Рішення

від 27.08.2010 по справі 2-1259-10

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1259/10

Рішення

Іменем  України

„27 ” серпня  2010р.                                                                                           смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді  Ломейко В.В., за участю секретаря Богдан І.І.,   розглянувши в судовому засіданні  цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області про  визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі  Запорізької області  та зобов’язання  Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі  Запорізької області донарахувати та виплатити як дитині війни недоплачену суму  щомісячної надбавки до пенсії, -

                                                               ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1  звернувся  до суду з цивільним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському    районі  Запорізької  області   про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі  Запорізької області  та зобов’язання  Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі  Запорізької області донарахувати та виплатити як дитині війни недоплачену суму  щомісячної надбавки до пенсії.

    В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його віднесено до категорії дітей війни  згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Знаходиться  на  обліку    в  Управлінні  ПФУ  Чернігівського    району  Запорізької  області   та  одержує  пенсію  за  віком.  З  01.01.06 р. має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Натомість, відповідач всупереч вимогам вищевказаного Закону та Конституції України такої доплати не здійснював в повному обсязі, чим порушив його права. Просить  визнати неправомірною бездіяльність  УПФ  України в Чернігівському районі та зобов’язати   відповідача донарахувати  і виплатити недоплачену суму щомісячної надбавки до  пенсії за період з 01.06.2007 року по 31.12.2009 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни « від 18.11.2004 року.

      Позивач ОСОБА_1 в  судове засідання не з’явився, надав заяву в якій зазначив, що в зв’язку з похилим  віком та  станом здоров’я не  може бути присутнім в судовому засіданні,    просив розглядати справу без його участі,  на позовних вимогах наполягає (а.с.13).

Представник відповідача   в  судове  засідання не з’явився, надав до суду письмові заперечення до суду,    просив  в  задоволенні   позову  відмовити,  пояснивши,  що позивач має статус дитини війни, але в 2006 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було передбачено поетапне запровадження виплат дітям війни в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Оскільки такий порядок КМУ в 2006 році не встановлювався і кошти з бюджету на ці виплати не виділялися, відповідач не міг проводити   такі виплати .

В  2007р.  відповідно  до  ст.111 Закону  України „Про  Державний  бюджет    України  на  2007р.»  було встановлено  підвищення  до  пенсії    або  щомісячного  грошового  утримання    чи  державної соціальної допомоги,  яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно  до  ч.6   Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   інвалідам  у  розмірі  50%   від  розміру  надбавки,  встановленої  для  учасників  війни. ОСОБА_1 не  є  інвалідом,  тому    соціальна  допомога йому  не  нараховувалася  та  не  виплачувалася.  У  позивача  виникло  право  на  соціальну  допомогу  як  дитині  війни з  09.07.2007р.  після  прийняття  рішення  КСУ   №6-рп/2007,  яким  було  визнано  неконституційним   припинення  дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Однак  положення  ст.7   вищевказаного  Закону    визначено проведення фінансування  соціальних  виплат   за  рахунок  коштів  Державного  бюджету  України.  За  таких  обставин Пенсійний  фонд  не  мав  права  проводити   виплати  за  рахунок  своїх  коштів.    

В 2008 році   ст.41 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни в Закон України «Про соціальний захист дітей війни» і передбачено інший розмір доплати до пенсії. На підставі цих змін відповідач проводив в 2008 році виплати в межах фінансування із держбюджету в порядку, передбаченому Постановами КМУ. Позивач  отримав  в  2008р.   надбавку  до  пенсії  як  дитина  війни   в  повному  обсязі, тому свої дії вважає законними.

 В  2009р.    прожитковий  мінімум    встановлений  в  розмірах,  що  діяв    в  грудні  2008р.  Позивач  отримав  в  2009р.   надбавку  до  пенсії  як  дитина  війни   в  повному  обсязі. Вимоги  позивача    щодо  виплати  недоплаченої  допомоги    як  дитині   війни  є    не  обґрунтованими .

Суд,    дослідивши письмові заперечення   відповідача, матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

      Позивач ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   набув  статусу дитини війни та не є інвалідом,  знаходиться на обліку в УПФУ в Чернігівському    районі  Запорізької  області, що підтверджується  пенсійним посвідченням (а.с.7).  

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим законом, на 2007 рік зупинено,  дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

             Рішенням  Конституційного  Суду України  № 6-рп/2007р. від  9 липня 2007 року визнано  неконституційними положення  п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-Y від 19 грудня 2006 року   та   визначено,  що   положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовувати   чи змінювати обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дії чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших  законів України.  

             Суд  вважає,  що  з урахуванням Рішення Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від  9 липня 2007 року  Управління ПФУ повинно  було  з 09 липня  до 31 грудня 2007 року нараховувати і виплачувати позивачу кошти, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".    

Протягом 2008-2009 років позивач щомісячно отримував певні кошти відповідно до  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", які в значній мірі є меншими від розміру визначеного  цим Законом (а.с. 9-12).

          Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року  внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  де  вказано що, дітям війни (крім тих, на яких поширюється  дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи держаної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх  вибором згідно з одним із законів.  

Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  №10-рп/2008  ці зміни визнані неконституційними.  

Таким чином, з 01 січня по 22 травня 2008р.  застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону   України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року.  

 За таких обставин, дії Управління ПФУ  Чернігівського  району  Запорізької  області стосовно не нарахування позивачці  відповідних виплат у період з 01 січня до 22 травня 2008 року відповідали вимогам  діючого законодавства.  

             Однак, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  №10-рп/2008 №2  Управління  ПФУ  Чернігівського  району  Запорізької  області не провело  нарахування  та  виплати коштів  позивачу  передбачених  ст.6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни",     з 22 травня до 31 грудня 2008 року.

           Суд встановив, що цього відповідач не вчинив і продовжував керуватися приписами Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року,  які  втратили  чинність.  

           Отже, Управління ПФУ  Чернігівського  району  Запорізької  області у цей строк допустило бездіяльність та, як наслідок, порушення відповідного права.  

           Статтею  71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»   КМУ  надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

          Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом  України "Про соціальний захист дітей війни"  залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

         Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону  України "Про соціальний захист дітей війни".  

        Судом встановлено, що Управління ПФУ  Чернігівського  району  Запорізької  області протягом 2009 року цього не здійснювало, а виплати проводились на підставі п.8 Постанови Уряду України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року.  

        Відтак, у зв’язку з неправильним тлумаченням вимог законів відповідач допустив протиправність дій та, як наслідок, порушення права позивача.  

        При вчиненні цих дій Управлінню необхідно керуватись положеннями  ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з таких підстав.  

        Цією частиною статті Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

           Частиною 3 ст.28   вищевказаного Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частиною першої даної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.  

              Однак, у даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для вирахування розміру щомісячної доплати, передбаченої  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

       Відтак, це ніяким чином не суперечить приписам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд  

                                     ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.    

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в   Чернігівському районі  Запорізької  області нарахувати та виплатити ОСОБА_1  кошти, виплата яких передбачена ст.6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни"  за період з 09  липня 2007року  по  31  грудня 2007року,   з  22  травня  2008року  по  31 грудня 2008 року , з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з відрахуванням фактично отриманих коштів за цей же період.  

В решті позовних вимог відмовити .

Рішення суду може бути оскаржено  до апеляційного суду   Запорізької області  протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                      В.В.Ломейко