Рішення

від 26.04.2023 по справі 910/16463/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2023Справа № 910/16463/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса"

до 1. Приватного підприємства "Ковераж"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Новітні-технології"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго"

про визнання правочинів недійсними,

За участю представників учасників справи:

від позивача: Кулібаба О.О. за ордером від 18.08.2021 року серії ВІ № 1050531;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", Приватного підприємства "Ковераж" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Новітні-технології" (далі - відповідач-2) про визнання недійсними з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 18.06.2018 року № 18/06-2018 та договору про переведення боргу від 18.06.2018 року № 06/07-2018.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що договір про відступлення права вимоги № 18/06-2018, укладений 18.06.2018 року між ним, Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" та відповідачем-1, а також договір про переведення боргу № 06/07-2018, укладений 18.06.2018 року представниками позивача, відповідача-2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" не підписувались, зміст таких договорів та документів не відповідає волевиявленню позивача, і зазначені правочини порушують його законні права та інтереси, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" у порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України просило суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр", а також у Державної міграційної служби України ряд доказів.

Крім того, до позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України долучено поставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", Приватному підприємству "Ковераж", Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Новітні-технології" та Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" запитання про обставини, що, на думку позивача, мають значення для справи.

11.10.2021 року на електронну адресу, а також 12.10.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" від 11.10.2021 року, в якій останнє просило суд відмовити у відкритті провадження у справі в частині вимог, пред`явлених до цього товариства.

В обґрунтування вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" посилалося на те, що у провадженні господарського суду Київської області перебувала справа № 911/624/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотон Про-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Агроцентр" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги у розмірі 272 122 017,48 грн. Заявник зазначив, що позивачем під час розгляду справи № 911/624/21 у порядку частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про визнання недійсними правочинів, пов`язаних з предметом спору, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" просило суд визнати недійсними договір відступлення права вимоги від 18.06.2018 року № 18/06-2018 та договір про переведення боргу від 18.06.2018 року № 06/07-2018, оскарження яких є предметом спору в справі № 910/16463/21.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2021 року подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" позовну заяву залишено без руху та надано останньому строк для усунення її недоліків.

23.10.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" від 22.10.2021 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" про визнання недійсними з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 18.06.2018 року № 18/06-2018 та договору про переведення боргу від 18.06.2018 року № 06/07-2018. Разом із тим, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" до Приватного підприємства "Ковераж" та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Новітні-технології" про визнання недійсними з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 18.06.2018 року № 18/06-2018 та договору про переведення боргу від 18.06.2018 року № 06/07-2018 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16463/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.12.2021 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр".

12.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" від 09.11.2021 року на позовну заяву, в яких останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" не може бути залучене до участі у даній справі в якості відповідача, тоді як суд, у свою чергу, не може вирішувати питання про визнання недійсними договорів без залучення до участі у справі сторони таких правочинів.

29.11.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 року в справі № 910/16463/21, якою суд апеляційної інстанції витребував у місцевого господарського суду матеріали справи № 910/16463/21, у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.10.2021 року.

З урахуванням необхідності направлення матеріалів справи № 910/16463/21 до Північного апеляційного господарського суду та з огляду на неможливість вирішення спору за відсутності матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2021 року провадження у вказаній справі зупинено до повернення її матеріалів до господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 року в справі № 910/16463/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.10.2021 року залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 28.10.2021 року - без змін.

30.08.2022 року матеріали справи № 910/16463/21 надійшли до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2022 року провадження у справі № 910/16463/21 поновлено, підготовче засідання призначено на 14.09.2022 року.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 14.09.2022 року, не відбулося, у зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2022 року підготовче засідання у справі № 910/16463/21 призначено на 27.09.2022 року.

У підготовчому засіданні 27.09.2022 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/16463/21 продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 12.10.2022 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2022 року підготовче засідання відкладено на 02.11.2022 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2022 року підготовче засідання відкладено на 30.11.2022 року.

15.11.2022 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла ухвала Верховного Суду від 14.11.2022 року в справі № 910/16463/21, за змістом якої суд касаційної інстанції витребував у господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16463/21, у зв`язку з відкриттям касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.10.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 року в цій справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2022 року провадження у справі № 910/16463/21 зупинено до повернення матеріалів зазначеної справи до місцевого господарського суду.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 28.10.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 року в справі № 910/16463/21 залишено без змін.

26.12.2022 року матеріали вказаної справи надійшли до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2022 року провадження у справі № 910/16463/21 поновлено, підготовче засідання призначено на 25.01.2023 року.

05.01.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" про участь його представника у всіх підготовчих та судових засіданнях, призначених у даній справі, в режимі відеоконференції поза межами суду із використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 23.01.2023 року господарський суд міста Києва частково задовольнив вищенаведене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр".

До початку призначеного підготовчого засідання 25.01.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 25.01.2023 року, в якому останній просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго".

У підготовчому засіданні 25.01.2023 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення, а також запропоновано відповідачам та третім особам надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті, поставлене позивачем у позовній заяві в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до призначеного підготовчого засідання, а також у той самий строк надіслати копію такої заяви свідка іншим учасникам справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2023 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", підготовче засідання відкладено на 28.02.2023 року.

09.02.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" від 09.02.2023 року про визнання поважними причин неподання разом із поясненнями по суті справи та долучення до матеріалів справи копій документів, зокрема, договору про переведення боргу від 18.06.2018 року та договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18.06.2018 року № 2018/06. Означені документи долучені судом до матеріалів справи.

Крім того, 09.02.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи-2 від 09.02.2023 року, в яких остання вказала про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" з огляду на неможливість залучення сторони оспорюваних правочинів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" до участі у справі в якості відповідача. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" звернуло увагу на те, що господарський суд Київської області у рішенні від 22.07.2021 року в справі № 911/624/21, яке набрало законної сили, надав повну, змістовну та обґрунтовану оцінку всім доводам Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" щодо недійсності оспорюваних, у тому числі в справі № 910/16463/21, правочинів, зазначивши про безпідставність та недоведеність відповідних посилань позивача.

09.02.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" про участь його представника у всіх підготовчих та судових засіданнях, призначених у даній справі, в режимі відеоконференції поза межами суду із використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 27.02.2023 року господарський суд міста Києва частково задовольнив вищенаведене клопотання третьої особи-1.

13.02.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва (а також 15.02.2023 року через відділ діловодства суду) надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" від 13.02.2023 року, в яких останнє повідомило про неможливість надати відповіді на поставлені позивачем у позовній заяві запитання з огляду на те, що про запитувані позивачем обставини могло бути відомо лише директору третьої особи-2 - ОСОБА_2 , який підписував оспорювані у даній справі договори. Проте 04.01.2019 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується наданою третьою особою-2 копією відповідного свідоцтва про смерть, тоді як діючий на даний час керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" - Ігнатенко Людмила Анатоліївна чи інші особи не володіють запитуваною позивачем інформацією.

23.02.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" від 23.02.2023 року, в якому останнє просило суд, у разі неявки уповноваженого представника третіх осіб у підготовче засідання 28.02.2023 року, відкласти розгляд справи на іншу дату.

Безпосередньо до початку призначеного підготовчого засідання 28.02.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 28.02.2023 року, в якому останній повторно просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" ряд оригіналів документів: протокол № 18/06 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса", який був складений 18.06.2018 року в місті Слов`янську Донецької області та підписаний від імені товариства Шпачуком Юрієм Івановичем ; договір про відступлення права вимоги № 18/06-2018, який був укладений 18.06.2018 року в місті Києві між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (підписант - генеральний директор Шпачук Юрій Іванович), Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" та Приватним підприємством "Ковераж"; договір про переведення боргу, який був укладений 18.06.2018 року в місті Києві між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр", Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" та Приватним підприємством "Ковераж"; договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 2018/06, який був укладений 18.06.2018 року в місті Києві між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" та Приватним підприємством "Ковераж"; договір про переведення боргу № 06/07-2018, який був укладений 18.06.2018 року в місті Рогатин Івано-Франківської області між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (підписант - генеральний директор Шпачук Юрій Іванович), Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Новітні-технології"; акт звірки розрахунків, який складений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (підписант - генеральний директор Шпачук Юрій Іванович) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго"; лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (підписант - генеральний директор Шпачук Юрій Іванович) № 7/2018 від 18.06.2018 року.

У підготовчому засіданні 28.02.2023 року судом розглянуто вищенаведене клопотання позивача про витребування доказів та вирішено залишити його без задоволення з огляду на подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" означеного клопотання до господарському суду міста Києва лише безпосередньо до початку підготовчого засідання 28.02.2023 року, тобто фактично через 16 місяців після подання позову, та враховуючи недоведеність заявником неможливості належного оформлення та подання вищевказаного клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.

Крім того, у підготовчому засіданні 28.02.2023 року суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду по суті заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" клопотання від 23.02.2023 року з огляду на участь представника третіх осіб у даному підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16463/21 до судового розгляду по суті на 05.04.2023 року.

15.03.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання третіх осіб про участь їх представника у всіх підготовчих та судових засіданнях, призначених у даній справі, у тому числі судовому засіданні 05.04.2023 року, в режимі відеоконференції поза межами суду із використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 22.03.2023 року господарський суд міста Києва частково задовольнив вищенаведене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго".

У судовому засіданні 05.04.2023 року оголошувалася перерва до 26.04.2023 року.

У судовому засіданні 26.04.2023 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Треті особи явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили, проте 20.04.2023 року надіслали на адресу суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідачі про дату час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначені судові засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, на адресу суду не направили.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 05.04.2023 року про призначення судового розгляду справи № 910/16463/21 на 26.04.2023 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення з трек-номером 0105494196693 на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1, корпус 1.

Крім того, копія ухвали господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення з трек-номером 0105494196685 на адресу місцезнаходження відповідача-2, вказану в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 77000, Івано-Франківська область, Рогатинський район, місто Рогатин, вулиця Галицька, будинок 20, офіс 1.

Проте, зазначені відправлення з трек-номерами 0105494196693 та 0105494196685 (як і решта здійснених судом відправлень на адреси відповідачів) вручені Приватному підприємству "Ковераж" та Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Новітні-технології" не були з посиланням, зокрема, на їх відсутність за означеними адресами.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідачі в установлений строк не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 26.04.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" (боржник, банк) було укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Основний договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває всіх прав до боржника згідно з договорами банківського рахунку, в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав до первісного кредитора згідно з договорами цесії, а також всіх прав, які первісний кредитор отримав по відношенню до банку після набуття чинності договорами цесії.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору за відступлення права вимоги новий кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго") сплачує первісному кредиторові (Товариству з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса") компенсацію вартості прав вимоги в національній валюті України - гривнях у загальному розмірі, еквівалентному 5 803 677,96 доларів США.

У пункті 2.2 даного договору сторони погодили, що новий кредитор перераховує первісному кредитору компенсацію в термін до 01.04.2018 року (включно), з розстроченням платежів. Оплата відповідної частини компенсації вартості прав вимоги здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок первісного кредитора, сума до сплати визначається за курсом Міжбанку на дату здійснення платежу.

У пункті 2.3 цієї угоди її сторони передбачили розстрочення оплати за наступним графіком: з 01.02.2018 по 01.03.2018 - 2 901 838,98 доларів США, з 01.03.2018 по 01.04.2018 - 2 901 838,98 доларів США. За розстрочення оплати вартості відступлених прав новий кредитор сплачує проценти за користування грошовими коштами з розрахунку 3 % річних за кожний день (з розрахунку 365 днів у році) від несплаченої частини компенсації вартості відступлених прав.

Згідно з пунктом 2.4 наведеного договору виконання зобов`язань нового кредитора перед первісним має забезпечуватися:

- іпотекою земельної ділянки кадастровий номер 6524755500:02:001:0050, належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Соларенерго";

- іпотекою сонячної електростанції "Лазурне" та споруд із системами кріплень, належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Соларенерго";

- заставою майнових прав на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" в розмірі 29,5 %, що належать ТОВ ВТП "ГАЛПЛАСТ+";

- заставою майнових прав на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" в розмірі 70,5 %, що належать ТОВ НВП "Укренерго-Сервіс";

- порукою фізичної особи ОСОБА_1 .

Пунктом 2.5 означеного договору встановлено, що порушення новим кредитором графіку виплати компенсації вартості відступлених прав та/або строків чи порядку сплати процентів за користування грошовими коштами надає первісному кредитору право вимагати дострокової виплати всієї суми компенсації вартості відступлених прав (або її частини), а у випадку невиконання такої вимоги, отримати задоволення за рахунок предмету забезпечення (заставлені майнові права, предмет іпотеки, тощо) або за рахунок поручителя.

За умовами пункту 6.2 цього правочину після його підписання всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками всіх сторін.

Зважаючи на вищенаведені положення, 22.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (кредитор-1), Національним університетом "Львівська політехніка" (кредитор-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Сошників Плюс" (кредитор-3) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (боржник) було укладено договір поруки № 1-СЕ, за змістом якого поручитель поручився перед кредиторами за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань, зокрема, за Основним договором, а також додатковими договорами, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Пунктами 1.3 та 2.1 цього правочину встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання (зокрема, за Основним договором) кожен кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов`язання боржника перед ним згідно з умовами відповідного правочину, в порядку, передбаченому цим договором, а боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

22.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (заставодержатель-1), Національним університетом "Львівська політехніка" (заставодержатель-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Сошників Плюс" (заставодержатель-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічним підприємством "ГАЛПЛАСТ+" (заставодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (боржник) було укладено договір застави корпоративних прав № 2-СЕ, за змістом якого заставодавець, як майновий поручитель боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань боржника, що випливають, зокрема, з Основного договору, передає в заставу, а заставодержателі приймають в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, а саме: корпоративні права - частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", що є боржником, у розмірі 206 500,00 грн., що становить 29,5 % статутного капіталу третьої особи-2.

22.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (заставодержатель-1), Національним університетом "Львівська політехніка" (заставодержатель-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Сошників Плюс" (заставодержатель-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством "УКРЕНЕРГО-СЕРВІС" (заставодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (боржник) було укладено договір застави корпоративних прав № 3-СЕ, за змістом якого заставодавець, як майновий поручитель боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань боржника, що випливають, зокрема, з Основного договору, передає в заставу, а заставодержателі приймають в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, а саме: корпоративні права - частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", що є боржником, у розмірі 493 500,00 грн., що становить 70,5 % статутного капіталу третьої особи-2.

22.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (іпотекодержатель-1), Навчальною установою "Львівська політехніка" (іпотекодержатель-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Сошників Плюс" (іпотекодержатель-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки нерухомого майна № 4-СЕ, посвідчений 22.04.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 160.

За умовами цього договору іпотеки нерухомого майна іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язань, що випливають, зокрема, з Основного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержателі приймають в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 34,00 га, кадастровий номер 6524755500:02:001:0073, цільове призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, для розміщення та обслуговування об`єкта альтернативної енергетики (фотоелектричної станції), розташованої за адресою: Херсонська область, Скадовський район, Лазурненська селищна рада (за межами населеного пункту);

- нерухоме майно: сонячна електростанція "Лазурне" загальною площею 64869,2 м2, що складається з будівель та споруд: літера "Б" - інверторна станція, літера "В" - інверторна станція, літера "Г" - інверторна станція, літера "Д" - інверторна станція, літера "Ж" - інверторна станція, літера "З" - інверторна станція, літера "Е" - інверторна станція, літера "І" - інверторна станція, літера "Л" - інверторна станція, літера "М" - КТП, літера "Н" - КТП, "О" - пристанційний вузол КРПЗ, "П" - артезіанська скважина, "Р" - вигрібна яма, №№ 1-107 - система кріплень сонячних модулів, огорожа, що розташоване за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вулиця Приозерна, будинок 1а (один літера "А").

Крім того, на виконання умов вищезазначеного Основного договору та у забезпечення виконання грошових зобов`язань нового кредитора, 20.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" (поручитель) було укладено договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов`язку боржника за Основним договором, що не створює додаткових зобов`язань боржника перед поручителем, окрім передбачених частиною 2 статті 556 Цивільного кодексу України.

Також, 20.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" (поручитель) було укладено договір № 3/2017 (далі - Договір поруки № 3/2017), за умовами якого поручитель прийняв на себе зобов`язання в часткове виконання боржником свого обов`язку перед кредитором за договором про відступлення права вимоги від 12.02.2015 року (Основним договором) сплатити кредитору 124 000 000,00 грн. до 31.12.2017 року. Виплати поручителя за Договором поруки № 3/2017 підлягають зарахуванню в розрахунок по Основному договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору поруки № 3/2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" 15.11.2017 року перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в сумі 24 000 000,00 грн., а також 14.05.2018 року сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" 10 000 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних виписок з банківського рахунку позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 910/16463/21, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" посилалося на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" та Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" перестали виконувати договірні зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим останній 26.02.2021 року звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОН ПРО-ПЛЮС", Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "АГРОЦЕНТР" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 60 489 399,11 грн., що є еквівалентом 5 821 160,65 доларів США (за офіційним курсом продажу на Міжбанку станом на 27.05.2021 року), з яких: сума боргу - 147 082 709,69 грн. (5 334 882,47 доларів США), 3 % річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, - 13 406 689,42 грн. (486 278,18 доларів США) та 109 333 148,62 грн. - пеня.

Разом із тим, представник відповідачів у вищенаведеній справі господарського суду Київської області № 911/624/21 під час її розгляду стверджував, що у відповідачів відсутні договірні зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса", на підтвердження чого подав суду підписані 18.06.2021 року Шпачуком Ю.І. від імені позивача наступні договори та документи: копію протоколу № 18/06 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" від 18.06.2018 року; копію договору про переведення боргу від 18.06.2018 року № 06/07-2018; копію договору про переведення боргу від 18.06.2018 року; копію договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18.06.2018 року № 2018/06; копію акту звірки розрахунків від 18.06.2018 року; лист позивача № 07/2018 від 18.06.2018 року.

Враховуючи те, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" не був раніше відомий зміст наданих представником відповідачів (у справі № 911/624/21) договорів та документів, позивач ніколи їх не підписував, зміст таких договорів та документів не відповідає волевиявленню Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса", зазначені договори та документи порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом про визнання недійсними з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 18.06.2018 року № 18/06-2018 та договору про переведення боргу від 18.06.2018 року № 06/07-2018.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

За умовами частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса", оформленим протоколом від 18.06.2018 року № 18/06, погоджено надання згоди на відступлення права вимоги в сумі 90 000 000,00 грн., яке належить цьому товариству, на користь Приватного підприємства "Ковераж", а також уповноважено генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" Шпачука Юрія Івановича на укладення та підписання від імені позивача відповідного договору про відступлення права вимоги.

18.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (первісний кредитор) в особі генерального директора Шпачука Юрія Івановича, Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (боржник) та Приватним підприємством "Ковераж" (новий кредитор) згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України укладено договір про відступлення права вимоги № 18/06-2018 (Договір про відступлення), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги у боржника компенсації вартості прав вимоги в національній валюті України - гривнях в загальному розмірі, еквівалентному 90 000 000,00 грн. Вказане право вимоги належить первісному кредитору на підставі Основного договору.

Право вимоги вважається переданим з моменту підписання даного договору. Первісний кредитор не відповідає перед новим кредитором за виконання боржником зобов`язань за правочином (пункт 1.5 Договору про відступлення).

У подальшому, 18.06.2018 року між Приватним підприємством "Ковераж" (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 2018/06, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги у боржника компенсації вартості прав вимоги в національній валюті України - гривнях в загальному розмірі, еквівалентному 90 000 000,00 грн. Вказане право вимоги належить первісному кредитору на підставі Основного договору.

Пунктом 1.5 цього правочину передбачено, що право вимоги вважається переданим з моменту підписання даного договору. Первісний кредитор не відповідає перед новим кредитором за виконання боржником зобов`язань за правочином.

На виконання умов зазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" оплатило вартість відступлення права вимоги та перерахувало на рахунок Приватного підприємства "Ковераж" згідно з платіжними дорученнями від 20.06.2018 року № 4 на суму 27 000 000,00 грн., від 21.06.2018 року № 5 на суму 25 000 000,00 грн., від 21.06.2018 року № 6 на суму 25 000 000,00 грн. та від 22.06.2018 року № 7 на суму 13 000 000,00 грн. грошові кошти в загальному розмірі 90 000 000,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 18.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроцентр" (новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (первісний боржник) та Приватним підприємством "Ковераж" (новий кредитор) згідно з положеннями статті 520 Цивільного кодексу України укладено договір про переведення боргу, за умовами якого первісний боржник переводить борг за Основним договором, Договором про відступлення, а новий боржник приймає на себе зобов`язання сплатити новому кредитору компенсацію вартості прав вимоги, відступлених за Основним договором, в національній валюті України - гривнях в загальному розмірі, еквівалентному 90 000 000,00 грн.

18.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Новітні технології" (новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" в особі генерального директора Шпачука Юрія Івановича (кредитор) згідно з положеннями статті 520 Цивільного кодексу України укладено договір про переведення боргу № 06/07-2018 (далі - Договір про переведення), за умовами якого первісний боржник переводить борг за Основним договором, а новий боржник приймає на себе зобов`язання сплатити кредитору компенсацію вартості прав вимоги за Основним договором в національній валюті України - гривнях з розрахунку за курсом Міжбанку в загальному розмірі, еквівалентному 29 308 772,00 грн., а також виконати всі інші зобов`язання первісного боржника, передбачені Основним договором та вимогами законодавства. Внаслідок укладення даного договору новий боржник набуває прав та обов`язків нового кредитора за Основним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" посилалося на те, що Договір про відступлення, укладений між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" та Приватним підприємством "Ковераж", а також Договір про переведення, укладений між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Новітні технології", уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" не підписувались, а були підписані від імені позивача Шпачуком Ю.І., який не мав права на вчинення будь-яких дій від імені позивача. Крім того, укладення таких договорів не відповідає волевиявленню позивача, а зазначені угоди порушують законні права та інтереси останнього. Також позивач зазначав, що між одними і тими ж особами було укладено три різні правочини у різних містах України, а саме Шпачук Ю.І. 18.06.2018 року склав протокол у місті Слов`янськ та у цей день у місті Києві підписав Договір про відступлення та у місті Рогатин - Договір про переведення, що, з огляду на значну відстань між наведеними населеним пунктами, виключає можливість одночасного перебування Шпачука Ю.І. в таких містах для укладення правочинів.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" вказувало на недобросовісну поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", яке, будучи обізнаним зі змістом статуту позивача, та беручи до уваги значну суму спірних договорів, повинно було проявити розумну обачність та перевірити наявність у Шпачука Ю.І. повноважень перед підписанням вказаних правочинів. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", очевидно знаючи про встановлені п.п. 12.6.4 Статуту позивача обмеження, все-таки підписало оспорюванні правочини.

Також позивач вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" під час укладення спірних правочинів, а Приватне підприємство "Ковераж" - під час укладення Договору про відступлення, діяли недобросовісно, нерозумно та необачливо, використали "право на зло", могли знати про відсутність у директора позивача повноважень на укладення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" правочинів, однак не пересвідчились у його повноваженнях, а дії Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Новітні технології" щодо укладення Договору про переведення не відповідають критеріям розумності, суперечать діловій меті та економічній доцільності.

З урахуванням наведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" зазначало про наявність підстав для визнання недійсними оскаржуваних угод.

У той же час судом встановлено, що у провадженні господарського суду Київської області перебувала справа № 911/624/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОН ПРО-ПЛЮС", Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "АГРОЦЕНТР" та ОСОБА_1 про стягнення 272 122 017,48 грн. заборгованості за договором про відступлення права вимоги від 12.02.2015 року (Основним договором).

Під час розгляду господарським судом Київської області справи № 911/642/21, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" у порядку частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України подало заяву про визнання недійсними правочинів, пов`язаних з предметом спору, а саме: договору про відступлення права вимоги від 18.06.2018 року № 18/06-2018 (Договір про відступлення), договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18.06.2018 року № 2018/06, договору про переведення боргу від 18.06.2018 року та договору про переведення боргу від 18.06.2018 року № 06/07-2018 (Договір про переведення).

Відповідно до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

З комплексного аналізу положень частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вимога про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, є за своєю природою вимогою, що з незалежних від позивача причин не могла бути включена до позовної заяви.

Розгляд вимог, заявлених у порядку частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, має на меті призвести до повного захисту прав позивача, який не буде змушений ініціювати новий судовий процес з метою одержати судове рішення.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2021 року в справі № 914/825/19.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.07.2021 року в справі № 911/642/21 у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса", у тому числі і про визнання недійсними Договору про відступлення та Договору про переведення, відмовлено.

Зі змісту рішення господарського суду Київської області від 22.07.2021 року в справі № 910/624/21 та долученої Товариством з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" до матеріалів справи копії заяви позивача у порядку частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що в обґрунтування наявності підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" також посилалося на відсутність у Шпачука Ю.І. повноважень приймати будь-які рішення та укладати будь-які правочини від імені позивача, відсутність волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" на укладення таких правочинів. Окрім того, позивач зазначав, що між одними і тими ж особам укладено три різні правочини у різних містах України, а саме: Шпачук Ю.І. 18.06.2018 року склав протокол у місті Слов`янськ та у цей день у місті Києві підписав Договір про відступлення та у місті Рогатин - Договір про переведення, що з огляду на значну відстань між містами, виключає можливість перебування Шпачука Ю. І. в таких містах для укладення правочинів. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" зазначало про недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго", яке було ознайомлене зі змістом статуту позивача, незважаючи на що підписало спірні договори.

Так, у рішенні господарського суду Київської області від 22.07.2021 року в справі № 911/624/21, яким відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі та яке набрало законної сили, зазначено про те, що у цій справі позивачем не було доведено недобросовісність та нерозумність відповідачів під час укладання оспорюваних позивачем правочинів. При цьому, суд виходив з того, що доводи позивача про те, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 року (Основного договору) Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" було ознайомлено зі змістом діючого статуту позивача, протоколу позивача, яким надано згоду на його укладення, йому було достеменно відомо перелік засновників позивача, серед яких є компанія - нерезидент та, відповідно, було ознайомлено із порядком укладення позивачем тих чи інших угод, формою протоколів, що оформлювалися позивачем, а тому у нього мали б виникнути сумніви щодо наявності у Шпачука Ю.І. повноважень на укладення такого роду правочинів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки на час укладання спірних договорів 18.06.2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містились інші відомості, відповідачу було надано для ознайомлення іншу редакцію статуту позивача, підстав сумніватись у законності та добропорядності директора позивача у відповідачів не було, оскільки всі договори вчинялись та всі дії скеровувались саме засновниками позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" на рішення господарського суду Київської області від 22.07.2021 року в справі № 911/624/21 з доданими документами повернуто заявнику без розгляду.

Таким чином, визначені позивачем підстави для визнання недійсними Договору про відступлення та Договору про переведення у справі, яка розглядається (№ 910/16463/21), є тими ж самими, що були зазначені останнім в обґрунтування вимог про визнання недійсними договорів, пов`язаних з предметом спору в справі № 911/624/21, що прямо зазначено та підтверджено у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 року в справі № 910/16463/21.

При цьому, судом враховано посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" на те, що господарський суд Київської області під час вирішення справи № 911/624/21 не розглядав більшу частину підстав для задоволення позову визначених позивачем у справі № 910/16463/21, у тому числі, тому що такі підстави просто не були визначені позивачем у заяві про визнання недійсними правочинів, пов`язаних з предметом спору. Якщо суд під час розгляду справи № 910/16463/21 вважає, що здійснена судом під час вирішення справи № 911/624/21 оцінка носить преюдиційний характер, то у нього наявне право не здійснювати повторну оцінку посилаючись на преюдицію, проте він зобов`язаний надати оцінку іншим підставам позову та доказам, які надані суду.

Разом із тим, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року в справі № 924/1473/15 та постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року в справі № 922/2575/19, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. При цьому, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" у позовній заяві в справі № 910/16463/21 не змінювало первісні фактичні підстави позову, які були вказані у заяві позивача, поданій в порядку частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України в справі № 911/624/21, а лише зазначило обставини, які були відомі заявникові під час подання ним означеної заяви у справі № 911/624/21, та фактично доповнило їх новим нормативно-правовим обґрунтуванням та доводами при збереженні первісних обставин, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду не є зміною підстав позову, пред`явленого у справі № 911/624/21.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що правова визначеність визнається однією з фундаментальних вимог верховенства права в демократичних державах, що покликана забезпечити стабільність правозастосування.

Принцип res judicata є важливим аспектом принципу правової визначеності, що передусім передбачає повагу до судових рішень, що набули статусу остаточних та забезпечення стабільності правозастосування.

Зміст цього принципу може бути зведений до положень, за якими сторони не мають права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою проведення повторного слухання і нового вирішення справи, а новий розгляд справи за тотожним позовом, а також можливість обходу остаточних судових рішень шляхом подачі нових позовів до суду, які, хоча і не є тотожними, однак ґрунтуються на тих самих фактичних обставинах справи та мають на меті новий розгляд та вирішення справи, якщо у справі вже ухвалене остаточне рішення, є недопустимим.

ЄСПЛ зауважив, що заборона подачі тотожних позовів у контексті принципу res judicata може забезпечуватися за допомогою таких вимог: заборона розгляду справи за позовом, який ґрунтується на тих же підставах і предметі, якщо в аналогічному позові було ухвалене судове рішення, яке набрало законної сили; заборона розгляду позову, який не ґрунтується на підставі і предметі позову, рішення за яким набрало законної сили, але фактично стосується того ж кола правовідносин і обставин справи та має на меті новий розгляд справи і ухвалення нового судового рішення

Суд звертає увагу на справу "Brletic v. Croatia", що розглядалася Європейським судом з прав людини. У наведеній справі чоловік заявниці у 2002 році отримав рішення суду щодо стягнення на його користь заробітної плати, яке було виконане. Згодом чоловік помер, а заявниця була визнана його спадкоємицею. У 2008 році іншим судом першої інстанції було ухвалене рішення про задоволення кондикційного позову компанії щодо стягнення із заявниці суми заробітної плати, зайво сплаченої її чоловіку. Рішення суду обґрунтовувалося тим, що під час первісного розгляду справи іншим судом була неправильно обрахована сума заборгованості по заробітній платі: суд не врахував суму коштів, виплачених безпосередньо кредиторам чоловіка заявниці, внаслідок чого компанія здійснила виплати двічі: одразу безпосередньо кредиторам, а надалі - її чоловіку за рішенням суду, внаслідок чого її чоловік безпідставно збагатився. Зазначеним рішенням суду із заявниці було стягнено на користь компанії заробітну плату в розмірі, в якому компанія свого часу здійснила виплати безпосередньо кредиторам чоловіка заявниці. ЄСПЛ, розглядаючи зазначену справу, зазначив, що навіть якщо пристати на позицію, що зазначені справи не були ідентичними, вони, тим не менше, відповідно до національного законодавства стосувалися один і тих самих сторін, а також одних і тих самих правовідносин та фактичних обставин справи, а саме виплати частини заробітної плати чоловіка заявниці в період із травня 1998 по січень 1999 року, що було визначальним для вирішення спору, та обидва провадження стосувалися одних і тих самих матеріальних питань. Під час другого провадження суд знехтував висновками іншого суду щодо фактичних обставин справи, досягнутих за результатами першого провадження та відтворених у рішенні суду, що набрало законної сили. Друге провадження, таким чином, надавало компанії "другий шанс" для вирішення спору, який вже був вирішений судом, що свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення у справі № 911/624/21, яке набрало законної сили, фактично зводиться до нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у пункті 24 постанови від 14.12.2022 року в справі № 910/16463/21.

Вищенаведені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса".

Разом із тим, на переконання суду, часткове не співпадіння складу відповідачів у обох вищенаведених справах не свідчить про відмінність предмета та підстав позову в цих справах, адже самостійне визначення позивачем відповідачів як одного із суб`єктів господарського процесу не може використовуватися ним як можливість домогтися нового слухання справи та нового її вирішення з одних лише процесуальних мотивів (формальної відмінності суб`єктного складу).

Суд також наголошує на тому, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року в справі № 910/17792/17).

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Як було зазначено вище, згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 цього ж Кодексу.

За умовами частини 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (що і має місце у даній справі), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Як неодноразово вказував Верховний Суд (постанови від 30.07.2020 року в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 року в справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 року в справі № 552/3469/18 та інші) у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є всі сторони оспорюваних договорів.

Так, предметом спору в даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" про визнання недійсними Договору про відступлення та Договору про переведення, стороною яких у обох випадках було Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго".

Проте, ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2021 року у відкритті провадження у даній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" було відмовлено з вищенаведених судом підстав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" в установленому законом порядку не набуло статусу відповідної сторони - відповідача у справі.

Відтак, з огляду на неможливість залучення сторони оспорюваних правочинів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" до участі у справі в якості відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" щодо визнання недійсними оскаржуваних договорів через неналежний склад відповідачів.

Судом враховано факт залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 25.01.2023 року.

Проте наведені обставини вищезазначених висновків суду жодним чином не спростовують, позаяк такі дії суду (залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору) не нівелюють обставин розгляду спору про права та обов`язки вказаної особи за відсутності у неї необхідного процесуального статусу відповідача у справі.

Так, у розумінні статті 50 Господарського процесуального кодексу України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов`язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.08.2019 року в справі № 910/13209/18, від 26.05.2020 року в справі № 922/2743/18, від 26.01.2022 року в справі № 917/2041/20.

Крім того, слід звернути увагу на таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

З огляду на викладене, суд зазначає, що вимоги про визнання недійсними Договору про відступлення та Договору про переведення, викладені у заяві про визнання недійсними правочинів, пов`язаних з предметом спору, що подана позивачем у порядку частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України у справі № 911/624/21, були у встановленому законом порядку розглянуті господарським судом Київської області саме з метою повного захисту прав позивача та забезпечення відсутності необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Разом із тим, звернення позивача до іншого суду (господарського суду міста Києва) з окремим позовом (що розглядається у справі № 910/16463/21) з аналогічними вимогами немайнового характеру про визнання недійсними тих самих договорів та з тих же підстав, на переконання суду, не спроможне ефективно відновити порушені, на думку позивача, його майнові права грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" за Основним договором, адже майнові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса", у комплексі з вимогами про визнання недійсними спірних договорів, вже були розглянуті судом у справі № 911/624/21, а за результатом вирішення цього спору позивачеві було відмовлено у стягненні з визначених ним боржників заявлених ним сум грошових коштів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту, зокрема, для створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене вище, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса", у зв`язку з чим, у задоволенні даного позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01.05.2023 року.

Суддя В.С. Ломака