Постанова

від 18.07.2023 по справі 915/216/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/216/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловойва Д.В.;

Представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023

по справі №915/216/22

за позовом Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО"

до відповідачів:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Десна-Транс"

про звернення стягнення на предмет застави -

(суддя місцевого господарського суду: Ржепецький В.О., Господарський суд Миколаївської області),

ВСТАНОВИВ:

22.02.2022 Акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (далі - АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №17-1140 від 10.02.2022 (вх.№2722/22) до відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-АГРО", якою просило суд:

1) у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "БІМЕКС-АГРО" за кредитним договором №141218-А від 14.12.2018 у розмірі 851751,43 грн, яка складається з: заборгованості за простроченим кредитом 740793,06 грн, заборгованості за простроченими процентами 68491,48 грн, пені на прострочений кредит 40227,15 грн, пені на прострочені проценти 2239,74 грн, звернути стягнення на предмет застави - зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 , який на даний час зареєстрований за новим власником ОСОБА_1 ;

2) визначити спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів;

3) встановити початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження у розмірі 487744,00 грн;

4) вжити заходів щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження на період до його реалізації шляхом передачі зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини- НОМЕР_4 на зберігання позивачу;

5) стягнути з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором 14 грудня 2018 року між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна №141218-ЗАВ, відповідно до умов якого Відповідач-2 передав у заставу комбайни. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 року та Постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №927/507/20 стягнуто солідарно з ТОВ «Бімекс-Агро» та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № 141218-А у розмірі 851751, 43 грн. Заборгованість боржником не сплачена. На стадії виконавчого провадження було встановлено, що ОСОБА_2 були відчуженні комбайни. Відповідно до умов Договору застави, Відповідач-2 мав право відчужувати комбайни тільки за письмовою згодою заставодержателя, АТ «Банк Кредит Дніпро» такої згоди не надавало і на момент укладання договору купівлі-продажу комбайна діяла заборона на відчуження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 по справі №915/216/22 позовні вимоги задоволено, у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "БІМЕКС-АГРО" за кредитним договором №141218-А від 14.12.2018 у розмірі 851751,43 грн, яка складається з: заборгованості за простроченим кредитом 740793,06 грн, заборгованості за простроченими процентами 68491,48 грн, пені на прострочений кредит 40227,15 грн, пені на прострочені проценти 2239,74 грн, звернуто стягнення на предмет застави - зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_1 ; визначено спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів; встановлено початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження у розмірі 487744,00 грн.; на період реалізації майна передано зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини- НОМЕР_4 на зберігання позивачу - Акціонерному товариству "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО"; стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406) 3658,08 грн витрат по сплаті судового збору; стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406) 3658,08 грн витрат по сплаті судового збору.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що відчуження зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 на користь відповідача ОСОБА_1 відбулось за наявності зареєстрованого обтяження, без згоди заставодержателя, а відтак відповідач не є його добросовісним набувачем і застава зберігає свою силу щодо нового власника комбайну.

Крім того, суд вказав, що комбайн зернозбиральний, який є предметом укладеного договору застави, не відноситься до транспортних засобів у розумінні Закону України «Про заставу», а тому твердження про нікчемність відповідного договору, у зв`язку з ухиленням сторін у його нотаріальному посвідченні є такими, що не відповідають положенням Закону.

Суд першої інстанції зазначив, що поданий позов відповідає положенням Закону та обставинам справи, є обґрунтованим та спрямованим на реальний захист порушеного права Заставодержателя, а відтак підлягає задоволенню, а позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 по справі №915/216/22 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.

На переконання заявника апеляційної скарги, Господарським судом Миколаївської області не враховано пояснень наданих у відзиві на позовну заяву про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме те, що зернозбиральний комбайн набуто добросовісно шляхом купівлі-продажу у ОСОБА_2 , що підтверджується Договором №21-370 купівлі-продажу транспортного засобу та Актом приймання-передачі №21-21-370 від 13.08.2019. Від імені ОСОБА_2 договір уклало ТОВ «Десна-Транс», в особі директора Песика Ростислава Борисовича, що підтверджується Договором комісії від 13.08.2019.

Крім того, апелянт вказує, що рішення про проведення реєстрації зернозбирального комбайна за відповідачем-1 прийняте державним органом, на якого покладено обов`язки здійснювати перевірку на предмет обтяження.

ОСОБА_1 вважає, що в даному випадку судовим рішенням порушено право приватної власності відповідача-1, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у позові необхідно відмовити.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 по справі №915/216/22; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/216/22.

05.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/216/22.

06.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зазначив, що відповідно до умов Договору застави, відповідач-2 мав право відчужувати комбайни лише за письмовою згодою заставодержателя, Банк такої згоди не надавав і на момент укладення Договору купівлі-продажу комбайна діяла заборона на відчуження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; та обтяження комбайна заставою зберігає силу для нового власника, відтак ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем майна.

19.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС-АГРО» надійшли письмові пояснення.

Оскільки такі пояснення є фактично доповненнями до апеляційної скарги і були подані після закінчення строку на апеляційне оскарження, судова колегія не приймає їх до уваги в силу ч.1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України.

26.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" надійшли додаткові письмові пояснення по суті справи №915/216/22.

Означені додаткові пояснення позивача, з огляду на неприйняття судом пояснень апелянта та наявності відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія не приймає до уваги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 призначено розгляд апеляційної скарги по справі №915/216/22 на 18.07.2023 року об 11-30 год.

В судове засідання представники сторін і тертьої особи не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін і третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2018 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (надалі за текстом - Банк, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС - АГРО» (надалі за текстом - Позичальник, Третя особа) було укладено Кредитний договір №141218-А (надалі за текстом - Кредитний Договір), відповідно до якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного Договору Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування що дорівнює 1 000 000 (один мільйон гривень) на строк до 25 березня 2020 року включно, в межах якої зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти (надалі - «Кредит»), а Позичальник зобов`язується отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням, сплатити Плату за користування кредитом, повернути кредит в повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому Договором, а також належно та у повному обсязі виконати усі інші умови, передбачені цим Договором.

Позивач виконав свої зобов`язання за Кредитним договором і надав 3-ій особі кредит.

Проте, ТОВ «БІМЕКС - АГРО» не виконало своїх зобов`язань за Кредитним договором, в результаті чого позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 та Постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у справі № 927/508/20 стягнуто солідарно з ТОВ «БІМЕКС - АГРО» та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № 141218-А від 14.12.2018, а саме: 740793,06 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 68491,48 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 40227,15 грн. - пеня на прострочений кредит; 2239,74 грн. - пеня на прострочені проценти.

Під час вирішення спору в межах справи № 927/508/20 було встановлено факт укладення 14.12.2018 між позивачем та третьою особою кредитного договору № 141218-А, належного виконання його умов Банком шляхом надання кредитних коштів та неналежного його виконання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-АГРО" внаслідок чого останнє на день вирішення спору мало заборгованість за кредитом в сумі 740 793,07 грн.

Переглядаючи рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі № 927/508/20 (постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021), суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-АГРО" умов кредитного договору № 141218-А від 14.12.2018 щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними.

За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 5023/4999/12.

Для забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором від 14 грудня 2018 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір застави рухомого майна №141218-ЗАВ відповідно до умов якого відповідач-2 передав у заставу наступне майно: Комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 вартістю 487744,00 грн.; Комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 вартістю 487744,00 грн.; Комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 вартістю 458898,00 грн.; Комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , вартістю 574285,00 грн. Загальна вартість заставного майна, відповідно до договору застави складає 2008671,00 грн.

Згідно з цим Договором заставою забезпечується виконання Позичальником зобов`язання, що виникло на підставі Кредитного договору або може виникнути на підставі нього у майбутньому (надалі - Зобов`язання за Кредитним договором), відповідно до якого Заставодержатель має право вимагати, а Позичальник повинен:

-повернути Заставодержателю кредитні кошти (Кредит), надані в межах невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, що дорівнює 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 коп.) на строк до 25 березня 2020 року включно;

-сплатити проценти за користування Кредитом за ставкою 22% (двадцять два процента) річних в строк та в порядку відповідно до умов Кредитного договору, в т.ч. у разі будь-якого збільшення процентів за користування Кредитом, що передбачено умовами Кредитного договору;

-сплатити комісії, пені та штрафи, будь-які інші платежі (відшкодування), які мають бути сплачені (здійснені) Позичальником на користь Заставодержателя у розмірі, випадках та порядку, передбачених умовами Кредитного договору та/або цього Договору та/або чинного законодавства України.

Погашення заборгованості за Кредитним договором проводиться у строки та в порядку, передбаченими Кредитним договором.

За рахунок Предмету застави Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, а саме: вимоги за Кредитним договором, що визначені на час виконання цих вимог (в т.ч. вимоги щодо дострокового виконання Зобов`язань за Кредитним договором), включаючи сплату процентів. Комісій, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цих сум, прямо передбаченого Кредитним договором, інші платежі (відшкодування), які мають бути сплачені (здійснені) Позичальником на користь Заставодержателя, відповідно до умов Кредитного договору та/або цього Договору та/або чинного законодавства України, нараховані та невиконані Позичальником на момент фактичного задоволення вимог.

За рахунок Предмета застави Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у повному обсязі або в частині вартості, отриманої від реалізації Предмету застави, визначеної на час виконання цієї вимоги на підставі оцінки Предмета застави проведеної суб`єктом оціночної діяльності, визначеним Заставодержателем, у т.ч. витрати визначені п. 1.4.2 та 1.4.3 цього Договору.

Сторони підтвердили, що вони вичерпно ознайомлені із змістом Кредитного договору та/або змістом Зобов`язання за Кредитним договором, всі умови яких їм зрозумілі, та будь-яке посилання в тексті цього Договору на окремі положення Кредитного договору та на нього в цілому є достатнім для включення відповідних положень Кредитного договору в цей Договір шляхом посилання.

Предмет застави залишається у володінні та користуванні Заставодавця.

Невід`ємною частиною Предмету застави, на яку поширюється застава за цим Договором, вважаються всі наступні поліпшення Предмету застави. Предмет застави передається в заставу з усіма його приналежностями, поліпшеннями, складовими частинами, що існують на момент укладання цього Договору та виникнуть у майбутньому.

Застава поширюється на вищезазначене майно та всі права Заставодавця щодо цього майна.

Вартість Предмету застави вказана в цьому Договорі на дату його підписання за домовленістю Сторін та Сторони підтверджують, що така вартість є адекватною, справедливою та ринковою вартістю Предмету застави (без ПДВ).

Сторони погодились, що ринкова вартість Предмету застави, яка встановлюється Звітом про оцінку ринкової вартості Предмету застави на момент звернення стягнення згідно п. 5.1.13 цього Договору, є новою ринковою вартістю Предмету застави.

Право застави на Предмет застави виникає у Заставодержателя з моменту набуття чинності цим Договором та припиняється виконанням Кредитного договору проведеним належним чином та у повному обсязі, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Максимальний розмір вимог, що забезпечується заставою за цим Договором дорівнює розміру суми Кредиту згідно Кредитного договору, збільшеного на розміри процентів та пені, розрахованих за строк, що дорівнює усьому строку Кредиту, та будь-які інші платежі (відшкодування), які мають бути сплачені (здійснені) Позичальником на користь Заставодержателя відповідно до Кредитного договору, цього Договору та/або чинного законодавства, включаючи вимоги Заставодержателя, зазначені п.п. 1.4 та 1.5 цього Договору. Якщо на момент звернення стягнення на Предмет застави сума вимог Заставодержателя перевищуватиме вказаний максимальний розмір, то цей розмір підлягає збільшенню на суму вимог, які відповідно до законодавства можуть бути задоволені за рахунок Предмета застави. В заставу за цим Договором передаються також і права вимоги стосовно Предмету застави.

З моменту передачі Предмету застави у заставу Заставодержателю у відповідності з цим Договором, Заставодавець не має права будь-яким чином відчужувати чи передавати у користування іншим особам Предмет застави, у т.ч., але не виключно: продавати, дарувати, обмінювати, передавати в заставу, в спільну діяльність, користування третім особам протягом всього строку дії цього Договору, а також вчиняти по відношенню до Предмету застави інші юридично значимі дії, що мають чи можуть мати наслідком припинення та/або обмеження права Заставодавця щодо володіння чи користування Предметом застави, без письмової згоди Заставодержателя.

Цим Заставодавець підтверджує, що на час підписання цього Договору та кожен момент дії цього Договору:

Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності і може бути переданий ним у заставу за цим Договором без будь-яких обмежень;

Предмет застави нікому не відчужений, не обтяжений заставою на користь третіх осіб (крім випадків, визначених в цьому Договорі), не знаходиться в спільній власності, не знаходиться в податковій заставі і не перебуває під арештом, не існує ніяких довіреностей чи доручень, за якими треті особи наділені повноваженнями від імені Заставодавця розпоряджатись тим чи іншим чином Предметом застави в цілому чи окремо будь-якою його частиною, що входить до його складу або вчиняти інші дії відносно Предмету застави. Предмет застави у спорі чи під арештом не перебуває, відносно Предмету застави не існує ніяких зареєстрованих чи незареєстрованих обтяжень на користь третіх осіб (приватних та публічних). Не існує жодного чинного або такого, що не набрало чинності, рішення суду, іншого органу щодо арешту, конфіскації, примусового стягнення активів Заставодавця, не існує жодної судової справи, яка може мати негативні для Заставодавця чи його посадових осіб наслідки та/або привести до арешту, конфіскації, примусового стягнення активів Заставодавця. Відносно Предмету застави в цілому чи окремих частин, шо входять до складу Предмету застави, не укладено жодних правочинів.

На Предмет застави може бути звернено стягнення і Предмет застави може бути реалізовано для задоволення вимог Заставодержателя.

Заставодержатель має право, зокрема:

-у випадках та в порядку, передбачених цим Договором та чинним законодавством України, одержати задоволення своїх вимог за рахунок вартості Предмету застави, переважно перед іншими кредиторами;

-у разі порушення Заставодавцем будь-яких умов цього Договору та/або обов`язків встановлених цим Договором та/або Позичальником будь-яких обов`язків, визначених Кредитним договором, Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання Зобов`язань за Кредитним договором, а в разі невиконання - звернути стягнення на Предмет застави;

-звернути стягнення на Предмет застави згідно з цим Договором та Законодавством України;

-за рахунок Предмета застави Заставодержатель має право, на власний одноосібний вибір, задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у повному обсязі, або в частині, що дорівнює вартості Предмету застави, визначеної на час виконання цієї вимоги на підставі оцінки Предмета застави, проведеної Заставодержателем або суб`єктом оціночної діяльності, визначеним 3аставрдержателем.

Заставодержатель вправі звернути стягнення на Предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмету застави переважно перед іншими кредиторами Заставодавця у разі, якщо в момент настання терміну виконання будь-яких Зобов`язань за Кредитним договором вони не будуть виконані у повному обсязі.

Звернення стягнення на Предмет застави здійснюється на вибір Заставодержателя за рішенням суду.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту повного і належного виконання Зобов`язань за Кредитним договором або припиняє свою дію з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Цей Договір складений в 2-х оригінальних примірниках (один - для Заставодержателя, один - для Заставодавця) українською мовою, що мають однакову юридичну силу.

Застава за цим Договором підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Договір застави складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у двох примірниках, які зберігаються у Сторін і мають рівну юридичну силу.

14.12.2018 обтяження зернозбиральних комбайнів заставою було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №17216502.

Заборгованість станом на момент розгляду справи не сплачена, що і стало підставою для звернення АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет застави - зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 , який на даний час зареєстрований за новим власником ОСОБА_1.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до положень статі 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно із положеннями статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 4 статті 577 Цивільного кодексу України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 17 Закону України "Про заставу").

Згідно з статтею 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 27 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.07.2022 у справі № 760/10978/17.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

У статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

За таких обставин, відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Системний аналіз положень Закону України "Про заставу" і Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" дає підстави для висновку про те, що у разі відчуження боржником предмета обтяження без згоди заставодержателя, обтяження рухомого майна, що є предметом застави, зберігає свою силу для нового власника (покупця) у разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Покупець може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на час укладення договору купівлі-продажу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній відповідний запис.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на таку заставу може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.07.2021 у справі № 263/10009/13-ц.

Згідно зі статтею 42 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Частиною 4 статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 у справі № 643/1735/19, від 06.02.2018 у справі №333/6700/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 573/1105/17, від 25.11.2019 у справі № 757/17150/17-ц, від 18.12.2019 у справі № 619/4033/18, від 07.04.2020 у справі № 761/48585/18 та від 09.02.2022 у справі № 408/1490/20.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції в частині того, що відчуження зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 на користь Відповідача ОСОБА_1 відбулось за наявності зареєстрованого обтяження, без згоди заставодержателя, а відтак Відповідач не є його добросовісним набувачем і застава зберігає свою силу щодо нового власника комбайну.

За таких обставин, враховуючи встановлені матеріали справи, дату реєстрації обтяження (14.12.2018) та обставини відчуження зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , судовою колегією в даному випадку не приймаються до уваги доводи апелянта в частині того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем.

Таким чином, позивач правомірно розпочав судову процедуру звернення стягнення на заставне майно.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

За змістом статті 22 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється або на підставі рішення суду або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Господарський суд відзначає, що цим Законом визначено різні процедури дій обтяжувача в залежності від обраного способу звернення стягнення.

Враховуючи, що Позивачем було обрано судовий спосіб звернення стягнення, Законом визначено наступний порядок такого звернення.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1255-IV, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Позивачем разом з позовною заявою подано Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 25.01.2022, з якого вбачається, що звернення стягнення зареєстровано 25.01.2022. Відповідачами обставин, які містяться в наведеному Витягу не спростовано.

Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною четвертою статті 43 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок № 830).

Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.

У пункті 5 Порядку № 830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.

А у пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).

Щодо вимоги про реєстрацію обтяження господарський суд звертається до практики розгляду спорів у подібних правовідносинах Верховним Судом.

Згідно з правовою позицією, висловленою, зокрема, в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 202/26417/13-ц, оскільки позивач обрав спосіб звернення стягнення за рішенням суду, а не шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса чи інший позасудовий порядок, то обов`язок зареєструвати початок процедури звернення стягнення в такому випадку виникає у обтяжувача лише після набрання чинності рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави.

Господарський суд звертає увагу на те, що подальший алгоритм дій Обтяжувача та вимоги щодо дотримання 30-ти денного строку, визначені ст. 27 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в даній справі не застосовуються, оскільки регулюють позасудовий порядок звернення стягнення, про що прямо зазначено в диспозиції статті 27 Закону № 1255-IV.

Натомість у відповідності до положень ч. 1 ст. 25 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 30.08.2021, інших обтяжувачів окрім Позивача не зареєстровано. Відповідачами обставин, які містяться в наведеному Витягу не спростовано та не наведено відповідних доводів на спростування вищевикладеного, у зв`язку з чим вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку Позивач не був зобов`язаний надавати докази на підтвердження виконання вимог ч. 1 ст 25 Закону, враховуючи відсутність інших обтяжувачів.

Стосовно доводів апелянта та посилань відповідачі у письмових поясненнях щодо нікчемності Договору застави від 14 грудня 2018 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , господарський суд виходить з того, що ці заперечення ґрунтуються на положеннях Закону України «Про заставу», якими врегульовано форму договору застави в поєднанні з доводами про те, що зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 є транспортним засобом в розумінні положень цього закону, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про заставу» (в редакції станом на 14.12.2018), договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об`єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об`єктів - за місцем реєстрації цих об`єктів.

Статтею 14 Закону України «Про заставу», встановлено наслідки недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення. Так, недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Тлумачення диспозиції норми, яка міститься в абзаці 2 статті 13 Закону України «Про заставу» в редакції, зазначеній вище, у взаємозв`язку першого та другого речень, дозволяє дійти висновку про те, що під терміном «транспортний засіб» розуміється транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до визначення транспортного засобу, що міститься в п. 1.10 Правил Дорожнього Руху України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, а саме тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (ст.34 Закону України "Про дорожній рух").

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає вірним є висновок суду першої інстанції про те, що комбайн зернозбиральний, який є предметом укладеного договору застави, не відноситься до транспортних засобів у розумінні Закону України «Про заставу», а тому доводи та посилання про нікчемність відповідного договору, у зв`язку з ухиленням сторін у його нотаріальному посвідченні є безпідставними.

За таких обставин, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» в повному обсязі, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 по справі №915/216/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 по справі №915/216/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 по справі №915/216/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2023 року

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: А.І. Ярош

Г.І. Діброва