Рішення

від 04.04.2023 по справі 476/74/21

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/74/21

Провадження № 2/476/12/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2023 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Козаченко Л.М.

позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ у Єланецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання недійсним договору міни та скасування реєстрації права власності

В С Т А Н О В И В :

17.02.2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору міни та скасування реєстрації права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власницею земельної ділянки площею 7,2134 га з кадастровим номером 4823083000:01:000:0700, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. 05.07.2013 року між нею та ОСОБА_5 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки на строк 49 років. 10.07.2018 року між нею та відповідачкою укладено договір міни за умовами якого взамін на вищевказану земельну ділянку, вона отримала земельну ділянку площею 0,0100 га з кадастровим номером 4823083000:02:000:0143, яка також розташована на території Нововасилівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. Про існування договору міни вона не знала, зміст договору їй ніхто не роз`яснив, вважала, що за договором оренди землі від 05.07.2013 року вона буде отримувати орендну плату щорічно. Вважає, що відповідачка, скориставшись її необізнаністю, привласнила належну їй земельну ділянку, шляхом обману та зловживання довірою.

Посилаючись на положення ст.ст. 229, 230 ЦК України просила визнати недійсним договір міни (обміну) земельної ділянки від 10.07.2018 року за кадастровим номером 4823083000:01:000:0700 площею 7,2134 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, скасувати право власності на вказану земельну ділянку, зобов`язати повернути у її власність та стягнути з відповідачки на її користь судові витрати.

Ухвалою від 11.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на земельні ділянки недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

13.04.2021 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області заяву представника відповідачів про роз`єднання позовних вимог задоволено, рроз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на земельні ділянки недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, виділивши у самостійне провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

05.05.2021 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області клопотання позивачки про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено, залучено до участі у цивільній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -відділ у Єланецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

06.12.2021 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області призначено у цивільній справі судово-почеркознавчу експертизу.

15.06.2022 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області поновлено провадження у цивільній справі.

14.07.2022 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області призначено у цивільній справі судово-почеркознавчу експертизу.

09.01.2023 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області поновлено провадження у цивільній справі.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про слухання справи.

В судовому засіданні представник відповідачки просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, вважає, що даний позов необґрунтований, а доводи позивачки не відповідають фактичним обставинам справи та дійсним правовідносинам, які склалися між сторонами. У відзиві на позовну заяву зазначила, що позивачкою невірно обрано спосіб захисту порушених прав відповідно до ст. 16 ЦК України. До того ж вважає, що сторони договору міни погодилися з його умовами та особисто підписали його. Вказаний договір посвідчено нотаріально. Тому, згідно ст.ст. 229, 230 ЦК України, підстав для визнання договору недійним немає і доводи позивачки, що їй нічого не було відомо про укладення договору міни (обміну) земельних ділянок не можуть бути прийняті до уваги.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділу у Єланецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про слухання справи.

Вислухавши позивачку, представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Так, за Конституцією України, ст. 4, 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як встановлено у ході розгляду справи по суті та вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 7,2134 га, з кадастровим номером 4823083000:01:000:0700, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Нововасилівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області належала позивачці ОСОБА_1

05.07.2013 року між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 49 років (том І а. с. 9-10, 94-95, 188-189).

Згідно вказаного договору у строкове платне користування передана земельна ділянка площею 7,2134 га, з кадастровим номером 4823083000:01:000:0700, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Нововасилівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. Орендна плата повинна вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2100,00 грн. в рік, не пізніше 31 грудня (том І а. с. 9-10, 94-95, 188-189).

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 05.07.2013 року вищевказана земельна ділянка передана ОСОБА_5 (том І а. с. 191).

10.07.2018 року на підставі договору міни (обміну) земельних ділянок, право власності на земельну ділянку площею 7,2134 га, з кадастровим номером 4823083000:01:000:0700, приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трощиною С.А. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_4 (том І а. с. 96-99, 186-187).

Представник позивачки в судовому засіданні зазначав, що ОСОБА_1 не підписувала договір міни та не знала про його існування. Вказаний договір був укладений шляхом обману та зловживання довірою. Зважаючи на те, що вирішити дане питання у позасудовому порядку позивачці не вдалось, вона звернулася за захистом своїх порушених прав до суду та просила визнати недійсним договір міни (обміну) земельної ділянки від 10.07.2018 року з кадастровим номером 4823083000:01:000:0700 площею 7,2134 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, скасувати право власності на вказану земельну ділянку.

В судовому засіданні позивачка та її представник заперечували підписання договору міни (обміну) земельних ділянок від 10.07.2018 року ОСОБА_1 , заявили клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення належності позивачці ОСОБА_1 підпису, виконаного у графі "Підпис" та рукописного тексту " ОСОБА_1 " у графі "Сторона два" у договорі міни (обміну) земельних ділянок від 10.07.2018 року.

В силу статті 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

А тому, відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи, 06.12.2021 року та 14.07.2022 року ухвалами Єланецького районного суду Миколаївської області призначено судову почеркознавчу експертизу.

Із висновку експерта № СЕ-19/115-22/6733-ПЧ від 07.10.2022 року виконаного експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України слідує, що рукописні записи « ОСОБА_1 » в графі «Сторона два» в договорі міни (обміну) земельних ділянок виконані ОСОБА_1 , підпис у графі «Підпис» у графі «Сторона два» в договорі міни (обміну) земельних ділянок ймовірно виконаний ОСОБА_1 (том ІІ а.с. 56-63).

Положеннями ст.110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

При цьому, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

На підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним особа повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Виключно у разі встановлення таких обставин норми частини першої статті 230 та статті 203 ЦК України у сукупності вважатимуться правильно застосованими.

Звертаючись до суду позивачка вказувала саме про обман зі сторони відповідачки, помилку нею щодо укладеного правочину.

При цьому, ОСОБА_1 не зазначає, які саме фактичні обставини неправильно нею були сприйняті, що спотворило його справжню волю. За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для визнання договору міни таким, що вчинений під впливом помилки, позивачка не довела обставини недійсності укладеного між сторонами договору міни, правові підстави для задоволення позову з цих підстав відсутні.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як умовами договору, так і свої підписами сторони договору міни узгодили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається сторонами у відповідності зі справжньою волею сторін, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається сторонами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, сторони однаково розуміють значення, умови договору, його природу та правові наслідки, бажають настання саме таких правових наслідків, що створюються даним договором, сторони свідчать, що договором визначено всі істотні умови, про що свідчать їх особисті підписи в договорі.

Таким чином, судом встановлено, що сторони при укладанні договору, попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, не визнані недієздатними, діяли добровільно, без будь-якого фізичного та психічного тиску, розуміли значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору.

В ході розгляду справи позивачка та її представник не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору міни від 10.07.2018 року недійсним необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні решти позовних вимог, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання договору міни від 10.07.2018 року недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню на користь позивачки судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ у Єланецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання недійсним договору міни та скасування реєстрації права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 07.04.2023 року.

Суддя Н.В. Чернякова