Постанова

від 28.09.2023 по справі 910/787/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2023 р. Справа№ 910/787/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Чернов В.В. - адвокат, Федорук Б.І.- адвокат

від відповідача: Унгул Р.В. - самопредставництво

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 (повний текст складено 28.04.2023)

у справі №910/787/23 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро", м. Ізяслав, Хмельницька обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп", м. Київ

про стягнення 323 347,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог за первісним позовом.

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Макагро" (далі - позивач, ТОВ "Макагро") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (далі - відповідач, ТОВ "ВВТ Груп") про стягнення 323 347,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Макагро" вказує, що ним у квітні 2022 року згідно Договору поставки сільськогосподарської продукції №357-04/22С від 13.04.2022 було поставлено ТОВ "ВВТ Груп" товар загальною вартістю 1 640 124,42 грн, в той час останнім було частково виконано своє зобов`язання з оплати такого товару, у зв`язку у чим у відповідача виник борг у розмірі 323 347,91 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі № 910/787/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" борг у розмірі 269 456,59 грн, судовий збір у розмірі 3 880,17 грн та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 084,00 грн.

Закрито провадження в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Макагро" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" суми основного боргу у розмірі 53 891,32 грн.

Присуджено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Макагро" з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 970,06 грн, сплаченого за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2807766802.1 від 09.01.2023.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що ТОВ "Макагро" поставлено ТОВ "ВВТ Груп" товару загальною вартістю 1 640 124,42 грн. у визначений Договором строк. Разом з цим, ТОВ "ВВТ Груп" в якості оплати поставленого позивачем за Договором товару всього сплачено кошти у загальному розмірі 1 370 667,83 грн.

Закриваючи провадження у справі місцевий господарський суд зазначив, що частина товару вартістю 53 891,32 грн була сплачена відповідачем на стадії розгляду справи №910/787/23 по суті - 21.03.2023, що підтверджується заключною випискою по банківському рахунку ТОВ "Макагро" за 21.03.2023.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, приймаючи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом послуг та час, витрачений адвокатом, на виконання відповідних робіт (наданих послуг), ціну заявленого позову, керуючись принципами справедливості та пропорційності, приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та частини 5 вказаної статті, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідні витрати мають бути зменшені та на відповідача у даній справі підлягає покладенню 8 084,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "ВВТ Груп" 17.05.2023 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі №910/787/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує на те, що судом першої інстанції неправильно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

За твердженням апелянта позивачем не було подано до суду першої інстанції доказів надсилання відповідачу оригіналу листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до пункту 5.1. Договору.

З огляду на зазначене, апелянт зазначає, що умова щодо сплати останнім 10% від Договору у розмірі 158 000,00 грн не настала.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023 справу № 910/787/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/787/23.

Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі № 910/787/23 до надходження до суду матеріалів справи.

31.05.2023 матеріали справи № 910/787/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі № 910/787/23 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа, ухвалу від 13.06.2023 скаржник отримав 15.06.2023.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 26.06.2023 надано суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 5 820,26 грн.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 справу № 910/787/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі №910/787/23, розгляд справи № 910/787/23 призначено на 10.08.2023 об 11 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі № 910/787/23 відкладено на 28.09.2023 об 11 год. 30 хв.

Позиція інших учасників справи.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався, що відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішень суду першої інстанції у даній справі.

Явка представників сторін.

У судове засідання 28.09.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.09.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Представники позивача у судовому 28.09.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 13.04.2022 між ТОВ "ВВТ Груп" (покупець) та ТОВ "Макагро" (постачальник) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №357-04/22С (далі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: соя (код товару 1201900000 згідно УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

У пункті 2.1 Договору сторонами було погоджено постачання сої (код товару 1201900000) у кількості 100 тон (+/-10%) загальною вартістю 1 580 000,10 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1) автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі.

Строк постачання товару - 21.04.2022 включно. Поставка товару партіями допускається (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном "залікова вага" розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені у п. 6.1 договору.

У пункті 4.1 Договору сторонами погоджено наступні умови оплати:

- 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14% вартості партії товару протягом 2 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Остаточний розрахунок за товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості товару, як визначено розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватора поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних (п. 4.2 Договору).

Відповідно п.п. 5.1, 5.3, 5.4 Договору постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість, та не пізніше дати поставки товару - видаткові накладні. Постачальник зобов`язується зареєструвати податкові накладні на товар в строки та в порядку, що передбачені діючим законодавством України.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 Договору).

ТОВ "Макагро" вказує, що ним у квітні 2022 року на виконання Договору було поставлено ТОВ "ВВТ Груп" товар загальною вартістю 1 640 124,42 грн, в той час останнім було частково виконано своє зобов`язання з оплати такого товару.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю або відсутністю у відповідача боргу з оплати товару за Договором поставки сільськогосподарської продукції від 13.04.2022 №357-04/22С у розмірі 323 347,91 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із наявних в матеріалах справи видаткових накладних №3 від 15.04.2022 та №4 від 20.04.2022 вбачається, що ТОВ "Макагро" 15.04.2022 було поставлено, а ТОВ "ВВТ Груп" прийнято сою (код товару 1201900000) у кількості 51,965 т вартістю 812 836,37 грн, а 20.04.2022 - сою (код товару 1201900000) у кількості 52,36 т вартістю 827 288,05 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Також на підтвердження виконання своїх зобов`язань, передбачених п.п. 5.1, 5.3, 5.4 Договору, позивачем долучено до матеріалів справи ТТН №813 від 20.04.2022 та №722 від 15.04.2023, податкові накладні №20042022 та №14042022.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується постачання ТОВ "Макагро" ТОВ "ВВТ Груп" товару загальною вартістю 1 640 124,42 грн. у визначений Договором строк.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.1 Договору сторонами погоджено наступні умови оплати:

- 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14% вартості партії товару протягом 2 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Остаточний розрахунок за товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості товару, як визначено розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватора поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних (п. 4.2 Договору).

Позивачем було долучено до матеріалів справи докази направлення відповідачу із листом від 11.12.2022 квитанції №1 від 27.06.2022 про реєстрацію податкової накладної №14042022 та квитанції №1 від 17.07.2022 про реєстрацію податкової накладної №20042022 (опис вкладення у цінний лист від 16.01.2023, накладна відділення поштового зв`язку від 16.01.2023, фіскальний чек відділення поштового зв`язку від 16.01.2023).

Натомість із наданих позивачем виписок по банківському рахунку вбачається, що ТОВ "ВВТ Груп" частково та з простроченням виконано свої зобов`язання з оплати поставленого товару, а саме:

- 04.05.2022 сплачено кошти у розмірі 50 054,39 грн.;

- 21.10.2022 сплачено кошти у розмірі 80 000,00 грн.;

- 21.07.2022 сплачено кошти у розмірі 206 822,01 грн.;

- 12.05.2022 сплачено кошти у розмірі 300 326,34 грн.;

- 10.06.2022 сплачено кошти у розмірі 348 658,55 грн.;

- 01.08.2022 сплачено кошти у розмірі 124 093,21 грн.;

- 01.07.2022 сплачено кошти у розмірі 206 822,01 грн.;

- 21.03.2023 сплачено кошти у розмірі 53 891,32 грн.

Таким чином, ТОВ "ВВТ Груп" в якості оплати поставленого позивачем за Договором товару всього сплачено кошти у загальному розмірі 1 370 667,83 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у ТОВ "ВВТ Груп" наявний борг перед ТОВ "Макагро" з оплати поставленого товару у розмірі 269 456,59 грн.

Також, враховуючи, що частина товару вартістю 53 891,32 грн сплачена відповідачем на стадії розгляду справи №910/787/23 по суті - 21.03.2023, що підтверджується заключною випискою по банківському рахунку ТОВ "Макагро" за 21.03.2023, то провадження у цій частині підлягало закриттю, так як вказаний предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи.

Доказів сплати ТОВ "ВВТ Груп" ТОВ "Макагро" коштів у розмірі 269 456,59 грн. станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару та станом на дату розгляду даної справи у ТОВ "ВВТ Груп" наявний перед ТОВ "Макагро" борг у розмірі 269 456,59 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ВВТ Груп" підлягали частковому задоволенню, а з ТОВ "Макагро" підлягало до стягнення сума боргу у розмірі 269 456,59 грн з закриттям провадження у справі №910/787/23 за вимогою про стягнення суми боргу в частині 53 891,32 грн.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 16 168,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви ТОВ "Макагро" вказувало, що очікує понести судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 22 635,00 грн.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представництво інтересів ТОВ "Макагро" в межах справи №910/787/23 здійснювалось адвокатом Черновим Володимиром Володимировичем (керівником Адвокатського бюро "Чернов та Партнери") на підставі Договору №06/12/22 про надання правової допомоги від 06.12.2022 та ордеру серії ВК №1062041 від 15.01.2023.

Адвокат Чернов Володимир Володимирович здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН №1454 від 27.07.2018.

Пунктом 1.1 Договору №06/12/22 про надання правової допомоги від 06.12.2022 передбачено, що за цим договором Адвокатське бюро "Чернов та Партнери" (виконавець) приймає зобов`язання надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Макагро" (клієнту) правову допомогу, пов`язану з стягненням з ТОВ "ВВТ Груп" заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції №357-04/22С від 13.04.2022 в сумі 323 347,91 грн., а замовник зобов`язується вчасно та добросовісно оплачувати надані юридичні послуги на умовах та в строки, що передбачені дійсним договором.

У пункті 3.1 Договору №06/12/22 про надання правової допомоги від 06.12.2022 Адвокатським бюро "Чернов та Партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Макагро" погоджено вартість юридичних послуг (гонорар), що надаються на умовах цього договору, що складається з наступних сум:

- фіксована сума 16 168,00 грн., становить 5% заборгованості за договором №357-04/22С від 13.04.2022, що підлягає стягненню (повний, або частковий розрахунок боржника після подачі позовної заяви та під час розгляду справи в суді на любій стадії не є підставою для зменшення розміру гонорару);

- доплата гонорару за позитивний результат по справі в розмірі 2% від загальної суми, що буде стягнута в судовому порядку та добровільно сплачена боржником під час розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивачем було надано опис наданої правової допомоги у справі №910/787/23 за договором №06/12/22 від 06.12.2022 станом на 24.04.2023, у відповідності до якого Адвокатським бюро "Чернов та Партнери" надано наступну допомогу:

- консультація клієнта: консультація клієнта щодо порядку стягнення боргу, виконання сплати судового збору та повернення витрат позивача в господарському судочинстві у разі стягнення заборгованості в судовому порядку, можливість одночасного стягнення з основним боргом збитків від інфляції та річних, визначення орієнтовного розміру судового збору - витрачений час 4 години:

- врегулювання спору в досудовому порядку: підготовка та направлення пропозиції досудового врегулювання спору, переговори з опонентом - витрачений час 4 години;

- підготовка позовної заяви у справі №910/787/23: з`ясування обставин справи: встановлення подій, що передували виникненню господарських зобов`язань, їх виконання, відображення їх в бухгалтерському обліку клієнта, правильність відображення об`єму поставки сільськогосподарської продукції - витрачений час 2 години; підготовка та подача позовної заяви - витрачений час - 8,5 годин;

- правовий супровід клієнта під час розгляду справи №910/787/23: надання необхідних консультацій по предмету спору під час розгляду справи, підготовка заяв, клопотань - витрачений час - 3,5 години.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є розумним та необхідним для надання правової допомоги позивачу в межах справи №910/787/23 з огляду на наступне.

По-перше, із опису наданої правової допомоги у справі №910/787/23 за договором №06/12/22 від 06.12.2022 станом на 24.04.2023 вбачається, що Адвокатським бюро "Чернов та Партнери" вцілому було витрачено 22 години на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Макагро" в межах справи №910/787/23.

Водночас, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 судом було надано оцінку складності справи №910/787/23 з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, які вказували на незначну складність даної справи, внаслідок чого було визнано її малозначною та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Варто відзначити, що обсяг доказів, необхідних для вирішення даного спору, також був незначним - складні сторонами договір поставки, дві видаткові накладні, дві ТТН, дві податкові накладні, дві квитанції про реєстрацію податкових накладних, банківські виписки по восьми платежам відповідача та докази звернення до відповідача із пропозицією досудового врегулювання спору, відтак їх вивчення та аналіз, а також формування правової позиції не повинно було зайняти багато часу.

Всі ці документи були підписані представниками відповідача та відповідач впродовж всього періоду прострочення частково сплачував борг, що свідчить про визнання ним обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу.

При цьому, до предмету спору входило лише питання стягнення суми основного боргу за поставлений товар та не заявлялось до стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Наведене свідчить про те, що дана справа відноситься до найпростіших справ, які можуть перебувати на розгляду господарського суду.

По-друге, суд не може визнати доцільною, реальною та необхідною витрату адвокатом (з більш як чотирирічним досвідом роботи у сфері надання професійної правничої допомоги) чотирьох годин на консультацію клієнта щодо порядку стягнення боргу, виконання сплати судового збору та повернення витрат позивача в господарському судочинстві у разі стягнення заборгованості в судовому порядку, можливість одночасного стягнення з основним боргом збитків від інфляції та річних, визначення орієнтовного розміру судового збору, хоча б з огляду на те, що судовий збір за майнову вимогу у закладці "Судовий збір" підрозділу "Громадянам" на офіційному сайті Господарського суду міста Києва визначається автоматично шляхом введення суми, яку має намір заявити позивач до стягнення, а також автоматично формується платіжне доручення на сплату такого судового збору (займає кілька хвилин навіть у користувача, який вперше користується таким сервісом). Це при тому, що в результаті таких консультацій позивачем було надмірно сплачено судовий збір, тобто невірно визначено його розмір.

По-третє, суд не може вважати реальною витрату адвокатом 2 годин на з`ясування обставин справи, з огляду на витрату ним 4 годин на підготовку та направлення пропозиції досудового врегулювання спору, переговори з опонентом, оскільки сам зміст пропозиції про досудове врегулювання спору викладений на менш ніж пів аркушу та його підготовка не могла відбуватись без з`ясування обставин справи.

По-четверте, зважаючи на з`ясування обставин справи під час підготовки пропозиції досудового врегулювання спору, суд не вважає необхідною та розумною витрату адвокатом 8,5 годин на підготовку та подачу позовної заяви, зміст якої викладений на 3 аркушах (без врахування вступної та прохальної частини) із 1,5 інтервалом між абзацами, а сама подача відбувалась через систему "Електронний суд", що виключало необхідність, зокрема, підготовки, завіряння позовної заяви з доданими до неї доказами, направлення примірника позову відповідачу та суду засобами поштового зв`язку.

По-п`яте, суд не може визнати доцільною, реальною та необхідною витрату адвокатом 3,5 годин на правовий супровід клієнта під час розгляду справи №910/787/23, так як позивачем під час розгляду даної справи було подано лише п`ять заяв з процесуальних питань, одна з яких була заява про залишення позову без розгляду, яка подана з пропуском встановленого господарським процесуальним законом строку, у зв`язку з чим була залишена без розгляду судом. Крім того, зважаючи на подання представником позивача зави про розгляд справи за його відсутності жодної доцільності у підготовці ним та поданні до суду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції також не було. Натомість дві інші заяви - супровідний лист до витребуваної судом довідки щодо боргу відповідач та заява про приєднання до матеріалів справи доказів витрат, пов`язаних з правничою допомогою, у своєму змісті налічують 1-2 абзаци.

Відносно додаткової доплати гонорару ("гонорар успіху") при позитивному для клієнта рішенні в розмірі 2% від загальної суми, що буде стягнута в судовому порядку та добровільно сплачена боржником під час розгляду справи, то суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи наведену правову позицію суду касаційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 2% від загальної суми, що буде стягнута в судовому порядку та добровільно сплачена боржником під час розгляду справи, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Більш того, заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі, яка, зокрема, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження та без проведення судового засідання, тобто, є незначної складності та суть спору в даній справі зводилась до стягнення боргу з оплати поставленого товару за 21 накладними підписаними сторонами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування "гонорару успіху".

Надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у даному конкретному випадку були наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 084,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат є співмірним з обсягом наданих послуг та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

В іншій частині заявлений розмір витрат є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягав.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі №910/787/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі №910/787/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/787/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 16.10.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко