Рішення

від 18.04.2023 по справі 280/3443/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2023 року 17 год. 27 хв.Справа № 280/3443/21 ПР/280/5/23 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Демченко А.Е. та учасників

від позивача 1: адвокат Пелих О.Л.,

від позивача 2: адвокат Пелих О.Л.,

від відповідача 1: Вахатова І.О.,

від відповідача 2: адвоката Лишенко С.С.,

від третьої особи: адвокат Нестеренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2

до - Державної служби України в питань праці

до - Павлівської сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат»

про визнання дій протиправними та скасування Акту про надання гірничого відводу,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту позивач 2) до Державної служби України в питань праці області (далі по тексту відповідач 1) до Павлівської сільської ради (далі по тексту відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» (далі третя особа), в якій позивачі просять суд:

- визнати протиправними дії відповідача 1 в частині складення/оформлення та підписання Акту про надання третій особі гірничого відводу від 22.03.2017 № 3196 з метою розробки Біляївського родовища первинних коалінів Східна ділянка;

- визнати протиправним та скасувати Акт про надання гірничого відводу третій особі, що виданий відповідачем 1 та зареєстрований в реєстрі від 22.03.2017 № 3196;

- визнати протиправними дії відповідача 2 в особі сільського голови Клименка Анатолія Васильовича в частині, складення/оформлення та підписання листа про надання погодження від 13.09.2016 № 01-20/385.

28 квітня 2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк на усунення недоліків.

02 червня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24 червня 2021 об 10 год. 00 хв.

18 листопада 2021 року задоволено клопотання представника відповідача 2 Павлівської сільської ради про залишення позову без рогляду. Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 .

Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_2 .

Залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України в питань праці (01601, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 14, код ЄДРПОУ 39472148) до Павлівської сільської ради (70005, Запорізька область, Запорізький район, с. Павлівське, вул. Залізнична, буд. 28, код ЄДРПОУ 04353285), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 16, код ЄДРПОУ 34441335) про визнання дій протиправними та скасування Акту про надання гірничного відводу.

25 січня 2023 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду задоволено апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної служби України в питань праці та Павлівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» про визнання дій протиправними та скасування акту скасовано.

Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

08 лютого 2023 року матеріали вищезазначеної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду та в порядку статті 31 КАС України була розподілена на суддю Запорізького окружного адміністративного суду Сацького Р.В.

13 лютого 2023 року ухвалою суду прийнято адміністративну справу № 280/3443/21 до свого провадження та призначено підготовче засідання на 22 березня 2023 року об 11 год. 00 хв.

22 березня 2023 року у року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05 квітня 2023 року, о 15 год. 00 хв.

05 квітня 2023 року у відкритому судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення судового засідання. Клопотання представника відповідача задоволено та призначено наступне судове засідання на 18 квітня 2023 року, 15 год. 30 хв.

18 квітня 2023 року у відкритому судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

В обґрунтування позову Позивачі вказують що спірний акт про надання гірничого відводу видано з порушенням Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів» (далі - Положення № 59), а саме: в порушення пункту 6 додатку № 2 до Положення № 59, до проекту гірничого відводу не було надано листи про згоду з рішенням про надання гірничого відводу від дійсних землевласників, а саме фізичних осіб, чиї землі входять в межі гірничого відводу, у тому числі земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; Державна служба України з питань праці, під час розгляду заявки та доданих до неї документів, в порушення п. 25 Положення № 59, не перевірила належним чином наявність документів які додавались до проекту, а саме: листів про згоду з рішенням про надання гірничого відводу від землевласників - фізичних осіб, яким землі належать на праві приватної власності. Інформація про наявність таких власників міститься на: копії топографічного плану поверхні в проектних межах гірничого відводу, який в обов`язковому порядку мав додаватись до проекту гірничого відводу. Пояснювальна записка, яка додавалась до Проекту гірничого відводу містила недостовірну інформацію про відсутність на земельних ділянках, які заплановані для відведення для потреб, пов`язаних з користуванням надрами (в межах гірничого відводу) земельних ділянок які перебувають у приватній власності у громадян (які були розпайовані); до проекту гірничого відводу надано лист «погодження» голови Павлівської сільської ради Клименко A.B. від 13.09.2016 № 01-20/385, який е незаконним, оскільки складений головою з перевищенням повноважень, адже Павлівська сільська рада жодним чином не являлась ані власником ані землекористувачем земельних ділянок, які входять в межі гірничого відводу. Вказані обставини являються підставою для визнання спірного Акту про надання гірничого відводу протиправним.

22 березня 2023 року ухвалою суду було витребувано від Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області інформацію щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23.10.2021 (номер кримінального провадження: 12021087210000362) та завірені належним чином документи, які прийняті за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23.10.2021 (номер кримінального провадження: 12021087210000362). Зазначені документи повинні бути завірені у відповідності до ст. 94 КАС України.

30 березня 2023 року Відділом поліції №2 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області листом № 4187/42/02-2023 від 27.03.2023 було надано ксерокопію Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12021087210000362 та повідомило, що кримінального провадження № 12021087210000362 не перебуває в їх підслідності.

27 березня 2023 року ухвалою суду було витребувано від Відділення поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області (70002, вул. Бочарова, 17, м. Вільнянськ, Запорізької області) інформацію щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23.10.2021 (номер кримінального провадження: 12021087210000362) та завірені належним чином документи, які прийняті за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23.10.2021 (номер кримінального провадження: 12021087210000362). Зазначені документи повинні бути завірені у відповідності до ст. 94 КАС України. Супровідним листом від 28.03.2023 № 280/3443/21/7083/23 направлено копію ухвали про витребування доказів від 27 березня 2023 року по справі № 280/3443/21. Згідно поштового повідомлення, копія ухвали про витребування доказів отримана 04 квітня 2023 року. Відповіді на момент ухвалення рішення не надходило.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтею 17, частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції та застосовувати її.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 3 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права/інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Поряд з цим, слід відмітити, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

В той же час, не можуть бути об`єктом судового захисту права та інтереси, які станом на час звернення до суду фактично не порушені, а обґрунтування настання таких наслідків, виражається у побоюваннях, носить імовірний характер і ґрунтується на суб`єктивних припущеннях особи, яка звертається до суду.

Так, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України).

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Таким чином, обов`язковою ознакою правового акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Інакше кажучи, право на оскарження індивідуального акту суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Позивачі оскаржують дії Держпраці в частині складення/оформлення та підписання Акту про надання третій особі гірничого відводу від 22.03.2017 № 3196 з метою розробки Біляївського родовища первинних каолінів Східна ділянка та просять визнати протиправним та скасувати Акт про надання гірничого відводу третій особі, що виданий відповідачем 1 та зареєстрований в реєстрі від 22.03.2017 № 3196.

Вказаний акт за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, який виданий суб`єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій, та який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи - ТОВ « Біляївський збагачувальний комбінат» , та може бути предметом судового оскарження особами, права або інтереси яких такий акт порушує, в порядку адміністративного судочинства.

Так, публічно-правовим спором, за нормами КАС України, є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір, що свідчить про можливість розгляду в порядку адміністративного судочинства не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів, або до вирішення спору у іншому позасудовому порядку. А право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Відповідно, для того, щоб особі було надано судовий захист, адміністративний суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Стверджуючи про протиправність дій відповідача 1 по видачі вказаного акту та самого акту Позивачі посилаються на недотримання вимог пункту 6 додатку 2 до Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59 (далі - Положення № 59), оскільки документи про згоду землевласника або землекористувача в проекті гірничого відводу відсутні, зокрема відсутні згоди Позивачів, що не враховано Держпраці, а замість документів про згоду землевласників або землекористувачів з рішенням про надання гірничого відводу третьою особою було подано лист голови Павлівської сільської ради Клименко А.В. від 13.09.2016 № 01-20/385, який не був ані власником ані землекористувачем земельних ділянок. Позивачі вважають, що виділити земельні ділянки для потреб, пов`язаних з користуванням надрами без згоди власників є неможливим, Держпраці під час розгляду заявки ,поданої ТОВ «БЗК» на одержання гірничого відводу та доданих до неї документів ,зобов`язане було належним чином перевірити документи, які додаються до проекту та чи відповідають встановленим вимогам, у разі якби документи були належним чином розглянуті , то було б прийнято рішення про відмову у видачі акту гірничого відводу .

При цьому, Позивачі обґрунтовують порушення своїх прав тим, що надання Павлівською сільською радою погодження відведення земельних ділянок під розміщення кар`єру призвело до здійснення протиправних дій направлених на позбавлення права власності на земельні ділянки мешканців Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі Позивачів, проте, вказані обставини не підтверджені Позивачами належними доказами.

Зокрема, доказів того, що Позивачі позбавлені права власності, права користуватись своїм майном внаслідок здійснення оскаржуваних дій та дії спірного акту до суду не надано, особливо зважаючи на ту обставину, що з моменту вчинення спірних дій та видачі оскаржуваного акту пройшов тривалий час. Відсутність об`єктивних обставин, які свідчать про порушені права/інтереси Позивача обумовлює невизначеність того, які саме права чи інтереси будуть відновлені у разі визнання протиправними спірних дій та скасування оскаржуваного акту.

Зважаючи на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 №500 «Про внесення змін до Положення про порядок надання гірничих відводів» абзац 6 пункту 6 викладено в новій редакції: «лист від органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади щодо отримання ними інформації про межі гірничого відводу для використання надр на території їх діяльності», суд приходить до висновку, що при отриманні нового гірничого відводу, зокрема, у випадку скасування виданого, суб`єкт звернення - ТОВ «БЗК» не зобов`язаний отримувати відповідну згоду землевласника або землекористувача.

В цьому контексті варто зазначити, що про те, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції зазначали й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а та Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.04.2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12.

Позивачі, обираючи такий спосіб судового захисту як визнання протиправними дій по видачі індивідуального акту та скасування акту суб`єкта владних повноважень, дія якого направлена на іншого суб`єкта - ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», що сторонами не заперечується, не будучи при цьому учасником таких відносин у публічно-правовій сфері, не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги відповідно до частини 1 статті 77 КАС України. Разом з тим, суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до відповідного суду, у разі, якщо вважає, що йому завдано майнової шкоди.

Окрім того, Позивачі вказують, що акт гірничого відводу є незаконним з огляду на відсутність згоди землевласників або землекористувачів з рішенням про надання гірничого відводу, спірний акт є не незаконним, адже пакет документів, що поданий ТОВ «БЗК» до Державної служби України з питань праці був не повним, але за таких тверджень Позивачі самі не звертають увагу на докази ними надані, зокрема на лист № 2575/1/10.3-ДП -19 від 27.03.2019, наданий Відповідачем 1 на запит ФОП ОСОБА_4 , в якому вказується, що окрім листа Павлівської сільської ради згоду було надано Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (лист № 32-8-0.3-8819/2-16 від 01.12.2016) та Філією «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» ІІАТ «Укртранегаз» (лист №1241/05-20-44 від 24.02.17).

Також суд вважає, що Положенням №59 не встановлено порядок щодо скасування актів про надання гірничих відводів.

Враховуючи викладене у сукупності, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправними дій Держпраці в частині складення, оформлення та підписання Акту про надання ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» гірничого відводу від 22.03.2017 № 3196 з метою розробки Біляївського родовища первинних каолінів Східна ділянка та визнання протиправним та скасування Акту про надання гірничого відводу, що виданий Держпраці та зареєстрований в реєстрі від 22.03.2017 № 319 .

Вирішуючи спір щодо позовних вимог про визнання протиправним дій суб`єкта владних повноважень - Павлівської сільської ради в особі сільського голови Клименко Анатолія Васильовича в частині складення/оформлення та підписання листа про надання погодження від 13.09.2016 № 01-20/385, суд виходить з того, що ні дії з його складення/оформлення ні сам вказаний лист не підлягає оскарженню в адміністративному порядку, оскільки не є ні нормативно-правовим актом, ні індивідуальним актом.

У статті 4 КАС України у чинній редакції визначено терміни «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Зазначеним вимогам вказаний лист не відповідає. Суд погоджується з твердженнями Відповідача 2 про те, що лист від 13.09.2016 № 01-20/385 носить інформаційний характер та ним надана інформація щодо прийняття виконавчим комітетом Павлівської сільської ради рішення про погодження ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» надання гірничого відводу.

Стосовно строків звернення до суду з позовом, суд виходить з того, що частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд не погоджується з поясненнями Позивачів щодо відсутності пропуску ними строку на звернення до суду та вважає що ними було пропущено строки на звернення до суду, що підтверджується матеріалами справи, зокрема у Постанові Верховного суду від 16 червня 2020 року по справі № 852/2а-9/19 адміністративне провадження № А/9901/3/20 зазначено наступне: «…Предметом позову в даній справі є земельна ділянка загальною площею 3,97 га з кадастровим номером 2321586100:01:001:0123, розташована в Запорізькій області, Вільнянському районі, на території Павлівської сільради, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Зазначена земельна ділянка отримана ним в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, за заповітом, виданим 31.07.2019 Вільнянською державною нотаріальною контрою Запорізької області, рішенням про державну реєстрацію обтяжень від 31.07.2019, індексний номер 48027960. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Судом встановлено, що ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» має спеціальний дозвіл на користування надрами від 18.10.2006 № 4064 на розробку Біляївського родовища, Східна ділянка, виданий Державною службою геології та надр України. ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» має на меті здійснювати розробку Східної ділянки Біляївського родовища первинних каолінів в межах ліцензійної площі 382 га з метою видобування каоліну в якості сировини для виробництва збагаченого каоліну для подальшого використання у керамічній та паперовій промисловості. Також ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» передбачається будівництво гірничо - збагачувального комплексу для виробництва високомарочних каолінів і польового шпату продуктивністю 100 тис. куб. м. Згідно із актом про надання гірничого відводу від 22.03.2017 № 3196 для здійснення наданого права на користування надрами та для добування корисних копалин ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» необхідно розмістити кар`єр з добування каолінів в межах наданого гірничого відводу, просторове розміщення кар`єру визначене відповідно до морфології та умов залягання каолінів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» первинні каоліни віднесені до корисних копалин загальнодержавного значення.

Розпорядженням голови Вільнянської РДА від 10.08.2018 № 377 затверджено детальний план території для розміщення ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» кар`єру із збагачення і переробки каоліну з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільради, за межами населених пунктів. Відповідно до затвердженого детального плану території ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» передбачається розміщення кар`єру із збагачення і переробки каоліну з комплексом будівель та споруд на земельних ділянках, в тому числі і на земельній ділянці з кадастровим номером 2321586100:01:001:0123 загальною площею 3,97 га в Вільнянському районі Запорізької області на території Павлівської сільради, яка належить відповідачу. Окрім цього, означена земельна ділянка входить в межі гірничого відводу, наданого ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» згідно з актом про надання гірничого відводу від 22.03.2017 № 3196, виданим Державною службою з питань праці.

19.02.2019 ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» звернулось до Вільнянської РДА із заявою № 14-02 про викуп земельних ділянок для суспільних потреб для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню корисних копалин (каоліну) та прийняття рішення про викуп земельних ділянок з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Павлівської сільради, за межами населених пунктів, зокрема, земельної ділянки, кадастровий номер 2321586100:01:001:0123 загальною площею 3,97 га, власником якої є ОСОБА_1

01.03.2019 головою Вільнянської РДА видано розпорядження № 69 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб, з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки», яким встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних осіб та розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської сільсьради, у встановленому законодавством порядку підлягають викупу для суспільних потреб з подальшим наданням цих земельних ділянок в оренду ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки (із змінами, внесеними розпорядженнями від 28.03.2019 № 92, від 26.06.2019 № 205, та 14.08.2019 № 284).

Цим же розпорядженням вирішено укласти від імені Вільнянської РДА договори (угоди), що стосуються викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб.

До Переліку земельних ділянок, які викуповуються для суспільних потреб, для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки (додаток до розпорядження від 01.03.2019 № 69) включена земельна ділянка, кадастровий номер 2321586100:01:001:0123.

Листом від 04.03.2019 № 01-40/0266 ОСОБА_5 попереджено, що земельна ділянка, кадастровий номер 2321586100:01:001:0123, підлягає викупу протягом 1 року, орієнтовна викупна ціна 160388, 00 грн та запропоновано письмово повідомити про прийняте рішення та про проведення переговорів щодо узгодження умов викупу.

Викупна ціна - 160388, 00 грн цієї земельної ділянки, кадастровий номер, 2321586100:01:001:0123, визначена на підставі звіту про експертну оцінку земельної ділянки від 21.02.2019, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат від 26.07.2017 № 747/17, виданий Фондом державного майна України) - ТОВ «Козацькі землі». Термін чинності звіту - шість місяців.

Листом від 01.04.2019 ОСОБА_1 (спадкоємець ОСОБА_5 ) повідомив Вільнянську райдержадміністрацію, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2321586100:01:001:0123 та як власник зазначеної земельної ділянки не дає згоду на викуп земельної ділянки та передачу її ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» для розміщення кар`єру. Своє рішення відповідач обґрунтував порушеннями норм чинного законодавства, допущеними Вільнянською РДА при видачі розпорядження від 01.03.2019 № 69 у частині відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам внаслідок вилучення (викупу), зокрема згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284. Також відповідач посилався на те, що належна йому земельна ділянка належить до особливо цінних ґрунтів, а тому у позивача відсутнє право розпоряджатися нею.

Також судом встановлено, що питання належності земельної ділянки відповідача до особливо цінних ґрунтів було предметом з`ясування в межах адміністративної справи № 280/5550/18 за позовом Вільнянської районної ради Запорізької області до Вільнянської РДА про визнання незаконним та скасування розпорядження Вільнянської райдержадміністрації від 10.08.2018 № 377 «Про затвердження детального плану території розміщення ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» кар`єру зі збагачення та переробки каоліну з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, за межами населених пунктів…».

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, про існування порушення своїх прав, а саме, про існування Акут про надання гірничного відводу третій особі, що виданий відповідачем 1 та зареєстрований в реєстрі від 22.03.2017 № 3196 позивач ОСОБА_1 дізнався саме 01.04.2019, а позов до суду подано лише 27.04.2021, тобто з пропуском 6-місячного строку звернення до суду.

Щодо звернення до суду із позовом ОСОБА_2 суд зазначає наступе.

Позивач 2 вже 22.02.2019 знала про видачу Акту про надання гірничого відводу Товариству з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» від 22.03.2017 за №3196, яким на її думку порушено законні інтереси як землевласника. Зазначене підтверджується листом Держпраці від 27.03.20219 № 2575/1/10.3-ДП-19 (копію листа додано до позовної заяви) на звернення ФОП ОСОБА_4 від 22.02.2019 щодо скасування акту гірничого відводу з яким вона звернулась як землекористувач (орендар) земельної ділянки кадастровій номер 232586100:01:001:0090, яка згідно доданої Позивачами до позовної заяви Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 21.04.2021 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Окрім того необхідно вказати, що виходячи з пояснень та доказів наданих ТОВ «БЗК» безпосередньо ОСОБА_2 мала можливість дізнатися про стан своїх прав, свобод та інтересів та про те, що її земельна ділянка входить до меж гірничого відводу починаючи з 23.12.2017 року з наданням заперечення/зауваження стосовно детального плану території ТОВ «БЗК», яким Позивачка заперечувала можливість затвердження Вільнянською РДА детального плану території ТОВ «БЗК» для розміщення кар`єру із збагачення і переробки каоліну з комплексом будівель і споруд.

З огляду на наведене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивачі не могли звернутися до суду з даним позовом в шестимісячний строк, передбачений положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України, позивачами не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у цей строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що вимоги Позивачів є такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України в питань праці (01601, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 14, код ЄДРПОУ 39472148), до Павлівської сільської ради (70005, Запорізька область, Запорізький район, с. Павлівське, вул. Залізнична, буд. 28, код ЄДРПОУ 04353285), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 16, код ЄДРПОУ 34441335) про визнання дій протиправними та скасування Акту про надання гірничного відводу - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлене у повному обсязі та підписано суддею 01 травня 2023 року.

Суддя Сацький Р.В.