Рішення

від 14.04.2023 по справі 915/216/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2023 року Справа № 915/216/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406)

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНОКПП НОМЕР_1 )

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю БІМЕКС-АГРО (Чернігівська область, Менський район, с. Семенівка, вул. Перемоги, буд. 9А, код ЄДРПОУ 38166599)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Десна-Транс (14020, м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 162-А, ЄДРПОУ 33336370)

про звернення стягнення на предмет застави,

за участі представників учасників справи:

представники учасників справи не з`явились,

В С Т А Н О В И В:

22.02.2022 Акціонерне товариство БАНК КРЕДИТ ДНІПРО звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №17-1140 від 10.02.2022 (вх.№2722/22) до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю БІМЕКС-АГРО, якою просить суд:

1) прийняти дану заяву та відкрити провадження у справі;

2) у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ БІМЕКС-АГРО за кредитним договором №141218-А від 14.12.2018 у розмірі 851751,43 грн, яка складається з: заборгованості за простроченим кредитом 740793,06 грн, заборгованості за простроченими процентами 68491,48 грн, пені на прострочений кредит 40227,15 грн, пені на прострочені проценти 2239,74 грн, звернути стягнення на предмет застави зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , реєстраційний номер машини НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_5 , який на даний час зареєстрований за новим власником ОСОБА_1 ;

3) визначити спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів;

4) встановити початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження у розмірі 487744,00 грн;

5) вжити заходів щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження на період до його реалізації шляхом передачі зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , реєстраційний номер машини НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини- НОМЕР_5 на зберігання позивачу;

6) стягнути з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором 14 грудня 2018 року між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна №141218-ЗАВ, відповідно до умов якого Відповідач-2 передав у заставу комбайни. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 року та Постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №927/507/20 стягнуто солідарно з ТОВ «Бімекс-Агро» та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № 141218-А у розмірі 851751, 43 грн. Заборгованість боржником не сплачена. На стадії виконавчого провадження було встановлено, що ОСОБА_2 були відчуженні комбайни. Відповідно до умов Договору застави, Відповідач-2 мав право відчужувати комбайни тільки за письмовою згодою заставодержателя, АТ «Банк Кредит Дніпро» такої згоди не надавало і на момент укладання договору купівлі-продажу комбайна діяла заборона на відчуження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2022 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/216/22 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 15.08.2022 позовну заяву Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО №17-1140 від 10.02.2022 залишено без руху з підстав недотримання позивачем п.1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК.

Також, ухвалою від 15.08.2022 суд відмовив у задоволені заяви Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО №17-1141 від 10.02.2022 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 31.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30 листопада 2022 року о 12:30 год.

30.11.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21 грудня 2022 року о 10:20 год.

06.12.2022 відповідачем 1 подано до господарського суду відзив на позов.

Відповідач 1 заперечує позовні вимоги та просить відмовити у задоволені позову.

Заперечення відповідач 1 обґрунтовує тим, що він добросовісно набув, шляхом купівлі, комбайн зернозбиральний ЛИДА 1300 та про наявність будь-яких обтяжень йому не було відомо.

20.12.2022 відповідачем 2 подано до господарського суду відзив на позов.

Відповідач 2 заперечує позовні вимоги та просить поновити строк на подання відзиву та у позові відмовити.

Заперечення відповідач 2 обґрунтовує тим, що зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300 є транспортним засобом, що підлягає державній реєстрації, а тому станом на 14.12.2018 договір застави такого транспортного засобу згідно ст. 13 Закону України Про заставу підлягав нотаріальному посвідченню. Правовим наслідком недотримання сторонами домовленості стосовно нотаріальної форми правочину є визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся). Відповідач 2 вважає, що договір застави рухомого майна від 14.12.2013 № 141218-ЗАВ є недійсним в силу закону у зв`язку з недотриманням сторонами вимог щодо нотаріальною посвідчення такого правочину, що виключає право вимоги за вказаним правочином.

Відповідач 2 також зазначає наступне: 1) комбайн є транспортним засобом, так як купівля-продаж комбайна відбувається як транспортного засобу (договір купівлі-продажу транспортного засобу); 2) договір застави не був мною укладений, бо мене не викликали до нотаріуса, а моя дружина не давала нотаріальної згоди на передачу в заставу спільне майно. Згідно з частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонам вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; 3) кредитний договір був забезпечений порукою; 4) повідомлення від реєстратора про реєстрацію обмеження в реєстрі обтяжень я не отримував; 5) зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, знятий з обліку в ГУ ДПСС в Чернігівській області станом на 14.12.2018, тому не міг бути об`єктом обтяження; 6) розрахунок суми судових витрат не подає, так як не планує, що такі втрати будуть понесені.

21.12.2022 позивачем подано до суду пояснення по справі. Позивач просить суд прийняти до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.02.2018 у справі №202/26417/13-ц.

21.12.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 27 січня 2023 року о 10:30 год.

05.01.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача 2.

Позивач вважає необґрунтованими заперечення відповідача 2 та посилаючись на норми ст. 13 Закону України Про заставу в редакції від 04.11.2018 зазначає, що договір застави від 14.12.2018 між банком та ОСОБА_2 був укладений у простій письмовій формі.

Позивач також звертає увагу суду на те, що відповідач 2 не спростовує та підтверджує, що саме він підписав Договір застави №141218-ЗАВ від 14.12.2018. Зернозбиральний комбайн не відноситься до транспортних засобів, є сільськогосподарською технікою та на нього не розповсюджуються норми Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів. Реєстрація комбайнів здійснюєтьсяна підставі Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого Постановою КМ України №694 від 08.07.2009, відповідно до якого реєстрація та зняття з обліку машин проводяться територіальними органами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Позивач стверджує, що перед укладенням Договору застави №141218-ЗАВ від 14.12.2018, відповідач-2 не повідомляв банк про те, що він зняв комбайн з обліку, а навпаки замовчав цей факт та уклав договір застави. На момент укладення договору застави 14.12.2018 та на момент укладення Договору купівлі-продажу №21-370 від 13.08.2019, зареєстрованим власником комбайну був ОСОБА_2 , що підтверджується одним і тим же документом, а саме Свідоцтвом про реєстрацію машини № НОМЕР_6 .

05.01.2023 позивачем подано до господарського суду заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Десна-Транс.

Ухвалою від 27.01.2023 суд постановив: залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Десна-Транс (14020, м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 162-А, ЄДРПОУ 33336370); встановити позивачу 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду доказів надіслання третій особі копії позовної заяви з доданими до неї документами; запропонувати третій особі подати до суду пояснення щодо позовних вимог, які мають відповідати вимогам ч. ч. 3-7 ст. 165 та ст. 168 ГПК України, в 5-денний строк з дня отримання позовної заяви; підготовче засідання у справі відкласти на 17 лютого 2023 року о 10:50 год.

17.02.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 17 березня 2023 року об 11:30 год.

20.02.2023 третьою особою ТОВ БІМЕКС-АГРО подано до господарського суду пояснення.

Третя особа просить суд відновити строк на подання пояснень, відмовити у задоволені позову.

Зокрема, третя особа зазначає наступне:

1) позивач на момент звернення до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави не дотримався вимог частини 3 статті 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень. Із позовною заявою Позивач звернувся до суду 10 лютого 2022 року, на момент звернення до суду позивач не зареєстрував звернення стягнення. Доказів про реєстрацію звернення стягнення не надав.

Посилаючись на правову позицію, наведену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 202/29241/13-ц та від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.11.2018 у справі № 755/11989/1 б-ц, від 12.12.2018 у справі № 755/11816-цтавід 16.12.2019 у справі № 759/4658/17, ТОВ БІМЕКС-АГРО третя особа зазначає, що законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, на думку третьої особи, вважаються порушеннями, які унеможливлюють подальше вчинення банком дій, спрямованих на звернення стягнення на предмет застави.

Позивачем не надано доказів на підтвердження ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору застави. Договір застави №141218-ЗАВ від 14.12.2018 є недійсним в силу закону, у зв`язку з недотриманням сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення такого правочину;

2) комбайн є транспортним засобом, який підлягає обов`язковій державній реєстрації, а доводи позивача зазначені з цього питання у відповіді на відзив не спростовують факт того, що комбайн є транспортним засобом;

3) позивач був повідомлений про факт зняття з обліку комбайну до 14.12.2018. Позивач робив копії техпаспорту (свідоцтва) на комбайн. На копіях свідоцтва була відмітка про зняття їх з обліку "Знято з обліку для реалізації" відповідно до Порядку відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів.

Про зняття з обліку машин у книзі реєстрації та в уніфікованій автоматизованій електронно-обліковій системі інспектором було зроблено відповідний запис.

17.03.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 14 квітня 2023 року об 11:30 год.

Ухвалою суду від 23.03.2023 задоволено заяву представника акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО від 17.03.2023 про забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

14.04.2023 учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористалися, їх явка у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

На підставі ст. 233 ГПК України. судом підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об??єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14 грудня 2018 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (надалі за текстом Банк, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС - АГРО» (надалі за текстом Позичальник, Третя особа) було укладено Кредитний договір №141218-А (надалі за текстом - Кредитний Договір), відповідно до якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного Договору Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування що дорівнює 1 000 000 (один мільйон гривень) на строк до 25 березня 2020 року включно, в межах якої зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти (надалі - «Кредит»), а Позичальник зобов`язується отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням, сплатити Плату за користування кредитом, повернути кредит в повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому Договором, а також належно та у повному обсязі виконати усі інші умови, передбачені цим Договором.

Позивач виконав свої зобов`язання за Кредитним договором і надав Третій особі кредит.

Проте ТОВ «БІМЕКС - АГРО» не виконало своїх зобов`язань за Кредитним договором, в результаті чого Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 та Постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у справі № 927/507/20 стягнуто солідарно з ТОВ «БІМЕКС - АГРО» та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № 141218-А від 14.12.2018, а саме: 740793,06 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 68491,48 грн - заборгованість за простроченими процентами; 40227,15 грн - пеня на прострочений кредит; 2239,74 грн - пеня на прострочені проценти.

Для забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором від 14 грудня 2018 року між Позивачем та ОСОБА_2 (далі по тексту - Відповідач -2) було укладено договір застави рухомого майна №141218-ЗАВ ( далі по тексту - Договір застави), відповідно до умов якого Відповідач-2 передав у заставу наступне майно: Комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 вартістю 487744,00 грн; Комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 вартістю 487744,00 грн; Комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 вартістю 458898,00 грн; Комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 , вартістю 574285,00 грн.

Загальна вартість заставного майна, відповідно до договору застави складає 2008671,00 грн.

14.12.2018 обтяження зернозбиральних комбайнів заставою було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №17216502.

Заборгованість станом на момент розгляду справи не сплачена.

Предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет застави зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , реєстраційний номер машини НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_5 , який на даний час зареєстрований за новим власником ОСОБА_1 .

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до положень статі 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно із положеннями статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 4 статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини 2 статті 586 ЦК України, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 17 Закону України "Про заставу").

Згідно з статтею 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з статтею 27 Закону України "Про заставу", застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.07.2022 у справі № 760/10978/17.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

У статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Системний аналіз положень Закону України "Про заставу" і Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" дає підстави для висновку про те, що у разі відчуження боржником предмета обтяження без згоди заставодержателя, обтяження рухомого майна, що є предметом застави, зберігає свою силу для нового власника (покупця) у разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Покупець може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на час укладення договору купівлі-продажу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній відповідний запис.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на таку заставу може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.07.2021 у справі № 263/10009/13-ц.

При цьому згідно зі статтею 42 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Частиною 4 статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 у справі № 643/1735/19, від 06.02.2018 у справі №333/6700/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 573/1105/17, від 25.11.2019 у справі № 757/17150/17-ц, від 18.12.2019 у справі № 619/4033/18, від 07.04.2020 у справі № 761/48585/18 та від 09.02.2022 у справі № 408/1490/20.

На підставі наведеного, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість доводів Позивача про те, що відчуження зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , реєстраційний номер машини НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_5 на користь Відповідача Прокопенко В.О. відбулось за наявності зареєстрованого обтяження, без згоди заставодержателя, а відтак Відповідач не є його добросовісним набувачем і застава зберігає свою силу щодо нового власника комбайну.

Таким чином, Позивач правомірно розпочав судову процедуру звернення стягнення на заставне майно.

Щодо порядку такого стягнення, господарський суд зазначає про таке.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі Закон № 1255-IV) визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 1255-IVдо забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За змістом статті 22 Закону № 1255-IVобтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону № 1255-IV установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється або на підставі рішення суду або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Господарський суд відзначає, що цим Законом визначено різні процедури дій обтяжувача в залежності від обраного способу звернення стягнення.

Враховуючи, що Позивачем було обрано судовий спосіб звернення стягнення, Законом визначено наступний порядок такого звернення.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1255-IV, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Позивачем разом з позовною заявою подано Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 25.01.2022, з якого вбачається, що звернення стягнення зареєстровано 25.01.2022. Відповідачами обставин, які містяться в наведеному Витягу не спростовано.

Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону № 1255-IV, згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною четвертою статті 43 Закону № 1255-IV визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок № 830).

Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.

У пункті 5 Порядку № 830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.

А у пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).

При цьому, щодо вимоги про реєстрацію обтяження господарський суд звертається до практики розгляду спорів у подібних правовідносинах Верховним Судом.

Згідно з правовою позицією, висловленою, зокрема, в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 202/26417/13-ц, оскільки позивач обрав спосіб звернення стягнення за рішенням суду, а не шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса чи інший позасудовий порядок, то обов`язок зареєструвати початок процедури звернення стягнення в такому випадку виникає у обтяжувача лише після набрання чинності рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави.

Господарський суд звертає увагу на те, що подальший алгоритм дій Обтяжувача та вимоги щодо дотримання 30-ти денного строку, визначені ст. 27 Закону № 1255-IV в даній справі не застосовуються, оскільки регулюють позасудовий порядок звернення стягнення, про що прямо зазначено в диспозиції статті 27 Закону № 1255-IV.

Натомість у відповідності до положень ч. 1 ст. 25 Закону № 1255-IV, обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 30.08.2021, інших обтяжувачів окрім Позивача не зареєстровано.

Відповідачами обставин, які містяться в наведеному Витягу не спростовано.

Таким чином, господарський суд констатує, що Позивач не був зобов`язаний надавати докази на підтвердження виконання вимог ч. 1 ст 25 Закону, враховуючи відсутність інших обтяжувачів.

Надаючи оцінку запереченням Відповідачів та третьої особи щодо нікчемності договору застави від 14 грудня 2018 року, укладеного між Позивачем та ОСОБА_2 , господарський суд виходить з того, що ці заперечення ґрунтуються на положеннях Закону України «Про заставу», якими врегульовано форму договору застави в поєднанні з доводами про те, що зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , реєстраційний номер машини НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_5 є транспортним засобом в розумінні положень цього закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про заставу» (в редакції станом на 14.12.2018), договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об`єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об`єктів - за місцем реєстрації цих об`єктів.

Статтею 14 Закону України «Про заставу», встановлено наслідки недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення. Так, недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Тлумачення диспозиції норми, яка міститься в абзаці 2 статті 13 Закону України «Про заставу» в редакції, зазначеній вище, у взаємозв`язку першого та другого речень, дозволяє дійти висновку про те, що під терміном «транспортний засіб» розуміється транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації

Відповідно до визначення транспортного засобу, що міститься в п. 1.10 Правил Дорожнього Руху України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, а саме тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (ст.34 Закону України "Про дорожній рух").

Таким чином, комбайн зернозбиральний, який є предметом укладеного договору застави, не відноситься до транспортних засобів у розумінні Закону України «Про заставу», а тому твердження про нікчемність відповідного договору, у зв`язку з ухиленням сторін у його нотаріальному посвідченні є такими, що не відповідають положенням Закону.

Враховуючи викладене вище, господарський суд вважає поданий позов таким, що відповідає положенням Закону та обставинам справи, є обґрунтованим та спрямованим на реальний захист порушеного права Заставодержателя, а відтак підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження, господарський суд виходить з такого.

За положеннями пункту 3 частини другої статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду мають зазначатись, зокрема, заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні суду, є одним із заходів примусового виконання цього рішення.

Водночас, для того, щоб державний виконавець під час виконання рішення суду (відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження") вилучив у боржника транспортний засіб та передав його на зберігання стягувачу, про це повинно бути зазначено в рішенні суду.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1136цс17. Таких же правових висновків дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 2/489/846/2016 (провадження № 61-1670зпв18), від 30 травня 2018 року у справі № 555/661/16-ц (провадження № 61-579св17).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що вилучення та передача предмета застави заставодержателю є передбаченим законом примусовим заходом щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження, що вживається на підставі рішення суду на період до його реалізації, якщо такий необхідний.

Верховним Судом в постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 461/11509/15-ц (провадження № 61-14188св18) зазначено, що такий спосіб захисту є ефективним.

З зазначеного витікає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з відповідачів належить стягнути на користь позивача 7316,16 грн судового збору в рівних частинах з кожного.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. У рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ БІМЕКС-АГРО за кредитним договором №141218-А від 14.12.2018 у розмірі 851751,43 грн, яка складається з: заборгованості за простроченим кредитом 740793,06 грн, заборгованості за простроченими процентами 68491,48 грн, пені на прострочений кредит 40227,15 грн, пені на прострочені проценти 2239,74 грн, звернути стягнення на предмет застави зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , реєстраційний номер машини НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_5 , який зареєстрований за ОСОБА_1 .

3. Визначити спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів.

4. Встановити початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження у розмірі 487744,00 грн.

5. На період реалізації майна передати зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , реєстраційний номер машини НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини- НОМЕР_5 на зберігання позивачу - Акціонерному товариству БАНК КРЕДИТ ДНІПРО.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406) 3658,08 грн витрат по сплаті судового збору.

7. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406) 3658,08 грн витрат по сплаті судового збору.

8. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

9. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

10. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406)

відповідачі:

1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНОКПП НОМЕР_1 )

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю БІМЕКС-АГРО (Чернігівська область, Менський район, с. Семенівка, вул. Перемоги, буд. 9А, код ЄДРПОУ 38166599)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Десна-Транс (14020, м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 162-А, ЄДРПОУ 33336370).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 0101.05.2023 у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відрядженні з 24.04.2023 по 28.04.2023 включно.

Суддя В.О.Ржепецький