Рішення

від 01.05.2023 по справі 910/2728/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2023Справа № 910/2728/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙХАЙ»

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»

про стягнення 1 058 446,73 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙХАЙ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 058 446,73 грн, з яких: 651 168, 00 грн основний борг, 56 850, 05 грн 3% річних, 302 035, 87 грн інфляційні втрати та 48 392, 81 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №06-03-2019/П-07365 від 06.03.2019, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/2728/23, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

28.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній частково визнає позовні вимоги, а саме в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 651 168, 00 грн та заявляє клопотання про зменшення пені на 90%, в обґрунтування якого зазначає, що з 2020 року в Україні склалась критична ситуація в авіаційній галузі, так через запровадження карантинних заходів відповідачем оголошено простій з 01.04.2020, в зв`язку з чим понесено збитки в розмірі 4 518 316 000, 00 грн, на підтвердження чого надає звіт про фінансову діяльність за 2020 рік. Крім того вказує, що 24.02.2022 через введення воєнного стану та закриття повітряного простору над Україною відповідач був змушений повністю зупинити виконання рейсів і поніс збитки в розмірі 4 531 473 000, 00 грн, на підтвердження чого надає звіт про фінансову діяльність за 2022 рік.

07.04.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Приписами частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), зокрема, встановлено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Відзив був отриманий позивачем 01.04.2023, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0212114374870.

Відтак, останній день строку для подання позивачем відповіді на відзив є саме 06.04.2023.

До господарського суду надійшла відповідь на відзив 07.04.2023, тобто після закінчення строку встановленого судом для її подання.

Положеннями частини 2 статті 118 ГПК України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відповідь на відзив подана позивачем до суду із пропуском встановленого судом процесуального строку та приймаючи до уваги відсутність клопотання про продовження строку на її подання або поновлення пропущеного строку на подання такої відповіді на відзив, суд залишає подану позивачем відповідь на відзив без розгляду, в порядку ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) в розумний строк, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2019 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 06-03-2019/П-07365, відповідно до п. 1.1. постачальник у порядку та на умовах визначених цим договором, зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю продукцію (далі - товар), а покупець у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товар.

Відповідно до п. 1.2. договору перелік (найменування, асортимент), ціна, кількість товару, строк та умови поставки, умови оплати, порядок розрахунків та інші необхідні умови, визначається у специфікаціях (далі - специфікації), що є невід`ємною частиною договору.

Згідно із п. 3.6. договору приймання Товару (за найменуванням, видом, номенклатурою, асортиментом та кількістю) підтверджується шляхом підписання видаткової накладної уповноваженим представником покупця під час поставки товару. У випадку виявлення невідповідності поставленого товару за кількістю покупець здійснює приймання товару з оформленням акту про виявлені розбіжності.

У пункті 3.8. договору сторони погодили, що перехід права власності на товар відбувається в момент його приймання покупцем. Товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної уповноваженим представником покупця.

Пунктом 4.1. договору визначено, що загальна сума цього договору складає 1 824 000, 00 грн.

На підставі специфікації до договору, постачальник виписує та надає покупцю рахунки-фактури для подальшої оплати товару. Всі розрахунки здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України. Оплата здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі або в рахунку-фактурі (п. п. 4.2., 4.3., 4.5. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору покупець оплачує вартість товару в наступному порядку:

4.4.1. Перераховує повну суму попередньої оплати зазначеної в специфікації та/або рахунку - фактурі протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання цього договору і отримання рахунку.

4.4.2. Решту суми за договором покупець перераховує протягом 10-ти банківських днів з дати отримання товару згідно видаткової накладної.

Згідно із п. 8.3. договору за порушення строків виконання грошових зобов`язань покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 06.03.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (4.1. договору).

06.03.2019 сторонами погоджено специфікацію до договору на суму 1 520 000, 00 грн, у пункті 3 якої домовились, що оплата товару здійснюється наступним чином: попередня оплата - 50 % від загальної вартості товару та решта 50 % оплачується протягом 10 банківських днів з дати отримання товару згідно видаткової накладної.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 651 168, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 02.03.2020, яка підписана з обох сторін без зауважень.

Позивач зазначає, що відповідач отриманий товар не оплатив.

13.01.2023 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу за № 1 від 13.01.2023, в якій позивач просив протягом 7 днів сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 651 168, 00 грн, що підтверджується описом вкладення цінного листа та накладною поштового відділення № 0311331734204.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором у частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 651 168, 00 грн основного боргу, 56 850, 05 грн 3% річних, 302 035, 87 грн інфляційних втрат та 48 392, 81 грн пені.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 651 168, 00 грн, що підтверджується вказаними видатковою накладною № 1 від 02.03.2020.

Суд зазначає, що вказана видаткова накладна підписана з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами в специфікації до договору від 06.03.2019 погоджено, що повна сума ціни товару оплачується протягом 10 банківських днів з дати отримання товару згідно видаткової накладної.

Враховуючи зазначене вище та те, що видаткова накладна підписана 02.03.2020 суд приходить до висновку, що строк оплати товару настав 17.03.2020.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договором за поставлений товар у розмірі 651 168, 00 грн грн, доказів її погашення, в тому числі в строки встановлені в договорі матеріали справи не містять, відповідач визнає суму основної заборгованості, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 56 850, 05 грн 3% річних за загальний період з 17.03.2020 по 12.02.2023 та 302 035, 87 грн інфляційних втрат за період з квітня 2020 року по січень 2023 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем за загальний період з квітня 2020 року по січень 2023 року в розмірі 302 035, 87 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також перевіривши розрахунок 3 % річних за загальний період з 17.03.2020 по 12.02.2023 в розмірі 56 850, 05 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, так позивачем невірно визначено період нарахування 3 % річних, як установлено судом вище строк оплати настав 17.03.2020, а тому початком нарахування 3 % річних є 18.03.2020.

Враховуючи зазначене вище судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за період з 18.03.2020 по 12.02.2023, який за розрахунком суду склав 56 796, 68 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі визначеному судом.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача за період з 17.03.2020 по 17.09.2020 пеню в розмірі 48 392, 81 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Згідно із п. 8.3. договору за порушення строків виконання грошових зобов`язань покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати товару

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за загальний період з 17.03.2020 по 17.09.2020 в розмірі 48 392, 81 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, так позивачем невірно визначено період нарахування пені, як установлено судом вище строк оплати настав 17.03.2020, а тому початком нарахування пені є 18.03.2020.

Враховуючи зазначене вище судом здійснено власний розрахунок пені, обмежуючись строком нарахування пені визначеним позивачем, а саме з 18.03.2020 по 17.09.2020, яка за розрахунком суду склала 48 036, 98 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі визначеному судом.

Разом з тим відповідачем заявлено про зменшення розміру пені на 90% на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2021 у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 90 %, відповідач посилається на критичну ситуацію, яка склалась в Україні в авіаційній галузі починаючи з 2020 року, а саме через запровадження карантинних заходів відповідачем понесено збитки в розмірі 4 518 316 000, 00 грн, на підтвердження чого надає звіт про фінансову діяльність за 2020 рік та через повну зупинку виконання рейсів через введення воєнного стану в Україні, останній поніс збитки в розмірі 4 531 473 000, 00 грн, на підтвердження чого надає звіт про фінансову діяльність за 2022 рік.

Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача, суд враховує зазначене вище та те, що порушення виконання зобов`язань внаслідок несвоєчасної оплати товару, не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 60 %. У зв`язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню 19 214, 79 грн (48 036, 98 грн - 60%).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 651 168,00 грн основного боргу, 19 214, 79 грн пені, 56 796, 68 грн 3 % річних та 302 035, 87 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, ідентифікаційний код 14348681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙХАЙ» (04215, місто Київ, проспект Григорія Гонгадзе, будинок 20-Д, квартира 288, ідентифікаційний код 40276833) 651 168 (шістсот п`ятдесят одну тисячу сто шістдесят вісім) грн 00 коп основного боргу, 19 214 (дев`ятнадцять тисяч двісті чотирнадцять) грн 79 коп. пені, 56 796 (п`ятдесят шість тисяч сімсот дев`яносто шість) грн 68 коп. 3 % річних, 302 035 (триста дві тисячі тридцять п`ять) грн 87 коп інфляційних втрат та 15 870 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн 56 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань