ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 912/2831/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Селянського (фермерського) господарства «Смерека»
ОСОБА_1 - Попович С.М.,
Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області - не з`явився,
ОСОБА_2 - не з`явився,
ОСОБА_3 - не з`явився,
ОСОБА_4 - не з`явився,
ОСОБА_5 - не з`явився,
ОСОБА_6 - не з`явився,
ОСОБА_7 - не з`явився,
ОСОБА_8 - не з`явився,
ОСОБА_9 - не з`явився,
ОСОБА_10 - не з`явився,
ОСОБА_11 - не з`явився,
ОСОБА_12 - не з`явився,
ОСОБА_13 - не з`явився,
ОСОБА_14 - не з`явився,
ОСОБА_15 - не з`явився,
ОСОБА_16 - не з`явився,
ОСОБА_17 - не з`явився,
ОСОБА_18 - не з`явився,
ОСОБА_19 - не з`явився,
ОСОБА_20 - не з`явився,
ОСОБА_21 - не з`явився,
ОСОБА_22 - не з`явився,
ОСОБА_23 - не з`явився,
ОСОБА_24 - не з`явився,
ОСОБА_25 - не з`явився,
ОСОБА_26 - не з`явився,
ОСОБА_27 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023 (у складі колегії суддів: Орєшкіна Є.В. (головуючий), Кощеєв І.М., Іванов О.Г.)
у справі № 912/2831/21
за позовом ОСОБА_28
до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,
про визнання недійсним рішення, визнання права постійного користування земельними ділянками,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2021 року ОСОБА_29 » ОСОБА_1 (далі - СФГ «Смерека» ОСОБА_1 ) звернулося до суду з позовом до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило:
- визнати недійсним рішення Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 230 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»;
- визнати за СФГ «Смерека» ОСОБА_1 право постійного користування земельними ділянками згідно з переліком, наведеним у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у користуванні СФГ «Смерека» ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка загальною площею 47,66 га з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219, яку згідно з рішенням Добровеличківської районної ради народних депутатів Добровеличківського району Кіровоградської області від 28.12.1999 №115 було надано в постійне користування засновнику фермерського господарства ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджено Державним актом на право постійного користування землею серії КР № 00000279 від 06.04.2000.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, у зв`язку із чим рішенням Добровеличківської селищної ради від 17.09.2021 № 230 скасовано Державний акт на право постійного користування землею серії КР № 00000279 від 06.04.2000 та припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 47,66 га з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219 для ведення селянського (фермерського) господарства, а у подальшому без згоди позивача як землекористувача земельну ділянку було поділено та сформовано 30 земельних ділянок.
СФГ «Смерека» ОСОБА_1 вважає зазначене рішення органу місцевого самоврядування таким, що не відповідає положенням статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК) та порушує його право постійного користування земельною ділянкою площею 47,66 га для ведення фермерського господарства. При цьому позивачем зазначено, що формування земельних ділянок їх володільцем внаслідок поділу з присвоєнням ним кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту порушених майнових прав позивача у визначений цивільним законодавством спосіб.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2022 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, фізичних осіб, за якими зареєстровано право власності на 30 створених земельних ділянок.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.02.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов СФГ «Смерека» ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним рішення Добровеличківської селищної ради від 17.09.2021 № 230 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою». В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у лютому 2023 року Добровеличківська селищна рада подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.02.2022 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 912/2831/21 за касаційною скаргою Добровеличківської селищної ради з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.04.2023.
СФГ «Смерека» ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Добровеличківська селищна рада і треті особи в судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, відсутність клопотань сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі відповідно до частини 4 статті 197 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника СФГ «Смерека» Антонової Н.М., дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до пункту 2 розпорядження голови Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 01.12.1995 № 80-р «Про надання в приватну власність та постійне користування земельних ділянок громадянам з метою створення селянських (фермерських) господарств» надано в постійне користування за рахунок земель запасу на території Любомирської сільської ради народних депутатів землекористування КСП «Труд» з метою створення селянського (фермерського) господарства жительці селища Добровеличківка ОСОБА_1 43,9 га орних земель/польова сівозміна І поле 8 ділянка 2 площа 37,0 га, ґрунтозахисна сівозміна 1 поле 5 ділянка 4 площа 6,9 га.
У подальшому ОСОБА_1 створила СФГ «Смерека» ОСОБА_1 , яке було зареєстроване 01.02.1996 Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, номер запису 1 427 108 0002 001215, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 557741.
Згодом рішенням Добровеличківської районної ради народних депутатів Добровеличківського району Кіровоградської області від 16.07.1999 № 92 на підставі заяви голови фермерського господарства припинено право постійного користування на земельну ділянку селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 - 43,9 га орних земель запасу. У зв`язку з вилученням земельної ділянки з постійного користування вирішено зарахувати її до земель запасу району для подальшого перерозподілу.
Рішенням Добровеличківської районної ради від 28.12.1999 № 115 ОСОБА_1 надано в постійне користування за рахунок земель запасу на території Дружелюбівської сільської ради 47,66 га орних земель з метою створення селянського (фермерського) господарства.
На підставі цього рішення 06.04.2000 ОСОБА_1 видано Державний акт серії КР № 00000279 на право постійного користування земельною ділянкою 47,66 га, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 80.
У Державному земельному кадастрі земельна ділянка площею 47,66 га була зареєстрована за кадастровим номером 3521781900:02:000:9219.
Відповідно пункту 4 статуту СФГ «Смерека» ОСОБА_1 фермерське господарство користується земельною ділянкою з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219, яка належить на праві постійного користування засновнику фермерського господарства ОСОБА_1 на підставі Державного акта серії КР № 00000279 згідно з рішенням Добровеличківської районної ради народних депутатів Добровеличківського району Кіровоградської області від 28.12.1999 № 115, про що зареєстровано в книзі записів за № 80 від 06.04.2000.
У пункті 4.2 зазначеного статуту також визначено, що землі господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать на праві власності та праві постійного користування фермерському господарству як юридичній особі так і громадянину; земельних ділянок, які належать громадянам - членам фермерського господарства на праві власності та праві постійного користування; земельної ділянки, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди тощо.
Відповідно до пункту 7.1 статуту статутний капітал господарства становить 200 грн за рахунок внеску засновника та члена господарства. Засновник господарства ОСОБА_1 має частку в статутному складеному капіталі господарства розміром 40,00 грн, що становить 20 % статутного складеного капіталу; член господарства ОСОБА_30 має частку в статутному складеному капіталі господарства розміром 160,00 грн, що становить 80 % статутного складеного капіталу.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 13.09.2021 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 230 скасовано Державний акт на право постійного користування землею серія КР № 00000279 від 06.04.2000, виданий громадянці ОСОБА_1 , та припинено право постійного користування земельною ділянкою (Державний акт на право постійного користування землею серія КР № 00000279 від 06.04.2000, виданий громадянці ОСОБА_1 ) загальною площею 47,66 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка знаходиться на території Добровеличківської селищної ради (Дружелюбівський старостинський округ, кадастровий номер 3521781900:02:000:9219).
Це рішення прийнято відповідачем на підставі пункту «б» частини 1 статті 141, статей 92, 122 ЗК у зв`язку з тим, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі Державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, а також у зв`язку зі смертю фізичної особи користувача та частини 4 статті 25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Рішенням Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 231 надано дозвіл Добровеличківській селищній раді на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3521781900:02:000:9219, загальною площею 47,66 га, з виділенням трьох земельних ділянок розміром до 20 га для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 01.02 ), з яких 47,66 га рілля (код КВЗУ - 001 01), з метою включення новостворених земельних ділянок, які виникли в результаті поділу, до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде реалізовано на конкурентних засадах із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Добровеличківської селищної ради Добровеличківського району Кіровоградської області (землі комунальної власності).
На час подання позову до суду першої інстанції на місці земельної ділянки з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219 утворено та зареєстровано три земельні ділянки з кадастровим номером 3521781900:02:000:9400 площею 15,8899 га, з кадастровим номером 3521781900:02:000:9405 площею 15,885 га, з кадастровим номером 3521781900:02:000:9401 площею 15,885 га, що підтверджується даними з Публічної кадастрової карти України.
У подальшому рішенням Добровеличківської селищної ради від 03.12.2021 № 305 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» надано дозвіл тридцяти громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (шляхом безоплатної приватизації) за рахунок земельних ділянок, які є предметом спору. Це рішення розміщене на офіційному веб-сайті Добровеличківської селищної ради.
17.12.2021 Добровеличківською селищною радою прийнято рішення про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам, яких залучено до участі у справі як третіх осіб.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 18.12.2021 зареєстровано право приватної власності цих громадян на зазначені земельні ділянки.
СФГ «Смерека» ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про визнання недійсним рішення Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 230 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» та визнання за СФГ «Смерека» ОСОБА_1 право постійного користування земельними ділянками згідно з переліком, наведеним у позовній заяві, обґрунтовуючи вимоги тим, що зазначене рішення органу місцевого самоврядування не відповідає положенням законодавства, зокрема статті 141 ЗК та порушує його право постійного користування земельною ділянкою площею 47,66 га для ведення фермерського господарства. При цьому позивачем зазначено, що формування земельних ділянок їх володільцем внаслідок поділу з присвоєнням ним кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту порушених майнових прав позивача у визначений цивільним законодавством спосіб.
Суд першої інстанції в задоволенні позову СФГ «Смерека» ОСОБА_1 відмовив, мотивуючи рішення тим, що оспорюване рішення Добровеличківської селищної ради не порушує права або інтереси позивача, оскільки останній не є землекористувачем земельної ділянки, право постійного користування якою припинене цим рішенням; у зв`язку із цим не підлягають задоволенню і вимоги про визнання права постійного користування земельними ділянками, що утворилися внаслідок поділу спірної земельної ділянки площею 47,66 га відповідно до державного акта на право постійного користування КР 0000279, виданого 06.04.2000 ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково та визнав недійсним рішення Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 230 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», мотивувавши таке рішення доведенням позовних вимог в цій частині. Щодо решти вимог, то суд зазначив, що оскільки позивачу належить право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3521781900:02:000:9219 згідно з Державним актом від 06.04.2000 серії КР 00000279, яка на час розгляду справи судом розформована, ним обрано неналежний спосіб захисту порушеного права в частині визнання права постійного користування за ним на новоутворені 30 земельних ділянок, які знаходяться в приватній власності фізичних осіб.
У поданій касаційній скарзі Добровеличківська селищна рада зазначила, зокрема, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, положення статей 7, 51, 23, ЗК (у редакції, на час реєстрації державного акта на право постійного користування, статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції, чинній на час реєстрації позивача), статті 23 Закону України «Про фермерське господарство», статей 102-1, 116, 118, 125 ЗК, статей 407, 1216, 1218, 1225 ЦК, не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам та не враховано, що позивач не набув прав і обов`язків землекористувача спірної земельної ділянки, оскільки на момент надання її в постійне користування ОСОБА_1 фермерське господарство вже було створено, тому отримання додаткової земельної ділянки (ділянок) позивачем мало відбутися виключно на конкурентних засадах; позивачем не надано доказів, що спірну земельну ділянку було надано в обмін на земельну ділянку, яку надавалося ОСОБА_1 для створення фермерського господарства (позивача), а також те, що ним у встановленому порядку оформлено право постійного користування спірною земельною ділянкою. Також судом відповідно до положень статті 92 ЗК не враховано, що законодавством не передбачено можливості набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства). Поза увагою суду залишилося те, що право постійного користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта про право постійного користування без укладення договору про право користування з власником землі, припиняється зі смертю цієї особи. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування зазначених норм права при вирішенні спору у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17, від 16.01.2019 у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, від 19.11.2019 у справі № 908/232/18, від 24.01.2018 у справі № 908/799/17, від 13.08.2019 у справі № 908/1393/18, від 15.10.2019 у справі № 920/840/17, у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс16.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).
Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
За змістом частини 2 статті 16 ЦК визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
СФГ «Смерека» ОСОБА_1 у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог послалося на обставини того, що рішення Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 230 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» не відповідає вимогам закону, оскільки позивач на законних підставах користується спірною земельною ділянкою, яку в установленому законом порядку було надано засновнику фермерського господарства для відповідної мети, тому підстави для припинення права користування земельною ділянкою відсутні.
Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
У статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 51 ЗК (у редакції Закону від 13.03.1992, на момент створення СФГ «Смерека» ОСОБА_1 ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до положень статті 7 ЗК (у відповідній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, а статтею 23 ЗК (у відповідній редакції) визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
За змістом положень частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону від 23.07.1993 № 3312-XII, на момент створення СФГ «Смерека» ОСОБА_1 ), було передбачено, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.
Отже, законодавством, чинним на момент створення СФГ «Смерека» ОСОБА_1 , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином Державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ (подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/19).
Таким чином, суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, відповідно до встановлених фактичних обставин у справі та зазначених норм законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/19.
Наведеними спростовуються доводи касаційної скарги про те, що оскільки на момент отримання ОСОБА_1 у постійне користування спірної земельної ділянки на підставі Державного акта від 06.04.2000, державна реєстрація позивача як юридичної особи вже відбулася, тому останній мав отримати у постійне користування земельну ділянку для сільськогосподарських потреб як юридична особа.
Тим більше судом апеляційної інстанції було встановлено обставини надання ОСОБА_1 у постійне користування спірної земельної ділянки саме для створення фермерського господарства і будь-якого іншого фермерського господарства ніж СФГ «Смерека» ОСОБА_1 , яке користується спірною земельної ділянкою, нею створено не було.
Будь-яких обставин, які б давали підстави вважати, що спірна земельні ділянка знаходилась у постійному користуванні ОСОБА_1 як фізичної особи та не пов`язана зі створенням СФГ, судом апеляційної інстанції не встановлено, матеріали справи таких доказів не містять, а відповідачем належними і допустимими доказами таких обставин не доведено.
Водночас з огляду на положення Закону України від 19.06.2003 № 937-IV «Про фермерське господарство» (яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність), можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства також безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
З огляду на законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, від 23.06.2020 у справі № 922/989/19 Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 922/989/19).
У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції також установлено, що згідно зі статутом позивача (нова редакція) від 02.02.2021 засновником СФГ «Смерека» ОСОБА_1 є ОСОБА_1 , фермерське господарство користується земельною ділянкою з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219, яка належить на праві постійного користування засновнику фермерського господарства ОСОБА_1 на підставі Державного акта серії КР № 00000279 згідно з рішення Добровеличківської районної ради народних депутатів Добровеличківського району Кіровоградської області від 28.12.1999 № 115, про що зареєстровано в книзі записів за № 80 від 06.04.2000.
Факт перебування спірної земельної ділянки в користуванні позивача підтверджується також податковою декларацією з плати за землю за 2021 рік, повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність від 20.05.2021, звітами про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2017, 2018, 2019, 2021 років. Доказів створення ОСОБА_1 іншого фермерського господарства матеріали справи № 912/2831/21 не містять.
Отже, на підставі наявних у матеріалах справи доказах судом апеляційної інстанції достеменно встановлено наявність у СФГ «Смерека» ОСОБА_1 права користування спірною земельною ділянкою, набутого у встановленому законом порядку.
Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК.
Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ «Смерека» ОСОБА_1 , так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/19 наведено висновок, що правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства. Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства. Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.
Суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, встановив, що при прийнятті оспорюваного рішення від 17.09.2021 № 230 про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , Добровеличківська селищна рада Кіровоградської області безпідставно не визнала права СФГ «Смерека» ОСОБА_1 щодо постійного користування спірною земельною ділянкою та діяла всупереч вимогам закону, а саме статті 141 ЗК.
Отже, оспорюване рішення відповідача не може вважатися таким, що видано на підставі закону, оскільки діяльність СФГ «Смерека» ОСОБА_1 на момент прийняття цього рішення не припинилася. Інші законодавчо визначені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою встановлено не було.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зі смертю ОСОБА_1 , якій спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 06.04.2000 серії КР 00000279, таке право не є таким, що припинилось. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/19.
Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що право постійного користування спірною земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала, є безпідставними, спростовуються встановленими фактичними обставинами у справі та нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
З огляду на наявність у позивача відповідних правомочностей та юридичних обов`язків щодо використання спірної земельної ділянки на праві постійного користування, а також невизнання радою цього права, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 230 не може вважатися таким, що ухвалено на підставі закону, у зв`язку з чим наявні правові підстави для визнання його недійсним.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.
Добровеличківська селищна рада підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17, від 16.01.2019 у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, у контексті того, що земельна ділянка, надана громадянину у встановленому порядку для ведення (створення) фермерського господарства, має використовуватися виключно для здійснення підприємницької діяльності, а механізм переходу до фермерського господарства права користування землею застосовується виключно щодо земельної ділянки, з якою пов`язано створення ФГ та його державна реєстрація, не приймається до уваги судом касаційної інстанції, оскільки у справі, що розглядається, по-перше, висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, не суперечать таким висновкам Верховного Суду, а по-друге, за встановлених у справі обставин, спірну земельну ділянку було надано ОСОБА_1 у постійне користування саме для створення фермерського господарства і будь-якого іншого фермерського господарства ніж СФГ «Смерека» ОСОБА_1 , яке користується спірною земельної ділянкою, нею створено не було.
Посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 стосовно того, що після державної реєстрації ФГ має право на отримання додаткової земельної ділянки в порядку, визначеному законом, у тому числі на конкурентних засадах, також є безпідставними, оскільки у справі, що розглядається, будь-яких обставин отримання ОСОБА_1 або СФГ «Смерека» ОСОБА_1 додаткової земельної ділянки (ділянок) поза межами визначеної законом процедури, встановлено не було.
Доводи Добровеличківської селищної ради з посиланням на постанови Верховного Суду та Верховного Суду України від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, від 19.11.2019 у справі № 908/232/18, від 24.01.2018 у справі № 908/799/17, від 13.08.2019 у справі № 908/1393/18, від 15.10.2019 у справі № 920/840/17, у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс16, у контексті не переоформлення СФГ «Смерека» ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою, відсутності можливості у СФГ набуття права постійного користування земельною ділянкою, а також те, що право постійного користування земельною ділянкою припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини, також не приймаються судом касаційної інстанції як обґрунтовані, оскільки з огляду на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, про що зазначено вище, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства. Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.
Отже висновки, викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не тільки не суперечать таким висновкам Великої Палати Верховного Суду, а повністю узгоджуються з ними.
Зважаючи на викладене, Суд вважає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не підтвердилася.
Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені вище висновки суду апеляційної інстанції, окрім посилання лише на безпідставність таких висновків суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового акта не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі № 912/2831/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: В.А. Зуєв
В.Г. Суховий
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.04.2023 |
Оприлюднено | 01.05.2023 |
Номер документу | 110526428 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Берднік І.С.
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Орєшкіна Еліна Валеріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні