувальних робіт; договорів №216/ТРМ-03-04-09 від 17.04.2009, №217/ТРМ-03-01-09 від 17.04.2009, №221/ТРМ-03-01-09 від 17.04.2009, №335/ТРМ-03-01-09 від 22.03.2009, №334/ТРМ-03-01-09 від 22.03.2009 про виконання робіт з відновлення асфальтобетонного покриття.

На підтвердження реальності виконання таких договорів позивачем надано такі первинні документи:

- з ТОВ «Енергомашпром»: специфікації, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передавання, податкові накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери, технічні завдання, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, платіжні доручення на підтвердження оплати;

- з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»: календарний план на комплекс робіт з капітального ремонту, договірної ціни, локального кошторису, дефектного акта, протоколу погодження договірної ціни, довідки про вартість виконаних робіт, акта приймання виконаних підрядних робіт, підсумкової відомості ресурсів, податкових накладних, платіжні доручення на підтвердження оплати;

- з ТОВ «Лісенергомонтаж»: додаткові угоди, акти приймання-передавання обладнання, довідки про вартість виконаних робіт, зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва, протоколи оцінки тендерних пропозицій, листи погодження та податкові накладні.

Дослідивши зазначені документи, суди попередніх інстанцій встановили, що такі відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій, зокрема який саме товар було придбано, в якій кількості, за якою ціною та між якими контрагентами тощо; містять обов`язкові реквізити (назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів).

Суди також врахували, що ТОВ «Лісенергомонтаж» на час виконання досліджуваних господарських операцій мало дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, виданого терміном дії з 23.07.2004 по 23.07.2009, свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість, ліцензію на здійснення будівельної діяльності.

Відповідач посилався на інформацію від ГВПМ СДПІ у місті Києві по роботі з ВПП, яка свідчить про те, що ТОВ «Лісенергомонтаж», на виконання умов договорів між ним і позивачем, перераховувало грошові кошти на субпідрядні роботи підприємствам ТОВ «БКФ «Альтаір» (код за ЄДРПОУ 34003842), ТОВ «НВФ «Техприлад» (код за ЄДРПОУ 34926604) та ТОВ «НВП «Славута» (код за ЄДРПОУ 33835616), при цьому в проваджені СВ ПМ ДПА у м. Києва знаходиться кримінальна справа №70-00501, порушена за фактом створення суб`єктів підприємницької діяльності ТОВ «БКФ «Альтаір», ТОВ «НВФ «Техприлад» та ТОВ «НВП «Славута», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Стосовно господарських відносин позивача із ТОВ «Енергомашпром» контролюючий орган зазначив, що на запит податкового органу дане товариство надало відповідь, згідно якої одним із його постачальників товарно-матеріальних цінностей є ТОВ «Промопторг-1» (код за ЄДРПОУ 36589133), однак згідно вироку Печерського районного суду міста Києва від 21.06.2010 по кримінальній справі №1-481/10 директора цього товариства визнано винним у вчиненні злочинів передбачених статтею 205, 358 Кримінального кодексу України.

Щодо взаємовідносин Товариства із ТОВ «С.Дж.Р.Груп» відповідач посилався на те, що стосовно директора даного товариства - ОСОБА_1 порушена кримінальна справа №69-107 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Суди визнали такі посилання відповідача необґрунтованими, оскільки постановою Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2011 №1-п-32/11 ОСОБА_1 було обвинувачено за статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість), а не статтею 191 цього Кодексу (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), як зазначив відповідач. Водночас, зі змісту вказаної постанови вбачається, що досудовим слідством встановлено, що від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп» укладено з суб`єктами господарювання ряд правочинів, які носили безтоварний характер. Однак, серед таких суб`єктів господарювання відсутнє АК «Київенерго», тому така постанова суду не підтверджує відсутності господарських відносин цієї юридичної особи з позивачем.

Також суди з`ясували, що вироки у справах, порушених за фактом створення фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності ТОВ «БКФ «Альтаір», ТОВ «НВФ «Техприлад» та ТОВ «НВП «Славута» відсутні. В свою чергу ТОВ «Промопторг-1» не є постачальником позивача та між ними відсутні господарські відносини в періоді, що перевірявся, а тому обставини, встановлені вироком суду, жодним чином не доводять безтоварності господарських операцій саме між ТОВ «Київенерго» та ТОВ «Енергомашпром».

Разом з тим, правовідносини контрагентів у ланцюгу постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Відповідачем не доведено невідповідність спірних господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок, що долучені Товариством документи підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, зв`язок між фактом надання послуг (поставок товару) і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість відображення їх результатів у бухгалтерській та податкові звітності.

Наведені у касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують вищезазначених висновків судів, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів. При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи. Водночас, за змістом частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України скасування або зміна рішення можлива лише за умови ухвалення незаконного рішення, чого в даному випадку не встановлено.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова