Ухвала

від 25.01.2017 по справі 2а-15172/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15172/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Межевича М.В.

Федотова І.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0000224110/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0000224110/0 в частині основного платежу в сумі 22 140,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 535,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0000224110/0 в частині основного платежу в сумі 22 140,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 251 592,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2015 року постанови суду першої та апеляційної інстанції скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0000224110/0 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1 640 384,2 грн. за основним платежем та в сумі 164 038,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанцї. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0000224110/0 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 22 140,8 грн. за основним платежем та в сумі 251 592,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 16.05.2011 р. №0000224110/0 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1 640 384,20 грн. за основним платежем та в сумі 164 038,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На вказану постанову Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.04.2011 р. №186/41-10/00131305.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 662 525,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0000224110/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2 078 150,00 грн., з якої 1 662 525,00 грн. - основний платіж, а 415 631,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2015 року судами попередніх інстанцій не було проаналізовано: договірні умови поставки, належним чином не досліджено первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, порядок поставки, зміст, обсяги товарів (послуг), мету придбання.

Також в ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що при новому розгляді справи судам слід всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з'ясувати результати розгляду кримінальних справ, порушених щодо засновників ТОВ БКФ Альтаір , ТОВ НВФ Техприлад та ТОВ НВП Славута та ТОВ С.Дж.Р.Груп , чи є вироки суду, що набрали законної сили та чи стосуються вказані кримінальні справи обставин щодо взаємовідносин контрагентів з позивачем, зокрема у межах поставок товарів (робіт, послуг), реальність яких оспорена податковим органом.

На виконання зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Лісенергомонтаж , ТОВ С.ДЖ.Р.Груп , ТОВ Енергомашпром .

В перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини, зокрема, з:

- ТОВ Енергомашпром (постачальник) на підставі договору №616/ТЕЦ-6-09 від 07.08.2009 р., предметом якого є придбання продукції виробничо-технічного призначення - пакетів набивки холодного прошарку регенеративного обертаючого повітря підігрівача - 98 котла ТГМП-344А; договіру поставки №960/бмтз-09 від 08.12.2009 р., предметом якого є постачання комплекту ролико-втулкових ланцюгів;

- ТОВ С.Дж.Р.Груп (підрядник) на підставі договору №430/ЖТЕ-60-09 від 17.06.2009 р. на комплекс робіт з капітального ремонту покриття покрівлі котельні за адресою вул. Червонопільська, 5а;

- ТОВ Лісенергомонтаж (підрядник) на підставі договорів №03-01/1вп/08 від 21.03.2008 р., №03-01/9вп/07 від 02.10.2007 р., №03-01/12вп/07 від 21.11.2007 р., №03-01/9вп/08 від 30.09.2008 р., №03-01/1вп/07 від 23.04.2007 р. на виконання робіт з відновлення благоустрою об'єктів після усунення пошкоджень на теплових мережах; договору №83/Б-08 від 09.06.2008 р., предметом якого є виконання будівельно-монтажних та пусконаладжувальних робіт; договору №267-07 від 26.12.2007 р., предметом якого є роботи з відновлення покриття реконструкції теплових мереж; договорів №210/Т-07 від 01.10.2007 р., №167-07 від 31.07.2007 р. предметом яких є постачання обладнання і матеріалів, виконання будівельно-монтажних та пусконаладжувальних робіт; договорів №216/ТРМ-03-04-09 від 17.04.2009 р., №217/ТРМ-03-01-09 від 17.04.2009 р., №221/ТРМ-03-01-09 від 17.04.2009 р., №335/ТРМ-03-01-09 від 22.03.2009 р., №334/ТРМ-03-01-09 від 22.03.2009 р., предметом яких є на виконання робіт з відновлення асфальтобетонного покриття.

На підтвердження реальності виконання таких договорів позивачем надано такі первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи:

- по відносинах з ТОВ Енергомашпром : специфікації, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передавання, податкові накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери, технічні завдання, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, платіжні доручення на підтвердження оплати;

- по відносинах з ТОВ С.Дж.Р.Груп : календарний план на комплекс робіт з капітального ремонту, договірної ціни, локального кошторису, дефектного акта, протоколу погодження договірної ціни, довідки про вартість виконаних робіт, акта приймання виконаних підрядних робіт, підсумкової відомості ресурсів, податкових накладних, платіжні доручення на підтвердження оплати;

- по відносинах з ТОВ Лісенергомонтаж : додаткові угоди, акти приймання-передавання обладнання, довідки про вартість виконаних робіт, зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва, протоколи оцінки тендерних пропозицій, листи погодження та податкові накладні.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій, зокрема який саме товар було придбано, в якій кількості, за якою ціною та між якими контрагентами тощо. Первинні документи містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліків) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Також необхідно зазначити, що ТОВ Лісенергомонтаж на час виконання досліджуваних господарських операцій мало дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, виданого терміном дії з 23.07.2004 р. по 23.07.2009 р., свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість, ліцензію на здійснення будівельної діяльності.

З наданих позивачем первинних документів судом встановлено, що господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не спростовано наданих позивачем доказів та не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення.

При цьому, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідач посилався на інформацію від ГВПМ СДПІ у місті Києві по роботі з ВПП, яка свідчить про те, що ТОВ Лісенергомонтаж , на виконання умов договорів між ним і позивачем, перераховувало грошові кошти на субпідрядні роботи підприємствам ТОВ БКФ Альтаір (код за ЄДРПОУ 34003842), ТОВ НВФ Техприлад (код за ЄДРПОУ 34926604) та ТОВ НВП Славута (код за ЄДРПОУ 33835616), а в проваджені СВ ПМ ДПА у м. Києва знаходиться кримінальна справа №70-00501, порушена за фактом створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ БКФ Альтаір , ТОВ НВФ Техприлад та ТОВ НВП Славута , з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Однак, вирок по даній кримінальній справі, що набрав законної сили відсутній.

Стосовно господарських відносин позивача із ТОВ Енергомашпром відповідач посилався на те, що на запит податкового органу дане товариство надало відповідь, згідно якої одним із його постачальників товарно-матеріальних цінностей являється ТОВ Промопторг-1 (код за ЄДРПОУ 36589133). Відповідач посилався на те, що згідно вироку Печерського районного суду міста Києва від 21.06.2010 р. по кримінальній справі №1-481/10 директора ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 205, 358 Кримінального кодексу України. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_3 збув підроблений статут та інші документи ТОВ Промопторг-1 невстановленій особі для подальшої реєстрації підприємства в державних органах. Також встановлено, що в період з 17.07.2009 р. по 19.01.2010 р. невстановлені слідством особи використовували реквізити та банківські рахунки ТОВ Промопторг-1 від імені ОСОБА_3 для прикриття незаконної діяльності - здійснення "безтоварних" операцій.

Такі посилання відповідача є необґрунтованими, оскільки обставини встановлені зазначеним вироком суду стосуються господарської діяльності контрагента позивача та його постачальників, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій. Крім того, таким вироком не встановлено відсутності реальної господарської діяльності ТОВ Промопторг-1 протягом такого періоду в цілому, а лише певні порушення невстановлених осіб. Разом з тим, ТОВ Промопторг-1 не є постачальником позивача та не мало з ним господарських відносин в перевіряємий період.

Щодо взаємовідносинам позивача із ТОВ С.Дж.Р.Груп відповідач посилався на те, що стосовно директора даного товариства - ОСОБА_4 порушена кримінальна справа №69-107 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Проте, постановою Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2011 р. №1-п-32/11 ОСОБА_4 було обвинувачено за ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість), а не ст. 191 цього Кодексу (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), як зазначає відповідач. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що досудовим слідством встановлено, що від імені ТОВ С.Дж.Р.Груп укладено з суб'єктами господарювання ряд правочинів, які носили безтоварний характер. Однак, серед таких суб'єктів господарювання відсутнє АК Київенерго , тому така постанова суду не встановлює відсутності господарських відносин такого контрагента з позивачем.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. №0000224110/0 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1 640 384,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Межевич М.В.

Федотов І.В.

Повний текст ухвали складено 30.01.2017 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Федотов І.В.

Межевич М.В.