Рішення

від 20.04.2023 по справі 906/879/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/879/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Поздняков П.В. - ордер серії АА №1241249 від 02.09.2022,

від відповідача: Шмат Р.П. - ордер серії АМ №1039543 від 12.12.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінгурівські ковбаси"

про стягнення 592 714,12 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінгурівські ковбаси" про стягнення 919 513,73грн, з яких: 595 603,31грн основного боргу, 177 100,11грн пені, 18 723,09грн 3% річних та 128 087,22грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №126/СВС/8 від 17.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.10.2022 прийнято зазначену позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.11.2022.

У зв`язку перебуванням 21.11.2022 судді Кравець С.Г. у відпустці, підготовче засідання призначено 12.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 27.12.2022.

Ухвалою суду від 27.12.2022 поновлено відповідачу процесуальний строк для подачі відзиву на позов та прийнято його до розгляду; підготовче засідання відкладено на 16.01.2023.

У судових засіданнях оголошувалась перерва з 16.01.2023 до 31.01.2023; з 31.01.2023 до 02.02.2023.

Через систему "Електронний суд" 01.02.2023 від представника позивача - ТОВ "АПОГЕЙ" надійшла заява від 31.01.2023 про зміну розміру позовних вимог. У даній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 592 714,12 грн з яких: 431 921,99 грн основного боргу, 12 848,71грн пені, 12 9447,36 грн інфляційних збитків, 18 496,06 грн 3% річних.

У зв`язку з тим, що 02.02.2023 суддя Кравець С.Г. перебувала на лікарняному, судове засідання не відбулося. Ухвалою суду від 13.02.2023 підготовче засідання призначено на 27.02.2023.

У судовому засіданні 27.02.2023 представник позивача підтримав подану заяву про зміну розміру позовних вимог та просив прийняти її до розгляду з урахуванням розрахунків, які додано до заяви ТОВ "АПОГЕЙ" від 25.01.2023. Представник відповідача не заперечив проти задоволення даної заяви, проте зазначив, що відсутня методика розрахунку.

Розглянувши заяву представника позивача - ТОВ "АПОГЕЙ" від 31.01.2023 про зміну розміру позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд прийняв до розгляду заяву позивача ТОВ "АПОГЕЙ" від 31.01.2023 про зміну розміру позовних вимог та постановив здійснювати розгляд справи в межах поданих змін, а саме про стягнення з відповідача - ТОВ "Сінгурівські ковбаси" заборгованості у сумі 592 714,12грн з яких: 431 921,99грн основного боргу, 12 848,71грн пені, 129 447,36грн інфляційних збитків, 18 496,06грн 3% річних, а також судових витрат.

У судовому засіданні 27.02.2023 оголошувалась перерва до 06.03.2023.

Через систему "Електронний суд" 06.03.2023 від представника позивача - ТОВ "АПОГЕЙ" надійшло клопотання від 06.03.2023 з додатками про підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, яке прийнято судом до розгляду.

У судовому засіданні 06.03.2023 представником відповідача подано клопотання про залучення третьої особи, в якому представник просить залучити до участі у справі - ОСОБА_1 , яка працювала бухгалтером ТОВ "Сінгурівські ковбаси".

У задоволенні даного клопотання ТОВ "Сінгурівські ковбаси" від 06.03.2023 про залучення третьої особи суд відмовив у зв`язку з тим, що відповідачем у клопотанні від 06.03.2023 не зазначено і судом не встановлено на які права, обов`язки особи, яку відповідач просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, може вплинути рішення з даного спору.

У судовому засіданні 06.03.2023 представником ТОВ "Сінгурівські ковбаси" подано заяву від 06.03.2023 про виклик свідка - ОСОБА_1 , яка працювала бухгалтером у ТОВ "Сінгурівські ковбаси".

У задоволенні заяви ТОВ "Сінгурівські ковбаси" від 06.03.2023 про виклик свідка суд відмовив зважаючи на те, що при подачі даної заяви відповідачем не дотримано вимог статей 87-89 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/879/22 до судового розгляду по суті на 04.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.04.2023 відкладено розгляд справи по суті на 20.04.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2023 позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві від 07.10.2022, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 31.01.2023, та просив позов задовольнити стягнувши з відповідача 431 921,99грн основного боргу, 12 848,71грн пені, 129 447,36грн інфляційних збитків, 18 496,06грн 3% річних, а також витрати на правову допомогу в сумі 25 000,00грн (т.1, а.с.1-3, 254).

Представник відповідача в судовому засіданні 20.04.2023 проти позову заперечив, просив у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.19436 від 27.12.2022) (т.1, а.с.127-128). Також підтримав подану заяву щодо застосування строків позовної давності від 06.03.2023 та просив її задовольнити.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Апогей" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінгурівські ковбаси" (покупець/позивач) укладено договір поставки №126/СВС/18 від 17.09.2018 (далі-договір) (а.с.15-17).

У відповідності до п.1.1 договору, Постачальник зобов`язується передати у встановлені строки Товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його в асортименті, кількості та за ціною, які зазначені в Додатках до цього Договору, та є невід`ємною його частиною.

За умовами пункту 1.3 договору, поставка Товару здійснюється окремими партіями. Найменування та загальна кількість Товару, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії Товару узгоджується Сторонами на підставі заявок Покупця на поставку Товару.

Згідно з п.1.4 договору, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної в якій зазначається найменування Товару, асортимент, кількість та ціна.

Ціна Товару є договірною та погоджується Сторонами у видатковій накладній (пункт 3.2 договору).

У відповідності до п.3.4 договору, ціна цього Договору визначається шляхом складання вартості всіх партій Товару, зазначених в окремих видаткових накладних, за якими Товар передавався Постачальником Покупцю в період дії цього Договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що Поставка Товару здійснюється згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) на умовах:

FСА, передача Покупцю/Перевізнику "Нова пошта", за адресою м. Сінгури, відділення, №1. Транспортні витрати несе Постачальник.

За умовами пункту 4.6 договору, Покупець зобов`язується повернути другий екземпляр видаткової накладної, товарно-транспортної накладної Постачальнику протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня поставки Товару.

Пунктом 4.9 договору сторони погодили, що претензії щодо кількості поставленого Товару пред`являються Покупцем приймаються Постачальником протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки Товару.

Згідно із пунктом 10.1 договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. При цьому закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за Договором, а також від відповідальності за невиконання таких зобов`язань.

Дія договору продовжується на один рік на тих самих умовах автоматично, якщо жодна із Сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до закінчення дії Договору (пункт 10.2 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №126/СВС/18 від 17.09.2018, згідно з заявою від 31.01.2023 про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, просить стягнути з відповідача 431 921,99грн основного боргу, 12 848,71грн пені, 129 447,36грн інфляційних збитків, 18 496,06грн 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що ОСОБА_1 не була уповноважена на підписання будь-яких документів, що стосуються господарської діяльності ТОВ "Сінгурівські ковбаси". Вказував, що позивач не надав підтверджуючих документів про те, що ОСОБА_1 як бухгалтер була уповноважена підписувати видаткові накладні і до таких накладних не надано довіреності, товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору поставки №126/СВС/18 від 17.09.2018 та в період його дії, позивачем було поставлено товар, а відповідачем такий товар прийнято в повному обсязі без зауважень на загальну суму 1 584 465,35грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №161/50 від 13.02.2019 на суму 22 750,08грн, №167/56 від 14.02.2019 на суму 31 250,40грн, №221/110 від 28.02.2019 на суму 19 700,16грн, №266/44 від 07.03.2019 на суму 17 620,06грн, №317/95 від 19.03.2019 на суму 45 425,28грн, №353/131 від 26.03.2019 на суму 18 750,00грн, №501/121 від 23.04.2019 на суму 9 310,08грн, №606/67 від 15.05.2019 на суму 29 335,20грн, №735/25 від 05.06.2019 на суму 30 760,08грн, №830/120 від 25.06.2019 на суму 19 800,12грн, №889/35 від 08.07.2019 на суму 17 260,08грн, №924/70 від 11.07.2019 на суму 9 000,00грн, №962/108 від 19.07.2019 на суму 15 000,00грн, №1012/158 від 30.07.2019 на суму 16 140,12грн, №1060/38 від 07.08.2019 на суму 40 340,22грн, №1199/15 від 03.09.2019 на суму 27 950,10грн, №1320/136 від 26.09.2019 на суму 11 400,00грн, №1412/72 від 11.10.2019 на суму 9 950,10грн, №1460/120 від 23.10.2019 на суму 15 700,08грн, №1541/32 від 06.11.2019 на суму 14 750,10грн, №1608/99 від 18.11.2019 на суму 12 900,00грн, №1678/169 від 29.11.2019 на суму 20 250,18грн, №1736/52 від 13.12.2019 на суму 14 295,04грн, №20/20 від 09.01.2020 на суму 23 050,08грн, №69/69 від 21.01.2020 на суму 9 850,08грн, №114/114 від 30.01.2020 на суму 57 065,34грн, №176/53 від 12.02.2020 на суму 7 500,00грн, №265/142 від 28.02.2020 на суму 68 720,40грн, №363/94 від 20.03.2020 на суму 13 500,00грн, №448/39 від 13.04.2020 на суму 23 610,12грн, №490/81 від 27.04.2020 на суму 62 900,40грн, №619/109 від 27.05.2020 на суму 22 500,00грн, №734/98 від 18.06.2020 на суму 9 900,06грн, №801/1 від 01.07.2020 на суму 20 865,12грн, №866/66 від 14.07.2020 на суму 13 450,08грн, №946/146 від 28.07.2020 на суму 53 100,36грн, №1046/66 від 14.08.2020 на суму 40 920,24грн, №1153/33 від 07.09.2020 на суму 33 025,20грн, №1312/22 від 05.10.2020 на суму 22 550,22грн, №1385/95 від 19.10.2020 на суму 38 590,56грн, №1451/161 від 29.10.2020 на суму 29 200,08грн, №1543/83 від 16.11.2020 на суму 31 370,28грн, №1650/30 від 04.12.2020 на суму 51 140,40грн, №1762/142 від 28.12.2020 на суму 47 690,40грн, №47/47 від 18.01.2021 на суму 35 040,48грн, №70/70 від 22.01.2021 на суму 750,00грн, №123/13 від 02.02.2021 на суму 41 435,34грн, №217/107 від 22.02.2021 на суму 76 850,40грн, №319/59 від 10.03.2021 на суму 31 440,12грн, №407/147 від 29.03.2021 на суму 71 000,52грн, №558/128 від 21.04.2021 на суму 13 500,00грн, №875/95 від 16.06.2021 на суму 19 400,16грн, №1248/108 від 19.08.2021 на суму 34 880,47грн, №1268/128 від 25.08.2021 на суму 7 200,00грн, №1317/7 від 01.09.2021 на суму 1 000,03грн, №1378/68 від 13.09.2021 на суму 8 450,10грн, №1436/126 від 22.09.2021 на суму 15 600,00грн, №1707-47 від 09.11.2021 на суму 28 070,16грн, №1924-94 від 15.12.2021 на суму 4 340,11грн, №36-36 від 11.01.2022 на суму 11 600,16грн, №81-81 від 19.01.2022 на суму 7 100,16грн, №171-11 від 02.02.2022 на суму 10 650,24грн, №233-73 від 14.02.2022 на суму 7 200,00грн, №289-129 від 22.02.2022 на суму 8 820,00грн ( т. 1, а.с.133, 151-215).

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не була уповноважена на підписання будь-яких документів, що стосуються господарської діяльності ТОВ "Сінгурівські ковбаси" суд оцінює критично.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" це - документ, який містить відомості про господарську операцію. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до складання первинного документа містяться і у пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 (далі Положення).

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (абзац 3 п.2.4 Положення).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Отже, з урахуванням наведених положень документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачеві, так і факт відображення у бухгалтерському обліку останнього, є видаткові накладні, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції. Первинні документи мають містити підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено наявність відбитку печатки відповідача на усіх вищезазначених видаткових накладних.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, накладних, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.

Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на видаткові накладні. При цьому, відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Судом не встановлено і обставин того, що оформляючи первинні бухгалтерські документи ОСОБА_1 діяла незаконно, а наявність на усіх видаткових накладних відтиску печатки ТОВ "Сінгурівські ковбаси" є свідченням участі такої особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що зважаючи на те, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, чи з приводу незаконних дій ОСОБА_1 , у суду відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача (Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №918/780/18).

Згідно п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Водночас, відсутність у справі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортних накладних не спростовує факту одержання відповідачем товару за вищевказаними видатковими накладними.

Суд також враховує, що уповноваження відповідачем на отримання від його імені ОСОБА_1 товару за видатковими накладними доводиться як фактом надання їй печатки, так і іншими доказами, які підтверджується правомірність такого отримання.

Так, в матеріалах справи містяться акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2019, 31.12.2020, на 30.09.2021 в яких послідовно протягом тривалого часу відображено операції по продажу товару за переважною більшістю видаткових накладних (а.с.216, 220-221). В даних актах окрім операцій з продажу товару за 2019-2021 роки зазначено, в тому числі, і про проведення оплат. Загальне кінцеве сальдо по дебету за актом від 30.09.2011 року, яке визнано відповідачем на дату складання акта, становить 763 542,61грн. Зазначені акти підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Слід зазначити, що якщо інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, він може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними на доведення факту поставки відповідачу товару за вказаними вище видатковими накладними, так як такі докази не спростовані з боку відповідача переконливими та логічними поясненнями та доказами, а зводяться лише до простого заперечення, вчинених раніше дій ОСОБА_1 , яка працювала бухгалтером у ТОВ "Сінгурівські ковбаси". При цьому, відповідач не надав вірогідних доказів, які б спростували факт отримання ним продукції за вказаним вище накладними на виконання умов укладеного між сторонами договору.

З урахуванням наведеного у сукупності, зазначені вище видаткові накладні оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію, а тому приймаються судом у якості належних та допустимих доказів отримання відповідачем товару зазначеного у вказаних документах.

За поданими до справи доказами судом встановлено, що товар одержаний за видатковими накладними у період з 13.02.2019 по 04.12.2020 був оплачений відповідачем у повному обсязі. При цьому, з проплати 14.02.2022 на суму 30 000,00грн позивачем було зараховано оплату за видатковою накладною №1650/30 від 04.12.2020 на суму доплати залишку боргу в розмірі 14 783,77грн та залишок в сумі 15 216,23грн зарахована за видатковою накладною №1762/142 від 28.12.2020 на суму 47690,40грн. Залишок боргу за видатковою накладною №1762/142 від 28.12.2020 становить 32 474,17грн. Крім того, за товар, одержаний за видатковою накладною №1248/108 від 19.08.2021 на суму 34 880,47грн було оплачено 31.08.2021, про що зазначено в банківській виписці з призначенням платежу. Товар одержаний за видатковими накладними №47/47 від 18.01.2021 на суму 35 040,48грн, №70/70 від 22.01.2021 на суму 750,00грн, №123/13 від 02.02.2021 на суму 41 435,34грн, №217/107 від 22.02.2021 на суму 76 850,40грн, №319/59 від 10.03.2021 на суму 31 440,12грн, №407/147 від 29.03.2021 на суму 71 000,52грн, №558/128 від 21.04.2021 на суму 13 500,00грн, №875/95 від 16.06.2021 на суму 19 400,16грн, №1268/128 від 25.08.2021 на суму 7 200,00грн, №1317/7 від 01.09.2021 на суму 1 000,03грн, №1378/68 від 13.09.2021 на суму 8 450,10грн, №1436/126 від 22.09.2021 на суму 15 600,00грн, №1707-47 від 09.11.2021 на суму 28 070,16грн, №1924-94 від 15.12.2021 на суму 4 340,11грн, №36-36 від 11.01.2022 на суму 11 600,16грн, №81-81 від 19.01.2022 на суму 7 100,16грн, №171-11 від 02.02.2022 на суму 10 650,24грн, №233-73 від 14.02.2022 на суму 7 200,00грн, №289-129 від 22.02.2022 на суму 8 820,00грн, відповідачем оплачений не був. Загальна сума неоплаченого відповідачем товару становить 431 922,15грн.

Судом враховані пояснення представника позивача згідно з якими останній пояснював, що оплата отриманого товару зараховувалась згідно призначень у платіжних документах на оплату товару, а у разі невідповідності (помилкового зазначення) призначення платежу, оплата за товар зараховувалась в хронологічному порядку, починаючи з оплати від того періоду, що був раніше до пізнішого періоду. Також представник зазначив, що в ряді платіжних доручень в призначенні платежу помилково вказано "оплата за договором №1248/108 від 19.08.2021", тоді як договір з такими реквізитами між сторонами не укладався, а з такими реквізитами була оформлена видаткова накладна.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з пунктом 3.6 договору, оплата за даним Договором здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу, яка становить 21 (двадцять один) календарний день з моменту поставки партії Товару, на підставі виставлених Постачальником рахунків.

Отже, відповідно до положень ч.1 ст.530 ЦК України, узгоджених в п.3.6 договору умов щодо строків оплати, відповідач зобов`язаний був оплатити переданий позивачем товар за видатковими накладними: №1762/142 від 28.12.2020 в строк до 18.01.2021, №47/47 від 18.01.2021 в строк до 08.02.2021, №70/70 від 22.01.2021 в строк до 12.02.2021, №123/13 від 02.02.2021 в строк до 23.02.2021, №217/107 від 22.02.2021 в строк до 15.03.2021, №319/59 від 10.03.2021 в строк до 31.03.2021, №407/147 від 29.03.2021 в строк до 19.04.2021, №558/128 від 21.04.2021 в строк до 12.05.2021, №875/95 від 16.06.2021 в строк до 07.07.2021, №1248/108 від 19.08.2021 в строк до 09.09.2021, №1268/128 від 25.08.2021 в строк до 15.09.2021, №1317/7 від 01.09.2021 в строк до 22.09.2021, №1378/68 від 13.09.2021 в строк до 04.10.2021, №1436/126 від 22.09.2021 в строк до 13.10.2021, №1707-47 від 09.11.2021 в строк до 30.11.2021, №1924-94 від 15.12.2021 в строк до 05.01.2022, №36-36 від 11.01.2022 в строк до 01.02.2022, №81-81 від 19.01.2022 в строк до 09.02.2022, №171-11 від 02.02.2022 в строк до 23.02.2022, №233-73 від 14.02.2022 в строк до 07.03.2022, №289-129 від 22.02.2022 в строк до 15.03.2022.

Проте, одержаний відповідачем від позивача товар на загальну суму 431 922,15грн залишився неоплаченими, строк сплати якого настав.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У заяві від 06.03.2023 про застосування строків позовної давності відповідач заявив про застосування до вимог про стягнення заборгованості строку позовної давності.

З даного приводу суд зазначає, що згідно з ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено та триває на даний час.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який у свою чергу продовжено та триває на даний час.

Отже на час дії установленого на території України карантину та воєнного стану строки, визначені статтями 257 Цивільного кодексу України, були продовжені.

З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за договором поставки №126/СВС/18 від 17.09.2018 за видатковими накладними за період з 28.12.2020 по 22.02.2022, який було продовжено на строк дії карантину та воєнного стану з 12.03.2020.

Аналогічна правова позиція щодо застосування п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20.

Станом час прийняття рішення, відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив, його заборгованість становить 431 922,15грн, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з позовними вимогами, позивачем заявлено до стягнення заборгованість в сумі 431 921,99грн, тобто меншу суму, що є його правом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 431 921,99грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 12 848,71грн пені, 129 447,36грн інфляційних втрат та 18 496,06грн 3% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.2. договору, у разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості отриманого від Постачальника Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару, за кожен день прострочення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, позивач на підставі п.5.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 12 848,71грн (розрахунок а.с.239).

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням вищевикладеного, здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань пені, у відповідності до умов договору та здійснених відповідачем часткових проплат, суд встановив, що правомірним є нарахування пені в загальній сумі 12 485,19грн, а саме:

- за видатковою накладною №1378/68 від 13.09.2021 на суму боргу 8 450,10грн за період з 05.10.2021 по 03.04.2022, сума пені становить 772,78грн;

- за видатковою накладною №1436/126 від 22.09.2021 на суму боргу 15 600,00грн за період з 14.10.2021 по 12.04.2022, сума пені становить 1 438,19грн;

- за видатковою накладною №1707-47 від 09.11.2021 на суму боргу 28 070,00грн за період з 01.12.2021 по 31.05.2022, сума пені становить 2 713,95грн, проте, позивач за вказаний період нарахував меншу суму - 2 607,81грн, що є його правом;

- за видатковою накладною №1924-94 від 15.12.2021 на суму боргу 4 340,11грн за період з 06.01.2022 по 05.07.2022, сума пені становить 544,59грн, проте, позивач за вказаний період нарахував меншу суму - 544,54грн, що є його правом;

- за видатковою накладною №36-36 від 11.01.2022 на суму боргу 11 600,16грн за період з 02.02.2022 по 01.08.2022, сума пені становить 1 722,54грн, проте, позивач за вказаний період нарахував меншу суму 1722,43грн, що є його правом;

- за видатковою накладною №81-81 від 19.01.2022 на суму боргу 7 100,16грн за період з 10.02.2022 по 09.08.2022, сума пені становить 1 101,01грн, проте, позивач за вказаний період нарахував меншу суму 1100,94грн, що є його правом;

- за видатковою накладною №171-11 від 02.02.2022 на суму боргу 10 650,24грн за період з 24.02.2022 по 23.08.2022, сума пені становить 1 774,07грн, проте, позивач за вказаний період нарахував меншу суму - 1773,96грн, що є його правом;

- за видатковою накладною №233-73 від 14.02.2022 на суму боргу 7 200,00грн за період з 08.03.2022 по 23.08.2022, сума пені становить 1 152,00грн;

- за видатковою накладною №289-129 від 22.02.2022 на суму боргу 8 820,00грн за період з 16.03.2022 по 23.08.2022, сума пені становить 1 372,54грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 363,52грн (12 848,71грн - 12 485,19грн) є безпідставними.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12 485,19грн. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 363,52грн вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних витрат, з огляду на встановлені вище строки прострочення виконання зобов`язання окремо по кожній видатковій накладній, здійснену відповідачем часткову оплату, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в загальній сумі 18 473,97грн та інфляційних втрат в сумі 127 207,69грн, а саме:

- за видатковою накладною №1762/142 від 28.12.2020 на суму боргу 32 474,17грн за період з 19.01.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 1 657,52грн, сума інфляційних втрат складає 10 483,81грн;

- за видатковою накладною №47/47 від 18.01.2021 на суму боргу 35 040,48грн за період з 09.02.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 1 728,02грн, сума інфляційних втрат складає 11 312,31грн;

- за видатковою накладною №70/70 від 22.01.2021 на суму боргу 750,00грн за період з 13.02.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 36,74грн, сума інфляційних втрат складає 242,13грн;

- за видатковою накладною №123/13 від 02.02.2021 на суму боргу 41 435,34грн за період з 24.02.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 1 992,30грн, сума інфляційних втрат складає 12 834,10грн;

- за видатковою накладною №217/107 від 22.02.2021 на суму боргу 76 850,40грн за період з 16.03.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 3 568,81грн, сума інфляційних втрат складає 22 120,98грн;

- за видатковою накладною №319/59 від 10.03.2021 на суму боргу 31 440,12грн за період з 01.04.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 1 418,68грн, сума інфляційних втрат складає 9 049,87грн;

- за видатковою накладною №407/147 від 29.03.2021 на суму боргу 71 000,52грн за період з 20.04.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 3 092,90грн, сума інфляційних втрат складає 19 801,51грн;

- за видатковою накладною №558/128 від 21.04.2021 на суму боргу 13 500,00грн за період з 13.05.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 562,56грн, сума інфляційних втрат складає 3 765,05грн;

- за видатковою накладною №875/95 від 16.06.2021 на суму боргу 19 400,16грн за період з 08.07.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 719,13грн, сума інфляційних втрат складає 5 043,27грн;

- за видатковою накладною №1248/108 від 19.08.2021 на суму боргу 34 880,47грн за період з 10.09.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 1 109,49грн, сума інфляційних втрат складає 9 111,62грн;

- за видатковою накладною №1268/128 від 25.08.2021 на суму боргу 7 200,00грн за період з 16.09.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 225,47грн, сума інфляційних втрат складає 1 773,14грн;

- за видатковою накладною №1317/7 від 01.09.2021 на суму боргу 1 000,03грн за період з 23.09.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 30,74грн, сума інфляційних втрат складає 246,28грн;

- за видатковою накладною №1378/68 від 13.09.2021 на суму боргу 8 450,10грн за період з 05.10.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 251,42грн, сума інфляційних втрат складає 2 081,00грн;

- за видатковою накладною №1436/126 від 22.09.2021 на суму боргу 15 600,00грн за період з 14.10.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 452,61грн, сума інфляційних втрат складає 3 841,79грн;

- за видатковою накладною №1707-47 від 09.11.2021 на суму боргу 28 070,00грн за період з 01.12.2021 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 703,67грн, сума інфляційних втрат складає 6 325,56грн;

- за видатковою накладною №1924-94 від 15.12.2021 на суму боргу 4 340,11грн за період з 06.01.2022 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 95,96грн, сума інфляційних втрат складає 946,32грн;

- за видатковою накладною №36-36 від 11.01.2022 на суму боргу 11 600,16грн за період з 02.02.2022 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 230,73грн, сума інфляційних втрат складає 2 347,99грн;

- за видатковою накладною №81-81 від 19.01.2022 на суму боргу 7 100,16грн за період з 10.02.2022 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 136,56грн, сума інфляційних втрат складає 1 437,14грн;

- за видатковою накладною №171-11 від 02.02.2022 на суму боргу 10 650,24грн за період з 24.02.2022 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 192,58грн, сума інфляційних втрат складає 1 954,05грн;

- за видатковою накладною №233-73 від 14.02.2022 на суму боргу 7 200,00грн за період з 08.03.2022 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 123,09грн, сума інфляційних втрат складає 1 321,02грн;

- за видатковою накладною №289-129 від 22.02.2022 на суму боргу 8 820,00грн за період з 16.03.2022 по 01.10.2022, сума 3% річних становить 144,99грн, сума інфляційних втрат складає 1 168,75грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 18 473,97грн та інфляційних втрат в сумі 127 207,69грн. В частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 22,09грн (18 496,06грн - 18 473,97грн) та інфляційних втрат в сумі 2 239,67грн (129 447,36грн - 127 207,69грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 431 921,99грн заборгованості, 12 485,19грн пені, 18 473,97грн 3% річних та 127 207,69грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 363,52грн, 3% річних в сумі 22,09грн та інфляційних втрат в сумі 2 239,67грн, суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат позивача на надання правової допомоги у розмірі 25 000,00грн, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КВ №004747 від 30.01.2015 та ордер на надання правничої (правової) допомоги виданого адвокатом Поздняковим П.В. №1241249 від 02.09.2022 (т.1, а.с.58-59).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

02.09.2022 між Адвокатським об`єднанням "Астеелекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ" укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №АП-09.22-29-01 (т.1, а.с.53-55).

Відповідно до пункту 1.1 договору від 02.09.2022, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором та додатками до нього.

Надання правничої допомоги Адвокатським Об`єднанням здійснюється, через адвокатів (партнерів АО "АСТЕЕЛЕКС"):

- ПОЗДНЯКОВА Михайла Вікторовича (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 5382 від 19.04.2013 року видане Радою адвокатів міста Києва);

- ТІНЬКОВСЬКОГО Олександра Геннадійовича (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 3563 від 22.09.2010 року видане Донецькою обласною КДКА );

- ПОЗДНЯКОВА Петра Вікторовича (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 4747 від 29.11.2011 року видане КМКДКА),

- ШТАНЬКА Вячеслава Анатолійовича (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 9584/10 від 22.10.2020 року видане Радою адвокатів Київської області),

які є засновниками Адвокатського Об`єднання та можуть діяти як разом так і самостійно один від одного від імені Адвокатського Об`єднання.

За умовами пункту 2.1.1 договору від 02.09.2022, Адвокатське Об`єднання, на підставі доручення Клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема, представляє у встановленому порядку права і інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в будь-яких інших органах і установах та перед третіми особами під час розгляду правових спорів.

Згідно з п.3.1 договору від 02.09.2022, сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань Сторонами за Договором. У випадку, якщо жодна зі Сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 (один) місяць до його закінчення, Договір вважається пролонгованим на наступний рік, і так автоматично щороку.

Відповідно до пункту 5.1 вказаного договору від 02.09.2022, гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатком до цього Договору.

Додатком №1 до договору надання правничої (правової) допомоги №АП-09.22-29-01 від 02.09.2022 року сторони дійшли згоди, що розмір гонорару (вартість послуг) складає 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, який сплачується в 3 етапи:

1. протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку, у розмірі 10 000,00 гривень;

2. протягом 10 днів з моменту складання позовної заяви та виставлення рахунку у розмірі 10 000,00 гривень;

3. решта оплати протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку.

Вказаний договір та додаток підписані уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, останній надав також до матеріалів справи: Акти прийому-передачі наданих послуг: №АП-09.22-29-01 від 30.09.2022 на суму 10 000,00грн, №АП-09.22-29-02 від 30.12.2022 на суму 7 500,00грн, №АП-09.22-29-03 від 07.02.2023 на суму 7 500,00грн, платіжні інструкції: №1501 від 21.09.2022 на суму 10 000,00грн, №1677 від 25.10.2022 на суму 7 500,00грн, №140 від 25.01.2023 на суму 7 500,00грн (т.2, а.с.4-9).

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В Актах прийому-передачі наданих послуг: №АП-09.22-29-01 від 30.09.2022, №АП-09.22-29-02 від 30.12.2022, №АП-09.22-29-03 від 07.02.2023 міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (т.2, а.с.7-9). Також в зазначених Актах адвокат та клієнт погодили, що замовник претензій щодо об`єму, якості та строків надання правової допомоги немає.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Надаючи оцінку виконаних адвокатом позивачу робіт по наданню послуг з точки зору їх необхідності та співмірності з урахуванням обставин даної справи, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права, а їх вартість обґрунтованою та співмірною.

При здійсненні оцінки співмірності (розумності та виправданості) вартості наданих адвокатом послуг суд також врахував юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи та обсяг наданих адвокатом послуг, що забезпечило належні умови для повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень стосовно заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не подав, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Факт понесених позивачем витрат в загальній сумі 25 000,00грн на професійну правничу допомогу підтверджується платіжними інструкціями: №1501 від 21.09.2022 на суму 10 000,00грн, №1677 від 25.10.2022 на суму 7 500,00грн, №140 від 25.01.2023 на суму 7 500,00грн (т.2, а.с.4-6).

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З рахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 24 889,27грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінгурівські ковбаси" (12444, Житомирська область, Житомирський район, с.Сінгури, вул. Шкільна, буд. 14А; ідентифікаційний код 42136790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ" (02094, м.Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6; ідентифікаційний код 20021369):

- 431 921,99грн заборгованості,

- 12 485,19грн пені,

- 18 473,97грн 3% річних,

- 127 207,69грн інфляційних втрат,

- 24 889,27грн витрат на оплату послуг адвоката,

- 8 851,33грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.05.23

Суддя Кравець С.Г.

Друк. :

1 - до справи,

2-3 - сторонам (рек.),

на електронну адресу сторін: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4