Постанова

від 01.05.2023 по справі 497/249/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2714/23

Справа № 497/249/17

Головуючий у першій інстанції Раца В. А.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Дришлюка А.І., Громіка Р.Д.,

переглянув у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 16 грудня 2021 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, щопозивач з відповідачем ОСОБА_2 08.06.2013 було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості по кредитному договору №SAMDN34000006108142 від 09.03.2006, відповідно до якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 23777,24 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, яка не виконана належним чином у зв`язку із чим станом на 08.12.2016 у ОСОБА_2 утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 47 086,90 грн, яку відповідач в добровільному порядку не сплачує.

23 травня 2017 року по справі було ухвалено заочне рішення, яким вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.09.2021 заочне рішення було скасоване та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні.

01 жовтня 2021 року від представника відповідача Чаленка І.Д., який здійснює свої повноваження на підставі довіреності від 28.07.2021, надійшов відзив, в якому він посилається на те, що сам по собі Договір (Умови) не можна вважати доказом надання кредитних коштів, у зв`язку з тим, що він за своєю правовою природою є консенсуальним договором, згідно якого на етапі підписання не виникають правовідносини за договором кредиту. В ньому зазначаються лише умови, порядок надання кредитних коштів, строки надання цих коштів, умови повернення, тощо. Позивачем на підтвердження позовних вимог не надано визначену кредитором сукупність документів, що разом складають Договір. Розрахунок заборгованості є лише калькуляцією та не є належним та допустимим доказом. Також звертає увагу суду на те, що позивач посилається в позовній заяві на угоду від 08.06.2013 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт по кредитному договору №SAMDN34000006108142 від 09.03.2006, в той час як надає анкету-заяву про приєднання від 10.03.2006 та роздруківку з сайту. Тобто не має документу, на підставі якого позичальник приєдналася до Умов та правил у 2013 році. Окрім цього зазначає, що Умови Генеральної угоди мають бути більш лояльними по відношенню до споживача фінансової послуги, ніж визначені в первісному договорі, неможливість виконання позичальником яких потягло виникнення заборгованості за попереднім договором. Зі змісту угоди неможливо встановити цільове призначення коштів, сторони відповідно угоди узгодили розмір існуючої на момент укладання заборгованості, тобто угоду укладено внаслідок омани та застосування позивачем нечесної підприємницької практики. При цьому позивачем не підтверджено надання первинної документації отримання грошей позичальником та використання на споживчі цілі, тому вона є такою, що не створює собою настання правових наслідків для сторони. На підставі вище переліченого представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

26 жовтня 2021 року від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Меркулової В.В., яка здійснює свої повноваження на підставі довіреності №2982-К-Н-О від 30.07.2020, надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначає про укладення генеральної угоди між сторонами, але різниця в даті анкети сталася через людський фактор, при цьому відповідач не зверталася до банку для внесення виправлень, більш того частково виконувала її. Тобто відповідач маючи невиконане кредитне зобов`язання, за власним бажанням звернулася до Банку з метою створення сприятливих умов для виконання зобов`язань. Звертає увагу суду що при укладання Генеральної угоди повторно кредитні кошти не видаються, оскільки метою укладення угоди є реструктуризація заборгованості за кредитом та створення сприятливих умов для виконання кредитних зобов`язань. Банком при підписанні договору реструктуризації було списано відсотків 3972,34 грн та штрафів на суму 2524,74 грн, загальна сума заборгованості з дати підписання угоди склала 25377,24 грн. Під час підписання угоди сторони погодили нові строки погашення заборгованості з 08.06.2013 по 30.06.2016, розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів на погашення заборгованості, тобто усі істотні умови, та відповідач погодившись з цими умовами підписала угоду. На підставі цього представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 16 грудня 2021 року позово задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» кредитну заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію від 08.06.2013 в розмірі 22789,37 грн та судові витрати в розмірі 774,38 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимогЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

На підставі зазначеного, розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 01 травня 2023 року.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за таких підстав.

У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2013 між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі голови Правління Дубілета О.В. з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку, укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток, метою якої є створення сприятливих умов для виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором №SAMDN34000006108142 від 09.03.2006, а також приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток (а.с. 9).

Відповідно до положень пунктів 1.1-1.2.2 генеральної угоди сторони домовилися про зменшення поточної заборгованості позичальника за зазначеними вище кредитними договорами, а також сторонами було визначено розмір заборгованості позичальника за кредитним договором на дату підписання генеральної угоди, а саме було зменшено відсотки на 3972,34 грн та штраф на 2524,74 грн, загальна сума залишку заборгованості з дати підписання угоди склала 25377,24 грн, дата погашення заборгованості 30.06.2016.

У пункті 1.5 генеральної угоди сторони обумовили, що підписання вказаної угоди не являється анулюванням заборгованості позичальника.

У пункті 2.1 генеральної угоди сторони визначили, що банк надає позичальнику строковий кредит у розмірі 23777,24 грн на строк 36 місяців, з 08.06.2013 по 30.06.2016 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості з кредиту у вказані в заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості відбувається у наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 862,64 грн для погашення заборгованості з кредиту, яка складається з заборгованості з кредиту, процентів, а також інших витрат відповідно до Умов та правил. Дата останнього погашення заборгованості має бути не пізніше 30.06.2016.

При цьому, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Генеральна угода разом з Умовами та правилами надання продукту банківських карток, становить собою договір про надання кредиту, про що свідчить підпис ОСОБА_2 на цій угоді.

Підписавши генеральну угоду, ОСОБА_2 приєдналась до запропонованих банком умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується її особистим підписом. Тобто з моменту підписання фізичною особою генеральної угоди між кредитором і позичальником було укладено договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання позичальника до запропонованої генеральної угоди (умов кредитування), в якому узгодили розмір заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором, та передбачили порядок її погашення.

Для надання послуг банк видає позичальнику платіжну карточку відповідно до умов пункту 2.1 Генеральної угоди (пункт 2.3).

Встановлено, що у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала та станом на 08 грудня 2016 року за ОСОБА_2 розраховується заборгованість у загальному розмірі 47086,90 грн, яка складається з:

16342,34 грн - заборгованості за кредитом;

7301,59 грн - заборгованості за відсотками;

16995,94 грн заборгованість за пенею та комісією,

6447,03 грн - штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди.

Відповідно до частини першоїстатті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. ст.526,530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно дост. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

За змістом статей626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимогстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. ст.1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що Генеральна угода укладена ОСОБА_2 на підставі власного волевиявлення з метою створення сприятливих умов для виконання нею, як позичальником зобов`язань за кредитним договором SAMDN34000006108142 від 09.03.2006 (Договір 1).

Сторони в порядку реструктуризації заборгованості погодили:

-зменшити розмір заборгованості, що виник в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме відсотки на 3972,34 грн, комісію на 0,0 грн, штраф на 2524,74 грн;

-заборгованість за Договором 1 на дату підписання Генеральної угоди становить 25377,24 грн;

-дата кінцевого погашення заборгованості за Договором 1 30.06.2016.

Відповідач ОСОБА_2 не довела належними та достатніми доказами факт не укладення та не підписання нею Генеральної угоди.

Генеральна угода не є додатковим договором в межах раніше укладеного сторонами як помилково вважає апелянт, а новим кредитним договором, укладення якого мало на меті отримання відповідачем нового кредиту для погашення заборгованості за попереднім - тобто функцію перекредитування.

Відповідно до виписки із банківського рахунку вбачається, що відповідачем частково виконувались зобов`язання щодо погашення заборгованості відповідно до умов Генеральної угоди (а.с. 107-109).

При цьому, відповідач не оскаржувала дійсність даної угоди.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості встановити цільове призначення коштів, які є предметом угоди не приймаються до уваги, оскільки передбачені за умовами генеральної угоди грошові кошти спрямовані на часткове погашення боргу за попереднім кредитним договором.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський судз правлюдини (далі-ЄСПЛ)вказав,що пунктперший статті6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанціїбез змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК України,статті 141 ЦПК Українисуд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382ЦПК України та Закону України«Про судовийзбір» між сторонами не розподіляються.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст.19ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст.389ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 - 384, 389ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Болградського районного суду Одеської області від 16 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 01 травня 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький

А.І.Дришлюк

Р.Д.Громік