Постанова

від 01.05.2023 по справі 140/7823/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Димарчук Т.М.

01 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7823/22 пров. № А/857/3796/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Луцьк-Ріелт" на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 140/7823/22 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Луцьк-Ріелт" до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

29.11.2022р. позивач, Приватне підприємство "Луцьк-Ріелт" (далі по тексту ПП "Луцьк-Ріелт") звернувся з позовом до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів), в якому просив суд:

- зобов`язати видати як переможцеві електронних торгів за лотом №375432, а саме на об`єкт нерухомого майна «Прохідний пункт, магазин «Продтовари» /літер К-1/, загальною площею 210,0 кв м, за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Франка, буд 46, акт про проведений електронний аукціон, який відповідає вимогам законодавства України;

- зняти всі арешти і заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями) з такого майна.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2022р. вказану позовну заяву залишено без руху у зв`язку із пропуском позивачем строків звернення до суду визначених ч.2 ст.122 та ч.1, ч.2 ст.287 КАС України.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2023р. позов повернуто на підставі ч.2 ст.123 КАС України.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ПП "Луцьк-Ріелт" подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2023р. скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Із змісту позовної заяви видно, що 08.10.2019р. відбулися електронні торги в електронній системі СЕТАМ в рамках зведеного виконавчого провадження № 57212311 з продажу лоту № 375432, а саме: об`єкт нерухомого майна Прохідний пункт, магазин Продтовари /літер К-1/, загальною площею 210,0 кв.м, за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Франка, буд 46.

Переможцем вищевказаних торгів визнано ПП "Луцьк-Ріелт" за ціною продажу 2549 280,00 грн., що підтверджується протоколом торгів №443466 який опублікований на сайті СЕТАМ.

ПП "Луцьк-Ріелт" здійснив повний розрахунок за придбане майно у відповідності до вказаного протоколу в розмірі - 2 421 816,00 грн. на рахунок Луцького районного відділу ДВС ГТУ юстиції у Волинській області, а також перерахував додаткову винагороду на рахунок організатора ДП Сетам в розмірі - 113 364,00 грн.

Позивач ПП "Луцьк-Ріелт" просить суд, зобов`язати відповідача Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів) видати як переможцеві електронних торгів за лотом №375432, а саме на об`єкт нерухомого майна Прохідний пункт, магазин Продтовари /літер К-1/, загальною площею 210,0 кв м, за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Франка, буд 46, акт про проведений електронний аукціон, який відповідає вимогам законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі ПП "Луцьк-Ріелт" самостійно зазначає, що після електронних торгів 08.10.2019р., отримання через електронний кабінет протоколу за їх результатами, а також проведення 21.11.2019р. повної оплати за майно, у грудні 2019 року позивачу стало відомо ще в Луцькому районному відділі державної виконавчої позивачу у зв`язку із тим, що на той момент у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва була наявна судова справа №640/19395/19 щодо правомірності відчуження органом державної виконавчої служби лота № 375432.

Апелянт також зазначає, що у грудні 2019р. йому стало відомо, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Волинській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019030000000831 від 05.12.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 та ч.2 ст.364 КК України щодо незаконної реалізації майна ДП Луцький комбінат хлібопродуктів №2.

Однак, до суду з даним позовом ПП "Луцьк-Ріелт" звернувся лише 25.11.2022р., тобто з пропуском строків звернення до суду із даним позовом.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом апелянт покликається на те, що про існування порушеного права дізнався лише 13.10.2022р. з відповіді Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів) від 07.10.2022р. №42340, а тому вважає, що в даному випадку наявні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

ст.168 КАС України, визначено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, ч.1 ст.5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

ч.1, ч.2 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ніяким законом не встановлені інші, ніж шість місяців, строки звернення до суду з адміністративним позовом у зв`язку із порушенням права особи.

Стосовно доводів апелянта про своєчасність звернення із позовом до суду у зв`язку із отримання відповіді від Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів) від 07.10.2022р. №42340, а також у зв`язку із спробами досудового порядку вирішення спору, ч.4 ст.122 КАС України, колегія суддів зазначає про таке.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, про що зазначено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 807/235/16.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Викладені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.02.2020р. у справі № 340/1019/19, від 31.03.2020р. у справі № 807/235/16.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд установив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, п.33).

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011р., № 17-рп/2011 зазначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в своїх поясненнях щодо строку звернення до суду позивач вказав, що після проведення 08.10.2019р. електронних торгів, отримання через електронний кабінет протоколу за їх результатами, а також проведення 21.11.2019р. повної оплати за майно, у грудні 2019 року останньому стало відомо у тоді ще Луцькому районному відділі державної виконавчої служби про те, що акт про проведені торги не подано на затвердження і не надіслано апелянту.

Отже, саме у грудні 2019 року позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що вимоги про зобов`язання видати ПП «Луцьк-Ріелт», як переможцеві електронних торгів за лотом №375432, акт про проведений електронний аукціон, який відповідає вимогам законодавства України з якими останній міг звернутись до суду в межах шестимісячного строку звернення до суду закінчився ще у червні 2020 року.

Право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів передбачено конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Стосовно покликань апелянта на те, що про існування порушеного права апелянт дізнався лише після звернення до відповідача із адвокатським запитом від 23.09.2022р. та отримання відповіді №42340 від 07.10.2022р. не змінює моменту, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти дії щодо реалізації своїх прав і ця дата жодним чином не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що з матеріалів справи видно, що таке звернення було не першим, зокрема ПП Луцьк-Ріелт зверталося з листом про надання акту про проведені електронні торги листом №26/11/21 від 26.11.2021р. (у відповідь на який органами ДВС було повідомлено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутній акт про реалізацію майна, як і акт про проведення електронних торгів).

Апелянт також покликається в апеляційній скарзі і на те, що у грудні 2019 року йому стало відомо в органах ДВС, що акт про проведені торгів не подано на затвердження і не надіслано позивачу у зв`язку із тим, що на той момент у провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва була наявна судова справа №640/19395/19 щодо правомірності відчуження органом державної виконавчої служби лота № 375432.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва судової справи №640/19395/19 щодо правомірності відчуження органом державної виконавчої служби лота №375432, жодним чином не перешкоджала позивачу вчасно звернутись до суду з даним позовом.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта і на те, що 21.01.2020р. постановою Шостого апеляційного адміністративного суду провадження у справі №640/19395/19 за позовом державного підприємства Луцький комбінат хлібопродуктів №2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області було закрито у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. З вказаним рішенням позивач також міг ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який перебуває у відкритому доступі.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що до апеляційної скарги апелянт надав копії судових рішень, які отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень, а отже апелянт знав про порушення свого права значно раніше.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що непоінформованість позивача про порушення своїх прав через байдуже ставлення до них або небажання дізнатися (пройшло понад три роки з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що апелянт в позовній заяві та в заяві про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними не вказав на обставини непереборного і об`єктивного характеру, що перешкодили йому дізнатись про порушення своїх прав, яке фактично мало місце ще у грудні 2019 року та існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду.

Разом з цим, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право, зокрема: подавати заяви та клопотання; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Луцьк-Ріелт" залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі № 140/7823/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 01.05.2023.