Рішення

від 28.04.2023 по справі 910/787/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2023Справа №910/787/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Макагро"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"простягнення 323 347,91 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М. Представники сторін в судове засідання 25.04.2023 не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Макагро" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення 323 347,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Макагро" вказує, що ним у квітні 2022 року згідно Договору поставки сільськогосподарської продукції №357-04/22С від 13.04.2022 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" товар загальною вартістю 1 640 124,42 грн., в той час останнім було частково виконано своє зобов`язання з оплати такого товару, у зв`язку у чим у відповідача виник борг у розмірі 323 347,91 грн.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Макагро" вказує, що очікує понести судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 22 635,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 відкрито провадження у справі №910/787/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 23.01.2023 була надіслана відповідачу 24.01.2023 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41 ЛІТ "А", офіс 310), що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" 30.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105493600555.

Відтак згідно п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" ухвали суду від 23.01.2023 є 30.01.2023 (день проставлення у поштовому повідомленні №0105493600555 відмітки про вручення судового рішення).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/787/23 встановлено відповідачу строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" повинне було подати відзив на позов у строк до 14.02.2023 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

03.04.2023 в системі "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Макагро" сформовано заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" про залишення позову без розгляду; призначено у справі №910/787/23 судове засідання на 25.04.2023; зобов`язано позивача надати суду довідку за підписом керівника щодо наявності у відповідача боргу станом на дату отримання даної ухвали у строк - до початку судового засідання, призначеного на 25.04.2023; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Макагро" взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

21.04.2023 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" на виконання ухвали суду від 12.04.2023 надійшла довідка вих. №14/04-2 від 14.04.2023, згідно якої дебіторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" станом на 17.04.2023 становить 269 456,59 грн. у зв`язку з тим, що 21.03.2023 відповідачем було частково сплачено борг у розмірі 53 891,32 грн.

25.04.2023 засобами електронного зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" надійшла заява про приєднання доказів витрат, пов`язаних з правничою допомогою, та заява про здійснення розгляду справи без участі представника позивача.

В судове засідання, призначене на 25.04.2023 сторони явку своїх представників не забезпечили. Від позивача 25.04.2023 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. Натомість відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи №910/787/23 був повідомлений належним чином.

Так, ухвала суду від 12.04.2023 про призначення судового засідання на 25.04.2023 була надіслана відповідачу 17.04.2023 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41 ЛІТ "А", офіс 310, та за інформацією із пошукової системи відстеження поштових відправлень Акціонерного товариства "Укрпошта" (поштове відправлення №0105494286650) була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" 20.04.2023.

Відтак згідно п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" ухвали суду від 12.04.2023 є 20.04.2023.

Отже, сторони, які були належним чином повідомлені про призначене на 25.04.2023 засідання, своїх представників у судове засідання не забезпечили, відповідач про причини неявки суд не повідомив, натомість позивач просив здійснювати розгляд справи №910/787/23 без участі його представника, а відтак суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

13.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Макагро" (постачальник) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №357-04/22С (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: соя (код товару 1201900000 згідно УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

У пункті 2.1 Договору сторонами було погоджено постачання сої (код товару 1201900000) у кількості 100 тон (+/-10%) загальною вартістю 1 580 000,10 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1) автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі.

Строк постачання товару - 21.04.2022 включно. Поставка товару партіями допускається (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном "залікова вага" розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені у п. 6.1 договору.

У пункті 4.1 Договору сторонами погоджено наступні умови оплати:

- 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14% вартості партії товару протягом 2 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Остаточний розрахунок за товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості товару, як визначено розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватора поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних (п. 4.2 Договору).

Відповідно п.п. 5.1, 5.3, 5.4 Договору постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість, та не пізніше дати поставки товару - видаткові накладні. Постачальник зобов`язується зареєструвати податкові накладні на товар в строки та в порядку, що передбачені діючим законодавством України.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макагро" вказує, що ним у квітні 2022 року на виконання Договору було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" товар загальною вартістю 1 640 124,42 грн., в той час останнім було частково виконано своє зобов`язання з оплати такого товару.

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача про наявність у відповідача боргу з оплати товару у розмірі 323 347,91 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із наявних в матеріалах справи видаткових накладних №3 від 15.04.2022 та №4 від 20.04.2022 вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Макагро" 15.04.2022 було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" прийнято сою (код товару 1201900000) у кількості 51,965 т вартістю 812 836,37 грн., а 20.04.2022 - сою (код товару 1201900000) у кількості 52,36 т вартістю 827 288,05 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Також на підтвердження виконання своїх зобов`язань, передбачених п.п. 5.1, 5.3, 5.4 Договору, позивачем долучено до матеріалів справи ТТН №813 від 20.04.2022 та №722 від 15.04.2023, податкові накладні №20042022 та №14042022.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Макагро" Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" товару загальною вартістю 1 640 124,42 грн. у визначений Договором строк.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.1 Договору сторонами погоджено наступні умови оплати:

- 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14% вартості партії товару протягом 2 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Остаточний розрахунок за товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості товару, як визначено розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватора поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних (п. 4.2 Договору).

Позивачем було долучено до матеріалів справи докази направлення відповідачу із листом від 11.12.2022 квитанції №1 від 27.06.2022 про реєстрацію податкової накладної №14042022 та квитанції №1 від 17.07.2022 про реєстрацію податкової накладної №20042022 (опис вкладення у цінний лист від 16.01.2023, накладна відділення поштового зв`язку від 16.01.2023, фіскальний чек відділення поштового зв`язку від 16.01.2023).

Натомість із наданих позивачем виписок по банківському рахунку вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" частково та з простроченням виконано свої зобов`язання з оплати поставленого товару, а саме:

- 04.05.2022 сплачено кошти у розмірі 50 054,39 грн.;

- 21.10.2022 сплачено кошти у розмірі 80 000,00 грн.;

- 21.07.2022 сплачено кошти у розмірі 206 822,01 грн.;

- 12.05.2022 сплачено кошти у розмірі 300 326,34 грн.;

- 10.06.2022 сплачено кошти у розмірі 348 658,55 грн.;

- 01.08.2022 сплачено кошти у розмірі 124 093,21 грн.;

- 01.07.2022 сплачено кошти у розмірі 206 822,01 грн.;

- 21.03.2023 сплачено кошти у розмірі 53 891,32 грн.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" в якості оплати поставленого позивачем за Договором товару всього сплачено кошти у загальному розмірі 1 370 667,83 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак, станом на дату розгляду даного спору у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" наявний борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Макагро" з оплати поставленого товару у розмірі 269 456,59 грн.

Судом враховано, що частина товару вартістю 53 891,32 грн. сплачена відповідачем на стадії розгляду справи №910/787/23 по суті - 21.03.2023, що підтверджується заключною випискою по банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" за 21.03.2023.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15.

Враховуючи, що частина боргу у розмірі 53 891,32 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження у цій частині підлягає закриттю, так як вказаний предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи.

Водночас, доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" Товариству з обмеженою відповідальністю "Макагро" коштів у розмірі 269 456,59 грн. станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару та станом на дату розгляду даної справи у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" наявний перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Макагро" борг у розмірі 269 456,59 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 269 456,59 грн. Провадження у справі №910/787/23 за вимогою про стягнення суми боргу в частині 53 891,32 грн. слід закрити.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Макагро" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у розмірі 323 347,91 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Макагро" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 3 880,17 грн. (323 347,91 грн. х 0,015 х 0,8).

В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Макагро" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" коштів у розмірі 323 347,91 грн. сплачено судовий збір у розмірі 4 850,23 грн. (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2807766802.1 від 09.01.2023).

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 970,06 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 970,06 грн. не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/787/23, в той час як суд, керуючись принципом процесуальної економії, вважає за доцільне за власною ініціативою повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в цій частині.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на те, що у перше призначене у справі №910/787/23 судове засідання сторони не забезпечили явку своїх представників, у зв`язку з чим судове засідання не було відкрите, то відповідно суд відраховує строк на вчинення такої дії як фактичне визнання боргу (шляхом його сплати до прийняття рішення суду) від дати відкриття провадження у справі - 23.01.2023, а отже фактичне визнання позову Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" боргу в частині 53 891,32 грн. мало місце після початку розгляду справи по суті, тому відсутні правові підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову в частині визнаної відповідачем вимоги.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, який підлягав сплаті позивачем за звернення до господарського суду з даним позовом, покладається на відповідача.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 16 168,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Макагро" вказувало, що очікує понести судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 22 635,00 грн.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" в межах справи №910/787/23 здійснювалось адвокатом Черновим Володимиром Володимировичем (керівником Адвокатського бюро "Чернов та Партнери") на підставі Договору №06/12/22 про надання правової допомоги від 06.12.2022 та ордеру серії ВК №1062041 від 15.01.2023.

Адвокат Чернов Володимир Володимирович здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН №1454 від 27.07.2018.

Пунктом 1.1 Договору №06/12/22 про надання правової допомоги від 06.12.2022 передбачено, що за цим договором Адвокатське бюро "Чернов та Партнери" (виконавець) приймає зобов`язання надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Макагро" (клієнту) правову допомогу, пов`язану з стягненням з ТОВ "ВВТ Груп" заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції №357-04/22С від 13.04.2022 в сумі 323 347,91 грн., а замовник зобов`язується вчасно та добросовісно оплачувати надані юридичні послуги на умовах та в строки, що передбачені дійсним договором.

У пункті 3.1 Договору №06/12/22 про надання правової допомоги від 06.12.2022 Адвокатським бюро "Чернов та Партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Макагро" погоджено вартість юридичних послуг (гонорар), що надаються на умовах цього договору, що складається з наступних сум:

- фіксована сума 16 168,00 грн., становить 5% заборгованості за договором №357-04/22С від 13.04.2022, що підлягає стягненню (повний, або частковий розрахунок боржника після подачі позовної заяви та під час розгляду справи в суді на любій стадії не є підставою для зменшення розміру гонорару);

- доплата гонорару за позитивний результат по справі в розмірі 2% від загальної суми, що буде стягнута в судовому порядку та добровільно сплачена боржником під час розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивачем було надано опис наданої правової допомоги у справі №910/787/23 за договором №06/12/22 від 06.12.2022 станом на 24.04.2023, у відповідності до якого Адвокатським бюро "Чернов та Партнери" надано наступну допомогу:

- консультація клієнта: консультація клієнта щодо порядку стягнення боргу, виконання сплати судового збору та повернення витрат позивача в господарському судочинстві у разі стягнення заборгованості в судовому порядку, можливість одночасного стягнення з основним боргом збитків від інфляції та річних, визначення орієнтовного розміру судового збору - витрачений час 4 години:

- врегулювання спору в досудовому порядку: підготовка та направлення пропозиції досудового врегулювання спору, переговори з опонентом - витрачений час 4 години;

- підготовка позовної заяви у справі №910/787/23: з`ясування обставин справи: встановлення подій, що передували виникненню господарських зобов`язань, їх виконання, відображення їх в бухгалтерському обліку клієнта, правильність відображення об`єму поставки сільськогосподарської продукції - витрачений час 2 години; підготовка та подача позовної заяви - витрачений час - 8,5 годин;

- правовий супровід клієнта під час розгляду справи №910/787/23: надання необхідних консультацій по предмету спору під час розгляду справи, підготовка заяв, клопотань - витрачений час - 3,5 години.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є розумним та необхідним для надання правової допомоги позивачу в межах справи №910/787/23 з огляду на наступне.

По-перше, із опису наданої правової допомоги у справі №910/787/23 за договором №06/12/22 від 06.12.2022 станом на 24.04.2023 вбачається, що Адвокатським бюро "Чернов та Партнери" вцілому було витрачено 22 години на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Макагро" в межах справи №910/787/23.

Водночас, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 судом було надано оцінку складності справи №910/787/23 з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, які вказували на незначну складність даної справи, внаслідок чого було визнано її малозначною та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Варто відзначити, що обсяг доказів, необхідних для вирішення даного спору, також був незначним - складні сторонами договір поставки, дві видаткові накладні, дві ТТН, дві податкові накладні, дві квитанції про реєстрацію податкових накладних, банківські виписки по восьми платежам відповідача та докази звернення до відповідача із пропозицією досудового врегулювання спору, відтак їх вивчення та аналіз, а також формування правової позиції не повинно було зайняти багато часу.

Всі ці документи були підписані представниками відповідача та відповідач впродовж всього періоду прострочення частково сплачував борг, що свідчить про визнання ним обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу.

При цьому, до предмету спору входило лише питання стягнення суми основного боргу за поставлений товар та не заявлялось до стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Наведене свідчить про те, що дана справа відноситься до найпростіших справ, які можуть перебувати на розгляду господарського суду.

По-друге, суд не може визнати доцільною, реальною та необхідною витрату адвокатом (з більш як чотирирічним досвідом роботи у сфері надання професійної правничої допомоги) чотирьох годин на консультацію клієнта щодо порядку стягнення боргу, виконання сплати судового збору та повернення витрат позивача в господарському судочинстві у разі стягнення заборгованості в судовому порядку, можливість одночасного стягнення з основним боргом збитків від інфляції та річних, визначення орієнтовного розміру судового збору, хоча б з огляду на те, що судовий збір за майнову вимогу у закладці "Судовий збір" підрозділу "Громадянам" на офіційному сайті Господарського суду міста Києва визначається автоматично шляхом введення суми, яку має намір заявити позивач до стягнення, а також автоматично формується платіжне доручення на сплату такого судового збору (займає кілька хвилин навіть у користувача, який вперше користується таким сервісом). Це при тому, що в результаті таких консультацій позивачем було надмірно сплачено судовий збір, тобто невірно визначено його розмір.

По-третє, суд не може вважати реальною витрату адвокатом 2 годин на з`ясування обставин справи, з огляду на витрату ним 4 годин на підготовку та направлення пропозиції досудового врегулювання спору, переговори з опонентом, оскільки сам зміст пропозиції про досудове врегулювання спору викладений на менш ніж пів аркушу та його підготовка не могла відбуватись без з`ясування обставин справи.

По-четверте, зважаючи на з`ясування обставин справи під час підготовки пропозиції досудового врегулювання спору, суд не вважає необхідною та розумною витрату адвокатом 8,5 годин на підготовку та подачу позовної заяви, зміст якої викладений на 3 аркушах (без врахування вступної та прохальної частини) із 1,5 інтервалом між абзацами, а сама подача відбувалась через систему "Електронний суд", що виключало необхідність, зокрема, підготовки, завіряння позовної заяви з доданими до неї доказами, направлення примірника позову відповідачу та суду засобами поштового зв`язку.

По-п`яте, суд не може визнати доцільною, реальною та необхідною витрату адвокатом 3,5 годин на правовий супровід клієнта під час розгляду справи №910/787/23, так як позивачем під час розгляду даної справи було подано лише п`ять заяв з процесуальних питань, одна з яких була заява про залишення позову без розгляду, яка подана з пропуском встановленого господарським процесуальним законом строку, у зв`язку з чим була залишена без розгляду судом. Крім того, зважаючи на подання представником позивача зави про розгляд справи за його відсутності жодної доцільності у підготовці ним та поданні до суду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції також не було. Натомість дві інші заяви - супровідний лист до витребуваної судом довідки щодо боргу відповідач та заява про приєднання до матеріалів справи доказів витрат, пов`язаних з правничою допомогою, у своєму змісті налічують 1-2 абзаци.

Відносно додаткової доплати гонорару ("гонорар успіху") при позитивному для клієнта рішенні в розмірі 2% від загальної суми, що буде стягнута в судовому порядку та добровільно сплачена боржником під час розгляду справи, то суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи наведену правову позицію суду касаційної інстанції, суд приходить до висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 2% від загальної суми, що буде стягнута в судовому порядку та добровільно сплачена боржником під час розгляду справи, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Більш того, заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі, яка, зокрема, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження та без проведення судового засідання, тобто, є незначної складності та суть спору в даній справі зводилась до стягнення боргу з оплати поставленого товару за 21 накладними підписаними сторонами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування "гонорару успіху".

Надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, суд прийшов до висновку про те, що у даному конкретному випадку наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 084,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат є співмірним з обсягом наданих послуг та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

В іншій частині заявлений розмір витрат є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 13, 74, 126, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41 ЛІТ "А", офіс 310; ідентифікаційний код 36716311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" (30300, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, м. Ізяслав, вул. Василя Стуса, буд. 11; ідентифікаційний код 40600871) борг у розмірі 269 456 (двісті шістдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 59 коп., судовий збір у розмірі 3 880 (три тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 17 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 084 (вісім тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Закрити провадження в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" суми основного боргу у розмірі 53 891,32 грн.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Макагро" (30300, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, м. Ізяслав, вул. Василя Стуса, буд. 11; ідентифікаційний код 40600871) з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 970 (дев`ятсот сімдесят) грн. 06 коп., сплаченого за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2807766802.1 від 09.01.2023. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 28.04.2023.

Суддя Р.В. Бойко