Рішення

від 01.05.2023 по справі 922/834/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/834/23

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт" (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, корпус 66, приміщення 101, ідентифікаційний код 43353742) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОАП-ТЕКО" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 10, ідентифікаційний код 39012813) про стягнення 92 798,85 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОАП-ТЕКО" (відповідач) про стягнення 92 798,85 грн, з яких: сума основного боргу - 63 846,87 грн, пеня - 7 253,18 грн, інфляційні втрати - 19 058,77 грн та 3% річних - 2 640,03 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №051121 від 05.11.2021 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/834/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України). Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-165 ГПК України та мають бути подані у строк, визначений в ст. 251 ГПК України та ухвалі суду.

Ухвала суду від 06.03.2023 про відкриття провадження у справі не була вручена позивачу та повернута відділенням поштового зв`язку до суду 22.03.2023 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується довідкою поштового відділення.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Згідно ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б та від 18.03.2021 р. у справі № 911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Також, судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновків про повідомлення позивача 22.03.2023 про відкриття провадження у справі, а також надання позивачу достатньо часу для реалізації ним процесуальних прав передбачених ГПК України.

Згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 6102271505344 копію ухвали суду від 06.03.2023 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 14.03.2023.

Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки, починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251, 165 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.

Отож, відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 29.03.2023.

29.03.2023 у строк встановлений ст. 251 ГПК України, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7696), в якому відповідач повністю визнає суму основного боргу у розмірі 63 846,87 грн та заперечує проти позовних вимог про стягнення пені у розмірі 7 253,18 грн, інфляційних втрат у розмірі 19 058,77 грн та 3% річних у розмірі 2 640,03 грн, наполягаючи на тому, що на час воєнних дій законодавством не передбачено стягнення штрафних санкцій.

Позивач отримав відзив на позовну заяву 04.04.2023, що вбачається з відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором № 6120404340457 Трекінг з інтернет-порталу АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), проте відповідь на відзив у строк встановлений судом не надав.

З урахуванням наведеного судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою своєчасного повідомлення сторін про розгляд справи, а також надання сторонам достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Положеннями ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

05.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОАП-ТЕКО" (покупець) укладено договір поставки №051121.

Згідно з п. 1.1. договору на умовах вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві пакувальний матеріал та вироби з поліпропіленової плівки, відповідно до узгодженого сторонами оригінал-макету, (надалі іменується "Продукція"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2. договору конкретне найменування, одиниці виміру, строки виготовлення кожної партії та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються в специфікаціях до договору.

Згідно з п. 1.3. договору, загальна сума договору визначається виходячи з цін на продукцію, асортименту та загальної кількості продукції, проданої відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 4.7. договору датою отримання партії товару покупцем вважається дата підпису видаткової накладної покупцем.

Згідно з п. 4.8. договору право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання накладної покупцем.

Відповідно до п. 10.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку цього договору не звільняє сторін від виконання обов`язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача продукцію на суму 73 846,87 грн, що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками видатковою накладною № 79 від 02.12.2021 на суму 73 846,87 грн та товарно-транспортною накладною №Р79 від 02.12.2021.

Згідно з п. 2.3. договору продавець продає покупцю продукцію за договірними цінами. Ціна за одиницю продукції, що постачається за цим договором, визначається у видаткових накладних та/або в Специфікаціях. Оплата продукції, поставленої в рамках цього договору здійснюється 50% - передоплата, 50 % - по факту виготовлення продукції.

Проте відповідач, в порушення умов договору, у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався, оплату за поставлену продукцію здійснив частково в сумі 10000,00 грн шляхом сплати 08.06.2022 суми 5000 грн та 01.02.2023 суми 5000 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 63 846,87 грн, пені у розмірі 7 253,18 грн, інфляційних втрат у розмірі 19 058,77 грн та 3% річних у розмірі 2 640,03 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає суму основного боргу у розмірі 63 846,87 грн та заперечує проти позовних вимог про стягнення пені у розмірі 7 253,18 грн, інфляційних втрат у розмірі 19 058,77 грн, 3% річних у розмірі 2 640,03 грн, наполягаючи на тому, що на час воєнних дій стягнення штрафних санкцій не передбачено.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище встановлено, за умовами п. 2.3. договору оплата продукції, поставленої в рамках цього договору здійснюється 50% - передоплата, 50 % - по факту виготовлення продукції.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем 50% передоплати поставленої продукції та 50 % оплати по факту виготовлення продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Отож, відповідач, отримавши товар за вказаним договором був зобов`язаний здійснити оплату негайно після його прийняття, тобто, у день поставки продукції, визначений у видатковій накладній № 79 від 02.12.2021 на суму 73 846,87 грн.

Проте відповідач, отриману у власність продукцію оплатив частково в сумі 10000,00 грн шляхом сплати 08.06.2022 суми 5000 грн та 01.02.2023 суми 5000 грн, у зв`язку з чим у нього наявна заборгованість за договором у розмірі 63 846,87 грн (73 846,87 грн - 10 000,00 грн), а отже відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленої позивачем продукції за договором поставки.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано суму основного боргу в повному обсязі, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 63 846,87 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 253,18 грн, інфляційних втрат у розмірі 19 058,77 грн та 3% річних у розмірі 2 640,03 грн, суд зазначає наступне.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГКу України).

Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано (у даному випадку з 03.12.2021). Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до п. 7.3. договору у разі порушення строку оплати партії продукції, покупець зобов`язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію продукції за кожний розпочатий день (добу) прострочення.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 7 253,18 грн, інфляційних втрат у розмірі 19 058,77 грн та 3% річних у розмірі 2 640,03 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 7 253,18 грн за період з 03.12.2021 по 03.06.2022, інфляційних втрат у розмірі 19 058,77 грн та 3% річних у розмірі 2 640,03 грн з 03.12.2021 по 01.03.2023, у зв`язку з тим, що на думку відповідача на час воєнних дій в Україні законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій, суд відхиляє з наступних підстав.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Як встановлено вище, зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції виникло 02.12.2021, тобто до введення воєнного стану.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"(далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення"Цивільного кодексу Українипунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із аналізу вищевказаних змін можна зробити висновок, що наразі достатньо чітко врегулюванні наслідки прострочення виконання зобов`язання за договорами позики. Тобто, фактично позичальники звільняються від будь-якої відповідальності, у зв`язку з неможливістю виконати зобов`язання за договором позики в період воєнного стану.

Що стосується інших договорів, у даному випадку договору поставки продукції, то наслідки невиконання зобов`язання фактично такі ж, що і були до запровадження воєнного стану. Тобто, якщо сторона доведе, що порушила зобов`язання у зв`язку з непереборними обставинами (наприклад, у зв`язку з руйнуванням приміщень, неможливістю доставити товар на певну територію, знищенням майна і т.д.) вона буде звільнена від відповідальності. Якщо таких обставин сторона довести не зможе, то буде нести відповідальність на загальних засадах. У правовідносинах за іншими договорами ситуація відрізняється.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання,якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 14-1Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили,це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьомузаконзвільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадкувійськова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що самевведення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до ч. 1ст. 14-1Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Також суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

У п. 8.1. договору поставки сторонами передбачено, що сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку.

У пп. 8.1.1. договору поставки під форс-мажорними обставинами у цьому договорі розуміються випадок, непереборна сила, а також усі інші обставини, які визначені у пп. 8.1.2-8.1.5. цього договору як підстава для звільнення від відповідальності за порушення договору.

Так, у пп. 8.1.2-8.1.5. цього договору під непереборною силою у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

Під випадком у цьому договорі розуміються будь-які обставини, які не вважаються непереборною силою за цим Договором і які безпосередньо не обумовлені діями сторін та не пов`язані із ними причинним зв`язком, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути).

Не вважаються випадком недодержання своїх обов`язків контрагентом тієї сторони, що порушила цей договір, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання цього договору, відсутність у сторони, що порушила договір, необхідних коштів.

Окрім випадку та непереборної сили, підставою для звільнення сторони від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору є будь-яка із наступних обставин надзвичайного характеру: пожежі, затоплення, підтоплення, паводки тощо, за умови, що вона виникла без умислу сторони, що порушила цей договір.

Відповідно до п. 8.2. договору настання непереборної сили має бути підтверджена органами Торгово-промислової палати України або організацією, на яку Урядом покладені обов`язки по ліквідації таких обставин, компетентним органом, що визначений чинним в Україні законодавством.

Відповідно до п. 8.3. договору настання випадку та обставин, які визначені у пп. 8.1.2.- 8.1.5 цього договору, засвідчується стороною, що на них посилається, шляхом письмового повідомлення з наданням копій підтверджуючих документів.

При цьому згідно з п. 8.4. договору сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору.

Проте матеріали справи не містять ані сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором поставки, ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором поставки у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин.

З огляду на викладене, суд відхиляє вищевказані заперечення відповідача як недоведені документально.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, 02.02.2023 між адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт" (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги (послуг адвоката).

Згідно з п. 1.1. договоруКлієнт доручає та оплачує, а Адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси Клієнта не обмежуючись, в Господарському суді Харківської області з приводу стягнення з контрагента Клієнта - ТОВ "СОАП-ТЕКО", код ЄДРПОУ 39012813, заборгованості за Договором поставки № 051121 від 05.11.2021, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені Клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими правами заявнику, кредитору, позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинувачуваному, стягувачу КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. В тому числі захищати інтереси Клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 5.1. договору за послуги, що надаються Адвокатом, пов`язані із стягненням в судовому порядку, з контрагента Клієнта - ТОВ "СОАП-ТЕКО", код ЄДРПОУ 39012813, заборгованості за Договором поставки № 051121 від 05.11.2021, у відповідності із умовами даного Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата гонорару підлягає перерахуванню Клієнтом на банківський рахунок Адвоката не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

В силу п. 7.1. договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до підписаного позивачем у цій справі та Адвокатом Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 01.03.2023 до договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 02.02.2023, загальна вартість наданих Адвокатом Клієнту послуг за договором про надання правової допомоги (послуг адвоката) складає 20 000,00 грн.

Платіжною інструкцією №988 від 02.03.2023 позивач у цій справі здійснив перерахування Адвокату 20 000,00 грн.

Дослідивши та проаналізувавши зазначені умови укладеного договору про надання правової допомоги (послуг адвоката), суд встановив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у цьому договорі у вигляді фіксованої суми.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21, від 02 лютого 2023 року у справі № 915/606/21.

Отож, у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначення кількості витрат такого часу в акті приймання-передачі.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, а також враховуючи надані позивачем належні та допустимі докази в обґрунтування понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн є пов`язаними з цією справою, підтвердженими та відповідають фактично наданим послугам.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн та судового збору у розмірі 2 684,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 253, 509, 525, 526, 549, 610-612, 623-629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 232, 343 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОАП-ТЕКО" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 10, ідентифікаційний код 39012813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт" (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, корпус 66, приміщення 101, ідентифікаційний код 43353742) 92 798,85 грн, з яких: сума основного боргу - 63 846,87 грн, пеня - 7 253,18 грн, інфляційні втрати - 19 058,77 грн та 3% річних - 2 640,03 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн та судового збору у розмірі 2 684,00 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СОАП-ТЕКО" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 10, ідентифікаційний код 39012813).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОАП-ТЕКО" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 10, ідентифікаційний код 39012813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт" (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, корпус 66, приміщення 101, ідентифікаційний код 43353742) 2 684,00 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграф Пласт" (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, корпус 66, приміщення 101, ідентифікаційний код 43353742).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СОАП-ТЕКО" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 10, ідентифікаційний код 39012813).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "01" травня 2023 р.

СуддяІ.О. Чистякова