Рішення

від 26.04.2023 по справі 911/2463/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2463/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Українська агропромислова інвестиційна група

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська агропромислова інвестиційна група

до Фізичної особи-підприємця Кунченко Оксани Володимирівни

про стягнення 638 181,18 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю секретаря судового засідання Некрасової О.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Дядюк Є.М. (ордер АА № 1253317 від 18.10.2022 року);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська агропромислова інвестиційна група до Фізичної особи-підприємця Кунченко Оксани Володимирівни про стягнення 638 181,18 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.03.2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Українська агропромислова інвестиційна група задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кунченко Оксани Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська агропромислова інвестиційна група 427 500,00 грн. безпідставно утриманих (збережених) грошових коштів, 36 718,15 грн. 3% річних, 173 963,03 грн. інфляційних втрат та 9 572,72 грн. витрат по сплаті судового збору.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про надання доказів, в підтвердження понесених витрат на правову правничу допомогу, в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

13.03.2023 року до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, до якої додано докази в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 911/2463/22 в розмірі 27 000,00 грн.

Окрім того, зазначеною вище заявою останній обґрунтував строк на подачу відповідної заяви, оскільки останнім днем є 11.03.2023 року, який припав на вихідний день, то в силу положень ст. 116 Господарського процесуального кодексу України осатаній строк на подачу заяви є 13.03.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Українська агропромислова інвестиційна група про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/2463/22 призначено на 12.04.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2023 року розгляд заяви відкладено на 26.04.2023 року, про що повідомлено відповідача.

У судове засіданні 26.04.2023 року представник позивача підтримав подану заяву, відповідач не з`явився, хоча був повідомлений про час і місце розгляду заяви.

Суд зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду заяви. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду заяви, а тому додаткове рішення приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши заяву позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, позивач посилається на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу, які, на його думку, підлягають відшкодуванню в сумі 35 000 грн.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Така позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Об`єднана палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, відповідач не скористався своїм правом, відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявив.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 року.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача у межах розгляду справи № 911/2463/22 здійснював адвокат Дядюк Євген Миколайович на підставі Договору про надання правової (правової) допомоги № 20/10-20 від 19.10.2020 року, Додаткової угоди № 3 від 18.10.2022 року, ордеру АА № 1253317 від 18.10.2022 року.

Також сторонами було підписано Додаток № 2 до Договору № 20/10-20 від 19.10.2020 року, згідно з п. 1 сторони домовились, що гонорар визначається на основі фактично витраченого часу на надання правової допомоги виходячи із: а) погодинної тарифної ставки 3 200,00 грн. за витрачену годину часу над дорученням клієнта; б) складності даної господарської справи; в) її виключним значенням для клієнта.

Так, вказаним Додаток № 2 погоджено перелік наданих адвокатом послуг та їх ціна, перелік міститься в матеріалах справи, на загальну суму 27 000,00 грн.

Окрім того, адвокатським бюро «Дядюк і партнери» 06.03.2023 року виставлено рахунок-фактури на суму 27 000,00 грн.

Також в матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції № 3316 від 10.03.2023 року про сплату позивачем платежу за надання правової допомоги у справі № 911/2463/22 згідно Додаткової угоди № 3 до Договору № 20/10-20 від 19.10.2020 року.

13.03.2023 року між адвокатським бюро в особі адвоката Дядюк Євгена Миколайовича та позивачем було підписано акт прийому - передачі наданої правової допомоги.

Згідно ст. 15, ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 268).

Судом враховано, що, розглядаючи питання покладення на сторону судових витрат в частині гонорару успіху, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року по справі № 904/4507/18 зазначила таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Дослідивши подані заявником докази понесених витрат на професійну правову допомогу, беручи до уваги вищезазначені норми законодавства, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для спору, приймаючи до уваги наведені вище обставини в їх сукупності, з огляду на спірні правовідносини, зважаючи на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у цій справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів та доказової бази, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) суд дійшов висновку, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на правову допомогу у сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Врахувавши надані заявником докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість та детальний опис виконаних робіт, господарський суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. є співмірною, підтверджена наданими доказами та відповідає необхідному обсягу правової допомоги у справі.

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кунченко Оксани Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська агропромислова інвестиційна група (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40 Х, код 41984007) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено: 27.04.2023 року.

Суддя Т.П. Карпечкін