Постанова

від 27.04.2023 по справі 910/9215/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9215/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - компанії МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ КОРП. (Merck Sharp Dohme Corp.) - Сопільняк В.Ю., адвокат (ордер від 01.12.2022), Чепкова А.С., адвокат (ордер від 29.11.2022),

відповідача -1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» - Гутнік І.В., адвокат (дов. від 10.11.2020), Кислий Т.Ф., адвокат (дов. від 10.11.2020),

відповідача -2 - Міністерства охорони здоров`я України - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» - Дараган О.Ю., адвокат (дов. від 27.12.2022),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги компанії МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ КОРП. (Merck Sharp Dohme Corp.) та товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2022 (суддя Картавцева Ю.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 (головуючий суддя: Грек Б.М., судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.)

у справі № 910/9215/21

за позовом компанії МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ КОРП. (Merck Sharp Dohme Corp.; далі - Компанія)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» (далі - ТОВ «Тева Україна») та Міністерства охорони здоров`я України (далі - Міністерство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» (далі - ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України»),

про захист порушеного права інтелектуальної власності.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Компанія звернулася до суду з позовом до ТОВ «Тева Україна» та Міністерства про захист порушеного права інтелектуальної власності Компанії.

Так, Компанія просила суд:

- зобов`язати ТОВ «Тева Україна» припинити порушення прав позивача на винахід за патентом України № 55409;

- заборонити ТОВ «Тева Україна» використовувати винахід (сполука каспофунгін) за патентом України № 55409 у лікарському засобі «Каспофунгін-Тева», або в будь-якому іншому лікарському засобі, що містить сполуку каспофунгін;

- зобов`язати Міністерство відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій, по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що подання відповідачем-1 заяви на державну реєстрацію лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», діючою речовиною якого є сполука каспофунгін, яка, на думку позивача, тотожна з композицією, що захищена згідно з патентом України № 55409 на винахід (власник - позивач), є посяганням на права інтелектуальної власності позивача, відповідно є порушенням прав інтелектуальної власності позивача на винахід, яке (порушення) має бути припинене.

За твердженням Компанії, дії як з подання документів для державної реєстрації лікарського засобу, так і (або) отримання державної реєстрації лікарського засобу, в якому використано винахід, власником якого є позивач, є посяганням на права інтелектуальної власності володільця патенту на винахід, об`єктом якого є лікарський засіб (процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу), що згідно із законодавством України про охорону прав на винаходи і корисні моделі, є порушенням прав інтелектуальної власності.

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 910/9215/21 позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

За результатом нового апеляційного розгляду справи № 910/9215/21 постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 рішення суду першої інстанції змінено; позов задоволено частково: в частині позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Тева Україна» припинити порушення прав на винахід за патентом України № 55409 та зобов`язання Міністерства відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева» у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці у позові відмовлено; в частині задоволення позовних вимог про заборону ТОВ «Тева Україна» використовувати винахід (сполука каспофунгін) за патентом України № 55409 у лікарському засобі «Каспофунгін-Тева» або у будь-якому іншому лікарському засобі, що містить сполуку каспофунгін рішення суду першої інстанції залишено без змін. Змінено розподіл судових витрат та здійснено розподіл судових витрат з апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі Компанія, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції та відмови у зобов`язанні Міністерства відмовити у державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева» у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці. У скасованій частині рішення суду першої інстанції щодо зобов`язання Міністерства відмовити у державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева» у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці залишити в силі.

ТОВ «Тева Україна» у касаційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову зі справи скасувати в частині задоволення позовної вимоги Компанії про заборону ТОВ «Тева Україна» використовувати винахід (сполука каспофунгін) за патентом України № 55409 у лікарському засобі «Каспофунгін-Тева» або у будь-якому іншому лікарському засобі, що містить сполуку каспофунгін та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в позові; в іншій частині (щодо мотивів відхилення позовних вимог Компанії про зобов`язання ТОВ «Тева Україна» припинити порушення прав на винахід за патентом України № 55409 та зобов`язання Міністерства відмовити у державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева» у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці) постанову суду апеляційної інстанції у справі змінити шляхом доповнення мотивувальної частини постанови мотивами про те, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні й через закінчення строку дії патенту України № 55409.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

В обґрунтування підстав касаційного оскарження Компанія посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Так, на думку Компанії, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував норми матеріального права, а саме, неправильно застосував (неправильно витлумачив) пункт 1 статті 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», статтю 9 Закону України «Про лікарські засоби» абзац З пункту 9 Порядку державної реєстрації лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 № 376. Крім того, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову в частині оцінки вимоги до Міністерства про зобов`язання відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», не врахував того, що ефективний захист прав інтелектуальної власності досягається шляхом одночасного задоволення позовних вимог про заборону використовувати винахід та заборону реєстрації лікарського засобу, у якому застосовано такий винахід. Єдиним правомірним та законно обґрунтованим варіантом поведінки Міністерства, за умови, якщо внаслідок реєстрації буде порушено захищене патентом майнове право інтелектуальної власності, є відмова у державній реєстрації вказаного лікарського засобу. Отже, зобов`язання Міністерства відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева» не можна вважати втручанням в дискреційні повноваження органу.

ТОВ «Тева Україна» в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень. Так, за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій у вирішенні спору зі справи неправильно застосували:

- Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», який не підлягав застосуванню; безпідставно не застосували статтю 9 Конституції України, статті 15, 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 2, 4, 6, 27-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», абзац 5 частини четвертої статті б Закону (у редакції станом на 05.12.2012, чинній станом на дату прийняття рішення про продовження строку дії патенту України № 55409), статті 1, 33 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, статті 220, 486 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статті 4, 5, 10, 465 Цивільного кодексу України, статті З, 11 ГПК України, стосовно продовження чинності майнових прав на патент на період дії воєнного стану на підставі Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», а саме того, що цей закон нібито продовжує чинність майнових прав винаходів за патентами, у тому числі, й продовжує чинність майнових прав за патентом у цій справі після 16.04.2022, - дати закінчення чинності майнових прав відповідно до матеріалів справи;

- статті 6, 27-1, 28, 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», статті 13, 15, 16, 424, 425, 465, 467 Цивільного кодексу України, статей 2, 4, 5 ГПК України, статті 41, 42 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з яких вбачається, що після закінчення строку чинності майнових прав за патентом будь-яка особа може вільно та безоплатно використовувати винахід; таке використання не є порушенням та не надає власнику патенту право на судовий захист від такого використання;

- статті 13, 15, 16 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського кодексу України, статті 2, 3, 5, 316 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції не виконав вказівок Верховного Суду у цій справі та, як наслідок, як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції безпідставно застосовано такий спосіб захисту, як припинення порушення шляхом заборони відповідачу-1 використовувати винахід у лікарському засобі чи будь-якому іншому лікарському засобі за відсутності обов`язкових умов для застосування такого способу захисту.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Тева Україна» просило відхилити касаційну скаргу Компанії з підстав її необґрунтованості, ухвалити постанову, згідно з якою задовольнити касаційну скаргу ТОВ «Тева Україна».

Компанія у відзиві на касаційну скаргу просила залишити касаційну скаргу ТОВ «Тева Україна» без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін в частині заборони відповідачу-1 використовувати винахід (сполука каспофунгін) за патентом України № 55409 у лікарському засобі «Каспофунгін-Тева», водночас скасувати зазначену постанову в частині зміни рішення суду першої інстанції про зобов`язання Міністерства відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева».

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзивів на касаційні скарги.

Клопотання учасників справи

ТОВ «Тева Україна» подано клопотання про передачу даної справи № 910/9215/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України у зв`язку з наявністю, на думку заявника, виключної правової проблеми і необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У клопотанні Товариство зазначає про те, що виключною правовою проблемою, яка потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду є надання відповідей на питання, а саме:

- чи подовжує Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» чинність майнових прав на винаходи за патентами (поза межами додаткової охорони?)

- як мають застосовуватися норми названого Закону, а також Цивільного кодексу України? Чи є норми названого Закону спеціальними по відношенню до Цивільного кодексу України?

- чи застосовується стаття 220 Угоди про асоціацію як норма прямої дії?

Необхідністю надання висновку в аспекті перелічених питань ТОВ «Тева Україна» обґрунтовує «якісний» показник для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

«Кількісний» критерій заявник обґрунтовує наявністю у провадженні судів 13 справ, у яких вирішуватиметься питання застосування Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», тобто, наявністю виключної проблеми не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

Позивач є власником патенту України № 55409 на винахід «ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПОЗИЦІЯ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОВЕННОГО ВВЕДЕННЯ, СПОСІБ ЇЇ ОДЕРЖАННЯ ТА СПОСІБ ЛІКУВАННЯ І/АБО ПРОФІЛАКТИКИ ГРИБКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ (ВАРІАНТИ)», який виданий на підставі заявки від 15.04.1997, дата реєстрації - 15.04.2003, що підтверджується випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи та копією опису до патенту України № 55409 на винахід. Дата до якої підтримано чинність патенту - 15.04.2018.

Вказаним патентом захищена сполука каспофунгін ацетат, спосіб її одержання та спосіб лікування і профілактики грибкових захворювань.

Строк дії патенту України № 55409 на винахід продовжений на підставі рішення Державної служби інтелектуальної власності від 16.05.2016 № 16/ЗА/Вх№31492 відповідно до абзацу 5 частини четвертої статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Очікувана дата закінчення строку дії патенту - 15.04.2022.

ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» 04.02.2021 прийнята до розгляду заява ТОВ «Тева Україна» про державну реєстрацію лікарського засобу «Каспофунгін-Тева» у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій, по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці.

Відповідач-1 не заперечує обставин подання заявки на реєстрацію лікарського засобу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2021 у справі № 910/9215/21 призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлене таке питання:

- чи використана кожна ознака, включена до незалежного пункту формули винаходу за патентом України на винахід № 55409, або ознака еквівалентна їй, у лікарському засобі «Каспофунгін-Тева»?;

Відповідно до висновку експертів від 28.10.2021 № 175/21, який складений за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності після порівняння суттєвих ознак винаходу за патентом України № 55409 з ознаками лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», експерти дійшли висновку про те, що у зазначеному лікарському засобі використана кожна ознака, включена до незалежних пунктів формули 1, 7, 9, 12, 18 винаходу за патентом України на винахід № 55409, або ознака, еквівалентна їй.

У висновку встановлено, що формула винаходу за патентом України на винахід № 55409 є багатоланковою і складається з дванадцяти незалежних пунктів (пункт 1, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18) та шести (2, 3, 4, 5, 6, 8) залежних пунктів; об`єктом винаходу за пунктом 1 формули є продукт: фармацевтична композиція; об`єктом винаходу за пунктами 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 формули є процес (спосіб): «Спосіб лікування»; об`єктом винаходу за пунктом 18 формули є процес (спосіб): «Спосіб отримання фармацевтичної композиції».

Згідно з рецензією від 31.01.2022 на висновок експертів від 28.10.2021 № 175/21 комісійна експертиза у сфері інтелектуальної власності, за результатами якої складено висновок експертів від 28.10.2021 № 175/21, проведена неповно та не об`єктивно, з порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, та методичними порушеннями, а зроблені в результаті дослідження висновки є необ`єктивними та необґрунтованими, що є наслідком порушення принципів об`єктивності та повноти дослідження.

У відповідності з наданим позивачем висновком експертів від 28.01.2022 № 90/1-01, який складений за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання в господарському судочинстві (справа № 910/9215/21), у лікарському засобі «Каспофунгін-Тева» та у способі його застосування для лікування використано кожну ознаку, включену до незалежних пунктів 1, 7, 9, 11, 12, 14 формули винаходу за патентом України № 55409, або ознаку, еквівалентну їй.

Суди попередній інстанцій дійшли висновку про те, що у лікарському засобі «Каспофунгін-Тева» використана кожна ознака винаходу, що включена до незалежних пунктів формули 1, 7, 9, 12 винаходу за патентом України № 55409 на винахід, або ознака еквівалентна їй.

Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що патент України № 55409 на винахід є чинним станом на час вирішення спору судом в силу приписів абзацу 3 пункту 1 частини першої Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час воєнного стану, введеного у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України».

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати права позивача на винахід за патентом України № 55409 порушеними, відповідно наявності чи відсутності підстав для їх захисту у судовому порядку у спосіб, визначений позивачем.

У касаційній скарзі Компанія, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Так, на думку Компанії, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував норми матеріального права, а саме, неправильно застосував (неправильно витлумачив) пункт 1 статті 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», статтю 9 Закону України «Про лікарські засоби» абзац З пункту 9 Порядку державної реєстрації лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 № 376. Крім того, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову в частині оцінки вимоги до Міністерства про зобов`язання відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», не врахував того, що ефективний захист прав інтелектуальної власності досягається шляхом одночасного задоволення позовних вимог про заборону використовувати винахід та заборону реєстрації лікарського засобу, у якому застосовано такий винахід. Єдиним правомірним та законно обґрунтованим варіантом поведінки Міністерства, за умови, якщо внаслідок реєстрації буде порушено захищене патентом майнове право інтелектуальної власності, є відмова у державній реєстрації вказаного лікарського засобу. Отже, зобов`язання Міністерства відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева» не можна вважати втручанням в дискреційні повноваження органу.

ТОВ «Тева Україна» в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень. Так, за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій у вирішенні спору зі справи неправильно застосували:

- Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», який не підлягав застосуванню; безпідставно не застосували статтю 9 Конституції України, статті 15, 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 2, 4, 6, 27-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», абзац 5 частини четвертої статті б Закону (у редакції станом на 05.12.2012, чинній станом на дату прийняття рішення про продовження строку дії патенту України № 55409), статті 1, 33 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, статті 220, 486 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статті 4, 5, 10, 465 Цивільного кодексу України, статті З, 11 ГПК України, стосовно продовження чинності майнових прав на патент на період дії воєнного стану на підставі Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», а саме того, що цей закон нібито продовжує чинність майнових прав винаходів за патентами, у тому числі, й продовжує чинність майнових прав за патентом у цій справі після 16.04.2022, - дати закінчення чинності майнових прав відповідно до матеріалів справи;

- статті 6, 27-1, 28, 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», статті 13, 15, 16, 424, 425, 465, 467 Цивільного кодексу України, статей 2, 4, 5 ГПК України, статті 41, 42 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з яких вбачається, що після закінчення строку чинності майнових прав за патентом будь-яка особа може вільно та безоплатно використовувати винахід; таке використання не є порушенням та не надає власнику патенту право на судовий захист від такого використання;

- статті 13, 15, 16 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського кодексу України, статті 2, 3, 5, 316 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції не виконав вказівок Верховного Суду у цій справі та, як наслідок, як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції безпідставно застосовано такий спосіб захисту, як припинення порушення шляхом заборони відповідачу-1 використовувати винахід у лікарському засобі чи будь-якому іншому лікарському засобі за відсутності обов`язкових умов для застосування такого способу захисту.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З огляду на відсутність висновків, про які зазначають скаржники у касаційних скаргах у контексті спірних правовідносин, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як умови необхідності надання висновку.

Судами попередніх інстанцій, зокрема, встановлено, що строк дії патенту України № 55409 на винахід продовжений на підставі рішення Державної служби інтелектуальної власності від 16.05.2016 № 16/ЗА/Вх№31492 відповідно до абзацу 5 частини четвертої статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Очікувана дата закінчення строку дії патенту - 15.04.2022.

Зазначена обставина жодною із сторін спору не заперечувалася.

Водночас заява ТОВ «Тева Україна» про державну реєстрацію лікарського засобу «Каспофунгін-Тева» у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій, по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці прийнята до розгляду ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» 04.02.2021, тобто, у межах того строку дії патенту України № 55409 на винахід, який був продовжений на підставі рішення Державної служби інтелектуальної власності від 16.05.2016 № 16/ЗА/Вх№31492.

За збіжними висновками судів попередніх інстанцій, у лікарському засобі «Каспофунгін-Тева» використана кожна ознака винаходу, що включена до незалежних пунктів формули 1, 7, 9, 12 винаходу за патентом України № 55409 на винахід, або ознака еквівалентна їй.

Посяганням на права інтелектуальної власності позивача, яке має бути припинене, позивач вважає безпосередньо подання відповідачем-1 заяви на державну реєстрацію лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», діючою речовиною якого є сполука каспофунгін, яка, на думку позивача, тотожна з композицією, що захищена згідно з патентом України № 55409 на винахід (власник - позивач).

При чому, з позовом до суду, який розглядається у цій справі, позивач звернувся у червні 2021 року.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент їх виникнення.

Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах зі справ № 910/10855/20, № 910/17860/21, № 910/17856/21 у подібних правовідносинах за предметом спору (зобов`язання припинити порушення прав на винаходи за патентами; заборона використовувати винаходи за патентами України у лікарському засобі), за підставою позову (позивачами не було надано дозволу відповідачам-1 на використання у лікарських засобах винаходів, які захищені патентами України) та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин (Закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про лікарські засоби»), тобто за змістовим критерієм, зазначено, зокрема, про те, що Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не передбачена можливість подання заявки на реєстрацію лікарського засобу та отримання державного реєстраційного посвідчення до закінчення терміну дії патенту. Порушенням прав володільця патенту вважається не лише безпосереднє використання винаходу без згоди володільця патенту, але й будь-яке посягання на права, передбачені, зокрема, статтею 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Державна реєстрація є обов`язковою передумовою для введення лікарського засобу в цивільний обіг на території України. Відповідно подання заявки на реєстрацію лікарського засобу, в якому використано винахід, права на який належать іншій особі і є чинними, по своїй суті є підготовкою до введення такого лікарського засобу в цивільний обіг, а тому є посяганням на передбачені статтею 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» права власника патенту.

Верховний Суд зазначає про те, що Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» набув чинності 13.04.2022, а, отже, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у лютому 2021 році та безпосередньо пов`язані з подачею відповідачем-1 заяви на державну реєстрацію лікарського засобу «Каспофунгін-Тева» (діючою речовиною якого є сполука каспофунгін) та юридичними наслідками цієї дії, адже саме ці дії відповідача-1 позивач вважає посяганням на права інтелектуальної власності останнього, що й стало підставою для звернення з позовом до суду. Отже, у цій справі саме в аспекті поданої відповідачем-1 заяви, з урахуванням предмета та підстави заявленого позову, права, яке позивач вважає порушеним, обставин, які входять до предмета доказування, вирішується питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати право позивача на винахід за патентом України № 55409 порушеним поданням (04.02.2021) заяви на реєстрацію лікарського засобу та наявності чи відсутності підстав для припинення ТОВ «Тева Україна» порушення прав позивача на винахід, заборони використовувати винахід (сполука каспофунгін) за патентом України № 55409 у лікарському засобі «Каспофунгін-Тева», поданому на реєстрацію під час дії патенту згідно з рішенням Державної служби інтелектуальної власності від 16.05.2016 № 16/ЗА/Вх№31492.

При цьому ані з прийняттям Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», положення якого не мають зворотної дії у часі, ані будь-якими іншими законодавчими нормами не перебачено «узаконення» дій з подачі особою без згоди правовласника заяви на державну реєстрацію лікарського засобу, діючою речовиною якого є сполука, яка тотожна з композицією, що захищена згідно з патентом України на винахід (права на який є чинними на момент подачі такої заяви), тобто не передбачено ретроспективну правомірність дії особи, яка (дія) була вчинена з порушенням прав іншої особи у минулому.

Суд зазначає, що саме по собі закінчення дії патенту в майбутньому не впливає на юридичні наслідки того правопорушення, яке (правопорушення) мало місце (було вчинене) в минулому.

Таким чином, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» до спірних правовідносин у цій справі (з огляду на його дію в часі) та вважає за необхідне виключити їх з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень.

За наведених обставин, Суд не вбачає підстав для формування висновків щодо застосування до спірних правовідносин у цій справі зазначених ТОВ «Тева Україна» у касаційній скарзі норм права, за відсутності підстав для їх формування у даних спірних правовідносин з урахуванням моменту їх виникнення, предмета і підстав заявленого позову, права позивача, яке останній вважає порушеним і яке підлягає захисту та з урахуванням сталої і послідовної правовою позиції Верховного Суду щодо неправомірності подання заяви особою на реєстрацію лікарського засобу до закінчення терміну дії патенту у правовласника, що є порушенням прав останнього, яке (порушення) підлягає припиненню, а порушене право - захисту.

Водночас Верховний Суд зазначає про те, що за приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів та вплив на правопорушника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

Іншими словами це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 зі справи № 310/11024/15-ц.

Верховний Суд зазначає про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспоренення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близька за змістом правова позиція міститься у низці постанов Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 зі справи № 338/180/17, від 11.09.2018 зі справи № 905/1926/16, від 19.05.2020 зі справи № 916/1608/18, від 11.01.2022 зі справи № 904/1448/20.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, у тому числі, щодо можливого порушення прав чи інтересів у майбутньому, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Водночас позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено використання винаходу (сполука каспофунгін) за патентом України № 55409 в будь-якому іншому лікарському засобі, окрім лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», державної реєстрації якого стосується подана відповідачем-1 заява у лютому 2021 року. Так, зокрема, позивачем не зазначено таких (інших) лікарських засобів та судами попередніх інстанцій не встановлено, а позивачем не доведено конкретних обставин протиправного їх використання, що виключає можливість судового захисту шляхом заборони ТОВ «Тева Україна» використовувати винахід (сполука каспофунгін) за патентом України № 55409 в будь-якому іншому лікарському засобі, що містить сполуку каспофунгін.

Згідно з послідовною і сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові (повністю або частково). Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.02.2022 зі справи № 905/730/20, у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 зі справи № 910/9215/21.

Отже, з урахуванням наведених міркувань, у цій частині у задоволенні позовної вимоги належало відмовити, про що слушно зазначає у доводах касаційної скарги відповідач-1, проте наведене не було враховано у вирішенні спору судами попередніх інстанцій.

Що ж до вимоги про зобов`язання Міністерства відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій, по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці, Верховний Суд зазначає таке.

Змінюючи рішення суду першої інстанції у зазначеній частині та відмовляючи у цій частині в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з дискреції Міністерства у розгляді матеріалів за заявою відповідача-1, за наслідками чого (розгляду) орган приймає рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації лікарського засобу.

Проте Верховний Суд вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим та таким, що не враховує дійсного змісту поняття «дискреція», з огляду на таке.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року [заява № 38722/02]).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов орган зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 зі справи № 807/2076/17.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про лікарські засоби» лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

У заяві про державну реєстрацію лікарського засобу зазначаються: назва та адреса виробника; адреса його місцезнаходження та виробничих потужностей; назва лікарського засобу і його торговельна назва; назва діючої речовини (латинською мовою); синоніми; форма випуску; повний склад лікарського засобу; показання та протипоказання; дозування; умови відпуску; способи застосування; термін та умови зберігання; інформація про упаковку; дані щодо реєстрації лікарського засобу в інших країнах, у тому числі назва країни, номер і дата реєстрації.

За результатами розгляду зазначених матеріалів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу.

Для державної реєстрації лікарських засобів, що базуються або мають відношення до об`єктів інтелектуальної власності, на які відповідно до законів України видано патент, заявник подає засвідчену відповідно копію патенту або ліцензії, якою дозволяється виробництво та продаж зареєстрованого лікарського засобу, а також документ, що підтверджує чинність патенту в Україні. Заявники подають лист, в якому вказується, що права третьої сторони, захищені патентом або передані за ліцензією, не порушуються у зв`язку з реєстрацією лікарського засобу.

У державній реєстрації може бути відмовлено у разі, коли внаслідок такої реєстрації будуть порушені захищені патентом майнові права інтелектуальної власності, в тому числі при виробництві, використанні, продажу лікарських засобів.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такий висновок сформульований, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Необхідність у застосуванні певних способів захисту у сфері інтелектуальної власності пов`язується, насамперед, з недопущенням розповсюдження товарів, виготовлення (виробництво) або введення у цивільний обіг яких пов`язане з порушенням права інтелектуальної власності.

З огляду на особливості спірних правовідносин у сфері інтелектуальної власності, встановлені судами обставини посягання на передбачені статтею 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» права власника патенту України № 55409 на винахід, у зв`язку з поданням відповідачем-1 заяви на реєстрацію лікарського засобу «Каспофунгін-Тева» до закінчення терміну дії патенту, відсутності, у такому випадку, в органу можливості вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення та наявності, за встановлених обставин, єдиного правомірного та законно обґрунтованого варіанту поведінки в органу в аспекті прийняття рішення за заявою відповідача-1, з урахуванням принципу процесуальної економії, - Суд вважає за необхідне виправити помилку суду апеляційної інстанції, допущену при застосуванні норм права та правових позицій Верховного Суду щодо дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень та залишити в силі рішення суду першої інстанцій у цій частині про зобов`язання Міністерства відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій, по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці за заявою ТОВ «Тева Україна», поданою у лютому 2021 року.

Суд зазначає, що здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я державної реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева» на підставі заяви, поданої з порушенням прав власника патенту України на винахід, не може вважатися дією, що відповідає принципу законності (який є одним з фундаментальних складових верховенства права).

Саме з таких мотивів виходив Верховний Суд й у справі № 910/17860/21 про захист порушеного права інтелектуальної власності у подібних правовідносинах (мотиви в обґрунтування подібності правовідносин викладені Судом вище), в якій суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, відповідно, у тому числі, й у частині обраного позивачем способу захисту порушеного права про зобов`язання Міністерства охорони здоров`я України відмовити в державній реєстрації лікарського засобу, з урахуванням встановленого у справі порушення прав інтелектуальної власності власника патенту на винахід.

Отже, доводи касаційної скарги Компанії знайшли своє підтвердження.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині зміни рішення суду першої інстанції, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов`язання ТОВ «Тева Україна» припинити порушення прав позивача на винахід за патентом України № 55409 та в частині зобов`язання Міністерства відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій, по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці підлягає залишенню в силі з урахуванням тих мотивів, які викладені у цій постанові. Водночас як рішення суду першої інстанції, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволення позову про заборону ТОВ «Тева Україна» використовувати винахід (сполука каспофунгін) за патентом України № 55409 в будь-якому іншому лікарському засобі, що містить сполуку каспофунгін з прийняттям нового рішення у скасованій частині про відмову в позові. У решті судові рішення попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

При цьому Суд враховує, що про належність обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання особи припинити порушення прав позивача на винаходи за патентами України, а також окремо шляхом заборони особі використовувати винаходи за патентами України у лікарському засобі свідчить постанова Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 910/17856/21, згідно з якою судові рішення про задоволення позову у цій справі, у тому числі, в частині обраних способів захисту, залишені без змін.

Що ж до поданого ТОВ «Тева Україна» клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначає таке.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України Суд, керуючись внутрішнім переконанням у кожному конкретному випадку оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає Суду право та, як наслідок, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі № 906/677/19).

З огляду на висновок Верховного Суду про те, що положення Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» (з огляду на його дію в часі) до спірних правовідносин у цій справі не застосовуються, Суд, в аспекті поставлених заявником питань, не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ «Тева Україна» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві Компанії на касаційну скаргу ТОВ «Тева Україна», у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

Верховний Суд не бере до уваги та вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві ТОВ «Тева Україна» на касаційну скаргу Компанії, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

З огляду на мотиви, які викладені вище, касаційну скаргу Компанії слід задовольнити, касаційну скаргу ТОВ «Тева Україна» - задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції - скасувати в частині зміни рішення суду першої інстанції, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов`язання ТОВ «Тева Україна» припинити порушення прав позивача на винахід за патентом України № 55409 та в частині зобов`язання Міністерства відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій, по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці залишити в силі з урахуванням тих мотивів, які викладені у цій постанові. Водночас як рішення суду першої інстанції, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволення позову про заборону ТОВ «Тева Україна» використовувати винахід (сполука каспофунгін) за патентом України № 55409 в будь-якому іншому лікарському засобі, що містить сполуку каспофунгін з прийняттям нового рішення у скасованій частині про відмову в позові. У решті судові рішення попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений Компанією у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на ТОВ «Тева Україна», як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у справі.

При цьому Суд враховує те, що касаційна скарга Компанії стосувалася однієї вимоги немайнового характеру, з результатом розгляду якої судом апеляційної інстанції не погодився скаржник. Відповідно, судовий збір підлягав сплаті Компанією із розрахунку однієї вимоги немайнового характеру (2270,00 грн. х 200% = 4540,00 грн.), що враховується Судом у розподілі судового збору за результатом розгляду касаційної скарги Компанії.

Судовий збір, сплачений ТОВ «Тева Україна» у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на Компанію пропорційно до задоволених вимог касаційної скарги названого Товариства.

Також у зв`язку з частковим скасуванням оскаржуваних рішення та постанови з прийняттям нового рішення у скасованій частині Суд змінює розподіл судових витрат за розгляд справи судами попередніх інстанцій (у тому числі, здійснює розподіл судових витрат при первісному розгляді справи).

Керуючись статтями 129, 300, 308, 311, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу компанії МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ КОРП. (Merck Sharp Dohme Corp.) задовольнити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі № 910/9215/21 скасувати в частині зміни рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2022, а рішення суду першої інстанції зі справи про задоволення позову в частині зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» припинити порушення прав компанії МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ КОРП. (Merck Sharp Dohme Corp.) на винахід за патентом України № 55409 та в частині зобов`язання Міністерства охорони здоров`я України відмовити в державній реєстрації лікарського засобу «Каспофунгін-Тева», у формі порошок для концентрату для розчину для інфузій, по 50 мг або по 70 мг флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці залишити в силі з урахуванням тих мотивів, які викладені у цій постанові.

4. Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі № 910/9215/21 скасувати з мотивів, викладених в цій постанові, в частині задоволення позову про заборону товариству з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» використовувати винахід (сполука каспофунгін) за патентом України № 55409 в будь-якому іншому лікарському засобі, що містить сполуку каспофунгін.

У скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

5. У решті рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 зі справи № 910/9215/21 залишити без змін.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» на користь компанії МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ КОРП. (Merck Sharp Dohme Corp.) 5 675,00 грн. судового збору з позовної заяви, 4 540,00 грн. судового збору з касаційної скарги.

7. Стягнути з компанії МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ КОРП. (Merck Sharp Dohme Corp.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» 1 702,50 грн. судового збору з апеляційної скарги, 4 540,00 грн. судового збору з касаційних скарг.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова