Постанова

від 26.10.2016 по справі 2а-15172/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2016 року № 2а-15172/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» доМіжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0000224110/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2011 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 16.05.2011 року № 0000224110/0 в частині основного платежу в сумі 22 140,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 535,20 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.11р. у справі №2а-15172/11/2670 - скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000224110/0 від 16.05.11р. в частині основного платежу в сумі 22 140,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 251 592,50 грн. В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2015 року Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 16.05.2011 № 0000224110/0 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1640384,2 грн. за основним платежем та в сумі 164038,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 16.05.2011 № 0000224110/0 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 22140,8 грн. за основним платежем та в сумі 251592,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями залишено без змін.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Вищого адміністративного суду України, підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд стало те, що судами, з метою дослідження фактичного придбання товарів (послуг) у межах господарської діяльності не було проаналізовано: договірні умови їх поставки, належним чином досліджено первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, порядок поставки, зміст, обсяги товарів (послуг), мету придбання.

Також у згадувальній ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що при новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з'ясувати результати розгляду кримінальних справ, порушених щодо засновників ТОВ БКФ «Альтаір», ТОВ «НВФ «Техприлад» та ТОВ «НВП» «Славута» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», чи є вироки суду, що набрали законної сили та чи стосуються вказані кримінальні справи обставин щодо взаємовідносин контрагентів з позивачем, зокрема у межах поставок товарів (робіт, послуг), реальність яких оспорена податковим органом.

За таких обставин, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.01.2016 прийнято справу до свого провадження суддею Федорчуком А.Б. та призначено до судового розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Закону при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Відповідач проти позову заперечує, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту. За таких обставин, податковий орган просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Судом замінено неналежного відповідача на належного - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

Справа розглянуту в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

16 травня 2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0000224110/0, яким позивачу за порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 2 078 156 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 1 662 525 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 415 631 грн.

З урахуванням зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України, дослідженню підлягає питання правомірності даного ППР в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1 640 384,2 грн. за основним платежем та в сумі 164 038,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Лісенергомонтаж», ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», ТОВ «Енергомашпром».

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, ґрунтується на наступних обставинах.

Так, відповідач посилався на матеріали актів перевірок ТОВ «Лісенергомонтаж» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (а.с. 214-224, 230-252 Т. І), згідно висновків яких даними товариствами допущені порушення податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами, зокрема, укладені нікчемні правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Суд відхиляє посилання відповідача на матеріали актів перевірок контрагентів позивача, як на доказ відсутності реального характеру здійснених правочинів між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки зі змісту даних актів вбачається, що контролюючий орган не досліджував під час перевірки первинні документи стосовно спірних господарських операцій між АК «Київенерго» та вказаними товариствами.

Доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть бути виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, чого не було здійснено у даному випадку.

Відповідач також посилався на отриману інформацію від ГВПМ СДПІ у місті Києві по роботі з ВПП, яка свідчить про те, що ТОВ «Лісенергомонтаж», на виконання умов договорів між ним і позивачем, перераховувало грошові кошти на субпідрядні роботи підприємствам ТОВ «БКФ «Альтаір» (код за ЄДРПОУ 34003842), ТОВ «НВФ «Техприлад» (код за ЄДРПОУ 34926604) та ТОВ «НВП «Славута» (код за ЄДРПОУ 33835616). В проваджені СВ ПМ ДПА у м. Києва знаходиться кримінальна справа №70-00501, порушена за фактом створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «БКФ «Альтаір», ТОВ «НВФ «Техприлад» та ТОВ «НВП «Славута», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Стосовно господарських відносин позивача із ТОВ «Енергомашпром» відповідач посилався на те, що на запит податкового органу дане товариство надало відповідь, згідно якої одним із його постачальників ТМЦ являється ТОВ «Промопторг-1» (код за ЄДРПОУ 36589133). Відповідач посилався на те, що згідно вироку Печерського районного суду міста Києва від 21.06.2010 директора ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених статтями 205, 358 Кримінального кодексу України.

Суд відхиляє посилання відповідача на кримінальні справи порушені стосовно посадових осіб товариств, з якими ПАТ «Київенерго» не мав фінансово-господарських взаємовідносин, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Недотримання контрагентом контрагента позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для першого, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Щодо взаємовідносинам позивача із ТОВ «С.Дж.Р.Груп» відповідач посилається на те, що стосовно директора даного товариства - ОСОБА_2 порушена кримінальна справа № 69-107 за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.

Суд встановив, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2011 №1-п-32/11 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/19636112) ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності. При цьому його було обвинувачено за статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість), а не статтею 191 названого кодексу (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), як зазначає відповідач.

Суд приймає до уваги те, що учасниками даного спору не заперечується факт набрання постановою Печерського районного суду м. Києві від 07.12.2011 №1-п-32/11 законної сили.

Разом з тим, зі змісту вказаної постанови Печерського районного суду міста Києва видно, що досудовим слідством встановлено, що від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп» укладено з суб'єктами господарювання ряд правочинів, які носили безтоварний характер. Однак, серед таких суб'єктів господарювання відсутнє АК «Київенерго».

Таким чином, зазначена постанова Печерського районного суду міста Києва спростовує доводи відповідача про нікчемність та безтоварність правочинів, укладених між АК «Київенерго» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Крім того, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Доказів визнання судом недійсним правочинів, укладених позивачем із ТОВ «Лісенергомонтаж», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Енергомашпром» відповідач не надав.

Отже, доводи про безтоварність правочинів між позивачем і контрагентами з підстав, що викладені в акті перевірки, є необґрунтованими.

Разом з тим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин по справі, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Між ТОВ «Енергомашпром» (Постачальник) та АК «Київенерго» (Покупець) укладено наступні договори:

- договір №616/ТЕЦ-6-09 від 07.08.2009, предметом якого є придбання продукції виробничо-технічного призначення - пакетів набивки «холодного» прошарку регенеративного обертаючого повітря підігрівача - 98 котла ТГМП-344А;

- договір поставки №960/бмтз-09 від 08.12.2009, предметом якого є постачання комплекту ролико-втулкових ланцюгів.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів, позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів, складених в ході їх виконання, а саме: специфікацій, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів приймання-передавання, податкових накладних, рахунків-фактур, прибуткових ордерів, технічного завдання (а.с.15-50 Том ІІ дод.).

Як зазначає позивач в додаткових письмових поясненнях (а.с. 3 Том ІІ), листом ТОВ «Енергомашпром» від 02.09.2010 №02/09-2010/01, надало відповідь на письмовий запит податкового органу, яким дане товариство підтверджує, що мало господарські взаємовідносини з ПАТ «Київенерго».

Дана обставина відповідачем не заперечена та не спростована.

Крім того, позивач надав копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

На підтвердження проведення розрахунків із ТОВ «Енергомашпром» за поставлені товари, згідно договорів №616/ТЕЦ-6-09 від 07.08.2009 та №960/бмтз-09 від 08.12.2009 позивач надав суду належним чином завірені копії платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що між ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (Підрядник) та АК «Київенерго» (Замовник) укладено договір №430/ЖТЕ-60-09 від 17.06.2009 на комплекс робіт з капітального ремонту покриття покрівлі котельні за адресою вул. Червонопільська, 5а (а.с. 4-7 Т. ІІ дод).

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору, позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів, складених в ході його виконання, а саме: календарного плану на комплекс робіт з капітального ремонту, договірної ціни, локального кошторису, дефектного акта, протоколу погодження договірної ціни, довідки про вартість виконаних робіт, акта приймання виконаних підрядних робіт, підсумкової відомості ресурсів, податкових накладних (а.с. 8-13 Т.ІІ дод).

На підтвердження проведення розрахунків із ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за виконані підрядні роботи згідно договору №430/ЖТЕ-60-09 від 17.06.2009 позивач надав суду копії платіжних доручень (а.с. 3 Т ІІ дод).

Між ТОВ «Лісенергомонтаж» (Підрядник) та АК «Київенерго» (Замовник) укладено наступні договори:

- №03-01/1вп/08 від 21.03.2008, №03-01/9вп/07 від 02.10.2007, №03-01/12вп/07 від 21.11.2007, №03-01/9вп/08 від 30.09.2008, №03-01/1вп/07 від 23.04.2007 на виконання робіт з відновлення благоустрою об'єктів після усунення пошкоджень на теплових мережах;

- №83/Б-08 від 09.06.2008, предметом якого є виконання будівельно-монтажних та пусконаладжувальних робіт;

- №267-07 від 26.12.2007, предметом якого є роботи з відновлення покриття реконструкції теплових мереж;

- №210/Т-07 від 01.10.2007, №167-07 від 31.07.2007 предметом яких є постачання обладнання і матеріалів, виконання будівельно-монтажних та пусконаладжувальних робіт;

- №216/ТРМ-03-04-09 від 17.04.2009, №217/ТРМ-03-01-09 від 17.04.2009, №221/ТРМ-03-01-09 від 17.04.2009, №335/ТРМ-03-01-09 від 22.03.2009, №334/ТРМ-03-01-09 від 22.03.2009, предметом яких є на виконання робіт з відновлення асфальтобетонного покриття;

На підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів, позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів, складених в ході їх виконання, а саме: додаткових угод, актів приймання-передавання обладнання, довідок про вартість виконаних робіт, зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва, протоколи оцінки тендерних пропозицій, листів погодження (а.с. 4-121, 131-185, 194-243 Том І дод; 98-252 Том ІІ дод; 3-127, 134-147, 164-210 Том ІІІ дод; 4-72, 77-256 Том 4 дод).

Податковий кредит за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Лісенергомонтаж» сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 122-129, 186-192, 244-248 Том І дод; 128-133, 148-162 Том ІІ дод; 211-218 Том ІІ дод; 73-76 Том 4 дод).

Позивач також зазначив, що ТОВ «Лісенергомонтаж» на час виконання досліджуваних господарських операцій мало дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, виданого терміном дії з 23.07.2004 по 23.07.2009, свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість, ліцензію на здійснення будівельної діяльності. Відповідачем зворотного доведено не було.

Результати вищенаведених господарських операцій з ТОВ «Лісенергомонтаж», ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ТОВ «Енергомашпром» були відображені ПАТ «Київенерго» у податковій звітності, зокрема, включено сплачений ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача та третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та актів виконаних робіт дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 16.05.2011 № 0000224110/0 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1 640 384,2 грн. за основним платежем та в сумі 164038,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Б. Федорчук